Тема 6. Грошово-кредитна система Франції
Грошова система Франції. Франк з'явився в обігу під час Великої французької революції в травні 1789 року замість лівра і став офіційною грошовою одиницею з 1803 р. У 19 ст в Франції панував біметалізм (1803-1873).
У серпні 1914 року було відмінено золотий монометалізм на основі закону про припинення банком Франції розміну банкнот на золото. В країні із фактичним скасуванням золотого стандарту розпочалася інфляція., яка тривала в Франції довше аніж в інших країнах, фактично до 1926 року. За цей період купівель сила франка зменшилась у 9,5 разів порівняно із довоєнним періодом.
Із 1926 року в країні проводиться дефляційна політика. Зололтозлиткова система у Франції проіснувала довше, аніж в інших країна, до 1936 року. Франція посилено обмінювала фунти та долари на золото, золоті
Запаси Банку Франції зросли за чотири роки майже втричі. У жовтні 1936 році уряд девальвував франк на 25% і припинив обмін банкнот на золото. У Франції було створено Фонд валютної стабілізації для підтримання курсу франка у встановлених межах шляхом купівлі - продажу золото та іноземної валюти. У 1937 році офіційні межі коливання валюти було відмінено, в результаті чого франк втратив 91% золотого вмісту, який існував перед Першою світовою війною.
Франція очолювала зону франка, яка виникла 1939 року. Особливістю зони франка було юридичне оформлення її міждержавними угодами і наявність централізованого керівного органу - Валютного комітету зони франка який координував економічні відносини учасників груп.
У 1945 році було проведено грошову реформу, в результаті якої грошову масу було зменшено на 37%, але вона згодом знову почала зростати. Інфляція в країні розвивалася до 1959 року. За період з 1945 -1958 років у Франції було проведено 7 прихованих девальвацій. Але такі девальвації були малоефективними, оскільки здійснювалися в умовах незбалансованості державного бюджету, пасивності платіжного балансу, зменшення офіційних золотовалютних резервів, високих темпів інфляції.
Відносна стабілізація наступила в 1959-1967 роках.. Її об'єктивною основою у зростання виробництва на базі оновлення основного капіталу. Для того, щоб збільшити масштаб цін, який зменшився за період 1913-1958рр у 161 раз, уряд Франції провів деномінацію франка за курсом 1:100 (новий франк= 100 старим, і мав золотий вміст 0,18г золота).
У 1959-1966 рр. Платіжний баланс країни мав позитивне сальдо, золотовалютні резерви зросли в 6 раз, державний борг зменшився у 8 раз. В дозволено вільний ввіз та вивіз золота з країни.
Кредитна система Франції
Характерною особливістю кредитної системи Франції є швидкий розвиток після Другої світової війни державних та напівдержавних кредитних установ. У 1945-1985 роках кредитна система Франції розвивалася за такими напрямками:
1. Націоналізація приватних банків і створення спеціальних державних установ.
2. Створення напівдержавних кредитних установ, у яких у формуванні капіталу поряд із приватними акціонерами бере участь держава; для контролю за приватними банками до складу їх правління включають представників держави або призначають державних контролерів.
3. Державне регулювання банківської справи в країні здійснюється через Банк Франції і спеціальні державні органи - Національну кредитну раду, і банківську контрольну комісію.
У 1985 році розвиток державного сектору припинився. Основними ланками кредитної системи Франції є Банк Франції, комерційні банки і спеціалізовані кредитні інститути.
Банк Франції, заснований у 1800 р. Як приватна акціонерна компанія. У 18003 році отримав монопольне право на емісію банкнот у Парижі, а з 1848 р - в усій Франції. У 1945 році Банк Франції було націоналізовано - його акції викуплені в обмін на державні облігації.
Організаційна структура Банку Франції складається з центральних підрозділів у Парижі і розгалуженої мережі філій (212), які розміщені по всій території.
У Франції розрізняють три категорії банків залежно від строку депозитно- позикових операцій та розмірів участі в капіталі підприємств:
1. Депозитні банки, в тому числі націоналізовані та під іноземним контролем (універсальні банки). Вони можуть виконувати такі операції: залучати і видавати різні види вкладів; здійснювати 142 види кредитних операцій; управляти грошовими коштами. Найбільшими банками цієї групи є "Креді Ліоне", "Креді Агріколь", "Сосьєте Женераль".
2. Ділові банки спеціалізуються тільки на довгострокових операціях, у рамках яких вони розміщують вклади своїх клієнтів у фондові папери.
3. Банки середньо та довгострокового кредиту здебільшого належать великим банкам, які надають їм кошти для видачі кредитів і забезпечують обслуговування платіжного обороту.
У французькій кредитній системі широко представлені спеціальні кредитні установи. Серед них слід виділити:
1. Креді насіональ - акціонерний напівдержавний банк. Його акціонерами є промислові компанії, банки та приватні особи, але діяльність перебуває під безпосереднім контролем держави. Він надає середньо- та довгострокові кредити державним та приватним підприємствам, а також гарантії. Бере активну участь у кредитуванні експорту.
2. Національна ощадна каса а також депозитно - ощадна каса.
3. Депозитно - консигнаційна каса - аналогу немає. Створена у 1816 році