2.3. Методика проведення аналізу оборотних активів підприємства

З метою оптимізації оперативних рішень з управління оборотними активами на сільськогосподарських підприємствах, насамперед, необхідно оцінити їх стан і дослідити ефективність використання. Одним із головних завдань аналізу оборотних активів є визначення їх загального розміру і дослідження структури, адже для забезпечення довгострокової ефективної виробничої діяльності підприємству необхідно мати достатній рівень поточних активів для того, щоб бути спроможним покрити кредиторські зобов'язання і зберегти свою ліквідність та платоспроможність. Інформація, представлена на рис. 2.1, свідчить, що частка оборотних активів від загальної вартості майна підприємства станом на кінець 2009 р. складає 36,2%. Оскільки порівняно з 2008 р. вона зменшилась на 15,3%, а вартість оборотних активів відповідно на 69,7%, підприємство відчуває гостру нестачу в найбільш мобільній частині майна. Із трьох аналізованих періодів найвищою питома вага оборотних активів у валюті балансу була у 2007 р. - 58,5%.

Рис. 2.1. Динаміка структури активів ТОВ «Лісоводське»

Наступним кроком є аналіз змін поточних активів балансу як найбільш мобільної частини капіталу. Насамперед оцінюються зміни в наявності і структурі оборотного капіталу за найважливішими його складовими.

Таблиця 2.8

Аналіз оборотного капіталу ТОВ «Лісоводське»

Показники	2008 рік		2009 рік		Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	абсолютне	відносне	%
1. Виробничі запаси	1923,0	18,9	3054,0	12,1	+ 1131,0	+ 58,8	- 6,8
2. Незавершене виробництво	66,3	0,7	105,4	0,5	+ 39,1	+ 60,0	- 0,2
3. Готова продукція	1154,0	11,3	1114,6	4,5	- 39,4	- 3,4	- 6,8
4. Усього матеріальних оборотних засобів	3143,3	53,7	4274,0	54,3	+1130,7	+36,1	+0,6
5. Дебіторська заборгованість	2137,3	20,9	2857,1	11,0	+ 719,8	+ 33,7	- 9,9
6. Поточні фінансові інвестиції	-	-	300,0	1,0	+300	-	+ 1,0
7. Грошові кошти ти їх еквіваленти	571,4	5,6	440,6	1,8	- 130,8	- 22,9	- 3,8
Оборотний капітал	5852,0	57,4	7871,7	30,9	+ 2019,7	+ 34,5	- 26,5

 

З даних таблиці 2.8 видно, що сума оборотного капіталу збільшилася на 2019,7 тис. грн. Це відбулося з рахунок збільшення залишків виробничих запасів на 1131 тис. грн., суми дебіторської заборгованості – на 719,8 тис. грн., величини поточних фінансових інвестицій – на 300 тис. грн. та залишків незавершеного виробництва. При цьому зменшилися залишки грошових коштів та їх еквівалентів на 130,8 тис. грн. та готової продукції на 39,4 тис. грн.

Керівництву треба звернути увагу на значне підвищення виробничих запасів і перевірити розрахунки щодо їх потреби, а також на збільшення дебіторської заборгованості та зменшення суми грошових коштів та їх еквівалентів. Зменшення залишків готової продукції свідчить про те, що продукція заводу користується попитом.

У сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економіки та складнощів реалізації і збуту  підприємства продають її.

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність простроченої заборгованості, як і невиправдане збільшення дебіторської заборгованості, призводить до створення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо.

Негативно впливає на фінансовий стан підприємства збільшення дебіторської заборгованості, за виключенням випадків розширення діяльності і збільшення кількості покупців, що веде до підвищення сум дебіторів. Але кожне підприємство зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів.

Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна шляхом:

- ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;

- своєчасне оформлення розрахункових документів;

- застосування попередньої оплати;

- застосування вексельної форми оплати;

- удосконалення розрахунків.

Досліджується тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості. Вона розраховується за формулою:

Т_дз = СЗ × Дн / ДО                 (2.1)

Т_дз – тривалість надходження коштів в дебіторській заборгованості;

СЗ – середні залишки по розрахунках дебіторів;

Дн – дні аналізованого періоду;

ДО – сума дебетового обороту по розрахунках дебіторів.

2008 рік:    Т_д.з.= 2137,3 × 365 / 10200 = 76 д.

