ТЕМА 2. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ
1. Металістична теорія грошей
2. Номіналістична теорія грошей
3. Суть та основні положення кількісної теорії грошей
4. Неокласичні напрями кількісної теорії грошей
5. Кейнсіанська теорія грошей
6. Суть та основні положення монетаризму
7. Монетаристська версія кількісної теорії грошей і ділових циклів
Металістична теорія грошей - полягає в ототожненні грошей із благородними металами. Дана теорія виникла в Англії в період початкового нагромадження капіталу у 15-18 ст., а її головними представниками є Англійські економісти Уільям Стаффорд, Томас Мен, Девід Норе.
Металістична теорія відображала ідеї меркантилізму який пов'язував створення багатства виключно із торговою сферою.
1. Єдине багатство суспільства - це золото і срібло;
2. Золото і срібло є грошима за своєю природою;
3. Джерелом багатства суспільства є зовнішня торгівля, активне сальдо якої забезпечує приплив в країну благородних металів;
4. Головною функцією грошей є засіб нагромадження скарбів;
5. Функції грошей можуть виконувати лише благородні метали.
У 19 ст. Металістичну теорію розвинули Німецькі економісти Карл Кніс, Вільгейм Лексіс, на відміну від ранніх представників дані вчені допускали можливість обігу кредитних грошей які мали бути обов'язково розмінними на золото. У 20 ст. Ідеї теорії були розвинуті у працях таких Французьких економістів як Мішель Дебре, Жак Рюефф, а також англійського економіста Роя Харрода, вони запропонували ідею про необхідність ввести золотий стандарт у міжнародному обігу.
Основою позитивною рисою металістичної теорії є її активна роль проти псування монет державою яке активно використовувалося у період металевого обігу.
1. Заперечення можливості заміни повноцінних грошей знаками вартості;
2. Ігнорування функції грошей як засобу обігу і платежу; Уявлення про багатство суспільства як нагромадження благородних металів, а не сукупність благ створених у реальному виробництві
2. Номіналістична теорія грошей
Номіналістична теорія грошей полягає у запереченні товарної природи грошей і трактуванні їх як умовних знаків позбавлених внутрішньої вартості.
За цією теорією гроші виникають як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх монетарного змісту і визначається лише найменуванням.
Основні ідеї теорії були сформульовані у 17-18 ст. А її головними представниками є англійські вчені Джордж Берклі та Джеймс Стюарт.
Основні положення номіналістичної теорії є:
1. Гроші - це ідеальні рахункові одиниці, умовні знаки, за допомогою яких визначаються мінові пропорції товарів та здійснюється їх обмін;
2. Гроші самі по собі не мають ніякої внутрішньої вартості;
3. Вартість грошей визначається номіналом, тобто тим, що на них позначено;
4. Гроші створюються державою;
5. Головними функціями грошей є засіб обігу і платежу.
Отже, номіналістична теорія вважає гроші умовним знаком створеним державою. Ідеї теорії наприкінці 19 почат. 20 ст. Розвинули німецькі економісти Георг Кнапп, Фрідріх Бендіксен думка яких зводилась до того, що
- Гроші це не економічна, а юридична категорія;
- Гроші це свідоцтво про послуги надані їхнім власником суспільству які дають право на отримання взаємної послуги.
Позитивним моментом є визнання її представниками можливості і необхідності заміни повноцінних грошей в обігу знаками вартості.
1. Ігнорування товарної природи грошей і їх роль як міри вартості;
2. Трактування грошей більш як юридичної а не економічної категорії.
3. Суть та основні положення кількісної теорії грошей
Кількісна теорія грошей належить до числа найстаріших доктрин в
Історії економічної думки. Період зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін в Європі наполегливо вимагало пояснення причин цього явища. Найбільш розповсюдженою була теорія в період XVIII - XIX ст.. І полягала в тому, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу.
Вперше ідеї цієї теорії висунув французький економіст Жан Боден, а пізніше ці ідеї обґрунтовували англійські вчені Джон Локк, Девід Юм, Джон Стюарт Міль.
