Світовий ринок послуг: структура та сучасні тенденції розвитку.

Ринок послуг – різновид товарного ринку, основною особливістю якого є те, що роль товару виконує послуга. Послуги - споживні вартості, які переважно не мають уречевленої форми.

Риси послуг, які відрізняють їх від товарів:
Невидимі
Невідчутні
Не підлягають зберіганню

Торгівля послугами безпосередньо пов’язана з їх виробництвом. Торгівля послугами входить до рахунку поточних операцій платіжного балансу кожної країни. У відповідності з керівництвом по складанню платіжного балансу, розробленого МВФ, до кладу послуг відносять: 

Транспорт
Зв’язок та коммунікації
Будівництво
Страхування
Фінансові послуги
ІнформаційніЛіцензійні платежі 

Інші бізнес-послуги
Особисті, культурні, рекреаційні
Урядові (підтримка миру)

Класифікація послуг становить досить серйозну проблему, що розв'язується в різний спосіб. Наприклад, у країнах ОЕСР і публікаціях ЮНКТАД послуги поділені на п'ять категорій:
1)    фінансові;
2)    інформаційні (комунікаційні);
3)    професійні (виробничі);
4)    туристичні;
5)    соціальні.
На практиці сьогодні широко використовується класифікація послуг, запропонована МВФ:
1)    морські перевезення;
2)    інші види транспорту;
3)    подорожі;
4)    інші приватні послуги;
5)    інші офіційні послуги.

Факторні послуги – платежі, які виникають у зв’язку з міжнар. рухом ФВ, перш за все капіталу і роб. сили (доходи від інвестицій; ЗП, виплачена нерезидентам).

Нефакторні – інші види послуг (транспорт, подорожі та ін нефін. послуги). 

Більше половини вартісного об’єму Ехр посл-уг приходиться на міжнар. транспорт і міжнар. приватні і ділові подорожі. Близько 75% варті-сного об’єму послуг експортується розвинути-ми країнами, 24% - країнами, що розвивають-ся і перехідними, 1% - міжнарод організаціями

Міжнародна статистика свідчить про те, що ринок послуг є одним із найбільш швидко зростаючих секторів світового ринку.

На країни «Великої сімки» припадає майже третина світового експорту послуг.

Майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються, за винятком хіба що кількох «нових індустріальних країн», або ринків, що виникають (emerging markets), таких як Південна Корея (експортує інжинірингові, консалтингові та будівельні послуги), Мексика (туризм), Сінгапур (фінансові та банківські послуги). Безліч малих острівних країн спеціалізуються на туристичному та готельному бізнесі, що виступає мало не єдиним джерелом їхнього існування.

За останні роки У структурі світової торгівлі послугами лідирують послуги, що належать до категорії «інші приватні послуги» , на другому місці туризм, і на третьому транспортні послуги.

14.​ Динаміка і структура зовнішньої торгівлі України.

15.​ Меркантилізм як спроба науково пояснити міжнародну торгівлю і як практична економічна політика.

Меркантилізм - напрямок ек думки, послідовники якого бачили в зовнішній торгівлі джерело багатства за рахунок здійснення акти-вного торгового (грошового) балансу. Меркантилізм започаткував процес накопичення позитивних знань, наукове усвідомлення і аналіз економічної практики, хоча нормативний підхід залишався основним, розглядалося государеве домогосп-во. Джерелом багатства вважа-лася виключно сфера обігу. Меркантилізм - концепція гри з нульовою сумою (виграш однієї країни (експортера) від торгівлі = програшу іншої (імпортера)). Головна ціль практичної діяльності- продати за кордоном дорожче собівартості і отримати прибуток і не купляти ні-чого закордонного, для чого вони вперше почали використовувати протекціоністські заходи. Вивели залежність рівня цін і кількості гр-ошей у обігу (закон Грешема)

Меркантилізм - напрямок економічної думки, розроблений європейськими вченими, що підкреслювали товарний характер         виробництва
Меркантилісти додержувалися статичного погляду на світ, що, , мав у своєму розпорядженні лише обмежену кількість багатства. Тому багатство однієї країни могло збільшитися тільки за рахунок зубожіння іншої. Оскільки ріст багатства можливий тільки за рахунок перерозподілу, кожної нації крім міцної економіки необхідна сильна державна машина, що включає армію, військовий і торговий флот, що могла б забезпечити перевагу над іншими країнами. Економічна система, у відповідності з поглядами меркантилістів, складається з трьох секторів: виробничий сектор, сільський сектор і іноземні колонії. Торговці розглядалися як найбільш важлива для успішного функціонування економічної системи група, а праця - як основний фактор виробництва.


