ТЕМА 6. ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ
1. Суть і форми прояву інфляції
2. Основні причини інфляційного процесу
3. Механізм розвитку інфляції
4. Вплив інфляції на економіку і соціальну сферу
5. Теоретичні концепції інфляції
6. Основні напрями антиінфляційної політики
7. Грошова реформа як метод стабілізації національної валюти
1. Суть і форми прояву інфляції
Інфляція - це процес втрати купівельної спроможності грошей внаслідок переповнення сфери обігу грошовими знаками понад дійсну потребу економіки, що призводить до їх знецінення.
Форми прояву інфляції розрізняють:
1. Залежно від ступеня поширеності інфляція може бути:
А) локальною, тобто має місце в межах однієї країни;
Б) світовою, охоплює групи країн або цілі регіони світу.
2. Залежно від часу дії інфляції може бути:
А) періодична, поява якої зумовлена коливанням фаз ділового циклу;
Б) постійна, виникнення якої не залежить від динаміки економічного розвитку, а має характер перманентного знецінення грошової одиниці.
3. Залежно від особливостей розвитку та перебігу інфляційних процесів інфляція може бути:
А) Відкрита інфляція проявляється у зростанні загального рівня цін на товари і послуги, що виробляються в країні.
Б) Прихована інфляція знаходить відображення у товарному дефіциті, який періодично посилюється, а також у зниженні якості товарів і послуг. Розвиток прихованої інфляції пов'язаний із втручанням держави у ринковий механізм ціноутворення.
4. Залежно від темпів зростання цін, що розраховуються на основі відповідних індексів розрізняють такі основні типи інфляції:
1. Повзуча інфляція характеризується прискореним зростанням маси грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін. Тобто зростання цін не перевищує 5 % на рік;
2. Помірна, відкрита, яка проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5-20% на рік. Така інфляція стає відчутною для економічних суб'єктів, і вони починають вживати адаптаційні заходи.
3. Галопуюча інфляція, при темпах зростання цін від 20% до 100% в рік. Для цього виду інфляції характерне стрибкоподібне, вкрай нерівномірне зростання цін, яке важко передбачити і яке не піддається регулюванню. Від такої інфляції важко захиститися, і вплив її на економіку різко негативний;
4. Гіпер інфляція, коли темпи зростання цін перевищують 100 % на рік. На цій стадії гроші починають втрачати свої функції, купюри низьких номіналів та розмінна монета зникають з обігу, падає роль грошей в економіці, поширюється бартер. Порушується кредитний механізм, посилюються стихійні процеси в економіці.
Протилежним до поняття інфляція є дефляція.
Дефляція - це зростання купівельної спроможності грошової одиниці, що виявляється у зниженні загального рівня цін. При цьому купівельна спроможність грошей може збільшуватися внаслідок вилучення з обігу надлишкової грошової маси, а також у результаті збільшення фізичних обсягів виробництва.
2. Основні причини інфляційного процесу
Залежно від причин, які призводять до інфляційних процесів, розрізняють:
- Інфляцію витрат (пропозиції).
Інфляція попиту - це тип інфляційних процесів виникнення і розвиток яких пов'язаний із надлишковим надходженням грошей в економіку, що призводить до перевищення платоспроможного попиту над товарною пропозицією і викликає зростання цін.. Попит на товари більший, ніж пропозиція, у зв'язку з тим, що виробничий сектор не в змозі задовольнити потреби населення. Тобто, спостерігається наявність великої кількості грошей при малій кількості товарів.
Інфляція попиту може бути спричинена:
- Дефіцитом бюджету та зростанням державного боргу.
- Кредитною експансією банків.
- Припливом іноземної валюти в країну.
Отже, інфляція попиту спостерігається тоді, коли зростання рівня цін відбувається під впливом загального збільшення сукупного попиту.
Інфляція витрат. Цю інфляцію розглядають з позиції зростання цін під впливом наростаючих витрат виробництва, зростання витрат на заробітну плату. Причинами такої інфляції є:
- Зниження темпів зростання продуктивності праці, спричинене циклічними коливаннями або структурними змінами у виробництві, що призводить до збільшення витрат на одиницю продукції, тобто до зменшення прибутку;
- розширення сфери послуг, поява нових видів з більшою часткою зарплати та відносно низькою, порівняно з виробництвом, продуктивністю праці. Як наслідок, виникає загальне зростання цін на послуги.
Інфляція витрат та інфляція попиту взаємопов'язані та взаємозумовлені. Надлишкова грошова маса в економіці завжди породжує підвищений попит, викликаючи порушення рівноваги ринків у сфері сукупного попиту і сукупної пропозиції, реакцією на яке є зростання цін. Будучи продуктом розбалансованого грошового ринку, інфляція попиту розповсюджується далі, вражає виробництво і споживання, деформує споживчий попит, посилює нерівномірність і непропорційність розвитку різних галузей господарства, призводячи в результаті до інфляції витрат.
Механізм розвитку інфляційних процесів передбачає два етапи формування динаміки цін в залежності від співвідношення між темпами росту грошей в економіці і темпами росту цін.
I Етап характеризується тим, що темпи зростання грошової маси перевищують темпи росту цін. Це означає, що гроші знецінюються повніше аніж зростає їхня кількість в обігу. Даний процес пов'язаний із дією наступних основних причин:
- Господарський оборот може потребувати додаткових грошових коштів для обслуговування платежів;
- Сповільнюється швидкість обігу грошей внаслідок надлишкового їх надходження в обіг, що виключає безпосередній тиск на ціни;
- Значні суми коштів осідають у формі заощаджень населення у формі відкладного попиту;
- Збереження у суспільстві так званої «грошової ілюзії». Тобто уявлення суб'єктів ринку про незмінну купівельну спроможність грошової одиниці.
