4. Єдиний казначейський рахунок – основа платіжної системи виконання бюджетів

 

4.1. Особливості запровадження та функціонування

Єдиного казначейського рахунку

 

З моменту створення Державного казначейства України виник­ло питання створення Єдиного казначейського рахунку.

Ще в грудні 1997 р., на прохання української делегації, Світовим банком були надані пояснення з приводу тлумачення терміну “Єдиний казначейський рахунок”, який є набором рахунків, що обробляються казначейством і, як правило, є в розпорядженні Національ­ного банку України або його відділень на обласному рівні. Якщо Національний банк України не має свого відділення на певному рівні, наприклад, районному, ЄКР може бути відкрито в комерційних банках. Ці рахунки в комерційних банках повинні підлягати щоденно­му або періодичному клірингу, а всі залишки коштів перераховуватися на ЄКР в НБУ.

Таке тлумачення співпадає з поглядами фахівців об’єднаного Ві­денського інституту МВФ, які вважа­ють, що ЄКР – необхідний елемент управління операціями Державного казначейства. Таким чином, йдеться про необхідність створення ЄКР як інструменту, що дозволив би вирішити проблеми касового управ­ління коштами, які знаходяться в розпорядженні казна­чейства, а саме:

– реалізувати оптимальний шлях платежів до Державного бюд­же­ту та розпорядників бюджетних коштів;

– скоротити або зовсім не допускати залишки коштів на рахунках їхніх розпорядників;

– централізувати або децентралізувати здійснення бюджетних платежів через систему органів казначейства.

Сфера функціонування ЄКР передбачає можливість його вве­дення на кожному рівні (районному, обласному, центральному) або тільки на центральному. При цьому Державне казначейство України може виступати стосовно банківської системи як клієнт або як її учас­ник, використовуючи систему електронних платежів банку.

Головне, щоб казначейство мало можливість здійснювати конт­роль за станом цих рахунків у режимі ре­ального часу й оптимально переміщувати кошти туди, де вони потрібні.

Одним із механізмів управління ресурсами, що застосовується багатьма казначействами, є злиття залишків коштів наприкінці дня на єдиному рахунку. Метою цього є залучення коштів для інвестування їх у відповідні інструменти на фінансовому ринку або визначення обсягів коштів, що необхідно залучити.

Офіційним підтвердженням відповідних кроків каз­на­чейства було прийняття постанови КМ України від 15 вересня 1999 р. № 1721 “Про створення внутрішньої платіжної сис­теми Державного казначейства” [51], яка визначила введення ЄКР на об­ласному рівні казначейства й модель обслуговування казначейства в системі електронних платежів (СЕП).

Платіжна система виконання бюджетів є частиною наці­ональної платіжної системи, в якій держава виступає в ролі отримувача і відправника платежів бюджетів. Під платежами бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і нав­па­ки – від зовнішнього платника до держави. Тобто, платіж складається з двох складових: надходжень і виплат. Якщо переказ коштів здійснюється між кількома державними відомствами, то це внутрішні платежі в системі органів Держказначейства.

Одним із чинників створення внутрішньої платіжної системи є реформування системи бухгалтерського об­ліку виконання державного та місцевих бюджетів, що надало можливість забезпечити прозо­рість звітних даних щодо виконання бю­джету.

Функціонування внутрішньої платіжної системи дозволяє:

– щоденно отриму­вати реальну інфор­мацію про грошові ресур­си, що дає мо­жливість оптимально їх використовувати на принципах наочності та об’єктивності;

– ефективно управ­ляти наявними ресур­сами та оперативно задовольняти першочергові та інші потреби розпоряд­ників бюджетних коштів згідно із Законом України “Про Державний бюджет України”;

– забезпечувати прозорість та контроль за цільовим направлен­ням бюджетних коштів;

– своєчасно здійснювати перерахування належних коштів всім рівням бюджетів для подальшого їх напра­влення на виконання соціаль­них програм органів міс­цевого самоврядування.

