Тема 10 Державне регулювання зовнішньо-економічної діяльності.

1. Сутність та види зовнішньо – економічної діяльності.

2. Форми та методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

1. Міжнародне економічне співробітництво є одним із голов­них факторів розвитку економіки кожної країни. Економічні та правові основи діяльності (ЗЕД) в Україні регламентовані За­коном "Про зовнішньоекономічну діяльність". У цьому законі ЗЕД трактується як діяльність суб'єктів гос­подарської діяльності країни та відповідних іноземних суб’єктів, заснована на взаємовигідних відносинах між ними. ЗЕД передбачена як на території України так і за її межами. Під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку, пов’язану з ви­робництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що є у формі товару.

До головних видів зовнішньоекономічної діяльності нале­жать:

експорт та імпорт товарів, науково-технічних досягнень, ка­піталу та робочої сили;

надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності Украї­ни послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності і навпа­ки, у тому числі послуг: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультативних, маркетингових, посередницьких, бро­керських, агентських, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, які не заборо­нені законодавством України;

· наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяль­ності;

· навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

· міжнародні фінансові операції та операції з цінними папера­ми, передбачені законами України;

· кредитні та розрахункові операції між суб’єктами ЗЕД та іно­земними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єкта­ми ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяль­ності зазначених установ на території України, якщо це передба­чено її законами;

· спільна підприємницька діяльність між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що передбачає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

· підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів ЗЕД за межами України;

· організація виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпо­зіумів, семінарів та інших подібних заходів, які проводять на ко­мерційній основі за участю суб’єктів ЗЕД; організація та ведення оптової та роздрібної торгівлі на території Украї­ни за іноземну валюту у передбачених законом випадках;

· товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побу­дована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами ЗЕД та іно­земними суб’єктами господарської діяльності;

· орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

· операції з придбання, продажу та обміну валюти на валют­них аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютно­му ринку;

· роботи за контрактами фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб за контрактами з суб’єктами ЗЕД як на території України, так і за її межами;

· можуть бути й інші види ЗЕД, прямо і у винятковій формі не заборонені законами України.

У сучасний період поряд з традиційними видами зовнішньо­економічної діяльності розвиваються і поширюються інші види співробітництва, зокрема, техніко-економічне і науково-технічне.

Техніко-економічне співробітництво стосується насамперед ринку об’єктів капітального будівництва, надання технічних по­слуг та поставок комплектного устаткування. Його ведуть або на умовах технічного сприяння, або за договорами генерального підряду, коли підрядник бере на себе зобов'язання здати готовий будівельний об'єкт в експлуатацію в обумовлені строки.

Науково-технічне співробітництво - це вид зовнішньоеко­номічної діяльності, коли дві самостійні сторони об’єднують на відплатній основі свої науково-дослідницькі, проектно-конструк­торські та інформаційні ресурси з метою одержання наукових та технічних результатів. Воно сприяє прискоренню науково-техніч­ного прогресу і впровадженню інновацій у виробництво.

Майже усі види ЗЕД відображені в експорті та імпорті. Роль міжнародної торгівлі в розвитку національної економіки полягає в тому, що вона є засобом розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, підвищення продуктивності ресурсів, збільшення обсягів національного виробництва і добробуту населення. Міжна­родна торгівля дає змогу:

одержувати природні, інвестиційні та інші ресурси, яких не вистачає в країні;

отримувати з інших країн сучасну техніку і нові технології;

урізноманітнювати асортимент споживчих товарів і ліпше задовольняти потреби населення.

Відповідно до Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" Україна в галузі ЗЕД керується такими принципами:

· дотримання суверенітету народу України у провадженні ЗЕД, що полягає у винятковому його праві самостійно та незалежно вести таку діяльність на території своєї держави, керуючись її за­конами, обов’язок України - неухильно виконувати всі договори і зобов’язання в галузі міжнародних економічних відносин;

· свободи зовнішньоекономічного підприємництва, яка поля­гає у праві суб’єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоеко­номічні зв’язки, провадити її в будь-яких формах, які не заборо­нені чинним законодавством держави; у зобов’язанні дотримува­тись у разі ведення ЗЕД порядку, передбаченого законами Украї­ни; у винятковому праві власності суб’єктів ЗЕД на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

· юридичної рівності і недискримінації, які полягають у рівності перед законом усіх суб’єктів ЗЕД незалежно від форм власності, в тому числі держави, у разі провадження цієї діяль­ності; в забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів господарської діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташу­вання та іншими ознаками; недопустимості обмежувальної діяль­ності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених Законом;

· верховенства закону, який полягає у регулюванні ЗЕД тільки законами України, заборон і застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб ство­рюють для суб’єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які виз­начені законами України;

· захисту інтересів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава забезпечує однаковий захист інтересів усіх суб'єктів цієї діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на своїй території, а також захист своїх суб'єктів ЗЕД за межами держави, керуючись як своїм законодавством, так і підписаними міжнарод­ними договорами та нормами міжнародного права;

еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу у разі вве­зення та вивезення товарів.

2. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

виз­начає зовнішньоекономічна політика держави на тому чи іншому етапі. Як звичайно та країна, яка провадить ЗЕД. дотримується або політики вільної торгівлі, або протекціоністської політики. Перша характеризується мінімальним втручанням у процеси ЗЕД, у цьому випадку торгівля розвивається на засадах дії ринкових сил, попиту і пропозиції. Вважають, що за цих умов ліпше гаран­товані ті вигоди, які забезпечує міжнародне економічне співробіт­ництво.

У разі протекціоністської політики - внутрішній ринок за­хищають від іноземної конкуренції за допомогою митних бар’єрів та інших економічних і політичних важелів.

Державне регулювання ЗЕД в Україні повинне забезпечува­ти таке: захист економічних інтересів країни та інтересів суб’єктів цієї діяльності; створення однакових можливостей для суб’єктів ЗЕД у розвитку всіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та самостійному визначенні напрямів викори­стання доходів та вкладення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері ЗЕД. У кінцевому результаті регулювання повинне підпорядковувати цю діяльність розвитку економіки України, насамперед забезпечити її збалансованість і рівновагу на внутрішньому ринку, сприяти структурним змінам у виробництві, створювати сприятливі умови для входження краї­ни в міжнародний поділ праці.

Регулюючи зовнішньоекономічне співробітництво, держава та її органи не можуть безпосередньо втручатися у зовнішньоеко­номічну діяльність суб’єктів, що діють у цій сфері, за винятком випадків, коли таке втручання передбачене законами.

Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі:

тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних та­рифів;

нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін.

Тарифні методи за суттю є економічними і діють через рин­ковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подо­рожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД.

У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні тарифи, а й податки і збори з товарів, які ввозять, імпортні депо­зити та ін. У галузі експорту - це податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків, надання фінансової до­помоги тощо.

Адміністративними важелями є ембарго (повна заборона зов­нішньоекономічних операцій), ліцензування, квотування, спе­цифічні вимоги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних проце­дур (запровадження підвищених вимог до якості, санітарних та Інших стандартів). Серед нетарифних важелів регулювання ЗЕД важливу роль відіграють валютні обмеження, тобто регламента­ція операцій резидентів і нерезидентів з валютними цінностями, яка може обмежувати зовнішньоекономічну діяльність або її сти­мулювати.

Важливим напрямом державного регулювання ЗЕД є регу­лювання ввезень і вивезень капіталу. Воно спрямоване на ефек­тивне використання іноземного капіталу для розвитку національ­ної економіки. Регулювання ввезень капіталу з-за кордону має двоякий характер. З одного боку, держава зацікавлена у залученні іноземного капіталу, особливо інвестицій, а тому створює для цьо­го відповідний клімат за допомогою гарантій від націоналізації, переведення прибутків, репатріації капіталу, надання різних пільг, а з іншого - провадить політику обмеження впливу закордонного капіталу на національну економіку.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” не пе­редбачає іноземним інвесторам пільгових умов для господар­ської діяльності. В ньому не визначені податкові пільги або по­даткові канікули чи пільги і для підприємців, які мають велику частку іноземних інвестицій. Це одна з причин того, що іноземні інвестиції повільно надходять в економіку України.

Згідно з законодавством на території України можна створю­вати вільні (спеціальні) економічні зони. У таких зонах запровад­жено спеціальний правовий режим економічної діяльності і по­рядок застосування законів України.

З огляду на багатогранність зовнішньоекономічної діяльності та її важливість в Україні створена ціла система державного регу­лювання цієї сфери. Його проводить Україна як держава в особі органів у межах їхньої компетенції, недержавні органи управлін­ня економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати тощо), які діють на підставі статутних документів, а також самі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на засадах відпо­відних координаційних угод, укладених між ними.

ЗЕД в Україні регулюють за допомогою:

Законів України і передбачених ними актів митного (тариф­ного) і немитного регулювання, які видають державні органи Ук­раїни в межах їхньої компетенції;

економічних методів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та інших) у межах законів України;

рішень недержавних органів управління, які приймають згідно з їхніми статутними документами у межах законів Украї­ни;

договорів, укладених суб'єктами ЗЕД, які не суперечать за­конам України.

Найважливішим засобом економічного регулювання зовніш­ньої торгівлі є митний тариф - систематизований перелік ставок митних тарифів, якими обкладають товари у разі імпорту або ек­спорту з країни.

В Україні діє єдиний митний тариф, визначений відповідним законом.