2009 рік:    Т_д.з.= 2857,1 × 365 / 12600 = 82 д.

Як бачимо з розрахунків, тривалість надходження коштів від дебіторів збільшилась на 6 днів.

Узагальнюючим показником дебіторської заборгованості є її оберненість. Оберненість виступає взагалі показником ліквідності і якості дебіторської заборгованості, вона розраховується як відношення відвантаженої продукції за реалізаційними цінами до середньої дебіторської заборгованості за аналізований період:

К_ОБДЗ = ОВП / СДЗ                  (2.2)

2008 рік:         К_ОБДЗ = 6800 / 2137,3 = 3,2

2009 рік:         К_ОБДЗ = 7100 / 2857,1 = 2,4

Цей показник показує, скільки раз дебіторська заборгованість створюється на підприємстві і надходить йому за аналізований період.

Оберненість дебіторської заборгованості можна розрахувати в днях як відношення кількості днів в аналізованому періоді до коефіцієнта обіговості:

О_ДЗ = ДН / К_ОБДЗ             (2.3)

2008 рік:         О_ДЗ = 365 / 3,2 = 114

2009 рік:         О_ДЗ = 365 / 2,4 = 152

Оберненість дебіторської заборгованості в 2009 році збільшилась на 38 днів.

За звітний рік загальна величина дебіторської заборгованості збільшилася на 719,8 тис. грн., що складає 33,7%. Таке збільшення відбулося за рахунок збільшення іншої поточної дебіторської заборгованості на 615,3 тис. грн. і дебіторської заборгованості за продукцію на суму 158,7 тис. грн.

Таблиця 2.9

Аналіз дебіторської заборгованості ТОВ «Лісоводське»

№п/п	Розрахунки з дебіторами	На початок року		На кінець року		Відхилення
		Тис. грн.	%	Тис. грн..	%	абсолютне	відносне
1	За товари, роботи, послуги	1011,6	47,3	1170,3	41,0	+158,7	-6,3
2	З бюджетом	120,0	5,6	90,4	3,2	-29,6	-2,4
3	За виданими авансами	50,0	2,4	25,4	0,9	-24,6	-1,5
4	Інша поточна дебіторська заборгованість	955,7	44,7	1571,0	54,9	+615,3	+10,2
5	Усього	2137,3	100,0	2857,1	100,0	+719,8	-

 

Найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості мають також ці два види заборгованості. Частка іншої поточної дебіторської заборгованості зросла на 10,2% і досягла на кінець року 54,9%.

Керівництву підприємства треба звернути увагу на ці негативні явища. Позитивним є зменшення заборгованості за іншими складовими.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.

Ліквідність означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А₁) – суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використанні для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також і короткострокові фінансові вкладення.

2. Активи, що швидко реалізуються (А₂) – активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи.

3. Активи, що повільно реалізуються (А₃) – найменш ліквідні активи – це запаси і витрати.

4. Активи, що важко реалізуються (А₄) – це активи, призначенні для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу “Необоротні активи”.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов’язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов’язання (П₁) – кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П₂) – короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П₃) – довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П₄) – статті розділу І пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього загалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку здійснимо аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань.

Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу порівняємо підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А₁ ³ П₁;

А₂ ³ П₂;

А₃ ³ П₃;

А₄ < П₄.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

Недотримання будь-якої з перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Аналіз ліквідності балансу оформимо спеціальною таблицею 2.10.

Як бачимо з таблиці, баланс підприємства не є абсолютно ліквідним.

Керівництву заводу слід обов’язково звернути на це увагу і з’ясувати причини такого негативного становища.

Але підприємство є ліквідним, оскільки поточні активи перевищують поточні зобов’язання як на початок, так і на кінець року.

