ВСТУП

Оборотні активи підприємства – це сукупність матеріальних та грошових цінностей підприємства, що знаходиться в постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму  протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство. Чистий оборотний капітал  визначається як різниця між поточними активами і поточними  обов’язками  і показує, в якому розмірі поточні активи покриваються  довгостроковими джерелами засобів. Аналог цього показника  в вітчизняній практиці – величина власних оборотних засобів.

 Оборотні засоби можуть бути охарактеризовані з різних позицій, однак основними  характеристиками являються їх ліквідність, об’єм та структура.

В процесі виробничої діяльності відбувається постійна трансформація окремих  елементів оборотних активів. Підприємство закуповує сировину і матеріали, виготовляє продукцію, після чого продає її, як правило, в кредит, в результаті чого  утворюється дебіторська заборгованість, яка через деякий проміжок часу перетворюється в грошові засоби.

Для контролю, оцінки та регулювання своєї фінансової діяльності підприємства  розробляють і встановлюють нормативи  на деякі види оборотних коштів. У ході аналізу необхідно порівняти фактичні залишки кожного виду оборотних коштів з їх нормативами.

У результаті порівняння одержують наднормативний залишок або нестач до нормативу.  І перше, і друге заслуговують на негативну оцінку.

Так наявність наднормативних залишків  товарно-матеріальних цінностей свідчить про спад  активності підприємства,  нераціональне використання оборотного капіталу, сповільнення його оборотності.

Нестача товарно-матеріальних цінностей до нормативу може негативно вплинути на показники  виробничої програми.

Тому підприємство повинно  працювати в напрямі оптимального забезпечення виробництва запасами  з тим, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі забезпечувалось усіма видами ресурсів і, в той же час, щоб матеріальні цінності не залежувались на складі.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить також і від стану грошових коштів,  які є наймобільнішою частиною оборотних засобів.

Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для покриття всіх першочергових платежів. Збільшення  коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Але якщо великі залишки коштів тривалий час не використовуються,  то це свідчить про неефективне використання оборотного капіталу. Для одержання прибутку кошти необхідно використовувати для розширення власного прибутку,  виробництва або вкладати в акції інших підприємств.  

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці  умови  суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується  обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості  за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові  умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів.

 Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки.

Переваги – це зростання обсягу реалізації і прибутку.

Недоліки – можливі збільшення суми безнадійних боргів.

Саме тому якість оборотного капіталу, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану розрахункової  дисципліни і від розміру, якості та ліквідності дебіторської заборгованості.

 Метою даної бакалаврської роботи є дослідження обліку та аналізу оборотних активів на підприємстві ТОВ «Лісоводське».