З меркантилистских поглядів випливає, що економічна система функціонує в умовах неповної зайнятості, у результаті чого приплив додаткового золота з-за кордону зможе з'єднатися з зайвою робочою силою і збільшити виробництво. У противному випадку, якби передбачалася повна зайнятість, приплив золота з-за кордону означав би просто ріст інфляції і не знаходив би продуктивного використання.

Практична економічна політика, що була заснована на поглядах меркантилізму, привела до встановлення державного контролю за використанням і обміном дорогоцінних металів. Виниклі торгові монополії проіснували багато десятиліть. 



Меркантилісти першими запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі. Вони вважали, що багатство країн залежить від кількості золота і срібла, яким вони розташовують, і думали, що держава обов'язкова повинна: вивозити товарів більше, ніж увозити; регулювати зовнішню торгівлю для збільшення експорту і скорочення імпорту; заборонити чи строго обмежити вивіз сировини і дозволити безмитний імпорт сировини; заборонити всяку торгівлю колоній з іншими країнами, ніж метрополія.

16.​ Сутність та значення класичних теорій міжнародної торгівлі.

Критикуючи меркантилістів С. довів, що країни можуть мати виграш від міжн. торг., незалежно від того, чи є вони експортерами чи імпортерами. Основний постулат Сміта- теорія абсолютних переваг: обмін між країнами є доцільним, якщо вони володіють абсолют пере-вагами.

Основні припущення теорії:

-однофакторність (лише праця)

-2 країни виготовляють 2 однакові товари

-повна зайнятість

-транспортні витрати = 0

-свобода міжн. торг.

Сміт вважав, що кожна країна завжди виготовляє певний товар з меншими витратами ніж за кордоном, тобто володіє в його вир-тві абсолютною перевагою. Країна має спеціалізуватися і експорт. той товар, витрати на вир-во якого в неї найменші. Країна володіє абсолютною перевагою, якщо є такий товар, якого на одиницю витрат вона може виготовити більше ніж інші країни. Фактори абсолют. переваг:

-природні (с/г і добувна пром.)

-набуті (технологія, кваліфікація робітників, організація вир-ва)

 Щоб торгівля була взаємно вигідною, ціна товару на зовн. ринку має бути > ніж внутр. ціна в країні експортері і < ніж в країні імпортері. Максимальна кількість спож. визначається лініями торг. можливостей,нахил цих ліній визначається співвідношенням цін.

Теорія порівняльних переваг Рікардо

На відміну від Сміта, Рікардо довів, що торгівля вигідна обом країнам навіть якщо одна з них не має абсолютних переваг. Припущення Сміта залишаються.

Якщо країна спеціалізується на виробництві того товару, у виробництві якого вона володіє порівняльною перевагою, це теж дозволить їй збільшити споживання. Збільшиться і сукупний обсяг виробництва світової економіки. Рікардо ввів поняття альтернативної ціни - робочий час, необхідний для виробництва одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва іншого.

 

А1/А2 - альтернативна ціна першого товару. Якщо це співвідношення для країни А менше ніж для Б, то країна А має порівняльну перевагу у виробництві цього товару.

Прийшовши на зміну меркантел. поглядам, теорія порівняльних переваг зробила великий крок вперед в поясненні міжнародної торгівлі. На відміну від меркантилістської концепції гри з нульовою сумою, Рікардо, доповнивши теорію абсолютних переваг, числовим шляхом довів, що вигоду від МТ мають як експортери, так і імпортери. Будь-яка країна володіє порівняльними перевагами і необхідна умова МТ- нерівність відносних цін в різних країнах. Теорія порівняльних переваг - перша теорія гри з позитивною сумою. Позитивний економічний ефект (виграш від торгівлі) розкладається на дві складові:

-виробничий ефект (зростання виробництва)

-споживчий ефект (зростання споживання).

Акцент в теорії порівняльних переваг робиться на значенні для формування зовнішнього сектору економіки співвідношення сукупного попиту на товар і його сукупної пропозиції, які висуваються як всередині країни, так і за її межами. Незважаючи на певну наукову обмеженість (використання категорії трудової теорії вартості, допущення незмінності витрат на вир-тво, незмінної віддачі від масштабу) теорія порівн. переваг дає змогу достатньо обґрунтовано пояснити і сучасні явища в міжн. поділі праці, зовн. торг. і пов'язаного з ними ціноутворення. На її основі формується концепція ліберальної зовнішньої торгівлі-фрітрейдерства, яка прийшла на зміну численним протекціоністським заходам епохи мер-кантилізму, які на практиці нівелювали значення зовнішньої торгівлі як фактору економічного зростання. Теорія порівняльних переваг знаходить свій розвиток в сучасних неокласичних теоріях.

