Тема 9 Фінансово-кредитне регулювання економіки.

1. Державний бюджет, як інструмент державного регулювання економіки.

2. Кредитно-банківська система і її місце в регулюючих процесах.

1. Фінансово-кредитне регулювання займає чи не найважли­віше місце у системі державного регулювання економіки. У си­стемі фінансово-кредитного регулювання на перше місце треба поставити державний бюджет: справді, саме через бюджет реа­лізується найбільша частина національного доходу та ВВП країни.

Бюджет згідно Закону України "Про бюджетну систему Ук­раїни" - це “... план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади”. Одним із завдань, або таких функцій, є підтримування ринкової рівноваги і стимулювання розвитку окремих сфер та га­лузей національної економіки. Ідеологію формування бюджету, визначення джерел і сум надходження коштів до нього, держав­них видатків, шляхи покриття дефіциту називають бюджетною політикою. Державним бюджетом, як контрольованим грошовим фондом держави, розпоряджається Уряд.

Державний бюджет виконує такі функції: збільшує або змен­шує сукупний попит; виконує перерозподілену функцію; стиму­лює або гальмує виробництво шляхом вибору певної системи опо­даткування; забезпечує покриття касових збитків підприємств, які внаслідок певних об’єктивних причин є збитковими, однак функ­ціонування яких зумовлене суспільними потребами; забезпечує фінансову допомогу у розвитку окремих галузей і сфер діяльності; збалансовує бюджети нижчих рівнів.

До інструментів формування бюджету (надходження до бюджету) відносяться: податки (ПДВ, податок на прибуток, акцизні збори і т. ін), державні позики, грошова емісія(додатковий випуск грошей), покриття дефіциту бюджету за рахунок позик НБУ, МВФ, і т. ін. Зрозуміло, що найефективнішим є перший – податки, податкова політика. Але слід пам’ятати про існування так званої “Кривої Лафера”, яка застерігає від надмірного збільшення податків. Доведено, що при збільшенні податків надходження до бюджету спочатку зростають, але в певний момент крива надходжень досягає екстремуму(в даному випадку максимуму), і починається спад(зменшення надходжень). Це пояснюється кількома причинами: по перше підприємствам стає невигідно працювати і вони звертають свою діяльність, по друге податковий тиск змушує виробників переходити до так званої “тіньової економіки”, тобто приховувати реальні результати своєї діяльності.

Кошти з державного бюджету використовують на державне управління, оборону, фінансування бюджетних галузей народно­го господарства (освіти, науки, культури та ін.).

Відповідно до державного устрою країни формують і струк­туру бюджетної системи: у країнах з федеративним устроєм, крім державного, є федеральний бюджет штатів (США), земель (Німеч­чина) тощо, в унітарних державах (у тому числі в Україні) є лише державний і місцеві бюджети. Бюджетна система України скла­дається з державного бюджету, республіканського бюджету Ав­тономної Республіки Крим та бюджетів адміністративно-терито­ріальних одиниць - областей. Державний і місцеві бюджети є фінансовою основою для поєднання загальнодержавних та регіо­нальних інтересів.

Сукупність усіх бюджетів бюджетної системи є зведеним бюджетом України. Цей бюджет використовують для аналізу і виз­начення засад державного регулювання економічного і соціаль­ного розвитку України.

Верховна Рада України визначає головні напрями бюджет­ної політики, розглядає проект державного бюджету, вносить зміни та доповнення до нього, затверджує, контролює його виконання, затверджує звіт про використання бюджетних коштів.

Відповідно до чинного законодавства держава покликана фінансове підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, вести контроль за закон­ним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона повинна гарантувати органам місце­вого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення на­селення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У ви­падках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами за­гальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету; держава вилучає із місцевого бюдже­ту до державного частину надлишку в порядку, визначеному за­коном про державний бюджет.

Видатки бюджетів усіх рівнів поділяють на поточні і видатки роз­витку.

Поточні видатки - це видатки бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів соціального захисту населення.

Видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначен­ня; фінансування структурної перебудови галузей економіки; суб­венції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. Значну частину державного бюджету витрачають на загальнодержавні програми підвищення життєвого рівня, заходи соціального захисту населення, охорони навколишнього природного середовища, ресурсозбереження.

2. Успіх реформування економіки визначає ефективна робота фінансово-кредитного комплексу, основою діяльності якого є бан­ківська система.

Становлення незалежної банківської системи в Україні роз­почалося з прийняття Верховною Радою України Закону “Про бан­ки і банківську діяльність”. Закон започатку­вав створення Національного банку України на базі українського республіканського відділення Держбанку СРСР. Національний банк юридичне став центральним банком нашої держави.

Основою формування банківської системи України стала класична дворівнева банківська система.

Надійність і стабільність роботи банківської системи є од­ним із найважливіших факторів стійкості й ефективності націо­нальної економіки. Становлення банківської системи в Україні, як і в інших країнах із перехідною економікою, відбувається в умовах відсутності повноцінних ринкових відносин.

