Тема 6 Правові засади банківського регулювання і банківського нагляду
1. Правові засади банківського регулювання і банківського нагляду.
2. Правове регулювання інспектування банків.
3. Заходи впливу за порушення банківського законодавства.
4. Тимчасова адміністрація банків.
5. Гарантування вкладів фізичних осіб).
1. Правові засади банківського регулювання і банківського нагляду.
Законом України „Про Національний банк України" пункт 8 статті 7 встановлено, що однією з функцій НБУ є здійснення банківського регулювання та нагляду.
Мета та сфера банківського нагляд
Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не зійснює перевірок і ревізій, фінансово-господарськоїдільності осіб, зазначених вище.
Національний банк видає нормативно-правові акти
Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків, банківських об'єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення окремих банківських операцій, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк має право безоплатно отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання усіх форм власності.
Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених
Законодавством України.
З метою захисту інтересів вклаників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків Націонаьний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капітау, а також за відсотковим та ваютним ризиком.
Про подаьші зміни нормативів та методики їх розраунку Націонаьний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.
Націонаьний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банкі в.
Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.
Повноваження щодо здійснення регулятивних функцій
Націонаьний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.
Обмеження вимог Національного банку
Націонаьний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Націонаьного банку.
Форми регулювання банківськоїдіял ьності (Стаття 66)
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Націонаьним банком України у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
1) Реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; \
2) Встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) Застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) Нагляд за діяльністю банків; \
5) Надання рекомендацій щодо діяльності банків.
1) Встановлення обов'язкових економічних нормативів;
2) Визначення норм обов'язкових резервів для банків;
3) Встановлення норм відраувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
4) Визначення процентної політики;
5) Рефінансування банків;
6) Кореспондентських відносин;
7) Управління золотовалютними резервами, включаючи ваютні інтервенції;
8) Операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) Імпорту та експорту капіталу.
Мета, органіація, підстави та обсяг нагляд
Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.
У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.
Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.
У разі розгляду Національним банком України питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку для надання пояснень запрошується голова правління (ради директорів) або голова спостережної ради цього банку, за винятком випадків призначення тимчасового адміністратора або відкликання ліцензії банку і призначення ліквідатора.
При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях:
- Для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності;
- Для перевірки права на здійснення банківської діяльності.
2. Правове регулювання інспектування банків
Кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України.
Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.
Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.
Банки зобов'язані забезпечити інспекторам Національного банку України та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці - можливість вільного доступу в робочий час у всі приміщення банку.
Керівництво банку призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і забезпечує приміщенням для роботи працівників служби банківського нагляду Національного банку України.
Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.
Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність та пояснення з окремих питань діяльності банку.
Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства.
У ході перевірки банку Націонаьний банк України має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані особи надають Націонаьному банку України сприяння відповідно до положень цієї статті у тому ж порядку, що застосовується до банкі в.
Перевіяка осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України
Націонаьний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Націонаьного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.
До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, відносяться:
1) Власник істотної участі у банку, якщо Націонаьний банк України вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим цим Законом щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність банку;
2) Особа, що придбаа істотну участь у банку без письмового дозволу Націонаьного банку України.
Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.
3. Заходи впливу за порушення банківського законодавства.
У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Націонаьного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно- правових актів Націонаьного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться:
1) Письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
2) Скликання загаьних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;
3) Укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
4) Видати розпорядження щодо:
А) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капі тау в будь-якій іншій формі;
Б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
В) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
Г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;
Д) заборони надавати бланкові кредити;
Е) накладення штрафів на:
Керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;
Є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;
Ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;
З) реорганізації банку;
И) призначення тимчасової адміністрації.
Уразі порушення Закону України „ Про банки і банківську діяльні сть"чи нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями Закону України „Про банки і банківську діяльність".
Якщо в діях керівника банку або фізичної особи чи представника юридичної особи - власника істотної участі, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, не встановлено складу злочину, але має місце порушення вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України або якщо таку особу визнано винною у вчиненні корисливого злочину із призначенням покарання без позбавлення волі, Національний банк України має право видати банку розпорядження про звільнення такої особи з посади або заборону користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв).
Особу, яку на підставі розпорядження Національного банку України було відсторонено від посади або якій тимчасово заборонено користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв), може бути поновлено на посаді або відновлено у використанні права голосу придбаних акцій (паїв) лише на підставі попереднього дозволу Національного банку України.
Рішення Національного банку України щодо призначення тимчасової адміністрації є виконавчим документом.
Порядок застосування заходів впливу та санкцій за порушення банкіського законодавства
(Стаття 74)
Штрафи на керівників та службових осіб банку, фізичних осіб - власників істотної участі накладаються в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Порядок застосування заходів впливу, передбачених Законом України „Про банки і банківську діяльність", а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Націонаьного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
4. Тимчасова адміністрація банків
Призначення тимчасовоїадмінятрації
Націонаьний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку.