На даному етапі інфляція має повзучий характер.
II Етап розвитку інфляції характеризується перевищенням темпів зростання цін над темпами росту грошової маси. Це означає, що гроші починають знецінюватися скоріше, ніж зростає їхня кількість в обігу.
Даний етап розпочинається при настанні критичної точки інфляції.
Критична точка інфляції означає такий стан розвитку інфляційних процесів при якому будь-яке подальше збільшення маси грошей в обігу зумовлює різке зниження їх купівельної спроможності.
Основними причинами виникнення даного етапу є:
- Різке зростання швидкості обігу грошей, що виявляється у такому процесі як «втеча від грошей», тобто бажання суб'єктів ринку за будь-яку ціну перетворити гроші на товар.
- Купівельна спроможність доходу, що збільшується із за зростання цін стає меншою порівняно із попереднім періодом.
- Гроші із сфери заощаджень надходять у сферу обігу.
- Грошова ілюзія змінюється іншим явищем - інфляційними очікуваннями, тобто прогнозування усіма суб'єктами ринку подальшого зниження вартості грошей, що зумовлює ріст попиту на товарному ринку.
4. Вплив інфляції на економіку і соціальну сферу
У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами.
Високі темпи інфляції виявляють серйозний негативний вплив на економічний розвиток країни, наслідком чого є:
- Розладнання грошової системи;
- Дестабілізація кредитної системи;
- Посилення диспропорцій в економіці;
- Падіння рівня інвестицій в економіку;
- Деформація структури споживчого попиту;
- Розлад фінансової системи;
- Зниження платоспроможного попиту;
- Порушення зовнішньо економічних зв'язків.
5. Теоретичні концепції інфляції
Основними теоретичними концепціями інфляції є:
1. Кейнсіанська теорія визначає повзучу інфляцію корисну для стимулювання виробництва. Її основні положення зводяться до:
- За умов неповного використання виробничих ресурсів помірне збільшення грошової маси сприяє росту виробництва і зайнятості;
- Незначний ріст цін є вимушеною платою суспільства за стимулювання економічного росту;
- При галапуючій інфляції необхідно здійснювати дифляційну політику і політику доходів;
- У розвитку інфляції закладені можливості її регулювання, так як при збільшенні
Доходів зростає схильність до заощаджень.
2. Монетаристська теорія розглядає інфляцію як суто грошове явище викликане зростанням грошової маси в обігу. Її основні положення:
- Боротьба з інфляцією має бути спрямована на зменшення кількості грошей в обігу та обмеження платоспроможного попиту;
- Необхідна повна ліквідація дефіциту державного бюджету;
- Боротьба із інфляцією витрат має відбуватися шляхом посилення ринкового конкурентних основ економіки при мінімальному впливі з боку держави.
6. Основні напрями антиінфляційної політики
Основними формами боротьби з інфляцією є грошові реформи та антиінфляційна політика.
Грошова реформа - повне або часткове перетворення грошової системи, що здійснює держава з метою впорядкування та налагодження грошового обігу.
Антиінфляційна політика представляє собою комплекс заходів спрямованих на регулювання економіки з метою зниження рівня інфляції в країні.
Усі заходи антиінфляційної політики поділяються на дві групи:
І - перша група охоплює заходи, що спрямовуються проти інфляції попиту і проводяться шляхом реалізації дефляційної політики.
Дефляційна політика - це здійснення державою комплексу регулятивних заходів, щодо обмеження платоспроможного попиту на ринку через механізм дії грошово-кредитної і фінансової системи.
ІІ друга група охоплює заходи, які спрямовуються проти інфляції витрат і проводиться шляхом обмеження впливу факторів, які викликають ріст затрат виробництва, а також дії економічних умов, що спричинюють ріст цін.
Таким чином, мета антиінфляційної політики держави полягає в тому, щоб установити контроль над інфляцією і досягти прийнятних її темпів для народного господарства.
7. Грошова реформа як метод стабілізації національної валюти
Грошова реформа - це система заходів держави спрямованих на зміну елементів грошової системи з метою впорядкування і зміцнення грошового обігу в країні.
Види грошових реформ можна класифікувати за такими основними критеріями:
1. Залежно від масштабів зміни грошової системи:
- Повна грошова реформа передбачає створення нової грошової системи. Вона може проводитись у таких випадках:
А) при зміні форми грошей, що перебувають в обігу;
Б) при створенні нових держав і формуванні ними національної грошової системи;
В) при створенні наднаціональної грошової системи і об'єднань кількох грошових систем різних країн.
- Часткова грошова реформа передбачає зміну елементів грошової системи (назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії і характер забезпечення).
2. Залежно від методів здійснення грошові реформи поділяються на:
А) деномінація - обмін усіх старих знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів, заробітної плати.
Б) нуліфікація - це оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними і вилучаються з обігу, та вводяться нові гроші. Проводиться за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші. В Україні нуліфікація відбулася в 1996 р. Знецінена грошова одиниця (купон-карбованець) була замінена в певній пропорції до однієї гривні.
В) девальвація - офіційне зниження державою курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют або міжнародних грошових одиниць.
Г) ревальвація - офіційне підвищення курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют або міжнародних грошових одиниць.
3. Залежно від порядку зміни грошових знаків грошові реформи можуть бути двох типів:
- Грошові реформи конфіскаційного типу передбачають обмін старих грошей на
Нові у пропорціях, які диференційовані залежно від кількості пред'явлених для обміну
Купюр: величини вкладів у банках.
- Грошові реформи неконфіскаційного типу передбачають обмін грошей за єдиним співвідношенням для всіх суб'єктів ринку незалежно від величини обмінюваних сум.
Таким чином головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.