Ставки митного тарифу - це податки, які збирають у випад­ку перетину товарами митного кордону. Це зумовлює підвищен­ня ціни імпортованих (або експортованих) товарів, а отже дає змогу впливати на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі країни.

Головні функції митного тарифу такі: захист національних виробників від іноземної конкуренції; забезпечення надходження коштів у державний бюджет; поліпшення умов доступу національних товарів на зовнішні ринки; поліпшення стану платіжного балансу.

В Україні застосовують такі види мит: ввізні, вони є найпоширенішим методом обмеження імпор­ту, ними обкладають усі товари, які ввозять в Україну; транзитні.

Ставки митного тарифу поділяють на такі:

преференційні - застосовують до товарів, імпортованих з дер­жав, що утворюють з Україною економічні інтеграційні угрупо­вання - зони вільної торгівлі, митний союз та ін.;

пільгові - застосовують до товарів країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

повні - застосовують до товарів із решти країн.

Є також і специфічні види мит. зокрема такі:

спеціальні. Застосовують для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів, для попередження недобро­совісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав;

антидемпінгові. Відповідно до правил ГАТТ/ВТО вводять з метою захисту від демпінгу, їх застосовують у випадку виявлен­ня фактів демпінгу, тобто імпорту на територію України за ціною, яка є суттєво нижчою від їхніх конкурентних цін у країні-експортері. Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різни­цю між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною у разі його ввезення на територію України або різницю між ціною об'єкта демпінгу з України і се­редньою ціною українського експорту подібних товарів;

компенсаційні. Застосовують у випадку ввезення на терито­рію України товарів, для виробництва й експорту яких викорис­тано субсидії, якщо такий Імпорт завдає шкоди вітчизняним ви­робникам подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розмір субсидії.

Спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні мита вводять лише після спеціального розслідування, яке провадить Міністер­ство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

Практикують також сезонні мита, які запроваджують на ок­ремі товари на період не більше чотирьох місяців.

До економічних методів регулювання зовнішньоторговель­них операцій належить і зміна валютного курсу національної грошової одиниці. Зокрема, девальвація національної валюти сприяє збільшенню експорту і гальмує імпорт товарів. Реваль­вація валюти, навпаки, стримує експорт товарів і стимулює їхній імпорт.

Поряд з економічними методами регулювання зовнішньотор­говельних операцій застосовують методи адміністративні, пере­дусім ліцензування і квотування експорту та імпорту у випадках, коли погіршений стан платіжного балансу, порушена рівновага щодо окремих товарів на внутрішньому ринку, потрібно забезпе­чити певну пропорцію між імпортною та вітчизняною продук­цією тощо.

Ліцензування ЗЕД ведуть у таких формах:

дозвіл на те, щоб займатися зовнішньоекономічною діяльні­стю;

дозвіл на проведення певної експортно-імпортної операції.

В Україні застосовують такі види ліцензій: генеральну; разо­ву (індивідуальну); відкриту (Індивідуальну).

Генеральна ліцензія - це відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції щодо певного товару і/або з певною країною (групою країн) упродовж періоду дії режиму ліцензування щодо Цього товару.

Разова ліцензія (індивідуальна) - це разовий дозвіл, який має іменний характер. Його видають для виконання кожної окремої

операції конкретним суб’єктом зовнішньоторговельної діяльності на період, потрібний для виконання цієї операції.

Відкрита ліцензія (індивідуальна) - це дозвіл на експорт (імпорт) товару впродовж певного періоду часу (однак не менше одного місяця) з зазначенням його загального обсягу.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видає Міністерство зов­нішньоекономічних зв’язків і торгівлі України, а ліцензії на опе­рації з переміщення валютних цінностей з метою інвестицій або надання кредитів суб’єктам ЗЕД - Національний банк України.

Ліцензування зовнішньоторговельних операцій тісно пов'я­зане з кількісним обмеженням цих операцій - квотами на імпорт та експорт окремих товарів. Квотування є гнучким методом регу­лювання зовнішньоторговельної діяльності, оскільки його прова­дить Кабінет Міністрів і воно не потребує прийняття відповідних законів. Квоти - це граничний обсяг певних товарів, які дозволе­но експортувати або імпортувати.

В Україні застосовують такі квоти: глобальні, групові, інди­відуальні.

Глобальні квоти - це квоти, запроваджені для товару (товарів) без визначення конкретних країн, куди товар (товари) експорту­ють або із яких його імпортують.

Групові квоти - це квоти, запроваджені для товару (товарів) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортують або із яких його імпортують.

Індивідуальні квоти - це квоти, запроваджені для товару (то­варів) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) мож­на експортувати або з якої його можна імпортувати.

Одним із важливих завдань регулювання ЗЕД є диверсифі­кація зовнішньоторговельних зв’язків, яка дасть змогу ліквідува­ти надмірну (від 20 до 90%) залежність економіки України від монопольного імпорту стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей національного виробництва.