5. Пробел політ і соц. Розв Італ кін ХІХ “Крив. десятил”

Форм в 1887 р. нового уряду на чолі з Ф.Кріспі знаменув виникн двох альтернативних напрямків італ. політ. Розв. – авторитаризму та зовнішньої експансії, з одного боку, виразн. якого були Кріспі, Рудіні, Пеллу,Сонніно та  ліберальної демократії (Дзанарделлі, Джолітті),з іншого. Екон стан Іт ускладнилося, в тому числі через вплив світової економ. і аграрної кризи, різке загостр. класових суперечн., поширення екстремальних форм соц.. протесту. Кріспі очолював уряди в 1887-1891 рр. і 1893-1896 рр і висунувся як «сильна особистість», здатна вивести країну з кризи В кін. 80-х в умовах економ. спаду та різкого загострення соціальних суперечностей перемогли прихильн. авторитар. 90-ті роки увійшли в історію Італії як “криваве десятиляття”. В цей час правл. блок зробив ставку на авторитарні методи правління і зовнішньопол. експансію, щоб таким шляхом форсувати розв Іт, скоротити її відставання від передових країн та вирішити складні соціальні проблеми. Було обмеж. дем. свободи. Поч. репр щодо орг. роб. і соц., прий. відповідні акти, що передб. репр.заходи щодо політично неблагонадійних осіб і опозиц. преси.  1892 р розп. потужні  виступи селянських союзів «фаші» на Сицилії, до Сицилії було напр. війська, проти учасн. вист. застосовано зброю, введено стан облоги, селянські союзи було забор. й розпущ., бл 2 тисяч активних членів руху було заарешт, Відставка уряду Кріспі відбулася через зовнішньопол. невдачі Італії в Сх. Аф.  Експансія Іта на терит прожив ефіоп племен заверш. проазкою, коли іт армія в  була розгром. армією імпер. Абіссінії  1 березня 1896 р. Ця поразка, коли італійська армія втратила понад 45% свого складу, спричинила відст  Кріспі . Знову уряд очолив А.Рудіні (1896-1898 рр.),  пом'якшив внутрішній курс. Було оголошено амністію учасникам сиц. Повст., відновлено легальну діяльність Соц. партії,Взимку 1897-1898 рр. соц напр знову загострилася через неврожай та брак продуктів харчування. Усією країною прокотилися гол. бунти, які досягли апогею у квітні 1898 р. Натовпи людей захопл. продукт магазини, склади із зерном, громили муніципалітети і податкові установи, страйкували робіт, які домагалися підв.зарплати й покр. умов праці.  Кульмінацією стали події в Мілані 3-8 травня 1898 р. («п'ять днів Мілану»), які мали політ характер. У відповідь на заборону соціалістичної листівки виникли сутички між робіт і поліц, які переросли в повстання з барикадними боями, що тривало 5 днів. Мілан було огол на облоговому становищі. За офіц. даними, було вбито 80 і поран. 450 чол. Розп.масові репресії, арешти соціалістів. ІСП, демократичні й роб орг знову було заборонено. До парл. було внесено законопроекти, що передб. право викон. влади викор. для захисту гром. порядку закони військ. часу, посилено санкції проти преси, контроль над учасн гром орг. В черв. 1898 р. на зміну уряду А.Рудіні прийшов кабінет генерала Пеллу, який прод. авторит. репр. полті. . У зв'язку з цим в парл. склалася опозиц. коал, яка розг. боротьбу проти прийн. надзв. законів, що ставили під загрозу існування в Іт конституц-парл. ладу.  Парл вибори 1900 р. принесли перем опозиції.