Тема 2 Поняття і роль банків у суспільстві
1. Поняття і рол банків у суспільстві.
2. Функції банків.
3. Банківська система - суб'єкт ринку фінансових послуг в Україні.
4. Поняття та види банківських операцій.
1. Поняття і роль банків у суспільстві.
В площині вивчення галузі банківського права знаходиться такі поняття як "банк", "фінансова установа", "кредитна установа". Щоб з'ясувати мету регулювання та сутність банківського права, необхідно з'ясувати зміст цих понять.
В ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дано визначення поняття
Ознаки банку мають юридичні відмінності , і тому розкрити заміст поняття "банк" та "фінансова" і "кредитна установа" важливо із самого початку вивчення курсу банківського права.
Що означає поняття "банк"? Чим воно відрізняється від інших фінансових установ? Якими є ознаки, завдяки яким банк вважають суб'єктом, котрий займається банківською діяльністю?
Слово "банк" походить від італійського "banco" що означає "стіл" або "лава", французького "banque" означає "скриня" або "конторка".
В ХІІ ст. В Північній Італії в Генуї місцеві міняли "Bancherii" розкладали свої монети в мішках та посудинах на спеціальних стола (лавах) і займалися купівлею -продажем та обміном грошей різних міст та країн. Через певний час грошові внески та власні кошти міняли стали позичати іншим і отримувати за це відсотки, що означало перетворення мінял на банкірів, і їх діяльність значно розширювалась. Від слова "banka'' походить слово "банкрут".
Коли міняла зловживав будь-чиєю довірою, розбивали стіл, за яким він сидів, тобто визначали - «banko rotto ».
Якщо заглянути в історію, то формування банківської системи почалось з появи перших банків і відноситься до ХУ ст., коли потрібна стала мережа спеціальних установ, які б регулювали заплутаний грошовий обіг і здійснювали у більш широких масштаба кредитні операції.
Отже основними фінансовим засобом банківської діяльності є гроші. Правовою ознакою грошей є їх офіційне визначення законом, який теж закріплює можливі форми їх існування у формі цінних паперів і валютних цінностей.
Офіційно грошова одиниця - це одна з ознак держави. Грошовою одиницею України є гривня (ст. 99 Конституції України). Банки повинні здійснювати платежі та розрахунки на території України виключно у національній валюті.
Об'єднуючи поняття "банк", "гроші", "фінанси", "кредити" у єдину правову категорію - банківські, фінансові та кредитні установи (організації), банківська діяльність, банківська система - наука дає уявлення про основні ознаки банку . Науково обґрунтовані визначення вказаних понять потрібно закріпити законодавчо, щоб кожний суб'єкт грошового ринку міг легко з'ясувати займається він банківською чи не банківською діяльністю.
В банківському законодавстві США 40 рок в велася дискусія, що таке банк. З'явився навіть термін «небанківські банки». В решті - решт було визнано законодавчо, що банком є будь-яка установа, яка застрахована Федеральною корпорацією страхування вкладів, або виконує одну з двох операцій: 1) приймає вклади до запитання; 2) або займається наданням комерційних кредитів. Однак за такого вузького підходу багато банківських послуг залишається поза сферою банківської діяльності.
Очевидно для характеристики поняття «банк»» потрібно значно ширше коло ознак, пов'язаних не тільки з банківськими функціями, а йз банківськими операціями і банківською справою.
Ознаки банку
Як і будь який суб'єкт господарської діяльності банк має суттєві притаманні лише йому ознаки:
- Банк як юридична особа може бути державним банком або суб'єктом комерційної діяльності, спрямованої на отримання прибутку;
- Банк створюється у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку;
- Це фінансова установа, яка по суті створюється для здійснення банківських операцій;
- Банк зобов'язаний мати статутний капітал, який формується за рахунок власних коштів учасників і акумулюється на рахунку в НБУ і відповідно до ст. 31 Закону України "Про банки і банківську діяльність не може бути менший : 1) для місцевих кооперативних банків - 1 млн. Євро; 2) для банків, які здійснюють свою діяльність на території'однієї області, - 3 млн. Євро; 3) для банків, які здійснюють свою діяльність на території' всієї України - 5 млн. Євро.