Цей процес базується на таких принципах:

– доступність для центрального апарату казначей­ст­ва ресурсів, які обліковуються на двадцяти семи кореспондент­ських рахунках його обласних управлінь;

– можливість вільного перерозподілу ресурсів між усіма кореспондентськими рахунками управлінь каз­начейства в межах ЄКР Державного бюджету;

– уникнення зустрічних грошових потоків між доходами Державно­го бюджету, які акумулюються на відповідній території, та видат­ками розпорядників бюджетних коштів, що здійснюються на тій самій території;

– можливість спрямування на видатки загального фонду Держав­ного бюджету всіх наявних (як бюджетних, так і небюджетних) ре­сурсів, які обліковуються на кореспондентських рахунках управ­лінь казначейства (наприклад, кошти суб’єктів господарювання, фондів, які обслуговуються казначейст­вом);

– виділення асигнувань розпорядниками бюджетних коштів об­ласного рівня розпорядникам бюджетних коштів районного рівня на підставі інформації про прийняті зобов’язання.

Діюча платіжна система виконання бюджетів на сьогодні регулюється НБУ, Мінфіном України, Державним казначейством України відповідно до покладених на ці органи функцій.

На центральному рівні казначейства на регулярній основі здійснюється складання місячних касових прогнозів із щоденним їх поновленням залежно від стану виконання доходної частини Держа­вного бюджету та динаміки ресурсів на ЄКР. З урахуванням цього здій­снюється управління наявними ресурсами в системі каз­начейства. Можна стверджувати, що незалежно від моделі доступу до СЕП НБУ та організації ЄКР казначейство забезпечило управління коштами в межах його системи.

Ось чому модель організації ЄКР та управління коштами на об­ласному рівні є на сьогодні оптимальною, оскільки дозволяє уникати касових розривів при виконанні Державного бюджету.

Казначейське виконання бюджету за доходами і видатками включає облік надходжень платежів, регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов’язань, дозвіл на право здійснення видатків в межах затверджених асигнувань та проведення платежів розпоряд­ників та користувачів бюджетних коштів.

У процесі виконання бюджетів за доходами органи державного казначейства здійснюють відкриття аналітичних рахунків в управліннях ДКУ для зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів ) до бюджетів та до державних цільових фондів. Рахунки для зарахування платежів відкриваються на балансі обласних управлінь казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюд­жетів в системі казначейства України, затверджених наказом ДКУ від 28.11.2000 р. № 119 [14, 27].

Державне казначейство здійснює платежі за видатками державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівкового перерахування коштів. З цією метою в установах уповноважених банків відкрито Єдиний казначейський рахунок.

Єдиний казначейський рахунок – основний рахунок держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий Дер­жавному казначейству України в НБУ для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) у відповідності до Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.12.99 N 621 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2000 N 53/4274 [16].

Єдиний казначейський рахунок об’єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У балансі казначейства України відкритий відповідний єдиний казначейський рахунок.

Управлінням казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (територіальні управління казначейства) рахунки у Національному банку не відкриті. Безпосереднім учасником СЕП НБУ є Державне казначейство України.

Для відображення операцій, проведених через СЕП НБУ протягом банківського дня, у СЕП НБУ Державному казначейству та територіальним управлінням казначейства відкриті технічні рахунки. У балансі казначейства України відкриті відповідні субрахунки територіальних управлінь.

Операції, проведені органами казначейства через СЕП НБУ, відображаються на технічному рахунку казначейства та на відповідних технічних рахунках територіальних управлінь, у балансі казначейства – на відповідному єдиному казначейському рахунку та субрахунках територіальних управлінь.

Казначейство України керує видатковими операціями територіальних управлінь, що проводяться через СЕП НБУ, за допомогою механізму встановлення ліміту технічного рахунку та ліміту початкових оборотів у СЕП НБУ.

Казначейство України формує щоденний оборотно-сальдовий баланс рахунків, що є підставою для отримання інформації щодо фактичної наявності коштів для прийняття управлінських рішень та проведення фінансових операцій.

В органах казначейства, у свою чергу, відкрито:

– рахунки для зарахування надходжень, передбачених законодавством України;

– рахунки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів;

– рахунки підприємствам, установам, організаціям тощо за опе­раціями, що не відносяться до операцій з виконання бюджетів, але відповідно до вимог законодавства обслуговуються органами казначейства.