На формування банківської системи впливають різні факто­ри - як зовнішні, так і внутрішні.

Національний банк представляє інтереси України в централь­них банках інших країн, міжнародних банках та інших фінансо­во-кредитних організаціях, з якими міждержавна інвестиційна співпраця відбувається на рівні центральних банків. НБУ видає ліцензії на відкриття представництв іноземних банків та інших фінансово-кредитних організацій на території України в порядку, передбаченому законодавством України, ліцензії на ведення бан­ками операцій в іноземній валюті в Україні та за кордоном. Йому надано право вводити обмеження для комерційних банків на об­сяги залучення кредитів з-за кордону та на рівень відсоткових ста­вок за ними у межах єдиної грошово-кредитної політики.

Важливою функцією комерційних банків в умовах переходу до ринкової економіки є посередництво у фінансовій і кредитній сфері й обслуговування фінансово-господарських операцій. Ко­мерційні банки сприяють зменшенню ризику шляхом об’єднання нагромаджень і використання їх для створення активів більших розмірів. Тобто функціональне призначення комерційних банків полягає в залученні, зберіганні та використанні коштів фізичних та юридичних осіб.

Для розвитку банківської системи в Україні характерні дві протилежні тенденції - диверсифікація та об’єднання банків. Роз­виток банківської сфери в такому напрямі дає змогу створювати конкурентоспроможну банківську систему, яка відповідає еконо­мічним завданням. Останніми роками процес формування бан­ківської системи, удосконалення грошово-кредитної політики, по­шуку дієвого інструментарію і механізмів контролю роботи ко­мерційних банків фактично триває.

Аналіз діяльності банків свідчить про загострення їхніх фінансових проблем, що зумовлені:

загостренням кризи в економіці і насамперед у сфері вироб­ництва;

відсутністю виробленої стратегії і тактики роботи в ринко­вих умовах.

Головними напрямами розвитку банківської системи Украї­ни є такі:

закріплення фінансової стабілізації і зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці шляхом подальшо­го стримування темпів інфляції;

кількісний контроль за динамікою грошової маси, яка відпо­відає реальній зміні ВВП;

підтримка короткотермінової ліквідності комерційних банків Національним банком України;

стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населен­ня в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення завдяки дії механізмів страхування депозитів;

подальше скорочення питомої ваги готівки в обігу;

утримання валютних резервів у обсягах, потрібних для підтримки національної валюти;

поступове зростання мінімальних вимог до статутних фондів банків за рахунок капіталізації прибутку акціонерів;

поточне регулювання системи валютних обмежень та еконо­мічних нормативів;

забезпечення нормального функціонування національної ва­лютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;

ретельний контроль за операціями резидентів та нерезидентів на фінансовому ринку України;

сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залученню інвестицій від цих установ для вико­нання програми стабілізації та структурної перебудови економі­ки.

Для захисту вкладів громадян треба створити міжбанківський фонд обов’язкового страхування банківських вкладів фізич­них осіб, який буде мати статус юридичної особи і формувати­меться з такого:

початкових внесків комерційних банків (пропорційних до розміру сплаченого статутного фонду);

регулярних страхових внесків комерційних банків залежно від залишку коштів на рахунках фізичних осіб;

пені, яку стягують за несвоєчасні й неповні платежі;

відсотка з доходів від операцій з державними цінними папе­рами.

Для поліпшення роботи кредитної сфери потрібно запрова­дити принцип пріоритетності у наданні кредитів НБУ комерцій­ним банкам, зокрема:

на кредитування виробництва конкуренто­спроможної продукції;

на закупівлю технологічних ліній (та ноу-хау) для виробниц­тва конкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції, за­безпечити її експорт з України за умови, що термін окупності цих ліній не перевищує п’ять-шість років;

на закупівлю технологій для виробництва традиційної для внутрішнього ринку продукції, однак з більшою продуктивністю (ніж аналогічні технології власного виробництва), вищим рівнем енергозбереження порівняно з вітчизняним,

З метою зміцнення усієї банківської системи Кабінет Міністрів та Національний банк України на підставі Указу Пре­зидента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення ре­форм і виведення економіки України з кризи повинні:

розробити систему заходів, спрямованих на активізацію дов­готермінового кредитування, прийняти або внести у визначеному порядку проекти відповідних нормативних актів;

вирішити питання запровадження єдиного реєстру щодо застав;

сприяти створенню в Україні промислово-фінансових груп із залученням банківського капіталу, у тім числі іноземного;

розробити погоджений механізм погашення заборгованості держави комерційним банкам, зокрема, кредитів, наданих комер­ційними банками за рішенням державних органів влади;

розглянути питання про впорядкування системи охорони бан­ківських установ та передачу функцій інкасації комерційним банкам;

Подальше зміцнення банківської системи - процес перма­нентний, що залежить від конкретних обставин, які складатимуть­ся в економіці країни.