Націонаьний банк України має право призначити тимчасову адміністрацію банку у разі:
1) Систематичних порушень банком законних вимог Націонаьного банку України;
2) Зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 відсотків протягом останніх 6 місяців при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу;
3) Якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов'язань;
4) Арешту або набрання законної сили обвинуваьним вироком щодо злочинних діянь керівників банку;
5) Вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів;
6) Необгрунтованої відмови банку у наанні документів чи інформації, передбачених цим Законом, уповноваженим представникам Національного банку України;
7) Наявності публічного конфлікту у керівництві банку;
8) Наявності клопотання банку про призначення тимчасової аміністрації.
Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про її призначення.
Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається Націонаьним банком
України.
Термін повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з дня її призначення.
Націонаьний банк України має право продовжувати дію тимчасової адміністрації для системоутворюючих банків на термін до одного року.
Вимоги до тимчасового адміністратора та умови його призначення
Функції тимчасової адміністрації виконують особи, які призначаються Націонаьним банком
України.
Тимчасовим адміністратором може бути:
- Юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації та/або ліквідації банків, щодо наання аудиторських, юридичних або консультаційних послуг і має не менше трьох працівників із сертифікатом Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку;
- Незаежний експерт (за договором);
- Службовець Національного банку України.
До участі у тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат Націонаьного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, високі професійні та мораьні якості, бездоганну ділову репутацію, економічну чи юридичну освіту та досвід, необхідний для виконання функцій тимчасового адміністратора.
Націонаьний банк України має право у будь-який момент усунути тимчасового адміністратора від виконання обов'язків у разі невідповідності його діяльності встановленим цим
Законом вимогам.
Оплата праці тимчасового адміністратора, а також спеціалістів, залучених ним для забезпечення виконання своїх повноважень, здійснюється згідно з укладеними з ними договорами.
Оплата праці тимчасового адміністратора і залучених ним спеціалістів здійснюється за рахунок банку, до якого його призначили.
Розмір оплати праці тимчасового адміністратора має бути не меншим за середньомісячну заробітну плату голови правління (ради директорів) цього банку за 12 місяців перед призначенням тимчасової адміністрації.
Розмір оплати праці залучених спеціалістів встановлює тимчасовий адміністратор у межах кошторису витрат тимчасової адміністрації, затвердженого Національним банком України.
Додаткова винагорода тимчасовому адміністратору і спеціалістам може встановлюватися в межах кошторису за згодою Національного банку України.
Тимчасовим адміністратором не може бути особа:
1) Яка є кредитором, пов'язаною особою або акціонером банку;
2) Має судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку, або є обвинуваченою по кримінальній справі;
3) Не виконала своїх зобов'язань перед будь-яким банком.
Для виявлення конфлікту інтересів особа до моменту призначення тимчасовим адміністратором зобов'язана надати Національному банку України інформацію про свої особисті і ділові інтереси, зокрема щодо:
1) Заборгованості перед банком, трудових відносин з ним або володіння майновими правами банку;
2) Відносин за попередні п'ять років з будь-яким банком як його пов'язаною особою;
3) Невиконання будь-яких зобов'язань по відношенню до будь-якого банку за останні п'ять років;
4) Володіння майном, яке конкурує з майном банку;
5) Інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій тимчасового адміністратора;
6) Інформації стосовно відсутності конфлікту інтересів з Національним банком України.
Національний банк України перед призначенням тимчасового адміністратора зобов'язаний переконатися у тому, що конфлікт інтересів відсутній.
У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення тимчасового адміністратора він зобов'язаний вжити заходів щодо усунення конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Національний банк України, який вирішує питання щодо можливості продовження роботи тимчасового адміністратора.
Тимчасовий адміністратор не має права:
1) Здійснювати діяльність при наявності конфлікту інтересів, за винятком випадків, коли про це відомо Національному банку України і він дозволив продовжити роботу;
2) Приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, подарунки та інші цінності від осіб, заінтересованих у здійсненні будь-яких дій, пов'язаних з призначенням тимчасової адміністрації^
3) Використовувати або дозволяти використовувати майно, яке тимчасовий адміністратор має право контролювати, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
4) Давати обіцянки або приймати зобов'язання від імені Національного банку України без його письмового дозволу;
5) Розголошувати банківську таємницю та іншу службову інформацію, якщо це не пов'язано з виконанням функцій тимчасового адміністратора.
Невиконання або неналежне виконання тимчасовим адміністратором своїх повноважень відповідно до цього Закону, що завдало збитків банку чи кредиторам, може бути підставою для припинення виконання ним обов'язків та позбавлення сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
У разі завдання збитків діями або бездіяльністю тимчасового адміністратора банк та/або кредитори мають право звернутися з позовом до суду щодо їх відшкодування.
Стаття 78. Наслідки призначення тимчасового адміністратора
З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і праління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення.