Зазначені рахунки відкриваються на балансі органів казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюд­жетів в системі Державного казначейства, затверджених наказом ДКУ від 28.11.2000 N 119, із змінами та доповненнями [27].

Операції за рахунками, відкритими в органах казначейства, здійснюються засобами програмного забезпечення Державного казначейства України.

Схема виконання бухгалтерських проведень за рахунками визначається технологією обробки платіжних документів у платіжній сис­темі казначейства України.

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує:

– можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня над­ходять на рахунки, відкриті в органах казначейства, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України;

– надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями;

– оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

Державне казначейство України організовує, контролює і забезпечує ро­боту Єдиного казначейського рахунку через єдину інформаційно-обчислювальну систему казначейства. Територіальні ор­гани казначейства здійснюють попередній контроль за використанням наявних ресурсів Єдиного казначейського рахунку в межах лімітів, що встановлюються казначейством для кожного розпорядника коштів на підставі розподілу, затвердженого відповідним головним розпорядником.

Державне казначейство з Єдиного казначейського рахунку пере­раховує через систему своїх органів у межах кошторису доходів і ви­датків кошти в обсягах, визначених головними розпорядниками або розпорядниками коштів II ступеня. При надходженні коштів до орга­ну казначейства за місцезнаходженням розпорядника бюджет­них коштів зарахування здійснюються на відповідні рахунки, які є складовою частиною Єдиного казначейського рахунку, що від­кри­ваються згідно з порядком, встановленим нормативними актами.

 

4.2. Аналітичні та реєстраційні рахунки

 

4.2.1. Відкриття аналітичних рахунків

 

Інструкція про відкриття аналітичних рахунків для обліку опе­рацій по виконанню бюджетів в системі казначейства [14] регламентує правила відкриття рахунків на балансі органів казначейства за Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів, а також встановлює правила кодування аналітичних рахунків за балансовими рахунками, рахунками бюджетного, управлінського та позабалансового обліку.

Правила відкриття аналітичних рахунків по виконанню бюд­жетів ґрунтуються на Законі України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, плані рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів та нормативно-правовій базі бюджетного процесу.

Відкриття рахунків за коштами місцевих бюджетів, а також відкриття рахунків клієнтам органів казначействаУкраїни, в тому числі взаємовідносини казначейства з розпоряд­никами коштів бюджету, одержувачами коштів та іншими клієнтами регламентується окремими порядками.

Рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3111. Рахунки з обліку надходжень коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки, відкриваються за балансовим рахунком 3121. Рахунки для зарахування коштів, що розподіляються між загальним та спеціальними фондами державного бюджету, відкриваються за балансовим рахунком 3131. Рахунки для зарахування коштів, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами, відкриваються за балансовим рахунком 3311. Рахунки для зарахування коштів, тимчасово віднесених до доходів державного бюджету, що підлягають розподілу, відкриваються за балансовим рахунком 3411. Рахунки для зарахування інших коштів, тимчасово віднесених на доходи державного бюджету, відкриваються за балансовим рахунком 3412 для зарахування коштів, які надходять від реалізації податкової застави.

Після прийняття Закону України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік може бути змінений перелік видів доходів, що зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті за відповідним балансовим рахунком.

Для акумулювання коштів загального фонду державного бюд­жету відповідно до Порядку казначейського виконання державного бюджету за доходами відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3112. Передбачається відкриття трьох аналітичних рахунків

Для акумулювання коштів спеціального фонду, які направляються на спеціальні видатки державного бюджету, з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3121 відповідно до Порядку казначейського виконання державного бюджету за доходами, відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3122 окремо за кожним видом надходжень.

Для акумулювання коштів, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3132.

Відповідно до призначення бюджетних коштів рахунки розпорядників коштів бюджету, відкриті в органах казначейства, поділяються на такі види:

1. Особові рахунки:

– особові рахунки для обліку коштів до розподілу загального фонду державного бюджету;

– зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду державного бюджету;

– особові рахунки для обліку коштів до розподілу спеціального фонду державного бюджету;

– зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду державного бюджету.

