Тема 9. Грошова та кредитна система Японії
Національна грошова одиниця Японії - єна. Вона була введена в обіг в 1870р (одна єна дорівнює 100 сенів). У цей період у Японії існував біметалізм.
Золотий монометалізм було встановлено у 1897р.
У період і після першої світової війни грошова маса в обігу в Японії значно зросла, що супроводжувалося посиленням інфляції та знеціненням єни.( 1914 - 1920). Грошова маса збільшилася в 3 рази, єна знецінилася на 64%.
1920-1929роки характеризуються тимчасовою стабілізацією грошового обігу. Після економічної кризи 1929-1933рр, та у зв'язку із агресією Японії (воєнні дії в Манчжурії, та Китаї ) інфляція поновилася . У 1931 в Японії було фактично відмінено золотий стандарт, але офіційно про це було оголошено у 1933році. Країна перейшла до паперового обігу.
Протягом другої світової війни в Японії посилюється інфляція. Зростають військові витрати і бюджетний дефіцит. Емісія банкнот використовується для їх фінансування. У структурі грошового обігу переважає готівка. Спостерігається дефіцит продовольства і предметів першої необхідності. Все це стимулює зростання цін. В цей період підвищуються непрямі податки і проводиться політика державного монополістичного ціноутворення.
У повоєнний період, незважаючи на інфляцію структура грошового обігу почала вирівнюватися, оскільки господарство відновилося, збільшувався обсяг торгового і платіжного обороту, в тому числі оптової торгівлі.
Банк Японії використовуючи кредитне регулювання змінює структуру
Грошового обігу, зменшуючи частку готівки та збільшуючи депозитні кошти.
У 1945-1951 рр. Інфляція в Японії посилилася. Маса грошей в обігу збільшилась в 15 разів, оптові ціни - у 343 рази. В умовах товарного голоду попит на товари перевищував пропозицію і стимулював підвищення цін. Купівель спроможність єни скоротилася на 99%.
У 1952 році економіку країни було відновлено, і саме з цього часу спостерігається уповільнення інфляції. У 70 - ті роки інфляція посилюється .
Країна істотно залежить від паливно-сировинних ресурсів, проте саме на початку 80-их років спостерігається суттєве зниження цін на імпортні товари на 43% і нафту на 52%.
Серед розвинутих країн у 1990-1996 роках найнижчі темпи інфляції спостерігалися в Японії
У 1998-1999р. Японський ринок переживає період спаду. Лібералізація фінансових ринків призвела до підвищення мобільності японського капіталу. Капітал Японії важко піддається контролю державних інструментів.
В цей період проводиться реформа кредитно- фінансової системи Японії, в результаті якої зростає її роль як світового інвестора. Основним шляхом приросту економіки є експортні операції з кредитно- інвестиційного фінансування у світовому масштабі.
В сучасних умовах єна використовується як міжнародний резерв і платіжний засіб переважно в азіатському регіоні. 2. Кредитна система Японії
Кредитна система Японії складається з приватних, державних і кооперативних інститутів. За характером виконуваних функцій вони поділяються на емісійні (Банк Японії), комерційні банки, спеціалізовані кредитно-фінансові установи, та інші кредитні установи.
Банк Японії, заснований у 1882 році як акціонерна компанія, є центром кредитної системи, емісійним банком країни; основним його акціонером є держава. Приватні акціонери не мають права брати участі у формуванні ради банку. Всі його члени призначаються урядом. Банк є державною установою.
Функції Банку Японії визначено спеціальним законом у 1942., який у 1979 та 1998р. Модернізовано. Згідно із законом основний капітал банку встановлено у розмірі 100 млн єн (55% капіталу належить державі, 45% - приватним акціонерам : приватним особам, фінансовим інститутам, страховим компаніям). Акціонерам гарантовано дивіденди у розмірі 4%. Решта прибутку надходить до державного бюджету.
Згідно із законом 1998р. Загальне та оперативне керівництво покладається на правління банку (за законом 1979р на чолі банку стояла політична рада), що складається з дев'яти осіб (до складу політичної ради входило 7 членів), а політична рада скасовується. Голова та два його заступники призначаються затверджує бюджет банку. Двічі на рік банк через міністра
Фінансів звітує перед парламентом про грошово-кредитну політику, однак розробляє і проводить її, як незалежна інституція, що передбачено законодавством.
Виокремлюють такі основні напрямки діяльності Банку Японії:
- Облік комерційних та інших векселів і боргових зобов'язань;
- Надання позик під забезпечення векселів, боргових зобов'язань, державних облігацій та цінних паперів;
- Купівля-продаж комерційних та інших векселів і боргових зобов'язань, держ. Облігацій, а також інших облігацій;
- Виписування векселів на отримання;
- Приймання вкладів;
- Операції у національній валютя;
- Прймання на зберігання цінностей, купівля-продаж золота та срібла у зливках.