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі показники:

коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал) – визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточної кредиторської заборгованості підприємства:

К_ал  = А₁ / (П₁ + П₂)                     (2.4)

2008 рік:

К_ал  = 571,4 / 2280,1 = 0,25;

2009 рік:

К_ал  = 740,6 / 1740,6 = 0,43;

 

Таблиця 2.10

Аналіз ліквідності балансу ТОВ «Лісоводське»

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року	Платіжний надлишок або нестача
						На початок року	На кінець року
1.Найбільш ліквідні активи (А1)	571,4	740,6	1.Найбільш строкові зобов’язання (П1)	1794,6	1380,6	-1223,2	-640,0
2. Швидко реалізовані активи (А2)	2137,3	2857,1	2.Короткострокові пасиви (П2)	485,5	360	+1651,8	+2497,1
3. Повільно реалізовані активи (А3)	3143,3	4274	3.Довгострокові пасиви (П3)	279,6	135,8	+2863,7	+4138,2
4. Важко реалізовані активи (А4)	4345,7	17621,2	4. Постійні пасиви (П4)	7638	23616,5	-3292,3	-5995,3

 коефіцієнт швидкої ліквідності (К_шл)  - обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до поточної дебіторської заборгованості:

К_шл  = (А₁ + А₂) / (П₁ + П₂)                     (2.5)

2008 рік:

К_шл  =(571,4 +2137,3) / 2280,1 = 1,2;

2009 рік:

К_шл  = (740,6 +2857,1) / 1740,6 = 2,1;

коефіцієнт покриття (К_п) – розраховується відношенням поточних активів до поточних зобов’язань:

К_шл  = (А₁ + А₂ + А₃) / (П₁ + П₂)                        (2.6)

2008 рік:

К_шл  = 5852 / 2280,1 = 2,6;

2009 рік:

К_шл  = 7871,7 / 1740,6 = 4,5;

коефіцієнт критичної ліквідності (К_кл) – розраховується як відношення поточних активів за мінусом виробничих запасів і затрат до поточних пасивів:

К_кл  = (А₁ + А₂ + А₃ – ВЗ – З) / (П₁ + П₂)                (2.7)

2008 рік:

К_шл  =(5852 – 1923 – 66,3) / 2280,1 = 1,7;

2009 рік:

К_шл  = (7871,7 + 3054 – 105,4) / 1740,6 = 2,7.

Таблиця 2.11

Аналіз ліквідності ТОВ «Лісоводське»

№п/п	Показники	На початок року	На кінець року	Відхил. (+,-)
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25	0,43	+0,18
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,2	2,1	+0,9
3	Коефіцієнт покриття	2,6	4,5	+1,9
4	Коефіцієнт критичної ліквідності	1,7	2,7	+1,0

Як видно з таблиці, підприємство має досить високі показники ліквідності, які зростають у динаміці.

Далі проведемо аналіз руху грошових коштів.

Метод прямого рахунку використовується у внутрішньому аналізі.
Сутність його полягає в прямому зіставленні надходження (припли­ву) грошових коштів з їх витрачанням (платежами). В якості джерел інформації виступають дані поточного бухгалтерського обліку (обо­роти по відповідних рахунках) та баланс. Прямий метод застосовано на обчисленні припливу (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані та ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позик та ін.) грошових коштів. 

Вихідним елементом є виручка.

Недоліком прямого методу є те, що вій не розкриває взаємозв’язку одержаного фінансового результату із зміною грошових коштів на
рахунках підприємства.      

При аналізі руху грошових коштів методом прямого рахунку використовуються спеціальні показники. 

Проаналізуємо рух грошових колітів за прямим методом, використовуючи дані ТОВ «Лісоводське» (табл. 2.12). 

За даними таблиці можна зробити висновок, що в результаті поточної діяльності грошові кошти зросли на 48 тис. грн. При цьому головним напрямом їх надходжень стала виручка від реалізації продукції — 28992 тис. грн. Зменшились грошові кошти в основному за рахунок сплати постачальникам отриманих матеріальних цінностей — 18083 тис. грн, виплати заробітної плати — 5459 тис, грн. та відрахування до бюджету — 4368 тис. грн.

Найбільший відтік грошових коштів відбувся в результаті інвестиційної діяльності — 227 тис. грн. на що вплинуло надходження засобів довготермінового використання, а найбільший приплив грошових коштів було отримано за рахунок фінансової діяльності — 164 тис. грн. Незначне збільшення грошових коштів відбулося також за рахунок здійснення інших операцій. 