2. Реєстраційні рахунки для обліку коштів загального фонду державного бюджету.

3. Спеціальні реєстраційні рахунки:

– реєстраційні рахунки для обліку спеціальних кош­тів;

- реєстраційні рахунки для обліку коштів на виконання окремих доручень;

- реєстраційні рахунки для обліку інших власних коштів;

- реєстраційні рахунки для обліку субвенцій, одер­жаних з бюджету іншого рівня;

- реєстраційні рахунки для обліку інших коштів спеціального фонду, що надходять за розподілом вищестоящих розпорядників коштів;

- реєстраційні рахунки для обліку інших коштів спе­ціального фонду, що безпосередньо зараховуються на рахунки установ.

4. Рахунки для обліку депозитних сум розпорядників коштів бюджету.

Рахунки розпорядників коштів державного бюджету в органах казначейства України мають закриватись в кінці бюджетного року і відкриватись з початком нового бюджетного року за умов визначення відповідних бюджетних установ розпорядниками коштів бюджету в установленому порядку.

Зведені особові рахунки головних розпорядників коштів бюд­жету за коштами загального та спеціального фонду відкриваються в казначействі України на центральному рівні за балансовими рахунками 3513 та 3514. Ці рахунки призначені для зарахування коштів на підставі затверджених Міністром фінансів України пропозицій на виділення коштів з державного бюджету та щоденних розпоряджень Голови Державного казначейства України про виділення кош­тів головним розпорядникам в разі, якщо при виділенні коштів не зазначається код функціональної класифікації видатків.

Особові рахунки розпорядників за коштами загального фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3511 на ім’я головних розпорядників та розпорядників другого ступеня.

Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами загального фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3521.

Особові рахунки розпорядників коштів за коштами спеціальною фонду державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3512.

Спеціальні реєстраційні рахунки за коштами спеціального фон­ду відкриваються за балансовим рахунком 3522 окремо за кожним з видів коштів: спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні кошти, субвенції, отримані з бюджетів інших рівнів, інші кошти спеціального фонду, що надходять за розподілом вищестоящих розпорядників коштів, інші кошти спеціального фонду, що безпосередньо зараховуються на рахунки установ.

Рахунки для обліку депозитних сум, отриманих розпорядниками коштів відкриваються за балансовим рахунком 2312.

Відповідно до нормативно-правової бази бюджетного процесу, в тому числі окремих рішень КМ України, в органах казначейства відкриваються рахунки одержувачам коштів – підприємствам, установам та госпрозрахунковим організаціям, що не мають статусу бюджетних установ чи організацій, а отримують кошти з державного бюджету як державну фінансову допомогу, або які уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм через голов-них розпорядників коштів бюджету або розпорядників коштів нижчого ступеня.

Рахунки одержувачів коштів державного бюджету відкриваються за балансовим рахунком 3711.

Відповідно до нормативно-правової бази бюджетного процесу в органах казначейства відкриваються рахунки іншим клієнтам, наприклад, підприємствам паливно-енергетичного комплексу для проведення розрахунків з погашення взаємних заборгованостей. Рахунки іншим клієнтам відкриваються за балансовим рахунком 3712.

Процес надходження коштів по доходах Державного бюджету України є складним і відбувається у декілька етапів, у яких активну участь беруть органи казначейства.

Платники податків, рахунки яких відкриті в установах комер­ційних або Національного банків, перераховують платежі до Держав­ного бюджету на доходні рахунки органів казначейства, які знаходяться в установах уповноважених банків на відповідній території і відкриті з кожного їх виду. Подальший рух коштів здійснюється за схемою: кошти, що надійшли на рахунки по доходах в органи каз­начейства в автономному режимі перераховуються на транзитний (технічний) рахунок регіонального управління Національного банку, а потім – на зведений рахунок “Кошти Державного бюджету” Державного казначейства України.

Загальна сума надходжень перераховується на Єдиний казна­чейський рахунок для здійснення чергового кола платежів за видат­ками.