Стаття 79. Об'ява про призначення тимчасового адміністратора
Протягом трьох днів після призначення тимчасового адміністратора Національний банк України розміщує інформацію про це в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Рішення про призначення тимчасового адміністратора Національний банк України надсилає до головного офісу та до кожного територіально відокремленого відділення банку, філії із зазначенням дати початку здійснення тимчасової адміністрації.
Права та обов'язки тимчасового адміністратора
Тимчасовий аміністратор негайно після свого призначення зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб, в яких банк має участь, що перевищує 50 відсотків.
Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор зобов'язаний провести інвентаризацію банківських активів і пасивів та скласти баланс.
З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заодів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.
Зокрема, тимчасовий адміністратор має право:
1) Продовжувати або припиняти будь-які операції банку;
2) Виконувати будь-які дії, рішення від імені банку;
3) Розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які угоди за участю банку, які, на думку тимчасового адміністратора, є збитковими чи непотрібними для банку;
4) Заявляти майнові позови у судові органи;
5) Звертатися до судових органів із заявами про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має наати інформацію про свої активи;
6) Заучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта, а також доручати керівникам банку вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій аміністрації. Тимчасовий адміністратор має право відсторонити таких осіб від виконання обов'язків у будь-який час;
7) З додержанням вимог законодавства України про працю звільнити чи перевести на іншу посаду будь- кого з керівників чи службовців банку, переглянути їх службові обов'язки, змінити розмір їх заробітної плати;
8) Зупинити розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;
9) Продати такі активи і повернути такі пасиви банку, які повинні бути відповідно продані або повернені з метою збереження чи підвищення платоспроможності банку або захисту вкладників та кредиторів банку;
10) За згодою Націонаьного банку України організувати продаж чи реорганізацію банку.
Тимчасовий адміністратор зобов'язаний отримати дозвіл Національного банку України для продажу активів банку, балансова вартість яких перевищує розмір, встановлений Національним банком України.
При виконанні своїх обов'язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно з законодавством України. Правоохоронні органи зобов'язані надавати допомогу тимчасовому адміністратору у його роботі на підставі письмового звернення.
Наслідки призначення тимчасового адміністратора
З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення.
Протягом трьох днів після призначення тимчасового адміністратора Національний банк України розміщує інформацію про це в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Рішення про призначення тимчасового адміністратора Національний банк України надсилає до головного офісу та до кожного територіально відокремленого відділення банку, філії із зазначенням дати початку здійснення тимчасової адміністраціїї
Запобіання переказу активі банку до моменту призначення тимчасового адміністратора
Тимчасовий адміністратор може звертатися до суду з вимогою визнання угод недійсними, якщо за цими угодами здійснено:
1) Платіж чи операцію з майном (вчинені протягом шести місяців до призначення тимчасового адміністратора) з метою надання пільг окремим кредиторам банку;
2) Будь-яку операцію із пов'язаною особою банку, яка була здійснена протягом одного року до моменту призначення тимчасового адміністратора, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;
3) Господарські операції, де оплата значно перевищувала реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;
4) Будь-які операції з майном на безоплатній основі, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;
5) Будь-які дії, що мають на меті утримання майна від кредиторів, чи інше порушення їх прав, вчинені за три роки до призначення тимчасового адміністратора;
6) Будь-як господарські операції засновані на наданні підроблених документів чи шахрайстві.
При зверненні до суду тимчасовий адміністратор не сплачує державного мита.
Особа, що здає банку приміщення в оренду чи надає комунальні послуги, послуги зв'язку, не має права з дня призначення тимчасового адміністратора відмовляти в наданні подібних послуг через призначення тимчасового адміністратора.
Звіти тимчасового адміністратора
Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор подає Національному банку України попередній письмовий звіт.
Звіт має відображати фінансовий стан банку (баланс, звіт про прибутки та збитки, розшифровки окремих статей балансу), можливість фінансового оздоровлення банку та оцінку його вартості у разі ліквідації. Звіт також має включати:
1) Загальні відомості щодо відповідності діяльності банку вимогам цього Закону та нормативно- правових актів Національного банку України і висновки щодо можливості припинення діяльності тимчасового адміністратора та поновлення повноважень загальних зборів, спостережної ради банку і правління (ради директорів)) банку;
2) Деталізований план заходів щодо стабілізації та приведення у відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України діяльності банку;
3) Загальний план продажу банку або частини його активів і майна з метою виконання зобов'язань;
4) Рекомендації з приводу реорганізації банку або відкликання банківської ліцензії та ліквідації.
Тимчасовий адміністратор подає Національному банку України періодичні звіти стосовно своєї діяльності у строки, визначені Національним банком України.
Рішення Національного банку України щодо звітності тимчасового адміністратора
Протягом двох тижнів з моменту отримання звіту тимчасового адміністратора Національний банк України приймає рішення про застосування чи відхилення рекомендацій тимчасового адміністратора.
