1.Політичний розвиток Італії після об'єднання.

Правління “правої” та “лівої”. Іт кор. прогол в берез. 1861 р. Після приєдн у вересні 1870 р. Риму об'єднання було завершено. Оскільки на останньому етапі об'єднання провідну роль в ньому відігравали ліберально-помірковані кола (на противагу демократично-республіканським) Італійська держава сформ. як конституц. монархія на чолі з Савойською династ.,а урядову владу отримали помірковані кола. Оскільки політичних партій в Італії довгий час не існувало, їх замініли політичні угрупування – “права” і “ліва”. “Права” представляла помірковано-ліберальні кола національного руху. “Ліва” була досить неоднорідним опозиційним блоком республ і дем. різних відтінків.Обидва угрупування обстоювали принципи лібералізму й орієнтувалися на одну й ту ж саму електоральну базу. Лібер сили не створили власних партій. Їх заміняли політичні угрупування, які не мали політичних програм й існували лише на парламентському рівні, так звані «права» й «ліва».До «правої», яка переб при владі перші 15 років існування Італі королівства (1861-1876 рр.), входили помірковано-ліберальні кола, послідовники К.Кавура. «Ліва» («історична ліва») була досить неоднорідним опозиційним блоком, який включав колишніх гарібальдійців, демократів різних відтінків, республіканців, які визнали монархію  Поза межами парла «ліву» підтр. радикальні та республ. організації, соц., діячі робітничого руху. Обидва угрупування обстоювали принципи лібералізму, лише з різними акцентами, орієнтувалися на одну й ту ж саму електоральну базу.За час перебування при владі «правої» змінилося 10 урядів, що було наслідком складних відносин між короною, урядом і парл.. Провідними лідерами «правої» були Дж.Ланца, М.Мінгетті, К.Селла. З 1871 р. це угрупування переживало кризу, що призвело до втрати ним влади в 1876 р.  Перші 15 років існування Італійського королівства (1861-1876) у влади перебувала “права”- створенні державно-адмін каркас єдиної Італ, сформув правові основи держ. В економ сфері “права” здійснила перехід від протекціоназму до вільної торгівлі. «права» проводила жорст курс на адміністративну центра, реорганізуючи адмін. систему за принц. П'ємонту з викор. його управл персоналу В релігійно-культурній сфері проводила рішучу антиклерикальну політику, що викликала різкий конфлікт з папою та сприяла збереженню антидерж. настроїв серед широких мас катол., переважно селян. Після парлам виборів 1874 р. «ліва», що отрим. в парл. 232 мандати (на противагу 276 у «правої»), виступила з широкою програмою першочергових реформ, що мали оздоровити стан. в економіці й ситуацію в суспільстві («програма Страделла» 1875 р.) «Ліва» закріпила своє становище, коли на виборах 1876 р. отримала тріумф. перемогу – 70% голосів виборців і 400 мандатів у палаті (на противагу трохи більше 100 мандатів у опозиції). Лідером «лівої» був популярний  публіцист Агостіно Депретіс, Була при влажі до 1887. Провед. ряд важливих реформ: здійснено перехід до протекціонізму; надано урядову підпримку провідним галузям промисловості; ліквід. податок на помел зерна, що провокував селянські виступи (1880); прийнято новий виборчий закон (1882)