Участь органів Держказначейства у цих процесах орієнтована на те, щоб максимально правильно визначити обсяг ресурсної бази Державного бюджету як в цілому, так і за окремими видами доходів в адміністративно-територіальному розрізі, і необхід­на для визначення пріоритетних на сучасному етапі напрямів і обсягів фінансування Державного бюджету.

Зазначені вище рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систе­му Єдиного казначейського рахунку, яка виконує облік усіх здійсню­ваних на ньому операцій і дає можливість казначейству мати в реальному режимі часу інформацію про баланс Єдиного казна­чейсь­кого рахунку; рух коштів по доходах і видатках Державного бюджету; рух коштів по місцевих бюджетах з моменту їх обслуговування в системі Державного казначейства.

Наявність на центральному рівні інформації про стан і рух бю­джетних коштів на кожному із етапів їх проходження, деталізація об­ліку надає урядові і головним розпорядникам бюджетних коштів ве­ликі можливості для маневрування ресурсами та оперативного конт­ролю за ними.

 

4.2.2. Ознаки кодування та аналітичні параметри рахун­ків

 

1. Особові рахунки для обліку коштів до розподілу загального фонду державного бюджету:

3511КОVVVN,

де К – ключ, що вираховується автоматично;

О – ознака коштів – загальний фонд державного бюджету;

VVV – код відомчої класифікації розпорядника коштів бюд-жету;

N – параметр (довільна комбінація цифр), що забезпечує унікальність номеру рахунку відповідним набором аналітичних параметрів.

При цьому необхідно заповнити такі параметри: назва клієнта, код за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.

2. Реєстраційні рахунки для обліку коштів загального фонду державного бюджету:

3521КОVVVN,

де аналітичні параметри є аналогічними особовому рахунку 3511.

3. Особові рахунки для обліку коштів до розподілу спеціального фонду державного бюджету:

3512КVVVN,

де аналітичними параметрами є назва клієнта, код за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.

4. Зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із загального фонду державного бюджету:

3513КОVVVN,

де аналітичними параметрами є назва клієнта, код за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації.

5. Зведені особові рахунки головних розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду державного бюджету:

3514КVVVN,

де аналітичними параметрами є назва клієнта, код за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації.

6. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних кош­тів:

3522К1VVVN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.

7. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів на виконання окремих доручень:

3522К2VVVN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.

8. Рахунки для обліку депозитних сум:

 

2312КVVVN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації.

9. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших власних коштів:

3522К4VVVN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації.

10. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку субвенцій, одер­жаних з бюджету іншого рівня:

 

3522К5VVVN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.

11. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших коштів спе­ціального фонду, що надходять за розподілом вищестоящих розпорядників коштів:

3522К6VVVN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.

12. Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших коштів спеціальною фонду, що безпосередньо зараховуються на рахунки установ:

3522К7VVVN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації.

13. Рахунки одержувачів коштів бюджету:

3711КVVVN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ, код відомчої класифікації, код функціональної класифікації, за якими одержувач отримує кошти з бюджету.

14. Рахунки інших клієнтів:

3712КN,

де аналітичними параметрами є код клієнта за ЄДПРОУ тощо.

15. Рахунки для надходжень коштів до загального фонду державного бюджету:

3111KSSSN,

де SSS – символ банку, що відповідає коду бюджетної класифікації за доходами. При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства (за символом звітності банку 210 необхідно додатково вводити аналітичний параметр – код відомчої класифікації).

16. Рахунки для зарахування надходжень коштів спеціального фонду державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки:

3121KSSSN.

При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства (за символами звітності банку 093 “Надходження до галузевих інноваційних фондів” та 068 “Надходження коштів до галузевих фондів охорони праці” необхідно додатково вводити аналітичний параметр – код відомчої класифікації).

17. Рахунки для зарахування коштів, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету:

3131KSSSN.

При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства.

18. Рахунки для зарахування коштів, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами:

ЗЗ11KSSSN.

При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства, код території.

