Поняття, прийоми і типи правового регулювання.

Регулюючий вплив права на суспільні відносини полягає у тому, що воно у своїх нормах конструює модель обов'язкової або дозволеної поведінки різних суб'єктів цих відносин. Це знаходить своє відображення у наданні одним суб'єктам суспільних відносин певних прав і в накладанні на інших певних обов'язків, пов’язуючи їх тим самим взаємними правами і обов'язками. При цьому можливості права в регулюванні суспільних відносин не свавільні і не безмежні. Правове регулювання обумовлено деякими об'єктивними та суб’єктивними чинниками. Такими чинниками виступають наступні фактори:

• рівень економічного розвитку суспільства;

• соціальна структура суспільства;

• рівень зрілості, стабільності суспільних відносин;

• рівень правової культури громадян і посадових осіб;

• рівень визначеності предмета, засобів і методів правового регулювання.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини.

 Структура (устрій) правового регулювання характеризується перш за все методами та заходами регулювання. Методи правового регулювання - це конкретні заходи юридичного впливу, що характеризують використання в тій чи іншій сфері суспільних відносин певного комплексу юридичних прийомів впливу.

Щодо конкретних суспільних відносин, правове регулювання здійснюється за допомогою таких прийомів або заходів:

1. Дозвіл - тобто надання суб'єкту права на здійснення певних дій. Це ключовий елемент правового регулювання, який визначає правовий засіб, що забезпечує соціальну свободу і активність людини. З юридичного боку дозволи знаходять вираз у суб'єктивних правах на особисту активну поведінку. Юридичні дозволи виражаються в законах, в інших нормативних актах. Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього засобу може бути будь-яка правова норма, що надає суб'єкту право на одержання тих або інших благ.

2. Зобов’язання - це юридичне закріплена необхідність певної поведінки в тих чи інших умовах, обставинах. Наприклад, покладення обов'язку забезпечення обвинуваченому права на захист, обов’язок своєчасного виконання договірних зобов'язань.

3. Заборона - це юридична необхідність утримуватись від певної поведінки. Це необхідний, важливий засіб забезпечення організованості суспільних відносин, охорони прав і законних інтересів громадян, громадських організацій, суспільства у цілому, створення «бар'єра» для небажаної, соціальне шкідливої поведінки. Для юридичних заборон характерна фіксуюча функція і тому з юридичного боку заборони знаходять вираз у юридичних зобов'язаннях пасивного змісту. Таким чином, заборона в праві - це юридичний обов'язок. Своєрідність змісту заборон, що виражаються у пасивній поведінці, тобто відсутності дій тих чи інших осіб по відношенню до певних питань ставить заборони в особливе становище. Це передумовлює особливості багатьох юридичних засобів і механізмів, зокрема їх гарантію за допомогою юридичної відповідальності, їх реалізацію в особливій формі - у формі додержання. Заборони в праві несуть заряд юридичної відповідальності - кримінальної, адміністративної, цивільної. Як приклади заборони можуть бути положення норм права про заборону пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми Особливої частини Кримінального кодексу також фактично є заборонами, адже, встановлюючи відповідальність за певні дії, вони тим самим їх забороняють.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139  Наверх ↑