ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВА МАСА
1. Поняття, суб'єкти та структура грошового обігу
2. Суть грошових потоків та загальна схема їхнього руху в економіці
3. Характеристика грошової маси
4. Швидкість обігу грошей
5. Закон грошового обігу
6. Механізм грошової емісії
1. Поняття, суб'єкти та структура грошового обігу
Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі в економіці. Тобто грошовий обіг являє собою рух грошей у процесі виконання ними своїх функцій.
Основними характерними ознаками є:
- Об'єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво.
- Грошовий обіг обслуговує розподіл та обмін ВНП охоплюючи також рух капіталів при цьому рух грошей як і процес розширеного відтворення відбувається безперервно;
- На відміну від товарів котрі надходячи у сферу обміну послідовно вилучаються із неї помірі здійснення активі купівлі-продажу, гроші перебувають в обігу постійно;
- Чим більшим є обсяги купівлі-продажу товарі і послуг тим більшим за обсягом має бути грошовий обіг в країні, так як самі гроші опосередковують товарообмінні операції;
- Грошовий обіг виступає основою балансування національного продукту і національного доходу.
Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, котрі беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту. Їх можна обдати в такі групи:
1. Підприємства, котрі здійснюють виробництво необхідних суспільству товарів і послуг;
2. Домашні господарства (населення), котрі отримують грошові доходи надаючи підприємствам фактори виробництва;
3. Держава, що акумулює податки і збори і перерозподіляє отримані кошти для реалізації своїх функцій.
Залежно від особливостей організації руху грошей в економіці та їхньої форми грошовий обіг поділяється на дві складові частини:
- Готівковий грошовий обіг - це рух готівки у формі банкнот та розмінної монети, що обслуговує реалізацію товарів і послуг та здійснення інших можливих платежів. Наприклад населення здійснює готівкові платежі при купівлі товарів, оплаті різних видів послуг.
- Безготівковий грошовий обіг - являє собою рух грошей у формі послідовних записів на рахунках у банківських установах або за зарахуванням взаємних вимог.
Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою чеків, векселів, платіжних карток та інших інструментів, що дозволяють власникам грошей виконувати свої зобов'язання без участі готівки. Головне значення безготівкового грошового обігу полягає у прискоренні руху грошей в економіці і суттєвому скороченні трансакційних витрат усіма суб'єктами ринку.
Залежно від економічних відносин і руху вартості який обслуговує грошовий обіг, він поділяється на такі складові частини:
- Грошово-розрахунковий обіг, що має місце з приводу товарообмінних операцій коли відбувається зустрічний рух грошей і товарів та послуг. Розрахунки за товари і послуги та нетоварні зобов'язання юридичних та фізичних осіб;
- Грошово-кредитний обіг при якому рух грошей відбувається без зустрічного руху товарів і має односторонній але поворотний характер. Кредитні відносини в господарстві;
- Грошово-фінансовий обіг, який передбачає односторонній і безповоротний рух грошей, що несупроводжується зустрічним рухом товарів. Фінансові відносини в господарстві.
2. Суть грошових потоків та загальна схема їхнього руху в економіці
Грошовий потік - це процес переміщення грошових коштів від одного суб'єкта ринку до іншого, що забезпечує виконання платіжних зобов'язань, які виникають у процесі економічної діяльності.
Взаємодія між суб'єктами грошового обігу відбувається через механізм функціонування різного роду ринків, які пов'язують між собою продавців і покупців на основі співвідношення попиту і пропозиції.
Основними видами ринків, що забезпечують взаємодію між суб'єктами грошового обігу є:
- Ринок товарів і послуг, ринок де відбувається купівля-продаж предметів споживання вироблених підприємствами;
- Ринок факторів виробництва, ринок що забезпечує реалізацію домашніми господарствами економічних ресурсів підприємства, тобто населення, підприємства купують ресурси, які необхідні для виробництва (робоча сила, капітал, природні ресурси);
- Фінансовий ринок, це ринок через який проходить рух тимчасово вільних грошових коштів.
У процесі розширеного відтворення грошові потоки між суб'єктами грошового обігу рухаються через вказані види ринків.
1. Підприємства виходять на ринок для придбання необхідних факторів виробництва (засоби праці, предмети праці, придбання робочої сили).
2. Доходи, що їх отримують домашні господарства від реалізації належних їх вироблених ресурсів (заробітна плата).
3. Домашні господарства частину заробітної плати витрачає на придбання необхідних
Промислові та продуктову продукцію.