Основні положення кількісної теорії зводяться до того, що:
- Гроші не мають внутрішньої вартості, яка визначається виключно їхньою купівельною спроможністю;
- Купівельна спроможність грошей встановлюється на ринку при їхньому обміні на товари. Це означає, що у процес обігу товари вступають без ціни, а гроші без вартості і лише при їх обміні товари отримують ціну а гроші вартість;
- Рівень товарних цін є прямо пропорційним до кількості грошей в обігу, тобто чим їх більше тим вищі ціни;
- Саме кількість грошей в обігу впливає на ціни, а не навпаки;
- Купівельна спроможність грошей є обернено пропорційною до їхньої кількості, тобто чим більше грошей перебуває в обігу, тим менша їх вартість;
- Зміна кількості грошей в обігу має універсальний характер, тобто вона однаково впливає на ціни усіх товарів і послуг.
Найбільш детально вихідні принципи кількісної теорії грошей були аргументовані відомим англійським ученим Д.Юмом в трактаті «Про гроші» у 1752 році. Він висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається «постулатом однорідності»: подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає цінових співвідношень окремих товарів.
4. Неокласичні напрями кількісної теорії грошей
У 20 ст. Положення класичної кількісної теорії грошей були пристосовані до умов обігу нерозмінних на благородні метали знаків вартості. У зв'язку з цим були сформульовані неокласичні напрями кількісної теорії. Найбільшого поширення серед яких набули два варіанти:
- Трансакційний;
- Варіант касових залишків (кембріджська версія).
Трансакційний варіант кількісної теорії полягає в обґрунтуванні кількісних пропорцій, щодо впливу маси грошей в обігу на рівень товарних цін. Його засновником є американський економіст !Рвінг Фішер. Даний варіант розкриває фактори які безпосередньо впливають на купівельну спроможність грошової одиниці. Теорія Фішера заснована на співвідношенні двох пов'язаних між собою явищ: добутку кількості грошей і швидкості їх в обігу та добутку рівня цін і кількості реалізованих товарів. Взаємозв'язок між цими факторами був сформульований Фішером.
Варіант касових залишків (кембріджська версія)
Варіант касових залишків визначає вплив зміни маси грошей на рівень товарних цін виходячи із потреб нагромадження грошей окремими суб'єктами ринку.
Дана теорія була розроблена у працях таких англійських економістів як: Альфред Маршалл, Артур Пігу, Деніс Робертсон.
Варіант касових залишків ґрунтується на суб'єктивно психологічних аспектах поведінки економічних агентів, визначаючи їхні потреби нагромаджувати якусь певну частину своїх грошей, а іншу частину використовувати для потреб обігу.
Кембриджський варіант кількісної теорії доповнює трансакційний варіант новими методологічними підходами:
- Зосереджена увага на мотивах накопичення грошей конкретними суб'єктами ринкової економіки;
- Сутність грошей розглядається не тільки як засіб обігу, алей як засіб збереження вартості та нагромадження;
- Береться до уваги психологічна реакція суб'єктів господарювання стосовно використання готівки;
- Розглядається проблема попиту на гроші, що важливо для дослідження грошової рівноваги.
Кейнсіанська теорія грошей визначає суть грошей а також їхню роль у державному регулюванні економіки в процесі реалізації анти кризової політики і стимулюванні виробництва.
Основні положення були викладені у праці Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», у якій на прикладі великої депресії США були обґрунтовані принципи державного впливу на економіку.
!Деї Кейнса були розвинуті у роботах таких його послідовників як: американський економіст Елвін Хансен та англійські вчені Рой Харрод, Ричард Хікс.
Основні положення щодо ролі грошей в економіці зводяться до того,
Що:
- Гроші є умовними знаками створеними державною владою, що володіють призначеною цілісністю;
- Потреба господарського обороту в грошах залежить від суб'єктивних факторів, а тому є нестабільною;
- Швидкість обігу грошей є мінливою і непередбачуваною, а тому гроші неможна розглядати в якості головного фактору, що визначає динаміку виробництва і рівень товарних цін;
- Гроші опосередковано впливають на розвиток економіки через рівень процентної ставки;
- Чим нижчими є процентні ставки, тим вигідніше здійснювати інвестиції в економіку, а від так саме норма процента має бути головним об'єктом державного регулювання;
- За умов глибокої економічної кризи процентні ставки не впливають на рівень інвестицій, а тому більш ефективним є розширення бюджетних витрат з метою стимулювання інвестиційного попиту;
- Вплив зміни грошової маси і рівня процентних ставок на економіку виявляється повільніше, а тому пом'якшувати кризи слід шляхом стимулювання бюджетних витрат;
- Грошову політику слід проводити шляхом компенсаційного регулювання, що передбачає точне підстроювання під цикл.