Таблиця 2.12

Аналіз руху грошових коштів за прямим методом

№ п/п	Показник	Сума, тис. грн.
1	2	3
1	Поточна діяльність Приплив грошових коштів
1.1	Отримання виручки від реалізації продукції	28992
1.2	Аванси, отримані від покупців	1870
1.3	Повернення сум, виданих підзвітним особам	740
1.4	Разом надходжень	31602
	Відтік грошових коштів
1.5	Платежі постачальникам	18083
1.6	Виплата заробітної плати	5459
1.7	Відрахування у фонд соціального страхування	1142
1.8	Відрахування до бюджету	4368
1.9	Видані аванси	2502

 

Продовження таблиці 2.12

1	2	3
1.10	Разом видатків	31554
1.11	Разом приплив (+), відтік (-) грошових коштів від поточної діяльності	+ 48
2	Інвестиційна діяльність Приплив грошових коштів
2.1	Виручка від реалізації основних засобів	37
2.2	Виручка від реалізації довгострокових цінних паперів	10
2.3	Разом надходжень	47
	Відтік грошових коштів
2.4	Надходження засобів довготермінового використання	274
2.5	Разом видатків	274
2.6	Разом приплив (+), відтік (-) грошових коштів від інвестиційної діяльності	- 227
3	Фінансова діяльність Приплив грошових коштів
3.1	Виручка від продажу короткострокових цінних паперів	1176
3.2	Разом надходжень	1176
	Відтік грошових коштів
3.3	Короткострокові фінансові вкладення	1012
3.4	Разом видатків	1012
3.5	Разом приплив (+), відтік (-) грошових коштів від фінансової діяльності	+ 164
4	Інші операції Приплив грошових коштів
4.1	Цільові надходження	20
4.2	Разом надходжень	20
	Відтік грошових коштів
4.3	Сплата за навчання	1
4.4	Разом видатків	1
4.5	Разом приплив (+), відтік (-) грошових коштів від інших операцій	+ 19
5	Загальна зміна грошових коштів за звітний період	+ 4

Сукупний вплив здійснення чотирьох видів діяльності викликав зростання грошових коштів на кінець 2004 року на 4 тис. грн. (48000 - 227000 + 164000 +19000).

В сучасних умовах, після введення в дію національних стандартів обліку, інформацію про рух коштів внаслідок операційної діяльності також можна отримати з облікових реєстрів.   

Рух коштів від операційної діяльності при використанні прямого методу визначається у такій послідовності:       

1. Визначення суми надходження від покупців (замовників);     

2. Визначення суми інших надходжень від операційної діяльності;
        3. Визначення суми платежів постачальникам;

4.  Визначення суми сплачених операційних витрат;

5.  Визначення суми сплачених процентів;

6.  Визначення суми сплачених податків з обороту;

7.  Визначення суми сплачених податків на прибуток.

1)  Для визначення суми коштів, що надійшли від покупців, необхідно скоригувати суму доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг) на суму змін дебіторської заборгованості та одержаних авансів. При цьому на суму збільшення дебіторської заборгованості сума,
доходу (виручки) від реалізації продукції зменшується, а сума зменшення
дебіторської заборгованості додається до виручки. Збільшення авансів
одержаних збільшує доходів, а їх зменшення його зменшує.

Алгебраїчна сума виручки, відхилень по дебіторській заборгованості та авансом одержаним дорівнюватиме сумі надходження коштів від покупців.

2)  Для визначення суми інших надходжень від операційної діяльності слід врахувати зміни у складі доходів майбутніх періодів
дебіторської заборгованості, пов'язаної з іншим операційним доходом.

При цьому до операційних доходів:

•    додаються зменшення даної дебіторської заборговане збільшення доходів майбутніх періодів;

•    віднімаються збільшення даної дебіторської заборговане зменшення доходів майбутніх періодів.

Таким шляхом отримують інші надходження від операційно діяльності.

3)  Для визначення суми коштів, сплачених постачальникам
скоригувати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)
зміни у складі запасів, кредиторської заборгованості та суму амортизації, включену до її складу. При цьому із собівартості реалізованої
продукції (робіт, послуг) віднімаються суми амортизації основних
засобів і нематеріальних активів у складі собівартості реалізованої
продукції, зменшення складських запасів, зменшення авансів виданих і збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Додаються до собівартості реалізованої продукції суми збільшення авансів виданих, зменшення складських запасів, збільшення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

4)    Для визначення суми сплачених інших операційних витрат,
(адміністративних, на збут та ін.) слід послідовно скоригувати
всі витрати, пов'язані з операційною діяльністю (крім собівартості
реалізованої продукції, послуг).