4. Доходи підприємств від реалізації виробленої ними продукції.
5. Домашні господарства та підприємства сплачують податки, збори та інші обов'язкові платежі.
6. Домашні господарства частину доходу перерозподіляє через фінансовий ринок у формі заощаджень.
7. Мобілізація кредитною системою через фінансовий ринок заощаджень населення і спрямування їх до підприємств у вигляді інвестицій і кредитів.
8. Держава надає соціальні трансферти (пенсії, допомоги, стипендії) а також оплата праці працівникам бюджетної сфери.
9. Закупівля державою стратегічної сировини (цукор, газ, нафта).
10. Держава мобілізує додаткові кошти на фінансовому ринку з метою покриття бюджетного дефіциту.
Таким чином, рух грошових потоків за різними напрямами забезпечує дотримання основної макроекономічної рівноваги, а саме між національним доходом і національним продуктом, який включає суми усіх витрат на придбання кінцевої продукції, тобто споживання домашніх господарств, інвестиції підприємств, держави.
3. Характеристика грошової маси
Грошова маса - це сукупність усіх грошових коштів випущених в обіг у готівковій і безготівковій формах, що перебуває у розпорядженні суб'єктів ринку і виконують функцію засобів обігу, платежу і нагромадження.
В залежності від того яку функцію виконують гроші у процесі обігу, грошова маса поділяється на активну і пасивну.
Активна грошова маса відображає рух грошових коштів, що забезпечує товарообмінні операції в економіці за певний період часу.
Пасивна грошова маса - це грошові кошти, котрі вилучені з обігу з метою їхнього нагромадження, тобто вони виконують відповідну функцію і потенційно можуть бути використані для платежів.
Для розробки адекватних заходів монетарного регулювання економіки використовуються показники обсягу і структури грошової маси, які поділяють її на певні складові частини в залежності від ступеня ліквідності активів, тобто грошові агрегати.
Грошовий агрегат - це абсолютний показник, що відображає кількість грошової маси певного виду станом на конкретну дату.
В Україні Національний банк визначає структуру грошової маси за чотирма наступними агрегатами:
М0 = готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями
М1 = М0 + переказні депозити в національній валюті.
М2 = М1 + переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити.
М3 = М2 + цінні папери, крім акцій
Окремим кількісним показником грошової маси, який характеризує її з точки зору можливостей емісійного процесу є показник грошової бази.
Грошова база - це сукупний обсяг готівкових грошей випущених в обіг, а також грошових резервів в комерційному банку. Показник грошової бази називають грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей. Тобто, грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.
Відмінностями між грошовою масою та грошовою базою є те, що якщо грошова маса у своєму складі має всі елементи - від найвужчого показника М0 до найширшого агрегату М3, то грошова база охоплює лише сукупність готівки емітованої центральним банком та залишки коштів комерційних банків на їх рахунках у центральному банку. Величина грошової маси і грошової бази залежить від стану і розвитку економічного потенціалу, швидкості обігу грошей та інших факторів.
Швидкість обігу грошей - це показник, який відображає кількість переходу грошових коштів від одних суб'єктів ринку до інших, що здійснюється за одиницю часу.
Швидкість обігу грошей показує число оборотів грошової маси за певний період (як правило за 1 рік). Даний показник відображає скільки разів грошова одиниця використовується на купівлю товарів чи послуг за певний період. Тобто це по суті показник кількості угод в економіці які опосередковуються грошима.
Величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обігу.
На зміну швидкості обігу грошей впливають дві групи факторів:
- Загальноекономічні;
- Суто гроші.
До загальноекономічних факторів відносять:
- Циклічний розвиток економіки;
- Темпи економічного зростання;
- Обсяг, структура та ефективність виробництва;
- Технічний рівень розвитку банківської справи;
- Розвиток інфраструктури ринків, зв'язку транспортної мережі;
- Споживчі переваги різних економічних агентів.
До суто грошових факторів належить:
- Форма грошей, що перебувають в обігу;
- Рівень розвитку кредитних операцій;
- Динаміка інформаційних процесів.
Основою нормальної організації грошового обігу в країні є підтримання грошової маси на рівні, що дозволяє забезпечити нормальний перебіг розширеного відтворення, належну ділову активність і зайнятість.
Виразом цього є закон грошового обігу.
Закон грошового обігу - це економічна залежність, яка означає, що маса грошей в економіці має бути адекватною реальним потребам обороту із врахуванням рівня цін та швидкості обігу грошей.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду часу для обігу потрібна лише певна об'єктивно зумовлена маса грошових коштів.