Таким чином кейнсіанська теорія на перший план висуває заходи бюджетного стимулювання економіки, а грошова політика і гроші відводяться на другий план у державному регулюванні економіки.
6. Суть та основні положення монетаризму
Монетаризм - це напрям економічної теорії суть якої полягає в тому, що гроші є основним фактором, який визначає формування господарської конюктури і загальний стан економіки.
Виникнення монетаризму належить до 50-х років ХХ ст.. Коли група вчених Чиказського університету на чолі з Мільтоном Фрідменом виступила проти кейнсіанських підходів до державного регулювання економіки.
Основні положення монетаризму зводяться до:
- Ринкова економіка є стійкою системою, що має внутрішні властивості до саморегулювання і відновлення рівноваги;
- Кризи в економіці є результатом помилкових регулюючих заходів держави, а тому обсяги державного втручання у господарські процеси мають бути зведені до мінімуму і обмежені в основному заходами грошової політики;
- Кількість грошей в обігу прямо, безпосередньо впливає на величину номінального ВВП, оскільки збільшення грошової маси у короткостроковому плані призводить до зростання виробництва, а після повного завантаження виробничих потужностей, у довгостроковому плані - виключно до зростання цін;
- Причинами скорочення виробництва є невідповідність грошової маси потребам обороту ВВП, а від так з метою пом'якшення негативних наслідків ділового циклу потрібно підтримувати на помірному рівні незначні темпи зростання грошей в економіці;
- У зв'язку із тим, що зміни грошової маси впливають на економіку невідразу, а із певним часовим запізненням, то грошова політика має бути стабільною і орієнтованою на довгострокову перспективу, оскільки часті зміни у ній можуть дати ефект, протилежний до очікуваного.
Таким чином, монетаристська теорія визначає специфічний підхід до регулятивного впливу на економіку - через зміни кількості грошей в обігу.
Грошова політика є важливою у зв'язку із тим, що вона передбачає досить простий на думку монетаристів вплив грошової маси на величину ВВП.
6. Суть та основні положення монетаризму
Монетаризм - це напрям економічної теорії суть якої полягає в тому, що гроші є основним фактором, який визначає формування господарської конюктури і загальний стан економіки.
Виникнення монетаризму належить до 50-х років XX ст.. Коли група вчених Чиказського університету на чолі з Мільтоном Фрідменом виступила проти кейнсіанських підходів до державного регулювання економіки.
Основні положення монетаризму зводяться до:
- Ринкова економіка є стійкою системою, що має внутрішні властивості до саморегулювання і відновлення рівноваги;
- Кризи в економіці є результатом помилкових регулюючих заходів держави, а тому обсяги державного втручання у господарські процеси мають бути зведені до мінімуму і обмежені в основному заходами грошової політики;
- Кількість грошей в обігу прямо, безпосередньо впливає на величину номінального ВВП, оскільки збільшення грошової маси у короткостроковому плані призводить до зростання виробництва, а після повного завантаження виробничих потужностей, у довгостроковому плані - виключно до зростання цін;
- Причинами скорочення виробництва є невідповідність грошової маси потребам обороту ВВП, а від так з метою пом'якшення негативних наслідків ділового циклу потрібно підтримувати на помірному рівні незначні темпи зростання грошей в економіці;
- У зв'язку із тим, що зміни грошової маси впливають на економіку невідразу, а із певним часовим запізненням, то грошова політика має бути стабільною і орієнтованою на довгострокову перспективу, оскільки часті зміни у ній можуть дати ефект, протилежний до очікуваного.
Таким чином, монетаристська теорія визначає специфічний підхід до регулятивного впливу на економіку - через зміни кількості грошей в обігу.
Грошова політика є важливою у зв'язку із тим, що вона передбачає досить простий на думку монетаристів вплив грошової маси на величину ВВП.