17.​ Порівняльна перевага і забезпеченість факторами виробництва: модель Хекшера-Оліна. Парадокс Леонтьєва та спроби його пояснення.

Відмінності в порівняльних витратах між країнами поюснюються, по-перше, тим, що у вир-тві різних товарів фактори використовуються в різних співвідношеннях, і по-друге, тим, що забезпеченість країн ФВ не однакова. Відповідно до теорії Х- О країни будуть експ ті товари, вир-тво яких потребує значних витрат щодо надлишкових факторів, і імп товари, у вир-тві яких довелося б інтенсивно використовувати відносно дефіцитні фактори. Таким чин-ом, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори й імпортуються дефіцитні.

Відносна забезпеченіст країни факторами вир-ва визначається в такий спосіб, якщо співвідношення між кількістю даного фактора й інших факторів у країні вище, ніж в іншому світі, то цей фактор вважається відносно надлишковим для даної країни, і навпаки, якщо зазначене співвідношення нижче, ніж в інших країнах то фактор вважається дефіцитним. Припущення моделі: 1 Дві країни виготовляють 2 тов-ри, один з яких трудомісткий, інший капіталомісткий. 2 Двофакторна модель. 3 Фактори викор-ся повністю. Обсяг фак-ів обмежений.4 Існують розбіжності забезпеченості країн фак-ми вир-ва.5 Повна мобільність фак-ів в межах країни і не мобільність за її межами.6 Досконалість конкуренції, свобода торгівлі. 7 транспортні витрати=0. 8 в обох країнах викор-ся однакова технологія.

Тов 2 є відносно більш капіталомістким ніж тов-р1, як-що спів-ня витрат L і К є більшим ніж відповідне спів-ня витрат на вир-во тов-у1 К2/L2>K1/L1. Країна2 є більш капіталонасиченою ніж країна1, якщо спів-ня ціни K і ціни L в країні 2 є нижчим, ніж те саме спів-ня в країні1, тобто К відносно дешевий в країні2 Pk*/PL*

Країна2 капіталонасичена, тов2 більш капіталомісткий, отже країна2 може виробити відносно більше товару2.

 Кожна країна експо-ртує ті фактороінтенсивні товари, для вир-ва яких вона має віднос-но надлишкові ФВ, а імпортує ті товари для вир-ва яких вона відчуває відносну нестачу ФВ. Досягнення теорії Х-О. Торгівля заснована на порівняльних перевагах а причини цих переваг- різниці в забезпеченості країн ФВ.Різниця у відносних цінах на товари в різних країнах, а отже і торгівля між ними пояснюється їх різною забезпеченістю ФВ.

Парадокс Леонтьєва та спроби його пояс-нення

Найбільш відоме дослідження, що не підтвердило висновків Хекшера-Оліна-Самуельсона було здійснено вченим В.Леонтьєвим. Він шляхом деяких емпіричних тестів показав, що умови теорії на практиці не співпадають. Фактично він порівняв співвідношення капітала і праці, які необхідні для вир-тва одиниці амер імпорту (К/L) im, з співвідношенням капітала і праці, що необхідні для вир-тва одиниці амер експорта (K/L)x. Згідно з цим співвідношенням країна може вважатися капіталонасиченою, якщо:

(K/L)im/(K/L)x<1

Країна вважається праценасиченою,акщо:

(K/L)im/(K/l)x>1

Леонтьев очікував,що згідноз теорією Х-О розрахунки покажуть, що експортні амер товари потребують більше капітала на одного за-йнятого, ніж амер товари, що прямо заміняють імпорт. Однак результати виявилися прямо протилежними.

Парадокс Леонтьева: праценасичені країни експортують капіталоємку продукцію, тоді, як капіталонасичені-працеємку. Пояснення парадокса:

-Необхідно поділяти робочу силу на кваліфіковану і некваліфіковану і розраховувати граничні витрати на вир-тво експ товарів кожної групи окремо.

-США імпортує велику кількість сировини, добича якої потребує великих затрат капітала. Тому, якщо експортні товари потребують великої кількості капіталоємкої сировини, це робить амер експорт капіталоємким.

-Тест Леонтьева не враховував факта існування амер імп тарифу, який був створений для того, щоб огородити від іноземної конкуренції трудоємку галузі амер промисловості, заважаючи тим самим імпорту трудоємких товарів.

-Смаки амер традиційно направлені на капіталоємку технологічну продукцію, яку вони купляють закордоном не дивлячись на те, що країна сама добре забезпечена капіталом.