19. Рахунки для зарахування коштів, тимчасово віднесених на доходи Державного бюджету, що підлягають розподілу:

3411KSSSN.

При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства, код території.

20. Рахунки для зарахування інших коштів, тимчасово віднесених на доходи державного бюджету:

3412KN.

При цьому аналітичними параметрами таких рахунків є код бюджетної класифікації за доходами, код відповідної податкової інспекції, код відділення казначейства, код території,

21. Рахунки для акумулювання коштів загального фонду Державного бюджету:

3112К1 – “перший котловий”,

3112К2 – “другий котловий”;

3112КЗ – “третій котловий”.

22. Рахунки для акумулювання коштів спеціального фонду, які направляються на спеціальні видатки:

3122KSSS.

23. Рахунки для акумулювання коштів, що розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету:

3132KSSS.

 

4.2.3. Відкриття реєстраційних рахунків

 

Інструкція “Про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України” від 9 квітня 1997 року N32 [15] розроблена відповідно до Положення “Про Державне казначейство”, затвердженого Постановою КМУ від 31.07.95 р. № 590 [49], щодо регулювання правових та організаційних взаємовідносин між органами казначейства України і розпорядниками коштів – міністерствами, відомствами, підприємствами, установами та організаціями, що використовують у своїй діяльності бюджетні кошти.

Для відкриття реєстраційних рахунків заводяться особові спра­ви на розпорядників коштів. Розпорядники коштів подають до органів казначейства такі документи:

– заяву на відкриття рахунку в системі органів каз­начейства, підписану керівником та головним бухгалтером;

– довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України із зазначенням ідентифікаційного коду;

– копію затвердженого положення або статуту про установу, підприємство, організацію, засвідчену вищестоящою установою або но­таріально;

– доведений до розпорядника коштів обсяг асигнувань, що передбачений у Державному бюджеті України, з розподілом по розділах, главах, параграфах і статтях бюджетної класифікації;

– затверджений кошторис доходів і видатків;

– картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України надано право розпоряджання рахунком і підписування платіжних й інших розрахункових документів, та відбитка печатки;

– витяг з особової картки розпорядника коштів (у випадках змі­ни адреси та органу казначейства).

Згідно з поданими документами проводиться реєстрація розпорядників коштів у зведеному реєстрі, де на підставі централізовано встановленого Держказначейством коду кожній бюджетній установі надається номер. Дані номери є складовою частиною коду їх реєстраційних рахунків. Реєстраційні рахунки розпорядників коштів відкриваються в розрізі розділів бюджетної класифікації (табл. 2.11).

 

Таблиця 2.11 – Ознаки кодування реєстраційних рахунків

Шифр реєстраційного рахунку
Перші сім цифр: XXXXXXX	Наступні п’ять цифр: YYYYY
Код розпорядника бюджетних коштів за програмною класифікацією видатків (КПКВ) у відповідності до функціональної класифікації видатків (КФКВ)   Наприклад: КФКВ 0942 – вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації відповідає КПКВ 2201160 – підготовка кадрів навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації	Код розпорядника бюджетних коштів відповідно до мережі підприємств, організацій, установ, міністерств, відомств, що отримують кошти з державного бюджету в ДКУ Наприклад: Код розпорядника бюджетних коштів відповідно до мережі – Технологічний університет Поділля – 00346
Реєстраційний рахунок ТУП – № 220116000346

 

Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поновлюються.

Реєстраційні рахунки в органі казначейства України відкриваються після письмового повідомлення про це розпорядника бюджетних коштів.

З метою регулювання правовідносин, пов’язаних із виконанням державного бюджету, органи казначейства укладають договори з розпорядниками бюджетних коштів, на підставі яких здій­снюють їх розрахункове обслуговування відповідно до встановлених лімітів та затвердженого кошторису доходів та видатків.

Договір складається за встановленою формою і має містити в собі предмет договору, права і обов’язки сторін, порядок розв’язання спорів, строки дії договору, порядок його зміни і припинення, інші умови та юридичні адреси сторін. Договір передбачає право казначейства припиняти фінансування видатків у разі виявлення фактів порушень встановленого порядку виконання державного бюд­жету.