Операційні витрати зменшуються на суму амортизації у операційних витрат, зменшення у складі витрат майбутніх періодів, зменшення у складі операційної дебіторської заборгованості, заборгованості за товари, роботи, послуги), збільшення у складі забезпечень наступних витрат і платежів, збільшення у складі цінної кредиторської заборгованості.

Операційні витрати збільшуються на суми збільшення у складі витрат майбутніх періодів та у складі операційної дебіторської заборгованості, на суми зменшення у складі забезпечень наступних витрат і платежів та операційної кредиторської заборгованості.

Таким чином утримують сплачені операційні витрати.

5) Для визначення суми оплачених процентів необхідно скоригувати фінансові витрати, наведені у звіті про фінансові результати, на
зміну заборгованості по процентах, що підлягають сплаті, яка ві­дображена в балансі у складі статті "Інші поточні зобов'язання". Змен­шення заборгованості по процентах, що підлягають сплаті, підвищує
фінансові витрати, а її збільшення їх знижує.

6) Для визначення сплачених податків з обороту (ПДВ, АЗ) слід
врахувати зміну заборгованості по розрахункам з бюджетом по цих
податках.

Податок на додану вартість та акцизний збір збільшується у разі зменшення зобов'язань і збільшення дебіторської заборгованості по цих податках. ПДВ та АЗ зменшуються при збільшенні зобов'язань і зменшенні дебіторської заборгованості по них.

7) Для визначення суми оплачених податків на прибуток необхід­но скоригувати суму нарахованого податку-на зміну у розрахунках з
бюджетом по відстрочених поточних платежах.

Податки на прибуток збільшуються у разі збільшення відстрочених податкових активів, зменшення відстрочених податкових зобов'язань, зменшення поточної заборгованості за податками на прибуток.

Податки на прибуток зменшуються при зменшенні відстрочених податкових активів, збільшенні відстрочених податкових зобов'язань, збільшенні поточної заборгованості за податками на прибуток.

Алгебраїчна сума отриманих результатів являє собою чистий рух коштів до надзвичайних подій, який після коригування на рух коштів віл надзвичайних подій надасть інформацію про чистий рух коштів від операційної діяльності.

Аналіз грошових потоків підприємства за прямим методом дає змогу оцінити ліквідність підприємства з кожного виду діяльності, а отже, зробити оперативні висновки щодо достатності коштів для погашення зобов'язань.

Далі перейдемо до аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства.

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своє­часне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займається спеціальний підрозділ — відділ матеріально-технічного по­стачання, складські й транспортні служби. Значну увагу при­діляють цьому плановий і технічний відділи, головні адмініст­ратори підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основ­ними й допоміжними матеріалами, комплектуючими виро­бами, паливом та електроенергією тощо. Слід з'ясувати при­чини і визначити винних осіб, якщо по будь-яких позиціях викривалися факти недопостачання, які шкодили процесу виробництва.

Однією з причин може бути недбале складання плану по­стачання, внаслідок чого мають місце пропуски потрібних матеріалів, а отже, не робляться відповідні замовлення по­стачальникам. Водночас допускаються прорахунки в обся­гах потреби і термінах постачання. За допомогою аналізу слід з'ясувати, де провина постачальників матеріалів, а де недогляд якогось працівника підприємства.

Після цього треба проаналізувати якість придбаних мате­ріалів, комплектність постачання і дотримання передбаче­них угодами термінів виробництва та ритму. Треба взяти до уваги, що повне та якісне постачання значною мірою зале­жить від своєчасності укладання договорів і старанного відпрацювання всіх умов і зобов'язань. Це дає змогу уникну­ти багатьох непорозумінь і прикростей. Вибір постачальників і перехід на довгостроковий   характер співробітництва з найбільш відповідальними і надійними є також важливим фактором нормального забезпечення підприємства матері­альними ресурсами.

Мета аналізу — показати, як на підприємстві налагодже­но контроль за виконанням договірних умов постачальни­ками, які заходи вживались у разі затримок чи інших пору­шень у поставках, наскільки оперативно реагує підприємство на ті чи інші відхилення.

Певним показником у цій справі можуть бути суми штраф­них санкцій, які подало підприємство своїм постачальни­кам для покриття збитків внаслідок порушень постачання) Доречно вивчити і "коефіцієнт корисної дії" цих санкцій, якість юридичного обґрунтування і супроводження. Взагалі юридичний бік процесу постачання, юридична підтримка до­говірних стосунків — дуже важлива справа, яка потребує ок­ремої оцінки при аналізі.

