-Солі
Солі – кристалічні речовини, які можна розглядати як продукт повного або часткового заміщення іонів Гідрогену кислоти на метал або гідроксильних груп основ (амфотерних гідроксидів) на кислотні залишки.
3 точки зору теорії електролітичної дисоціації, солі – електроліти, які у водному розчині дисоціюють з утворенням позитивно заряджених іонів, що відрізняються від іона Гідрогену, та негативно заряджених іонів, що відрізняються від гідроксид-іона.
За своїми хімічними властивостями та складом солі поділяються на середні, подвійні, кислі, основні (складні координаційні солі в цьому розділі не розглядаються). Середні солі – продукти повного заміщення іонів Гідрогену кислоти на катіони металів (або металоподібної групи атомів) або гідроксид-іонів основ (амфотерних гідроксидів) на кислотні залишки. Солі, що утворюються при заміщенні іонів Гідрогену багатоосновної кислоти на катіони різних металів або гідроксид-іонів багатокислотної основи (амфотерного гідроксиду) на різні кислотні залишки, називаються подвійними. До подвійних солей належать галуни загальної формули МеЕ(SО4)2·12Н2О (Ме = Nа+, К+, NН4+, Е = Аl3+, Сr3+, Fе3+), СаNН4РО4, Са(ОСl)Сl, NН4Fе(SО4)2·6Н2О, КNаSО4 тощо. Подвійні солі можуть існувати лише у твердому стані.
Кислі солі – продукти неповного заміщення іонів Гідрогену багатоосновної кислоти на катіони металів: NаНSО4, Са(НСО3)2, NН4Н2РО4, (NН4)2НРО4 тощо.
Основні солі – продукти неповного заміщення гідроксид-іонів основ або амфотерних гідроксидів кислотними залишками: Fе(ОН)SО4, Fе(ОН)2Сl, Ві(ОН)(NО3)2, Ві(ОН)2NО3 тощо. При дегідратації основних солей утво-рюються оксосолі, що містять у своєму складі іон металу, Оксиген (один або кілька атомів) та кислотний залишок.
Номенклатура солей. Назви середніх солей утворюються з двох слів: назви металу у називному відмінку та назви аніона кислоти, наприклад: СаSО4 – Кальцій сульфат; КСlО3 – Калій хлорат.
Якщо метал виявляє різні ступені окислення і утворює кілька середніх солей, то в їхніх назвах ступінь окислення металу зазначається римською цифрою в дужках, наприклад: СrSО4 – Хром (II) сульфат; Сr2(SО4)3 – Хром (III) сульфат.
Назви подвійних солей утворюються так само, як і назви середніх солей: Са(СlО)Сl – Кальцій гіпохлорит-хлорид, NН4Fе(SО4)2·6Н2О – амоній-Ферум (III) сульфат, гексагідрат. Деякі середні солі зберегли також технічні назви: Nа2СО3 – сода, КNО3 – калійна селітра, К2СО3 – поташ, КСlО3 – бертолетова сіль, FеSО4·7Н2О – залізний купорос тощо.
Назви кислих солей утворюють з назв аніонів кислот, металу та префікса гідроген- (гідро-), який підкреслює наявність іонів Гідрогену в їх складі. Якщо молекула солі містить не один, а кілька іонів Гідрогену, то до її назви додають числівники ди-, три; тетра-, що вказують кількість цих іонів, наприклад: Nа2НРО4 – натрій гідрогенортофосфат (гідроортофосфат), NаН2РО4 – натрій дигідрогенортофосфат (дигідроортофосфат).
Назви основних солей утворюють з назв аніонів кислот, металу та префіксів гідроксо- або оксо-, то підкреслюють наявність гідроксид-іонів або атомів Оксигену в їх складі. Якщо молекула основної солі містить кілька гідроксид-іонів або атомів Оксигену, то до її назви додають числівники ди-, три-, тетра- і т.д.. що вказують їх число, наприклад: Аl(ОН)Сl2 – Алюміній гідроксохлорид, Аl(ОН)2Сl – Алюміній дигідроксохлорид, Мg2ОСl2 – Магній оксохлорид.