- Банк завжди є елементом банківської системи, що закріплено у Законах України «Про банки і банківську діяльність» та «Національний банк України».
Таким чином , банк відрізняється від будь-яких інших інституції (субєктів) господарської діяльності саме своєю функціональною природою (грошово-кредитними операціями банку). Важливо пам'ятати таке правило: намагаючись визначити характер кредитної установи, потрібно з'ясувати, чи є в статутних документах цієї установи слова «банк» або «небанківська кредитна установа» і чи зазначається його організаційно- правова форма.
В світовій практиці існують два типи банківських систем - централізована і вільна.
Централізована система являє собою систему, в межах якої єдиний банк має повну або часткову монополію на здійснення емісійної діяльності , при цьому ступінь запровадження емісії дає йому можливість здійснюватиркегулюючу функцію центру у визначенні загального обсягу грошей і контроль за кредитами. Монопольна емісійна діяльність є джерелом, з якого виникають функції контролю центрального банку за станом золотовалютних резервів та запасів у державі, збереження значної частки банківських грошових ресурсів, що дає змог регулювати загальну фінансово-кедитну ситуацію та забезпечувати стабільність національної грошової одиниці.
Вільна банківська система передбачає існування таких законодавчих умов, з яких створення емісійних банків дозволяться на тих же підставах , що і фірму будь якій сфері бізнесу, в межах , в яких ці банки відповідають вимогам закону про комерційні компанії. За таких умов банки мають такі ж права і обов 'язки, як і будь який суб 'єкт комерційної діяльності.
За характером зв'язків банківська система класифікється як дворівнева та
Однорівневій системі притаманні переважно горизонтальні з "язки між банками, універсалізація їх операцій і функцій. Межах цієї системи всі кредитні установи, в тому числі центральний банк країни, знаходиться на одній ієрархічній сходинці, виконуючи аналогічні функції у кедитно-розрахунковому обслуговуванні клієнтів. Цей принцип побудови характерний головним чином для країн з нерозинутою економікою, а також для каїн з адміністративно командними методами управління народним господарством.
Дворівнева система характеризується взаємовідносинами між банками, як по вертикалі так і по горижнталі. По вертикалі відповідно до законів складаються відносини підлеглості між центральним банком, як керівним органом та низвими ланками іншими банками; по горизонталі відносини складаються з принципом рівною партнерства між будь якими банками та фінансово- кедитними установами. Розподіл адміністративних функцій і операцій, пов'язаних з обслуговуванням центральним банком грошового обігу, дає можливість врахвати інтереси двох категорій клієнтів - банків і урядових структур.
Отже , центральний банк відіграє провідну роль у банківській системі, створюючи сприятливі умови для її функціонування . Це досягається шляхом стабільності цін, грошей і надійності банківського сектора.
Вимоги до існування банків та кредитних установ повинні відповідати банківським стандартам, які розробляються Міжнародною організацією із стандартизації (ISO), до якої на правах комітетів-членів входять інші національні організації Це важливо для того, щоб терміни "банк" та "кредитна установа" розумілися однаково всіма учасниками внутрішніх і міжнародно - правових відносин незалежно від того, де вони знаходяться і за яким національним законодавством створені і функціонують.
За європейськими стандартами кредитними установами вважаються:
- Фінансові лізингові компанії;
- Кредитно-закупівельні компанії.
Крім того , міжнародна банківська класифікація виділяє основні види фінансових компаній:
- Зовнішньообмінні та грошово-ринкові торгові компанії;
- Компанії які керують інвестиційними фондами;
- Компанії , які видають кредитні картки;
- Компанії які керують майном;
- Компанії з ризиковим капіталом;
Передусім слід з'ясувати, що являють собою «банківські функції»». Закон України «Про банки і банківську діяльність»» в редакції від 20.03.1991 р. Давав визначення функцій комерційного банку ( зокрема в ст.,ст.2, 25).