У разі, якщо Національний банк України погоджується з рекомендаціями тимчасового адміністратора щодо фінансового оздоровлення, продажу чи реорганізації банку, виноситься рішення про виконання плану тимчасового адміністратора.
У разі, якщо визнано неможливість приведення діяльності банку у правову та фінансову відповідність з вимогами цього Закону і нормативно-правових актів Національного банку України протягом одного року, Національний банк України відкликає банківську ліцензію та здійснює ліквідацію банку. Для системоутворюючих банкв цей термін може продовжуватися Національним банком України до двох рок в.
Національний банк України має право вносити доповнення до плану тимчасового адміністратора до та під час його виконання.
Національний банк України має право припинити виконання плану, відкликати банківську ліцензію, запровадити ліквідацію банку у будь-який час, коли дійде висновку, що виконання плану більше не приводить до оздоровлення банку.
З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації але на строк не більше шести місяців.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Протягом дії мораторію:
1) Забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) Не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні)) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існуваи на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Припинення діяльності тимчасового адміністратора
Діяльність тимчасового адміністратора припиняється у разі:
1) Закінчення строку дії повноважень тимчасової адміністрації;
2) Відкликання банківської ліцензії та прийняття рішення про призначення ліквідатора;
3) Здійснення реорганізації банку відповідно до глави 5 цього Закону;
4) Усунення тимчасового адміністратора відповідно до рішення Націонаьного банку України.
5. Гарантування вкладів фізичних осіб .
В ст.57. Закону України "Про банки і банківську діяльність" сказано, що вклади фізичних осіб комерційних банків гарантуються в порядку передбаченому законодавством України. Вклади осіб Державного ощадного банку Украни гарантуються державою.
10 вересня 1998 р. Указом Президента України № 996 "Про заоди щодо захисту прав фізичних осіб- вкладників комерційних банків України" був створений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. 20 вересня 2001 р. Був прийнятий Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"
Цим Законом встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Націонаьним банком України.
Учасники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (даі - Фонд) є банки - юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, який ведеться Національним банком України, та мають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність. Участь у Фонді зазначених банків є обов'язковою.
Учасники Фонду зобов'язані сплачувати збори до Фонду.
Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені Націонаьним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та може виконувати свої зобов'язання перед вкланиками.
Банки - учасники Фонду, які не виконують встановлених Націонаьним банком України економічних нормативів щодо достатності капітау, платоспроможності та/або яким за рішенням Націонаьного банку України зупинено дію банківської ліцензії Націонаьного банку Украни на здійснення банківської діяльності, переводяться за рішенням адміністративної ради Фонду, прийнятим на підставі інформації Націонаьного банку України, одержаної за результатами моніторингу діяльності банків, до категорії тимчасових учасників Фонду.
Після переведення до категорії тимчасових учасників Фонду банк, вклади фізичних осіб до якого заучені до дня його переведення до цієї категорії зобов'язаний сплачувати збори до Фонду до повного виконання зобов'язань перед вкладниками по виплаті їхніх вкладів та нарахованих відсотків.
У разі відкликання банківської ліцензії Національного банку України на здійснення банківської діяльності адміністративна рада Фонду за поданням Націонаьного банку України приймає рішення про виключення цього банку з числа учасників (тимчасових учасників) Фонду.
Виключення банку з числа учасників (тимчасових учасників) Фонду не позбавляє вкладників, вклади яких були заучені до дня виключення його з числа учасників (тимчасових учасників) Фонду, права на відшкодування таких вкладів у разі настання їх недоступності відповідно до цього Закону.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень по вкладах у кожному із таких банків. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.
У разі розміщення вкладником в одному банку - учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду клькох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті.
Якщо вкладник має вклади у кількох банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реорганізувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк - юридичну особу, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганізації. Вклади, залучені після реорганізації банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду, гарантуються Фондом у загальній сумі, але не більше розміру, встановленого Фондом відповідно до ч1.ст. 3 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".
Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.
Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами, розміщеними:
Членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, вклади в якому є недоступними;
Працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), як здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;
Акціонерами, частка яких перевищує 10 відсоткв статутного капіталу банку;
Третіми особами, які діють від імені вкладників, зазначених у пунктах 1, 2, 3 цієї статті;
Вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;
Вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.
Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд є юридичною особою, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.
Фонд є економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України.
Фонд має печатку із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, чинним законодавством та діє на підставі Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, яке затверджується Кабінетом Міністрів України та Національним банком України. Місцезнаходження Фонду - місто Київ.
Фонд видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.
Нормативно-правові акти видаються у формі інструкцій, положень, правил, які затверджуються рішенням адміністративної ради Фонду.
Нормативно-правові акти Фонду підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством України.
З метою забезпечення захищеності вкладів фізичних осіб Фонд відповідно до визначеного ним порядку встановлює для банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду обов'язкові стандарти - вимоги до банків щодо їх членства у Фонді, які встановлюються нормативно-правовими актами Фонду.
