ТЕМА 5. ГРОШОВІ СИСТЕМИ
1. Поняття грошової системи та її елементи
2. Основні типи грошових систем
3. Державне регулювання грошової сфери економіки
1. Поняття грошової системи та її елементи
Грошова система - це форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично і закріплена у законодавчому порядку.
Основними елементами, що формують грошову систему будь-якої країни наступні:
1. Назва грошової одиниці та її частин. Назва грошової одиниці формується історично, проте повністю залежить від законодавчих рішень держави, які закріплюють або змінюють цю назву.
2. Масштаб цін історично являв собою закріплену державою вагову кількість благородного металу у грошові одиниці, а нині складається під впливом попиту і пропозиції , та слугує для вимірювання вартості товару через встановлення ціни на ринку.
3. Види готівкових грошових знаків встановлюються у законодавчому порядку і є обов'язковим для прийому в оплату боргів усіма особами на всій території країни.
4. Валютний курс - являє собою ціну грошової одиниці однієї країни виражену у грошовій одиниці інших країн. Він характеризує співвідношення між грошовими одиницями різних країн залежно від їхньої купівельної спроможності.
5. Порядок емісії грошей та вилучення їх з обігу передбачає чітке визначення законодавством права того чи іншого державного органу на емісію грошей, організацію їх обігу та вилучення грошових знаків по мірі необхідності.
6. Регламентація безготівкового грошового обігу передбачає визначення державою умов і порядку здійснення безготівкових розрахунків, уніфікованих форм платежів, правил документобороту, видів рахунків, порядку їх відкриття і закриття та використання коштів, що на них містяться.
7. Порядок здійснення операцій з іноземною валютою встановлює основні правила купівлі-продажу, зберігання, перевезення іноземної валюти та дорогоцінних металів на території країни, а також порядок їх ввезення в країну та вивезення за кордон. Даний порядок визначається діючи в країні валютними обмеженнями.
8. Державний апарат, що здійснює регулювання грошового обігу представлений як правило Центральним банком. На який у державному порядку покладено функції організації загального керівництва грошовим обігом в країні.
Грошова система забезпечує правову та організаційну базу для розроблення та реалізації грошово-кредитної (монетарної) політики в країні. З цього погляду монетарну політику можна розглядати як продукт функціонування грошової системи. Тому успішна реалізація цілей монетарної політики є одночасно свідченням ефективного функціонування грошової системи. І навпаки, не можна вважати ефективною грошову систему, якщо в країні проводиться не досить виважена монетарна політика, що не забезпечує надійного регулювання грошової маси (пропозиції грошей) і належної стабільності грошей.
2. Основні типи грошових систем
Тип грошової системи - це порядок організації грошового обігу в країні, який визначається формою грошей, що перебувають в обігу в даний період часу.
У результаті еволюції товарного господарства та властивих йому економічних відносин грошові системи поступово змінювалися, набуваючи різних форм.
СИСТЕМА ОБІГУ ПОВНОЦІННИХ ГРОШЕЙ являє собою систему металевого грошового обігу у якій гроші функціонують як товар у вигляді благородних металів, а всі кредитні гроші підлягають обов'язковому розміні на ці метали. Обов'язковість такого розміну не залежить від того чи власне самі метали виконують грошові функції.
В залежності від того який метал був прийнятий за основу грошового обігу система обігу повноцінних грошей поділяється на:
І. Біметалізм - це грошова система у якій роль загального еквівалента виконувалась двома благородними металами: золотом і сріблом. При цьому банкноти в обігу могли вільно розмінюватись на обидва ці метали.
В залежності від того, яким чином встановилося співвідношення між двома металами розрізняють три основні форми біметалізму:
1. Система паралельної валюти - при якій співвідношення між золотом і сріблом встановлюється стихійно, на основі ринкової ціни двох металів. При цьому прийом в оплату як золотих так і срібних монет здійснюється на основі ринкової ціни саме того металу з якого вони були викарбувані.
2. Система подвійної валюти - при якій світове співвідношення між двома металами фіксується державою, а прийом в оплату золотих і срібних монет здійснюється економічними агентами за цим жорстким співвідношенням.
3. Система кульгаючої валюти - при якій держава відмовляється від карбування монет із якогось одного грошового металу, тоді як в обігу одночасно використовувались і золоті і срібні монети.
Це означає, що один із металів карбувався у закритому порядку, тобто тільки державою із її металу., а другий метал карбувався у відкритому порядку на монети для всіх власників відповідного грошового металу.
ІІ. Монометалізм - це грошова система у якій роль загального еквівалента виконує лише один благородний метал.