Певна неритмічність, а також недопостачання можуть бути повністю або частково нейтралізовані за допомогою склад­ських запасів матеріалів та інших ресурсів. Отже, такі запа­си виконують функцію амортизатора в постачанні.

При аналізі дається оцінка загальної величини складських запасів, динаміки їх залишків, комплектності, наявності не­потрібних і зіпсованих матеріалів та сировини. Як критерій при аналізі використовують нормативи, що розраховуються по групах і окремих видах матеріалів або сировини. Норма­тиви мають не тільки грошове, а й натуральне (дні запасу) вираження.

Незаповнення нормативів може спричинити неритмічність виробництва, навіть його тимчасові зупинки. Зайві запаси, або понаднормативні залишки, також небажані, оскільки по­требують додаткових приміщень і фінансових ресурсів.

Основними причинами відхилень від нормативів є:

•   зміна суми вступних складських запасів для виробни­цтва;

•   відхилення, пов'язані з надходженням ресурсів на під­приємство;

•   зміна обсягів випуску продукції;

•   зміна норм витрат ресурсів на виробництво окремих видів продукції;

•   асортиментно-структурні зрушення у виробництві;

•   недоліки в плануванні, обліку і зберіганні сировини й матеріалів;

• прорахунки в обчисленні нормативів тощо.

Аналіз завершують розробкою заходів щодо оптимізації рівня складських запасів, поліпшення стану їх зберігання і ліквідації понаднормативних запасів.

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у по­точних запасах можуть до певної міри компенсуватися еко­номією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати мате­ріальних ресурсів та їх використання не за прямим при­значенням спричиняють невиконання плану виробництва про­дукції при у цілому задовільному матеріальному постачанні. Аналіз використання матеріалів здійснюється за допомо­гою узагальнюючих показників матеріаломісткості або зво­ротного до нього показника матеріаловіддачі.

Матеріаловіддача розраховується по формулі:

М_в = ОТП ¸ МВ

де ОТП – обсяг товарної продукції;

МВ – матеріальні витрати.

Матеріаломісткість розраховується по формулі:

М_м = МВ ¸ ОТП

Ці показники можна розрахувати в цілому по всій товарній продукції, а також по окремих виробах. Слід вивчити зміну цього показ­ника в динаміці та в порівнянні з іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості формування витрат. І нарешті, концентрують увагу на пошуку причин зміни цих показників і можливих резервів економії. В процесі аналізу використо­вують як допоміжні показники рівня відходів і браку про­дукції, коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива, енергії на окремі вироби.

Аналіз виконання норм витрат матеріалів та інших ре­сурсів є безперечно головним питанням цієї теми. Дослі­джуючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, слід ура­хувати, що основними причинами, які зумовлюють поступо­ве їх зниження, є:

а) конструктивне поліпшення виробів, у тому числі спро­щення;

б) вдосконалення технології виробництва;

в) повторне використання відходів виробництва;

г) коригування рецептур;

ґ) зменшення частки кінцевого браку продукції;

д) зміна якості матеріалів (сировини), що споживається, а також продукції, що виробляється;

є) інші.

Під час аналізу слід оцінити обґрунтованість норм, своє­часність їх перегляду. Сучасне нормативне господарство — важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому прискіпливий аналіз якості норм і засад їх формування дає змогу запобігти зайвим затратам ресурсів і тим самим істот­но поліпшує ефективність роботи підприємства.

При проведенні аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, по­ліпшення їх зовнішнього вигляду тощо. Проте у переважній більшості випадків мають місце так звані вимушені заміни, які, до речі, не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Вони або зумовлені відсутністю деяких матеріалів взагалі чи у певний період, або викликані потребою здешевлення виробництва за будь-яку ціну. Такі заміни мають імпуль­сивний характер і недостатньо обґрунтовані, внаслідок чого найчастіше шкодять виробництву — погіршують якість ви­робів, а отже, репутацію фірми. Тому при великій кількості замін матеріалів слід у цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів, зокрема організації й-управлін­ня на підприємстві.

Аналіз може виявити випадки, коли деякі допоміжні ма­теріали зовсім не використовують у процесі виробництва. Причинами такого явища можуть бути недостача цих мате­ріалів або суттєвий брак часу при виробництві.