Двічі на рік за станом на 1 січня та на 1 липня Фонд публікує в офіційних засобах масової інформації звіт про свою діяльність.
Один раз на рік діяльність Фонду перевіряється незалежною аудиторською фірмою, яка визначається згідно з ршенням його адміністративної ради.
Фонд подає річний звіт разом з аудиторським висновком Кабінету Міністрів України і Національному банку України до 1 липня року, наступного за звітним.
Річний звіт Фонду, достовірність якого має бути підтверджена незалежною аудиторською фірмою, підлягає опублікуванню в офіційних засобах масової інформації відповідно до законодавства.
Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекці.
Адміністративна рада Фонду діє у складі п'яти осіб, які є громадянами України, постійно проживають в Україні, мають вищу фінансово-економічну чи юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше ніж п'ять років.
Адміністративна рада формується шляхом делегування до її складу двох представників Кабінету Міністрів України, двох представників Національного банку України, одного представника асоціації банків.
Очолює адміністративну раду голова, який щорічно обирається адміністративною радою з числа її членів.
Члени адміністративної ради не можуть бути членами органів управління або акціонерами будь-якого банку.
Строк повноважень члена адміністративної ради становить чотири роки і може бути продовжено на наступний строк, але не більше ніж на два строки.
У разі закінчення строку повноважень члена адміністративної ради відповідний орган, зазначений у частині другій цієї статті, у місячний строк делегує до складу адміністративної ради нового представника або приймає рішення про продовження строку повноважень члена адміністративної ради з урахуванням частини п'ятої цієї статті.
Повноваження члена адміністративної ради припиняються за рішенням органу, який його делегував, у разі:
1) Подання членом адміністративної ради письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
2) Неможливості виконання обов'язків (у тому числі за станом здоров'я);
3) Набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
4) Закнчення строку його повноважень;
5) Його смерті або на підставі рішення суду про оголошення його померлим або визнання безвісно відсутнім.
Повноваження члена адміністративної ради може бути достроково припинено також з ініціативи органу, який делегував його до складу адміністративної ради, в разі прийняття відповідного рішення про це.
Орган, який делегував члена адміністративної ради, повноваження якого достроково припинено відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті, делегує до складу адміністративної раи нового представника у місячний строк після прийняття рішення про дострокове припинення повноважень його попереднього представника.
Питання, що пов'язані з поточною діяльністю Фонду, вирішує виконавча дирекція, кількісний склад якої затверджується адміністративною радою.
Виконавчу дирекцію очолює директор-розпорядник Фонду. Директор-розпорядник Фонду та члени виконавчої дирекції призначаються на посади та звільняються з посад адміністративною радою.
Директором-розпорядником та членами виконавчої дирекції можуть бути громадяни України, які постійно проживають в Україні, мають вищу фінансово-економічну чи юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше ніж п'ять років.
Джерела формування коштів Фонду Джерелами формування коштів Фонду є:
1) Початкові збори з банків - учасників Фонду;
2) Регулярні збори з банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду;
3) Спеціальні збори з банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду;
4) Кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень;
5) Доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;
6) Кредити, заучені від Кабінету Мністрів Украни, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів;
7) Пеня, яку сплачують банки - учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду;
8) Доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.
Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Фонд має право придбавати та орендувати майно, необхідне для виконання його функцій, у межа кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою і погодженого з Мністерством фінансів України та Націонаьним банком України.
Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України.
Контрольні функції та заходи впливу Фонду
Фонд здійснює перевірки розрахунків та контролює повноту і своєчасність перерахування зборів кожним банком - учасником (тимчасовим учасником) Фонду.
За несвоєчасне або неповне перерахування початкового, регулярного або спеціального зборів банки - учасники (тимчасові учасники) протягом місяця сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки Націонаьного банку України від розміру не перерахованої суми за кожний день прострочення.
Для виконання своїх повноважень відповідно до цього Закону Фонд здійснює перевірки банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду, в тому числі і шляхом заучення незалежних експертів за рахунок коштів Фонду. Фонд має право брати участь у перевірках, які здійснюються Націонаьним банком України, з питань, що належать до компетенції Фонду відповідно до цього Закону.
Фонд зобов'язаний порушити перед Національним банком України питання про застосування до банку - учасника (тимчасового учасника)) Фонду заходів впливу у разі порушення ним норм цього
Закону.
Національний банк України зобов'язаний розглянути звернення Фонду протягом 10 днів із дня його одержання.
У разі невиконання банком - учасником (тимчасовим учасником) Фонду вимог частини третьої статті 6 цього Закону, керівники банку підлягають адміністративній відповідальності відповідно до закону.
Фонд має право застосовувати до банків - учасникв Фонду такі заходи впливу:
1) Переводити банки до категорії тимчасових учасникв Фонду;
2) Виключати банки з числа учасників (тимчасових учасників) Фонду;
3) В разі виявлення допущених банком порушень норм цього Закону вносити пропозиції про застосування Національним банком України до такого банку заходів виливу.
ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ФОНДУ НА ВІДШКОДУВАННЯ КОШТІВ ЗА ВКЛАДАМИ
Вкладники набувають право на одежання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.
Ліквідатор банку - учасника (тимчасового учасника)) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, як мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цього Закону.
На підставі одержаного від ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду переліку вкладників із визначенням розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Фонд у місячний строк перевіряє подані розрахунки з урахуванням вимог статті 4 цього Закону та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам.
Фонд протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб повідомляє вкладник в через офіційні засоби масової інформації. З дня настання недоступності вкладів припиняється нарахування відсотків за ними. Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду.
Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або безготівковій формі. Фонд за запитом ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду у письмовому вигляді надає необхідну інформацію про розмір відшкодованих коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців.
Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.
Фонд набуває право кредитора щодо банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду на всю суму, що підлягає відшкодуванню, з дня настання недоступності вкладів.
6. Оскарження рішень Національного банку України.
Відповідно до статті 99 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банк або інші особи, на як поширюються повноваження Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового аміністратора та ліквідатора.
Рішення про призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора можуть бути оскаржені в суді за відсутності підстав, визначених Законом України „Про банки і банківську діяльність".
Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.
При розгляді в суді справи, порушеної внаслідок або у зв'язку із застосуванням цього Закону проти Націонаьного банку України або його службовця, тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий аміністратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відповідаьність за шкоду, завдану внаслідок рішень, дій або бездіяльності, виконаних згідно з обов'язками та повноваженнями або в ході їх виконання в рамках тимчасової адміністрації або ліквідації банку, якщо такі дії або бездіяльність були умисними.
Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно з законодавством Украни, нормативно-правовими актами Націонаьного банку України та договорами про страхування фінансового ризику.
Оскарження або інший судовий розгляд, пов'язаний із оскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію банку та інші оскаржувані заходи та рішення.
Апеляційна комісія Національного банку України
Відповідно до статей 7, 44 Закону України "Про Націонаьний банк України", статей 73 та 74 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 13, 16 Декрету Кабінету Мністрів України "Про систему ваютного регулювання і ваютного контролю" від 19.02.93 N 15-93, з метою підвищення ефективності здійснення Націонаьним банком України поклаених на нього функцій у сфері банківського нагляду та ваютного контролю, забезпечення об'єктивності під час розгляду звернень банків (фінансових установ) з приводу застосування до них Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства і мір відповідаьності (фінансових санкцій) за порушення
Ваютного законодавства Постановою Правління Націонаьного банку України від 21.01.2004 р. № 17 затверджене Положення про Апеляційну комісію Націонаьного банку України ( Зареєстровано в Мністерстві юстиції України 3 лютого 2004 р. Заn 146/8745).
Апеляційна комісія Національного банку України (даі - Апеляційна комісія) є органом, спеціально створеним для розгляду зазначених у пункті 2.1 цього Положення звернень банків та інших фінансових установ щодо застосування Націонаьним банком заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та мір відповідаьності (фінансових санкцій), передбачених статтею 16 Декрету Кабінету Мністрів України "Про систему ваютного регулювання і ваютного контролю".
Апеляційна комісія у своїй діяльності керується чинним законодавством України, в тому числі Положенням про Апеляційну комісію Національного банку України.
Апеляційну комісію очолює Голова Націонаьного банку. Обов'язки голови Апеляційної комісії в разі його відсутності виконує заступник голови Апеляційної комісії, який є заступником Голови Націонаьного банку, що згідно з розподілом функціонаьних обов'язків здійснює загаьне керівництво Генераьним департаментом банківського нагляду (далі - Генераьний департамент).
До складу Апеляційної комісії обов'язково входять представники Генераьного департаменту, Юридичного департаменту та Департаменту валютного регулювання.
Персонаьний склад Апеляційної комісії затверджується Головою Націонаьного банку.
Голова Апеляційної комісії призначає відповідаьного секретаря Апеляційної комісії. Відповідаьний секретар Апеляційної комісії не є членом Апеляційної комісії та не має права голосу.
Порядок оскарження дій Націнального банку
Апеляційна комісія розглядає звернення банків та інших фінансових установ (далі - звернення)
Щодо:
- Правомірності прийняття Національним банком розпоряджень щодо застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства (далі - розпорядження) у формі рішень Комісії при територіальному управлінні Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банк в (далі - Комісія Національного банку при територіальному управлінні)) та постанов про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства, підписаних Головою або заступником Голови Національного банку, директором Генерального департаменту, начальниками територіальних управлінь Національного банку (далі - постанови);
- Правомірності складення протоколів порушення валютного законодавства, якщо прийняття рішення за такими протоколами належить до компетенції Голови (його заступника) або Правління Національного банку (далі - протоколи);
- Вивчення нових фактів, що надані банками і які не були відомі Національному банку на час прийняття постанов Правління Національного банку про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства або розпоряджень у формі постанов Правління Національного банку (далі - постанови Правління) чи на час прийняття розпоряджень у формі рішень Комісії Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі - Комісія Національного банку).