Основні методи добування солей. Відомо багато методів добування солей, але найважливішими з них слід вважати такі: взаємодія основних оксидів з кислотними або амфотерними; основних та амфотерних оксидів з кислотами; кислотних оксидів з основами або амфотерними гідроксидами; основ або амфотерних гідроксидів в кислотами; взаємодія солей в кислотами (кислотними оксидами), основами (основними оксидами); металів з кислотами та неметалів з лугами; за реакціями подвійного обміну між солями; за реакціями витіснення одного металу або неметалу з їх солей; при безпосередньому сполученні елементів; при термічному розкладі одних солей можуть утворюватись інші. Приклади реакцій добування солей:
СоО + ZnО = СоZnО2; ZnСl2 + 4NаОН = Nа2[Zn(ОН)4] + 2NаСl;
FеО + Н2SО4 = FеSО4 + Н2О; NаНSО4 + NаОН = Nа2SО4 + Н2О;
Са(ОН)2 + СО2 = СаСО3 + Н2О; 3Сu + 8НNО3 = 3Сu(NО3)2 +2NО + 4Н2О;
Zn(ОН)2 + SО3 = ZnSО4 + Н2О; Zn + 2КОН + 2Н2О = К2[Zn(ОН)4] + Н2;
Са(ОН)2 + НNО3 = Са(ОН)NО3 + Н2О; Sі + 2КОН + Н2О = К2SіО3 + 2Н2;
Са(ОН)2 + 2Н2SО4 = Са(НSО4)2 + 2Н2О; 3S + 6КОН = 2К2S + К2SО3 + 3Н2О;
2КСl + Н2SО4 = К2SО4 + 2КСl; Рb(NО3)2 + 2КІ = РbІ2 + 2КNО3;
Zn(ОН)Сl + НСl = ZnСl2 + Н2О; СuSО4 + Zn = ZnSО4 + Сu;
Са3(РО4)2 + 3SіО2 = 3СаSіО3 + Р2О5; 2NаВr + Сl2 = 2NаСl + Вr2;
3NаСlО = NаСlО2 + 2NаСl; 2КNО3 = 2КNО2 + О2;
2Ві + 3Сl2 = 2ВіСl3; NаН2РО4 = NаРО3 + Н2О.
Хімічні властивості солей. Середні солі можуть взаємодіяти з кислотами з утворенням іншої кислоти та солі:
Са3(РО4)2 + 3Н2SО4 = 3СаSО4 + 2Н3РО4 .
Якщо на середні солі багатоосновної кислоти діяти однойменною кислотою, то утворюються кислі солі:
Са3(РО4)2 + Н3РО4 = 3СаНРО4; Са3(РО4)2 + 4Н3РО4 = 3Са(Н2РО4)2 .
Взаємодія основних солей з кислотами зумовлює утворення середніх солей:
Аl(ОН)Сl2 + НСl = АlСl3 + Н2О .
У водних розчинах середні солі можуть реагувати з лугами, утворюючи інші сіль та основу або амфотерний гідроксид:
FеSО4 + 2КОН = Fе(ОН)2 + К2SО4; СrСl3 + 3NаОН = Сr(ОН)3 + 3NаСl .
При взаємодії розчинів кислих солей з лугами утворюються середні солі:
К2НРО4 + КОН = К3РО4 + Н2О .
Хімічно активні метали можуть витісняти з водних розчинів солей менш активні метали:
СuSО4 + Fе = FеSО4 + Сu; 2АgNО3 + Сu = Сu(NО3)2 + 2Аg .
Всі солі, крім утворених сильними кислотами та основами, піддаються гідролізу.
Крім простих солей (середніх, подвійних, кислих, основних) існують складні солі, які називаються координаційними, або комплексними. Їх властивості розглянуто в іншому розділі.
|
Модуль 2. Закономірності перебігу хімічних процесів 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 Наверх ↑ |