При зміні юридичної адреси чи інших реквізитів розпорядник коштів зобов’язаний у тижневий термін повідомити нові дані органу казначейства в письмовій формі. Якщо зі зміною юридичної адреси змінюється й адміністративно-територіальна підпорядкованість розпорядника коштів, то договір на розрахункове обслуговування укладається з органом казначейства за новим місцезнаходженням. При цьому реєстраційний рахунок та особова справа, відкриті за старою адресою, закриваються. Розпоряднику коштів надається витяг з особової картки, що ведеться в органі Державного казначейства, в якому відображається підсумковий результат проведених бюд­жетній установі видатків. Без подання даного витягу договір на розрахункове обслуговування з органом казначейства за новим місцезнаходженням не укладається.

Кожний конкретний розпорядник коштів у системі казначейства може мати кілька реєстраційних рахунків, що залежать від деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бю­джетної класифікації.

Орган казначейства, на території якого знаходить­ся конкретний розпорядник бюджетних коштів, дає вказівки уповнова­женому банку (у вигляді платіжного доручення) на перерахування коштів Державного бюджету за призначенням, що визначається роз­порядником бюджетних коштів.

 

4.3. Механізми вдосконалення функціонування платіжної

системи виконання бюджетів, їх технічне забезпечення

 

Одним із важливих елементів платіжної системи – є техні­чне забезпечення здійснення платежів. На сьогодні, для належного виконання функцій, покладених на ДКУ та його територіальні відділення, запроваджено необхідні програмно-технічні комплекси, засоби захисту інформації, електронні ідентифікатори та коди для обміну електрон-ними розрахунковими документами з СЕП.

Впровадження казначейської форми касового виконання Держа­вного бюджету України можливе за умов застосування сучасних ін­формаційно-обчислювальних технологій, що передбачають комплекс­не використання комп’ютерної техніки та програмних продуктів. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність розробки та затвердження про­г-рами їх створення з визначенням етапів, термінів, обсягів та джерел фінансування.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, врахову­ючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практи­чно в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, є можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації інформаційно-обчислювальних процедур.

Державне казначейство України та його регіональні управління функціонують на даний час на достатньо високому рівні автоматиза­ції, чого у зв’язку з недостатнім фінансуванням не можна сказати про значну кількість районних та місцевих відділень, а тому назріла нагальна необхідність у створенні єдиної державної си­стеми передачі даних з високим ступенем надійності та власною сис­темою захисту інформації (рис. 2.10).

У структурі центрального апарату та територіальних відділеннях ДКУ створені підрозділи, що виконують функції “казначейського банку” та Розрахункової палати обласного управління казна-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.10 – Схема функціонування “казначейської” моделі із

використанням СЕП НБУ

 

Примітка. ВПС – внутрішня платіжна система; МФО – міжфіліальні обороти

-чейства (РПДК). Для РПДК відкривається єдиний кореспондентський рахунок в установі Національного банку та присвоюється відповідний код МФО. Створена ДКУ внутрішня платіжна система має 28 кореспондентських рахунків, які відповідають обласному рівню адміністративного устрою, що забезпечує більш прозорий і ефективний механізм управління грошовими потоками в бюджетній системі України. Районні та міські відділення ДКУ мають коди МФО, але, не будучи безпосередніми учасниками СЕП НБУ, передають та отримують інфор­мацію про здійснення платежів засобами внутрішньої платіжної системи казначейства. Всі рахунки з обліку доходів і видатків районних відділень ДКУ відкриваються в РПДК згідно з існуючими вимогами, причому в РПДК встановлюються певні модулі програмного забезпечення “Операційний день банку”.

Технічне забезпечення здійснення платежів за доходами забезпечується використанням програмного продукту “БАРС-98” (АБС). Автоматизована банківська система призначена для роботи з електрон-ними клієнтами та забезпечує: приймання електронних клієнтських документів, обробку та передачу їх на оплату, формування та видачу виписок, формування реєстрів та ведення архіву документів і може використовуватись для визначених категорій користувачів.