Банки (фінансові установи) мають правооскаржити постанови, протоколи, рішення Комісії Національного банку при територіальному управлінні в п'ятиденний термін, з дня отримання (вручення) відповідної постанови (протоколу, рішення).
Банки (фінансові установи) мають право подати звернення про вивчення нових фактів у десятиденний термін з дати отримання (вручення) постанови Правління, рішення Комісії Національного банку.
У зверненні мають бути зазначені: назва банку (фінансової установи), його (її) місцезнаходження;
Причина звернення (правомірність прийняття постанови, рішення Комісії Національного банку при територіальному управлінні, складання протоколу або звернення про вивчення нових фактів);
Ким прийнято постанову, розпорядження, складено протокол, які оскаржуються, дата і номер постанови (розпорядження, протоколу);
Суть порушеного питання, обґрунтування незгоди з прийнятою постановою Правління, постановою, розпорядженням, складеним протоколом;
Перелік документів і розрахунків, що додаються до звернення.
Звернення банку подається за підписом голови правління (фінансової установи - за підписом її керівника)) за винятком оскарження розпоряджень про призначення тимчасової адміністрації або розпоряджень про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку. В останньому випадку звернення подається акціонером банку, який володіє більше ніж 10 відсотками його
Акцій.
Звернення має бути викладене в письмовій формі та надіслане до Національного банку поштою, електронною поштою або передане скаржником через свого представника.
У разі подання звернення поштою датою подання звернення вважається дата його відправлення, зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення т//або на конверті. У разі подання звернення електронною поштою, через представника або акціонером банку особисто датою подання звернення вважається дата його реєстрації в Управлінні діловодства Національного банку.
Звернення, яке подане або оформлене з порушенням вимог Положення про Апеляційну комісію Національного банку України, що не дає змоги розглянути його по суті, повертається скаржнику з відповідним обґрунтуванням не пізніше ніж через п'ять днів після дня реєстрації звернення в Управлінні діловодства Національного банку та до повторного розгляду Національним банком не приймається.
Подання звернення на час його розгляду зупиняє подання Національним банком позову до суду про стягнення штрафу за прийнятою постановою Правління, постановою, розпорядженням, що оскаржується, прийняття рішення за протоколом, який оскаржується, застосування заходів впливу за розпорядженням, що оскаржується.
Якщо банк (фінансова установа) оскаржує рішення Комісії Національного банку при територіальному управлінні або постанову про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства, підписану начальником територіального управління, то Апеляційна комісія протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації звернення в Управлінні діловодства Національного банку засобами електронної пошти повідомляє відповідне територіальне управління про прийняття звернення до розгляду або про повернення звернення скаржнику.
Регламент роботи Апеляційної комп'ї
Організаційною формою діяльності Апеляційної комісії є засідання, які проводяться за
Потреби.
Про місце, час та порядок денний чергового засідання члени Апеляційної комісії та запрошені особи мають бути проінформовані не пізніше ніж за три дні до його початку.
Засідання веде голова Апеляційної комісії, а в разі його відсутності - заступник голови Апеляційної комісії.
Апеляційна комісія розглядає звернення в порядку їх надходження, але не пізніше 15 робочих днів від дати реєстрації звернення в Управлінні діловодства Національного банку. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений головою Апеляційної комісії (у разі його відсутності - заступником голови Апеляційної комісії)) до 25 робочих днів.
Засідання Апеляційної комісії є правомочним за умови присутності не менше двох третин її
Складу.
Представник Асоціації українських банків бере участь у її засіданнях за письмовим клопотанням банку, звернення якого розглядається.
На засідання Апеляційної комісії можуть бути запрошені представники банку (фінансової установи), який подав звернення.
Генеральний департамент може подавати на розгляд Апеляційної комісії проблемні питання, які виникають під час підготовки розпоряджень про застосування заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також рішень про застосування мір відповідальності (фінансових санкцій), передбачених статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
На засіданнях Апеляційної комісії ведеться протокол, який підписує голова Апеляційної комісії (у разі його відсутності - заступник голови Апеляційної комісії) та відповідальний секретар.
Під час розгляду звернення Апеляційна комісія перевіряє законність і обґрунтованість прийнятих розпорядження, постанови, складеного протоколу, що оскаржуються, або вивчає нові факти щодо постанови Правління або рішення Комісії Націонаьного банку і приймає такі рішення:
- Залишає звернення без задоволення;
- Зобов'язує посадову особу або Комісію Націонаьного банку при територіальному управлінні, яка прийняла рішення, зазначене в абзацах другому та третьому пункту 2.1 цього Положення, унести до нього відповідні зміни;
- Доручає Генераьному департаменту підготувати та подати на розгляд Правління Національного банку проект рішення про скасування або про внесення змін до постанови Правління;
- Доручає Генераьному департаменту подати на розгляд Комісії Націонаьного банку питання про внесення змін до її рішення;
- Скасовує розпорядження у формі рішення Комісії Національного банку або Комісії Націонаьного банку при територіальному управлінні, постанову, протокол, якщо рішення за таким протоколом наежить до компетенції Голови (його заступника).
