Нетарифні обмеження зовнішньої торгівлі як інструмент державної зовнішньоекономічної політики.
Нетарифні обмеження – це комплекс заходів обмежувально-заборонливого характеру, які застосовуються державою переважно до імпортованих товарів і є відмінними від тарифних інструментів.
Нетарифні бар’єри у зовн. торгівлі – це різноманітні економічні, політичні чи адміністративні заходи непрямого обмеження зовнішньої торгівлі відмінні від мита.
Класифікація нетарифних інструментів ЗТП (розроблена ГАТТ):
1. Обмеження, пов’язані з участю держави у зовнішній торгівлі (субсидування виробництва та експорту товарів, система державних закупівель)
2. Митні адміністративні імпортні формальності (методи оцінки митної вартості товарів, митні та консульські формальності, вимоги до оформлення товаросупровідних документів і товарна номенклатура ЗЕД)
3. Стандарти і вимоги, пов’язані з захистом здоров’я населення, промисловістю і технікою безпеки (промислові стандарти, вимоги до упаковки і маркування товарів, вимоги про вміст місцевих компонентів в імпортованій продукції, санітарно-ветеринарні та екологічні норми)
4. Кількісні обмеження імпорту та експорту (система квотування і ліцензування, «добровільне» обмеження експорту)
5. Обмеження, які закладаються в механізм платежу (імпортні депозити, прикордонний податковий режим, митні збори)
Найбільш поширеною формою нетарифних обмежень є система квотування.
Квота – обмеження у кількісному (рідше у вартісному) виразі обсягу продукції дозволеного до ввезення (імпортна квота) або вивезення (експортна квота) за певний період.
Режим квотування безпосередньо пов'язаний із системою ліцензування і без неї існувати не може. При встановленні квоти, суб’єкти, що ввозять (вивозять) продукцію яка підпадає під режим квотування, обов’язково мають отримати у відповідному державному органі ліцензію.
Ліцензія – дозвіл держави на право ввезення (вивезення) визначеного розміру продукції за встановлений період. Зазвичай держава продає їх на відкритих аукціонах.
В сучасних умовах квота, як інструмент ЗТП використовується частіше з таких причин:
1. Діяльність СОТ
2. Квота – кількісне обмеження імпорту, отже при її встановленні імпортери не можуть розширити обсяги імпорту шляхом зменшення ціни. мито такої гарантії не дає.
3. Квота є більш гнучким і оперативним інструментом порівняно з митом. Рішення про зміну митних ставок приймає і затверджує парламент країни; рішення про встановлення чи скасування квот приймає уряд на будь-якому засіданні.
«Добровільне» обмеження експорту – означає, що країна-імпортер змушує свого партнера (експортера) скоротити його поставки або в результаті політичного тиску, або під впливом погроз застосувати більш жорсткі протекціоністські заходи.
Експортні субсидії – пільги фінансового характеру, які надаються державою-експортером для розширення вивезення їх товарів за кордон. Результат надання субсидії – це більш низька ціна на зовнішньому ринку на продукцію експортера порівняно з внутрішньою ціною.
СОТ забороняє пряме субсидування експорту. Однак широко поширені приховані субсидії:
- пільгове оподаткування
- кредитування
- страхування експортерів
Країна-імпортер у разі виявлення і доведення факту надання експортної субсидії в продукції, що імпортується, має право встановлювати компенсаційне мито по відношенню до цієї продукції.
До нетарифних також відносять антидемпінгові заходи.
Демпінг – експорт товарів за ціною нижчою від ціни за якою даний експортер продає свої товари на внутрішньому ринку (це необхідна умова), дана ціна також є нижчою за ціну аналогічних товарів на внутрішньому ринку країни імпортера (достатня умова).
За правилами СОТ, з метою захисту від демпінгу країна-імпортер може встановити антидемпінгове мито,але його введенню має передувати антидемпінгове розслідування, яке доводить виявлення факту демпінгу і збитків від нього.
25 26 27 28 29 30 31 32 Наверх ↑