6. Екон розв. Італії. К.ХІХ с поч ХХ.

Пробл Півд. Серйозні пробл. в Іт. кор. існували у взаємовід. півн. й півд., передусім через разючий контраст у їхньому економ. стан. (на півдні - фактична відсутність промисловості, панування в аграрному секторі латифундійного господарства, низький рівень життя та культури населення) та урядову політику уніфікації різних частин держави без урахування специфіки їх розвитку.Постійна соціальна напруженість на півдні, бандитизм, відмова насел від сплати податків та підкорення центр властям штовхали уряд до широкого використання тут жорстоких репресивних заходів із залученням регулярної армії. Важливого значення набуло будівництво залізниць, протяжність яких до 1900 р. вже повністю задовольняла потреби держави.Найрозвинутіший економ район сформувався на півн, особливо в трикутн Мілан-Турин-Генуя,а на півд.,переважало дрібне ремісниче, кустарне і напівкустарне виробництво.В розвитку с/г між різними регіонами також глибокі відмінності. На півночі (до області Емілія в нижній течії р.По), особливо в Ломбардії, переважали капіталістичні форми сільськогосп-го виробн. В центр. Італії (особливо в Тоскані) - система половинщини, напівфеодальна форма, що склалася в XV ст. як перехідна від феод. до ранньо-капіт. відносин.На пд. ще існували великі поміщицькі латифундії.Під час Рісорджименто помірковані і демократи боялися зачіпати існуючу систему поземельних відносин, тож не висували ніяких програм в інтересах селянства. Але фабричне машинне виробництво стало пануючим лише в 1890-х рр.  Італія, як і раніше, залишалася переважно аграрною державою. На долю сільського господарства в останній третині ХІХ ст. припадало майже 58% нац. прибутку і зайнятого самодіяльного насел. Розрив між північчю і півднем лише посилився .Для перших років існування Італійської держави (до 1875 р.) характерний постійний дефіцит державного бюджету. Значних державних витрат у цей час потребувало створ. інфраструктури, передусім засобів сполучення і зв'язку,  виплата боргів, успадкованих від колишніх італ. держав, формування держ. апарату тощо. Подвійний гніт з боку латифундиста і лихваря примушував селян до еміграції, в тому числі до Америки. В 1901-1909 рр. їх середньорічне число наблизилося до 300 тис., збільшившись порівняно с 1876-1886 рр. в 10 разівЗначними були військові витрати, які в 1861-1871 рр. досягли 25% бюджету.Після приходу до влади “лівої” (в результаті “парламентської революції” 1876 р.) відбувся зсув вліво в державній політиці.  Провед. ряд важливих реформ: здійснено перехід до протекціонізму; надано урядову підпримку провідним галузям промисловості; ліквідовано податок на помел зерна, що провокував сел. виступи (1880); прийнято новий виборчий закон (1882) тощо За правління «лівої» набуло значного пошир. явище «трансформізму» - зближ. опозиції з правлячим угрупуванням.