Професор, д.е.н. Савлук М.І., а також Костюченко О.А. (автор підручника «Банківське право» ) вважаюто жо банквська система виконує такі функції:
- Функцію створення грошей і регулювання грошової маси;
Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Іншими словами банківська система управляє пропозицією грошей. Це ключова функція банківської системи. В її виконанні беруть участь всі ланки банківської системи - центральний банк та всі банки другого рівня. Вона стосується усіх напрямів банківської діяльності, насамперед кредитної.
Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки мають можливість змінювати (трансформувати):
- Терміни грошових капіталів;
- Їх розміри;
- Фінансові ризики.
Стабілізаційна функція пов'язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності. Банки, як посередники на грошовому ринку працюють переважно за рахунок чужих капіталів - акціонерного капіталу, заучених коштів вкладників та позичок інших банків, тому вони повинні брати на себе всю відповідальність перед інвесторами за економічні ризики своїх позичальників. Банки постійно знаходяться під постійним контролем і тиском великої клькості клієнтів та акціонерів, дії яких визначаються не тільки економічними розрахунками, а чутками, очікуваннями, припущеннями і т.д.
Виконання банками стабілізаційної функції може забезпечуватись двома шляхами : - прийняттям ряду законів та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність всіх її ланок та створення дійового механізму державного контролю та нагляду за дотриманням законів і за діяльністю банків.
Професор, д.ю.н. Селіванов А.О. вважає що функції банків випливають із самої діяльності банків, тобто із банківських операцій.
3. Банківська система - суб'єкт ринку фінансових послуг в Україні.
Відносини, що виникають у зв'язк з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ршшв фінансових послуг" , іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно- правовими актами.
Законом України,,Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.
Положення цього Закону не поширюються на:
- Діяльність в Україні фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій;
- Діяльність Державного казначейства України та державних цільових фондів.
Відповідно до ст. 1 Україну України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг' фінансова у станова це - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать: банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Закон дає визначення також: кредитна установа - це фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик;
Фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент;
Фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів;
Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;
Ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ршшв фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів;
Учасники ринків фінансових послуг - юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг;
Відповідно до норм вищевказаного закону фінансовими вважаються так послуги:
1) Випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;
2) Довірче управління фінансовими активами;
3) Діяльність з обміну валют;
4) Залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;
5) Фінансовий лізинг;
6) Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;
7) Надання гарантій та поручительств;
8) Переказ грошей;
9) Послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
10) Торгівля цінними паперами;
11) Факторинг;
12) Інші операції як відповідають критеріям, що встановлені законом до терміну фінансова послуга. Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.
Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.
Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Договір про надання фінансових послуг
Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору.
Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:
1) Назву документа;
2) Назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності;
3) Прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;
4) Найменування, місцезнаходження юридичної особи;
5) Найменування фінансової операції;
6) Розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахункі в;
7) Строк дії договору;
8) Порядок зміни і припинення дії договору;
9) Права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
10) Інші умови за згодою сторін;
11) Підписи сторін.
Уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.
При укладенні договору юридична або фізична особа мають право вимагати у суб'єкта підприємницької діяльності надання балансу або довідки про фінансове становище, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), а також бізнес-план, якщо інше не передбачено законодавством України.
Підстави, порядок та правові наслідки припинення дії договорів про надання фінансових послуг визначаються цивільним законодавством, законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, а також укладеними відповідно до них договорами.
УМОВИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ
Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:
1) Облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;
2) Внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно- правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;
3) Професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.
Фінансові установи можуть створюватися у будь-якій організаційно-правовій формі, якщо закони з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та обмежень.
Закони України з питань регулювання діяльності господарських товариств та юридичних осіб інших організаційно-правових форм застосовуються до фінансових установ з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та законами з питань регулювання окремих ршшв фінансових послуг.