-Реверс ФВ: один й той самий товар може бути працеємким в праценадлишковій країні і капіталоємким в капіталонадлишковій країні, що може відбутися за умов великої еластичності взаємозамінюючості ФВ

18.​ Вирівнювання цін на фактори виробництва: теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона.

Міжн торгівля веде до вирівнювання відносних і абсолютних цін на однорідні ФВ в країнах партнерах у торгівлі. Іншими словами, ставки зарплати за працю однакової кваліфікації і продукті, а також процентні ставки на кап-л з однаковою продук-тю і ступенем ризику мають бути приблизно однаковими в усіх торгуючих країнах. Висновок: міжн. торгівля впливає на факторіальні ціни так само, як і переміщення ФВ між окремими країнами, тобто може бути субститутом міжн-ї мобільності фак-ів.

Теорема: міжн. торгівля веде до вирівнювання відносних внутрішніх цін на товари до єдиних світових цін. Вирівнювання товарних цін має впливати на факторіальні ціни, оскільки відносні ціни на товари визначаються рівнем забезпеченості країни ФВ.

Доведення: відносна ціна тов.1 в кр.1 нижче, ніж в кр.2, оскільки в країні1 нижче відносна ціна праці або ставка зарплати.

Спеціалізація кр.1 на вир-ві трудомісткого то-вару 1 => відносний попит на працю зростає => ставка зарплати зростає. Одночасно відносний попит на капітал буде знижуватися=> % ставка знижується. В крані 2 - протилежні результати - зростання процентної ставки та зменшення ставки зарплати. Отже, в ході міжн. торгівлі різниця в цінах на фактори виробництва буде скорочуватися. В кінцевому рахунку можливе їх повне вирівню-вання.

Р1/Р2 - ціна товару 1, виражена в ціні товару 2 (OF і OD відповідно в країні 1 і країні 2); w/i - відносна ціна праці, тобто ставка зарплати, виражена через процентну ставку (ОG і 0І відповідно в країні1 та країні2); т. А і т. В визначають відносні ціни на товари та ФВ до початку торгівлі відповідно в країні 1 і в країні 2.

З початком торгівлі: Країна 1 – вир-во тов.1 збільшується, а тов.2 зменшується;w зростає, % знижується, а відносна ціна праці(w/і) зростає Зростання факторіальної ціни означає зростання відносної ціни трудомісткого тов.1. Отже, почнеться рух з т А в напрямку т. С. Країна 2: спеціалізація на вир-ві тов. 2; вир-во тов.1 ↓. В кінцевому рахунку - відносна ціна тов.1 зменшиться, відносна ціна фактору праця (w/i) також зменшиться. З т. В -> до т. С. У т. С - повне вирівнювання товарних і факторних цін, а міжн торгівля має припинитися.

Зрозуміло, що подібна ситуація можлива лише в теорії. На практиці, ціни на однорідні ФВ в окремих країнах суттєво відрізняються і далекі від збалансованого стану. Причина розбіжностей між теорією і практикою - припущення, зроблені в моделі Хекшера-Оліна, містять значні відступи від дійсності.

19.​ Теорема Рибчинського та її практичні прояви.

Т.М.Рибчінскій в 1955 році, будучи ще студентом, звернув увагу на те, що швидкий розвиток одних галузей промисловості нерідко гнітюче впливає па інші, і довів теорему співвідношення зростання пропозиції фактору і збільшення виробництва

Беручи практично ті ж передумови, що і теорема Столпера-Самуельсона, крім передумови про зміну цін, які вважаються постійними, Рибчинський показав, що існує прямий взаємозв'язок між зростанням факторів виробництва в одній з галузей і депресією або навіть падінням виробництва в інших.

Теорема Рибчинського - збільшується пропозиція одного з факторів виробництва призводить до непропорційно більшого процентному збільшенню виробництва і доходів у тій галузі, для якої цей фактор використовується відносно більш інтенсивно, і до скорочення виробництва і доходів у галузі, в якій цей фактор використовується відносно менш інтенсивно.

Рис. 5.7. Вплив зростання фактора на доходи від виробництва

Припустимо, що існують два товари, вироблені за допомогою двох факторів виробництва - праці і капіталу. Товар 1 - відносно більш трудомісткий, а товар 2 - відносно більш капіталомісткий. Нехай вектор 01 на малюнку 5.7 показує найбільш ефективну технологію (кількість праці, що припадає на одиницю капіталу) виробництва товару 1, і оскільки він є трудомістким, то розташовується ближче до горизонтальної осі, а вектор 02 показує найбільш ефективну технологію виробництва товару 2, і оскільки він є капіталомістким, то розташовується ближче до вертикальної осі. Забезпеченість країни в цілому працею і капіталом показана точкою G, яка означає, що в країні є OJ праці та JG капіталу. При такій кількості факторів виробництва товар 1 проводиться в обсязі F, а товар 2 - в обсязі Є.