Якщо всі перелічені вище заходи не дають змоги вироби­ти необхідну кількість продукції через недостачу основних матеріалів, підприємство переходить на випуск тих виробів, для яких є достатньо матеріальних ресурсів на складі. Так виникають асортиментно-структурні порушення у випуску продукції, і їх слід відносити до категорії вимушених.

Розглянемо приклад аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів на ТОВ «Лісоводське»

 

Таблиця 2.13

Аналіз матеріальних витрат основного виду діяльності ТОВ «Лісоводське»

Показник	Попе­редній період	Планові (норма­тивні) дані	Фак­тично	Відхилення (±)
				від попе­реднього періоду	від планових (норматив­них) даних
1 . Товарна продукція, тис. грн	8000	8400	8500	+500	+100
2. Повна собівартість ви­готовленої продукції, тис. грн	6500	6783	7145	+645	+362
3. Залишок матеріальних запасів на початок періо­ду, тис. грн	320	370	400	+80	+30
4. Надходження матері­альних ресурсів за пері­од, тис. грн	2600	2600	3000	+400	+400
5. Матеріальні витрати за період, тис. грн	2700	2845	2992	+292	+147
6. Залишок матеріальних запасів на кінець періоду, тис. грн	220	125	408	+188	+283
7. Матеріаломісткість то­варної продукції, коп.	33,75	33,86	35,20	+1,45	+1,34
8. Матеріаловіддача, грн	2,96	2,95	2,84	-0,12	-0,11
9. Питома вага матеріаль­них витрат у собівартості продукції, %	41,54	41,94	41,88	+0,34	-0,06
10. Коефіцієнт спожи­вання матеріалів	*	1	1,04	*	+0,04
12. Швидкість обороту матеріальних запасів, днів	36	31	49	+13	+18
13. Оборотність мате­ріальних запасів, разів	29,6	33,9	21,0	-8,6	-12,9
14. Термін зберігання за­пасів, днів	12	11	17	+5	+6
15. Коефіцієнт співвід­ношення темпів зростан­ня обсягів виробництва і темпів зростання матеріальних витрат	*	1	0,96	*	-0,04

 

Для підрахунку впливу факторів на зміну обсягу випуску про­дукції будують таку факторну модель:

V = М × Мв                                  (2.8)                     

де V—обсяг випуску продукції, грн.;

М — витрати матеріальних ресурсів на виробництво продук­ції, грн.;

Мв — матеріаловіддача (або вихід продукції з одиниці матері­алу), грн.

Вимірювання впливу факторів за цією моделлю можна прово­дити способом ланцюгових підстановок, способами абсолютних та відносних різниць, індексним методом.

Дані табл. 2.13 свідчать, що фактичний обсяг товарної про­дукції проти планованого збільшився на 100 тис. грн., при цьому темп зростання становив 1,2 %. Розрахуємо вплив кожного з фак­торів способом абсолютних різниць:

а) вплив зміни суми витрат матеріальних ресурсів обчислює­ться підстановкою у факторну модель  відхилення за матері­альними витратами за відповідний період (вплив матеріаловідда­чі ще не враховується):

DV 1 = (Мф-Мо)М во.

Звідси, DV 1  = (2992 - 2845) × 2,95 = +433,65 тис. грн., тобто зрос­тання матеріальних витрат на 147 тис. грн. сприяло зростанню обся­гу виробництва продукції на 433,65 тис. грн., або на 5,1 %;

б) для розрахунку впливу зміни матеріаловіддачі у факторну модель  підставляють відхилення фактичної матеріаловіддачі від нормативної, при цьому вплив першого фактора елімінується:

DV 2 =Мф (МВф - МВо).

Звідси, DV 2 = 2992 (2,84 - 2,95) = -333,65 тис. грн., тобто знижен­ня матеріаловіддачі продукції на 0,11 грн. на одиницю продукції призвело до зменшення обсягу випуску на 333,65 тис. грн., або на 4 %.

Отже, резервом підвищення обсягів випуску продукції є збільшення матеріаловіддачі.

До факторів, що сприяють зниженню матеріальних витрат на виробництво продукції, відносять: зменшення ваги виробів та питомої витрати матеріалів; скорочення неминучих втрат та ви­користання відходів і побічних продуктів у технологічному про­цесі; утилізацію вторинних ресурсів; заміну натуральних матері­алів штучними.