Теорія національної держави.

Хоча національні держави існують уже багато років, проте теорія національної держави, як і сама нація, перебуває в постійному розвитку. Поглиблюються як універсальні, так і специфічні для кожного періоду й кожного народу форми розвитку. Новітня концепція національної держави звернена не тільки в минуле, а й у сучасне та майбутнє. Вона, відповідно, має враховувати й ті проблеми, з якими зіткнулося людство на межі ХХ–ХХІ століть, до речі, як і кожного попереднього історичного періоду, але неодмінно в контексті єдиного державотворчого процесу, даючи аргументоване пояснення і позитивним, і негативним тенденціям.

Ліберально-демократична концепція правової демократичної держави, що стала домінантною в останній третині ХХ століття, відіграла важливу роль у приверненні уваги до проблеми прав і свобод індивіда. Та, віддаючи перевагу розв'язанню проблеми рівності громадянських прав окремої людини, вона практично залишала поза увагою питання про рівність прав кожної нації і кожного народу, зокрема їх право на державне самовизначення, творення і реалізацію власної політики, культури, мови, освіти, віри тощо. При цьому таке ігнорування тепер із сфери світоглядної, уявної настійно намагаються перенести у сферу реального життя. Спроби уніфікації, застосування силових і економічних методів у насадженні власного бачення "демократичних" форм управління, розвитку економіки, культури, соціальних відносин, віри тощо в сучасному світі набувають загрозливих масштабів. Національна ж ідея як основа національного державотворення тим і відрізняється від ліберальної, що пропонує розв'язання проблеми рівності прав людей різних національностей на засадах рівного права – права на самостійний економічний, політичний і культурний розвиток.

Виступаючи провідником і захисником територіальної єдності, економічної, політичної, культурної цілісності нації і народу, гарантуючи розвиток саме національного ринку, збереження культури, духовності, національна держава не може не бути водночас і правовою, і демократичною, не захищати інтереси особи, її політичні права і свободи. Але щоб стати представником нації, захисником національних інтересів, вона має відтворювати у своїй структурі, принципах дії, у стратегії і політиці природо-соціальну сутність людини, нації, народу як цілісності.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139  Наверх ↑