Історично існувало три типи монометалізму:
1. Мідний існував у Стародавньому Римі у V - ІІІ ст.. До нашої ери.
2. Срібний - у Росії, Голландії, Індії у ХІХ ст..
3. Золотий - Англія першою перейшла до золотого монометалізму наприкінці XVIII ст. - на початку XIX ст. Золотий монометалізм було введено в Німеччині - у 1871-1873 рр., у Швеції, Норвегії та Данії - у 1873 р., у Франції - у 1876-1878 рр., в Австрії - у 1892 р., в Росії та Японії - у
1897 р., у США - в 1900 р. (з ХІХ ст.).
Отже, в залежності від режиму функціонування золота як загального еквівалента золотий монометалізм існував у трьох основних формах:
1. Золотомонетний стандарт - це грошова система при якій роль загального еквівалента виконує золото, а банкноти в обігу вільно на нього розмінюються. Його характерними ознаками були відсутність обмежень на розмін банкнот на золото, а також вільний рух золота між країнами.
2. Золотозлитковий стандарт - це грошова система, за якої в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певними обмеженнями.
3. Золотодевізний стандарт - це грошова система при якій відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), яка обмінюється на золото. Золотодевізний стандарт проіснував до Світової економічної кризи 1929-1933 рр.
СИСТЕМА ОБІГУ ЗНАКІВ ВАРТОСТІ - являє собою систему грошового обігу у якій гроші функціонують у вигляді номінальних знаків, що є нерозмінними на благородні метали, а останні повністю витіснені з обігу. (система кредитних грошей)
Випуск сучасних кредитних грошей не пов'язані з запасами благородних металів, а визначається реальними потребами обороту товарно- матеріальних цінностей.
Основними характерними ознаками є:
1. Відсутність золотого забезпечення і розміну грошових знаків на золото;
2. Надання уряду грошових коштів лише в порядку кредитування;
3. Скорочення готівкового грошового обігу і розвитку безготівкового;
4. Наявність постійних інфляційних процесів, що призводять до зниження купівельної спроможності;
5. Монополізація державою емісії готівкових грошових знаків;
6. Активне державне втручання у регулювання грошової сфери економіки.
Основною перевагою системи обігу знаків вартості є її еластичний характер, що визначається здатністю центрального банку задовольнити потреби суб'єктів ринку у грошових коштах відповідно до економічної активності і обороту ВВП.
Основним недоліком системи обігу знаків вартості є висока імовірність знецінення грошей у наслідок їх надмірного випуску.
Грошові системи залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини можуть бути ринковими та неринковими.
Неринковим грошовим системам притаманне переважання адміністративних неринкових методів регулювання грошового обігу, що проявляється насамперед у штучному розмежуванні його на готівкову та безготівкову сфери.
Для ринкових грошових систем характерним є переважання економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу. Такі системи властиві країнам з економічними системами ринкового типу.
За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути відкритими та закритими.
Для відкритих грошових систем характерним є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни, що виражається у дерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу. Таке можливе лише за умов достатнього розвитку та відкритості економіки країни.
Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості валютних обмежень, що проявляється в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу та ін. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою.
3. Державне регулювання грошової сфери економіки
Державне регулювання грошової сфери економіки являє собою сукупність засобів впливу у повноважених державних органів на організацію грошового обігу і функціонування грошової системи в країні.
В умовах системи обігу знаків вартості дана функція покладається на центральний банк, який проводить для цього відповідну грошово-кредитну політику.
Грошово-кредитна політика - це комплекс заходів, що здійснюється центральним банком країни з метою регулювання кількості грошей в обігу та стану грошового ринку.
Основними стратегічними цілями грошово-кредитної політики є:
- Стимулювання економічного росту;
- Забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
- Підтримання високого рівня зайнятості;
- Досягнення позитивного сальдо платіжного балансу.
У зв'язку із тим, що центральний банк своїми інструментами не може безпосередньо впливати на досягнення стратегічних цілей, він опосередковує їх певними тактичними цілями грошово-кредитної політики, якими є:
1. Зміна величини грошової маси;
2. Зміна рівня процентної ставки.
Для впливу на ці тактичні цілі використовуються наступні основні інструменти:
1. Зміна облікової ставки за кредитами центрального банку, що надаються комерційним банкам.
2. Зміна норм обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати у центральному банку.
3. Операції на відкритому ринку - суть яких полягає у купівлі- продажу центральним банком цінних паперів, що позначається на ресурсних можливостях комерційних банків.
Таким чином, державне регулювання займає важливе місце в системі державного управління економікою, оскільки дає можливість впливати на всі процеси на макро- та мікроекономічних рівнях.