Рішення Апеляційної комісії приймаються простою більшістю голосів присутніх членів Апеляційної комісії. У разі рівності голосів перевага надається рішенню, за яке проголосував голова Апеляційної комісії (у разі його відсутності - заступник голови Апеляційної комісії)). Голосування з питань, які вносяться на розгляд Апеляційної комісії, відображається в протоколі засідання Апеляційної комісії.
Рішення Апеляційної комісії з проблемних питань, які подав Генераьний департамент, відображаються в протоколі.
Рішення Апеляційної комісії за результатом розгляду звернення оформляється на бланку Націонаьного банку і має містити:
- Назву банку (фінансової установи), відомості про предмет оскарження, дату прийняття звернення до розгляду;
- Перелік документів, які були взяті до уваги під час розгляду звернення, дату, номер рішення і назву органу, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотань скаржника;
- Висновок про повне (часткове) задоволення або відмову в задоволенні звернення з посиланням на норми законів України, нормативно-правових актів Націонаьного банку, якими обґрунтовано рішення за зверненням.
У разі задоволення звернення Апеляційна комісія приймає такі рішення:
- Зобов'язує посаову особу або Комісію Національного банку при територіальному управлінні, яка прийняла рішення, унести до нього відповідні зміни;
- Доручає Генеральному департаменту підготувати та подати на розгляд Правління Національного банку проект рішення про скасування або про внесення змін до постанови Правління;
- Доручає Генераьному департаменту подати на розгляд Комісії Національного банку питання про внесення змін до її рішення;
- Скасовує розпорядження у формі рішення Комісії Національного банку або Комісії Націонаьного банку при територіальному управлінні, постанову, протокол, якщо рішення за таким протоколом наежить до компетенції Голови (його заступника).
Рішення за результатом розгляду звернення банку (фінансової установи) підписує голова Апеляційної комісії (у разі його відсутності - заступник голови Апеляційної комісії)) та відповідаьний секретар.
Повідомлення про рішення Апеляційної комісії за результатом розгляду звернення банку (фінансової установи) протягом п'яти робочих днів з дати його прийняття надсилається відповідаьним секретарем Апеляційної комісії скаржнику поштою.
У разі прийняття Правлінням Національного банку постанови про скасування або внесення змін до постанови Правління, щодо якої вивчалися нові факти, або залишення її без змін Генеральний департамент протягом п'яти робочих днів повідомляє скаржника про рішення Правління Національного банку.
У разі скасування Апеляційною комісією рішення Комісії Національного банку чи прийняття Комісією Національного банку рішення про внесення змін до рішення Комісії Національного банку, щодо якого вивчалися нові факти, або залишення його без змін Генеральний департамент протягом п'яти робочих днів повідомляє скаржника про відповідне рішення Апеляційної комісії (Комісії Національного банку) про скасування (унесення змін) рішення Комісії Національного банку.
Рішення Апеляційної комісії є обов'язковими до виконання всіма посадовими особами Національного банку. Контроль за виконанням рішень Апеляційної комісії здійснює її голова.
1. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679 - XIV.
2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121 - IIІ.
3. Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб)" від 20.09.2001 р. № 2740 - 111.
4. Закон України „Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників Комерційного акціонерного банку „Слов'янський" від 17.02.2004 р. № 1494-ІУ.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
9. „Положення про сертифікацію осіб на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків" затв. Постановою Правління НБУ від 16.07.2001 р. № 273.
13. Лист Верховного Суду Україні и від 22.10.2002 р. № 1-5/328.
1. НБУ Банківське право України. Навчальний посібник./ За ред. О.А.Селіванова - К.: "Ін Юре", 2000 р.
2. Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти. Т.1-4/ За ред. В.А.Ющенко - К.: "Ін Юре", 1998 р.
3. Банківське право України/ Є.В.Карманов .- Х. "Консум", 2000 р.
4. Банківське право/ О.А.Костюченко.-К.: "А.С.К.", 2003 р.
5. Банківське право/ І.Заверуха - Львів. "Астролябія", 2002 р.
6. Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В., Коренєва О.Г. Банківський нагляд: Навч. Посібник. - К.: „Знання", 2004.
7. 20 запитань до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Вісник Національного банку України. -2002- №12.
8. Янберназюк. Проблемні питання сплати банками збору до Фонду гарантування вклаів фізичних осіб / Вісник Національного банку України - 2004 р. № 7.
9. Ігорячек. Система своєчасного застереження проблем у діяльності банків / Вісник Націонаьного банку України - 2004 р. № 6.