4 «Лібер. ера Джолітті”.

Новий ліб. курс чітко визначився з приходом до влади уряду Д.Дзанарделлі,де провідну роль відігравав міністр внутр. справ Джованні Джолітті. В 1903 р. Джолітті очолив кабінет і перебував у влади з перервами аж до початку світової війни. Цей період пройшов під впливом його реформ. діяльності і отримав назву “ліберальної ери”. Його можна поділити на кілька етапів:1) 1901-1904, коли найбільше виявився реформаторський курс уряду Джолітті; 2)1906-1909 - період “довгого міністерства”, впродовж якого політика уряду стала більш поміркованою; 3) 1911 – 1914, найсуперечливіший, що характеризувався як реалізацією найважлив реформ – виборчої й соціального страхування,так і переходом до політики широкої експансії в Пн. Африці, Сх. Середземномор'ї та на Балканах,що спричинило кризу іт. лібер.Впродовж першого етапу Джолітті здійснював політику соціально орієнтованого,демокр. лібералізму. Початок новому курсу поклали заборона використання репресивних заходів щодо страйкарів, легалізація профспілок та ін. масових організацій, припинення практики “виключних законів”. В 1901-1904 рр. здійснено реформи в соц. сфері,що заклали основи італійського соціального законодавства: прийнято закон про обмеження дитячої праці (з 12 років (замість 9), в шахтах - з 14 років (замість 10); на дітей до 12 років поширено обов'язкову 6-класну шкільну освіту (замість 2-4 класів за законом 1877 р.). Додатково обмежено робочий день жінок, впроваджено пільги по вагітності, жіночу працю на шахтах повністю заборонено. Створено “касу материнства”, кошти з якої йшли на допомогу вагітним жінкам і матерям. Підтверджено обов'язковий характер страхування робітників на випадок виробничих травм. При уряді створено Бюро праці (під керівництвом  соціаліста), Вищу раду праці (за участю представників профспілок, робітничих кооперативів і товариств взаємодопомоги), Комісаріат зі справ емігрантів. В 1907 р. впроваджено щотижневий недільний відпочинок для робітників. Джолітті здійснював не просто ліберальну політику, а політику соціально орієнтованого, демократичного лібералізму, так званий «курс соціальної демократії»), що відповідав духу епохи, коли ліберали почали відступати від принципів невтручання держави в економічні процеси