Надлишкове надходження грошей в обіг призводить до їх знецінення, що виражається у наростанні інфляційних процесів.
Недостатня кількість грошей в економіці не дає можливості нормальної реалізації вироблених товарів і послуг, що в свою чергу породжує такі негативні явища, як спад виробництва і ділової активності, платіжну кризу, що в сукупності призводить до банкрутства підприємств.
Умови підтримання стабільності грошового обігу в країні визначаються співвідношенням двох головних факторів:
- З одного боку реальними об'єктивними потребами економіки у грошах;
- З другого це їх фактичне надходження в обіг.
Критеріями, які відображають дотримання вимог закону грошового обігу є:
- Забезпечення стійких темпів економічного зростання;
- Повне завантаження виробничих потужностей;
- Підтримання низьких темпів інфляції;
- Відсутність неплатежів між господарюючими суб'єктами.
Емісія грошей являє собою випуск грошових знаків у усіх формах, що призводить до збільшення загальної величини грошової маси.
Емісійна діяльність в сучасних умовах визначається особливостями функціонування банківської системи країни, не залежить від золотого забезпечення і належить до компетенції центрального банку і комерційних банків.
Відповідно до цього розрізняють:
- Первинну;
- Вторинну емісію.
Первинна емісія - це випуск в обіг грошей у готівковій та безготівковій формах, що здійснюється центральним банком.
Основними каналами первинної емісії є:
- Кредитування комерційних банків, що передбачає зарахування відповідних сум коштів на їхні кореспондентські рахунки;
- Кредитування урду, що здійснюється як правило через придбання державних боргових зобов'язань;
- Приріст офіційних золовалютних резервів, що передбачає придбання банком іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку;
- Пряме кредитування підприємств і організацій, теоретично це можливий канал, однак на практиці в ринковій економіці не застосовується.
Випуск в обіг готівки у вигляді банкнот та розмінної монети передують відповідні записи на окремих рахунках позичальників у центрального банку.
Забезпечення емісії сучасних грошей виступають активи балансу центрального банку, а саме:
- Кредитні зобов'язання комерційних банків;
- Державні цінні папери;
- Запаси іноземної валюти та золота.
Вторинна емісія - це випуск грошей у безготівковий грошовий обіг, що здійснюється комерційними банками в процесі кредитно-розрахункових операцій.
Суть вторинної емісії полягає в тому, що комерційний банк надаючи кредит зараховує усю суму на поточний рахунок клієнта. Позичальник в межах суми одержаного кредиту може виписувати чеки або платіжні доручення для здійснення безготівкових розрахунків. У тому разі якщо ці грошові кошти використані для розрахунків з клієнтом іншого банку, то вони поповнюють ресурси вже цього банку, які в свою чергу можуть бути використані для видачі кредитів, а кредити для розрахунків.
Відбувається процес створення нових банківських депозитів при кредитування банками клієнтів на основі додаткових резервів, що надходять в банк ззовні. Даний процес отримав назву мультиплікації.
Мультиплікація грошової маси - це процес збільшення кількості грошей порівняно з початково внесеною сумою на банківський рахунок.
На практиці можливості комерційних банків збільшувати грошову масу обмежується трьома факторами:
1. Сумою залучених ресурсів, що означає можливість кожного окремого банку видавати кредити тільки на величину залучених ним ресурсів;
2. Потреби економіки у збільшенні кредитів, що визначається фазами ділового циклу і стимулює або обмежує кредитну діяльність банків;
3. Величина обов'язкових резервів, що являє собою певну частину зобов'язань комерційних банків за вкладами, яку вони зобов'язані зберігати у центральному банку.
Величина обернено пропорційна нормі обов'язкових резервів називається грошових мультиплікатором.
Грошовий мультиплікатор - це показник, який відображає у скільки разів може зрости грошова маса порівняно із початково внесеним на банківський рахунок депозит в наслідок кредитно-розрахункових операцій комерційним банком.
Таким чином, механізм вторинної емісії забезпечує належну гнучкість грошової системи і служить пристосуванням параметрів грошового обігу до реальних потреб товарообороту.
Дані показники дозволяють центральному банку здійснювати контроль за утворенням нових безготівкових грошей (банківських депозитів) як важливої складової частини загальної маси купівельних і платіжних засобів і таким чином дотримуватися вимог закону грошового обігу.