Мінімальний розмір капіталу фінансових установ, необхідний для їх заснування, та загальні вимоги до регулятивного капіталу, що необхідний для їх функціонування, визначаються законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
При створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України, якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
Продаж та придбання частки у статутному (пайовому) капіталі здійснюються на умовах, встановлених законодавством України.
Фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Правовий статус, види, порядок створення, правовий режим функціонування та припинення діяльності об'єднань визначається згідно із законами України.
Об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.
Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:
1) Проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;
2) Захист інтересів споживачів фінансових послуг;
3) Створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;
4) Створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
5) Забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;
6) Додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;
7) Запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;
8) Контроль з прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;
9) Сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
2)Форми державного регулювання ринків фінансових послуг
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:
1) Ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
2) Нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
3) Нагляду за діяльністю фінансових установ;
4) Застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;
5) Проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.
Щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;
Щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
Щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.
Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України.
Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган зобов'язані співпрацювати згідно з положеннями цього Закону.
Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків.
Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.
Голова державного органу, що здійснює регулювання ршшв фінансових послуг, або уповноважена ним особа беруть участь у роботі інших органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли на них обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.
Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, як містяться у заначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
4. Поняття та види банківських операцій.
Банківські операції - це термін, що містить в собі економічне навантаження. На законодавчому рівні він не визначений.
Директива ЄЕС 73/183 дає визначення - банківських послуг пов'язаних з рухом капіталу (banking services linked with capital movements)/
Проте, якщо проаналізувати ряд статей Закону Україні и "Про банки і банківську діяльність" (від 07.12.2000 р.), а саме : ст. 47 ("банківські операції"), ст. 49 ("Кредитні операції"), ст. 50 ("Прямі інвестиції банків"), ст. 51 (Розрахункові банківські операції), можна зробити висновок, що "банківська операція - це правомірна дія, що здійснюється банком на підставі ліцензії наданої йому НБУ і ґрунтується на встановлених банком та юридичними або фізичними особами договірних правовідносин".
Усім банківським операціям властиві такі риси: триваючий характер ділових зв'язків; певна нерівність прав банку і клієнта (клієт вільно може обирати банк а банк не може вільно обирати клієнта); довірчий характер банківських операцій ( він проявляється, наприклад, у праві банкіра відмовити клієнту у кредитуванні, якщо у банку є сумніви щодо його платоспроможності); стандартні форми банківських операцій , що
Певною мірою пояснюється їх масовістю і однотипним характером; уніфікація правового регулювання банківських операцій у різних країнах, яка є результатом різноманітних методів уніфікації права, що регламентують кредитні та розрахункові відносини.
Уст. 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність визначені види банківських операцій. При цьому законодавець робить застереження, що такі банківські операції як: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштв від свого імені, на власних умовах та на власний ризик здійснюються у сукупності юридичними особами які мають банківську ліцензію.
Банківські операції № 2)3) мають право здійснювати інші юридичні особи ( наприклад кредитні спілки, інші фінансові установи) на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.
За умови одержання письмового дозволу НБУ банки також мають право виконувати наступні операції
1) Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
2) Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
3) Перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;
4) Операції' за дорученням клієнтів або від свого імені;
- З інструментами грошового ринку;
- З інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
- З фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
5) Довірче управління коштами та цінними паперами за
Договорами з юридичними та фізичними особами;
6) Депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
На1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних
Цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені ( включаючи андеррайдинг) НБУ надає письмовий дозвіл за умови дотримання певних вимог передбачених ч.5 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Крім зазначених операцій, банк має право відповідно до чинного законодавства України здійснювати наступні операції
1) надання гарантій! І поручительств та інших зобов'язаньвід третіх осіб), які передбачають їх виконання у грошовій формі;
2) Придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
3) Лізинг;
4) Послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
5) Випуск, купівлю, продажі обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів;
6) Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
7) Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
Банківська установа, як і будь-яка юридична особа, відповідно
До статуту діє в межах спеціальної правоздатності, але законодавець встановлює певні обмеження щодо діяльності банків. Так, відповідно до ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі ( за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.
Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осібб в обсягах, що перевищує 5 відсотків капіталу банку.
У практичній діяльності банків та в спеціальній літературі банківські операції умовно поділяють на пасивні і активні операції
Пасивними операціями є дії банку, спрямовані на акумуляцію коштів, наприклад, приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків- кореспондентів, отримання кредитів в інших банках, випуск та розміщення власних цінних паперів ( облігацій, векселів, ощадних сертифікатів тощо) формування статутного та інших фондів, операції репо, тощо.
До активних операцій відносять наприклад надання кредиту, гарантій і поручительств, облік векселів, факторингові та лізингові операції, інвестування з метою з метою формування інвестиційного портфеля та ін. Якщо узагальнити особливості активних операцій банку, то можна дійти висновку, що вони ґрунтуються на договорах , які дають можливість банку отримувати прибуток по відсотках за рахунок розміщення мобілізованих ресурсів, а клієнта забезпечують необхідними коштами.
Активні і пасивні операції спрямовані безпосередньо на реалізацію предмету діяльності банку.
Наведені нижче банківські операції становлять зміст діяльності банку, в цілому вони дають уявлення про банківську, фінансову та кредитну установу, яка з своєю правовою характеристикою повинна мати спеціальну правоздатність. Вона закріплена у законодавстві та означає дотримання банком спеціальних правил, зокрема, його виключного права здійснювати банківські операції в тому числі провадити ощадне зберігання запозичень. Будь-яким іншим підприємствам, господарським товариствам заборонено провадити зазначені операції, а кредитні установи повинні отримати необхідну ліцензію.
Нормативні акти
1. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679-XIV.
2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. №2121 -III.
3. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р.
4. Закон Української РСР "Про економічну самостійність Української РСР" від 03.08.1990 р. № 142- XII.
5. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. № 2664-III.
6. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-III
7. Указ Президента України „Про день банківських працівників" від 06.03.2004 р. № 316/2004.
Рекомендована література:
1. НБУ Банківське право України. Навчальний посібник/ За ред. О.А.Селіванова - К.: "Ін Юре", 2000 р.
2. Банківське право України/ Є.В.Карманов. - Х.: "Консум", 2000 р.
3. Банківське право / О.А.Костюченко. - К.: "А.С.К.", 2001 р.
4. Банківське право Україи/ О.А.Костюченко. - К.: "А.С.К.", 2003 р.
5. Банківське право / І.Заверуха. - Львів.: "Астролябія", 2003 р.
6. Банківська система України. Правові засади організації./ О.П.Орлюк - К.: "Юрінком Інтер", 2003 р.
7. Зарубежные банковские системы / В.В.Масленников. - М.: ТД "Элит - 2000", 2001.
8. Вступ до банківської справи/За ред. Савлук М.І.- К.: "Лібра" 1998 р.
9. Операції комерційних банків / Р.Коцовська, В. Ричаківська та ін. - 2-ге вид., доп. - Київ - Львів: ЛБІ НБУ, 2001.
11. Є.Карманов. Банк як суб'єкт банківського права. /правоукраїни. - 2002.- №9.
12. Ковальчук А.Т. Банки. Кредит. Фінанси: Законодавчо - правовий вимір / Інститут законодавства Верховної ради України - К: „Парламентське видавництво", 2004.
13. А.А.Вишневский. Банковскоє право Европейского Союза-М.: "Статут",2000.
14. А.А. Вишневский. Банковскоє право Англии - М.: "Статут",2 000.
15. Рене Клаус Гроз'єан. Як працювати з банком- К.: "Основи", 1998 р.
16 . Історія грошей і банківництва /Скоморович І . Г . , Реверчук С . К . , Малик Я . Й . Таін. - К:„Атіка", 2004 р .
17. Н.Ю.Ерпылева. Международное банковское право - М.: «Дело», 2004.
18. М.Старинський. Проблеми правового визначення поняття „банк"/ Юридична Україна - 2004 р. № 5.