Комерційні банки поділяються на міські та місцеві (регіональні). Їх операції законодавчо регламентовані. Банк не має права розпочати свою діяльність без спеціальної ліцензії міністерства фінансів. Банк повинен бути організований у формі акціонерного товариства і мати статутний капітал не менший 1 млрд. Єн. У його назві має бути слово "банк". Для відкриття відділень банку необхідний дозвіл міністерства фінансів.
До комерційних банків окрім міських та місцевих також належать іноземні банки, банки-члени 2-ої Асоціації регіональних банків.
Міські банки - це 10 найбільших банків Японії. Міські банки мають розгалужену мережу філій (175 установ) у Японії та за кордоном. Кожний з них тісно пов'язаний з промисловими і торговельними компаніями. Вони є учасниками валютного ринку, постачальниками коштів у галузі економіки, що розвиваються швидкими темпами. Під їх контролем перебуває діяльність інших ФКІ. Найбільшими міськими банками Японії є Бенк оф Токіо-Міцубісі, Сумітомо, Фудзі.
Регіональні банки - це здебільшого малі та середні за масштабом здійснюваних операцій банки, які можуть відкривати відділення та філії тільки в тій префектурі, де розміщується їх головна контора.
Велику групу різних за характером виконуваних функцій приватних, державних і кооперативних установ становлять спеціальні ФКІ. Вони налічують 30 інвестиційних компаній (траст - банки), три банки довгострокового кредиту,
29 компаній зі страхування життя і 58 компаній зі страхування майна, 283 брокерські компанії, які здійснюють операції з цінними паперами, а також лізингові компанії.
Інвестиційні компанії (траст-банки) поряд із інвестиційними операціями здійснюють довірчі операції, а також дедалі більше втручаються у сферу банківської діяльності. Вони контролюють виконання брокерськими компаніями операцій з цінними паперами. Більшість із них тісно пов'язані із великими комерційними банками країни внаслідок взаємного володіння акціями.
Приватні банки довгострокового кредиту створені після другої світової війни на основі реорганізації напівдержавних банків довгострокового кредиту. Основними джерелами кредитних ресурсів цих банків є облігаційні позики. Банки розміщують на ринку процентні папери (на термін п'ять років з виплатою процентів двічі на рік) і дисконтні цінні папери (з річним строком; продаються за ціною, зменшеною на суму дисконту).
Страхові компанії за сумою активів посідають третє місце серед приватних ФКІ і перше - серед спеціальних. Основна частка активів страхових компаній належить компаніям зі страхування життя.
Брокерські фірми за розміром ресурсів займають скромне місце серед ФКІ. Вони є учасниками децентралізованого ринку цінних паперів, що активно розвивається поряд із фондовими біржами країн.
Лізингові компанії.
Державні спеціальні ФКІ займають важливе місце в кредитній системі країни. До них належать ощадні каси, Бюро довірчих фондів міністерства фінансів, Японський банк розвитку, Експортно - імпортний банк і фінансово - кредитні корпорації: Народна фінансова корпорація, Фінансова корпорація малого бізнесу, Фінансова корпорація санітарної екології, Фінансова корпорація сільського, лісового та рибного господарства, Корпорація житлових позик, Фінансова корпорація державних підприємств, Корпорація розвитку Хоккайдо і Тохоху, Фінансова корпорація розвитку острова Окінава.
Державні ФКІ фінансують лише ті сфери економіки, де з певних причин не працюють комерційні банки. Кредит цих установ традиційно більш пільговий завдяки тому, що вони отримують кошти від Бюро довірчих фондів під офіційно встановлений низький процент і працюють як органи фінансування.
Ощадні каси функціонують при поштових відділеннях і тому називаються поштово-ощадними. Залучені кошти ощадні каси переказують у розпорядження Бюро довірчих фондів міністерства фінансів.
Бюро довірчих фондів міністерства фінансів. Його ресурси складаються із вкладів населення у державних поштово-ощадних касах і державних пенсійних фондах і використовуються як джерело кредитування державних підприємств і кредитних інститутів.
Японський банк розвитку, здійснює довгострокове кредитування промисловості. Кредитні ресурси банку складаються з капіталу, наданого йому при організації, бюджетних асигнувань, позик Бюро довірчих фондів і ресурсів інших урядових установ. Банк кредитує здебільшого такі галузі, кредитування яких, на думку приватних банків є ризикованим.
Експортно - імпортний банк. Капітал банку повністю належить державі. Власні ресурси банку складаються з його капіталу і асигнувань з державного бюджету. Залучені ресурси становлять позики в урядових установах та позики іноземних кредиторів. Діяльністю банку керує міністерство фінансів.