Припустимо, що розміри капіталу зросли на GG ', при цьому розміри іншого чинника виробництва (праці) і ціни на товари 1 і 2 залишилися незмінними. Якщо побудувати нову паралелограма від точки G ', що показує змінився рівень забезпеченості капіталом, то очевидно, що після зростання забезпеченості капіталом виробництво трудомісткого товару 1 переміститься в точку F', а виробництво капіталомісткого товару 2 - у точку Е '. Виробництво капіталомісткого товару 2 в результаті збільшення розмірів капіталу зросла на ЇЇ ', а виробництво трудомісткого товару 1 скоротилося на FF'. Тим самим збільшення забезпеченості одним з факторів призводить до зростання випуску того товару, для виробництва якого він використовується відносно більш інтенсивно, і скорочення випуску товару, для виробництва якого він використовується відносно менш інтенсивно. Неважко також помітити, що ЕЕ70Е> GG7JG. Це означає, що збільшення розмірів капіталу призвело до пропорційно більшого збільшення виробництва капіталомісткого товару.

«Голландська хвороба»

«Голландська хвороба» є окремим випадком теореми Рибчинського і вказує на те, що активне розширення виробництва та експорту в одних галузях неминуче веде до застою або навіть падіння виробництва і необхідності імпорту в інших галузях. В окремих випадках таке падіння може бути разоряющим, тобто перевищувати позитивні вигоди від розширення виробництва і зростання експорту, і навіть вести до деіндустріалізації.

В економічній історії відомі випадки, коли зсув у співвідношенні виробництва торгованих і неторговельних товарів обумовлювався різкою зміною в ціні природних ресурсів (відкриття нових покладів, стрибки цін на нафту в середині 70-х рр..). Цей випадок моделі ТНТ в економічній літературі отримав назву «голландської хвороби» (The Dutch Disease). Голландія виявила в 60-і рр.. великі запаси природного газу в Північному морі. Але чим більше Голландія видобувала і продавала газу, тим більше зростав реальний обмінний курс голландської валюти і тим більше занепадав експорт інших промислових товарів. Це відбувалося тому, що фактори виробництва перетікали з виробництва традиційно торгованих промислових товарів у виробництво неторгованих (видобуток газу). Споживання неторгованих товарів зростала. Видобуток газу вимагала все більше капіталу, технології, робочої сили. Але єдиний спосіб покрити попит на неторгуємой товари - збільшити їх виробництво, що можна зробити тільки за рахунок скорочення випуску торгованих товарів, що і відбулося. Інший приклад - Колумбія, яка традиційно залежить від експорту кави (45% в 1974 р.). Засуха в Бразилії і землетрус в Гватемалі в 1975 р. призвели до того, що попит на колумбійський кави на світовому ринку різко зріс. Виробники в Колумбії відповіли на збільшений попит збільшенням виробництва кави на 76% в 1974-1981 рр.., А експортні надходження за той же час підскочили на 300%. Але в результаті реальний обмінний курс колумбійської валюти зріс приблизно на 20% практично за той же період, що найсильнішим чином вдарило по конкурентоспроможності інших колумбійських торгованих товарів. У повній відповідності з теорією, ціни таких неторгованих товарів, як будівництво, урядові послуги, зросли на 2-4%, вьшуск торгованих товарів, крім кави (текстиль, папір, нафтопродукти, гума), в буквальному сенсі обрушився на 5-8% за ті ж п'ять років. Голландською хворобою «перехворіли» багато країн, такі як Великобританія, Норвегія, Австралія, Мексика. Причина була одна і та ж - зрушення в співвідношенні обсягів виробництва торгованих і неторговельних товарів під впливом зміненого зовнішнього попиту

ВИСНОВОК

Наслідки теореми Рибчинського для міжнародної торгівлі наступні. У відповідності з теорією співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна країна експортує товари, вироблені за допомогою того фактора, яким вона відносно краще забезпечена. Теорема Рибчинського свідчить, що розширення виробництва на експорт за допомогою відносно надлишкового фактора призведе до падіння виробництва в інших галузях, для яких даний фактор не є відносно надлишковим. У цих галузях зросте потреба в імпортних товарах. Навпаки, розширення щодо недостатнього фактора призведе до зростання виробництва в імпортозамінних галузях і скоротить потребу в імпорті.