З 2001 року в Україні було введено в дію Трансакційну автоматизовану систему казначейства (ТАСК). Ця система забезпечується створенням елек­тронної мережі, яка має зв’язок із банківською системою й пристосована до програми “клієнт банку – банк”, і є революційним кроком у вдосконален­ні казначейської роботи. Схожі системи вже функціонують у розвинутих країнах, в Україні ж робота такого масштабу виконується вперше. Внутріш­ня інструкція казначейства дає таке визначення: “ТАСК – це система реєс­трації, обліку, організації платіж­ного документообігу, генерації звітності фінансових операцій, які здійснюються учасниками бюджетного процесу в ході їхньої діяльності та виконання державного бюджету, місцевих бюджетів, а також спеціальних та інших власних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок цих коштів”.

Учасниками ТАСК є казначейство, установи та організації, що утримуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, спеціальні та інші власні кошти бюджетних установ та організацій і цільові фонди, виконання яких здійснюється органами казначейства.

Система розрізняє такі групи користувачів: керівництво, адміністратори, бухгалтерія, оператори. Кожен користувач має код і пароль входу до своєї ділянки в системі.

ТАСК складається з двох частин: потужного сервера, який забезпечує об’єднання, обробку та зберігання інформації та клієнтської частини. Робота з ТАСК передбачає надання користувачами бюджетних коштів інформації в електронному вигляді (з дискет вводиться в клієнтську частину), хоча у не­стандартних випадках можливе введення інформації вручну. Основними принципами системи є:

- збереження і обробка інформації у табличному вигляді;

- побудова таблиць за правилом подвійного запису бухгалтерсь­кого обліку;

- кореспонденція вмісту таблиць між собою, що потребує вве­дення інформації не більше одного разу;

- вбудована система перевірки, яка керується балансовим кри­терієм бух­галтерського обліку;

- неможливість вилучення безслідно із системи раніше введених даних – існує система виправлень (сторнування, позначення символами “вилучено” тощо).

Отже, ТАСК поєднує в собі функції виконання бюджету, контролю і облі­ку; звітність може бути сформована як щодня, так і за більші проміжки часу. ТАСК має вимоги до інформації, що вводиться, – дуже деталізоване кодуван­ня рахунків: кожен вид операцій має свій рахунок і не буває неоднозначності трактування напряму використання коштів. Система потребує закінчення всіх операцій того ж дня (закриття операційного дня, відкриття операційного дня), вона налаштована на режим банківської системи, а також має можливість розширюватися і вдосконалюватися без перепрограмування. Системи ТАСК умовно поділяються на такі основні групи:

- головна книга – показує залишки на рахунках і дати руху коштів, у тому числі на рахунках бюджетних і кошторисних призначень. Інформація до неї вноситься автоматично самою системою через кореспонденцію з інши­ми групами даних, які заповнюються користувачами;

- бюджетна книга – містить інформацію щодо залишків на ра­хунках бюджетних і кошторисних призначень, також заповнюється ав­то­матично;

- журнал операцій – фіксує в хронологічному порядку всі операції, здій­снені в системі, дає змогу відслідкувати всі проведені в системі операції з розшифровкою бухгалтерських проведень за рахунками із заданої операції за вибраний період часу;

- документи – містить перелік і характеристику документів, які введені в систему. Класифікує їх за типами (платіжні, документи розпорядників коштів, документи за асигнуваннями, інші), періодом вводу, статусом (ще не проведені в головній книзі, проведені в голов-ній книзі, вилучені);

- протокол роботи – фіксує ким, коли і які операції були проведені в системі;

- довідники – містять довідкову інформацію (система кодування рахун­ків, бюджетна класифікація, типи документів і операцій, перелік податкових органів, місцевих бюджетів тощо). Система містить реєстр розпорядників коштів, дані про територіальне розташування установ, підприємств та органі­зацій і розгортку підвідомчих їм органів.

Щодо ролі окремих ланок казначейства в ТАСК, то, як зазначено в Кон­цепції розвитку Державного казначейства за умов функціонування Єдиного казначейського рахунка, районні та міські відділення Держказначейства функ­ціонують за двома схемами – залежно від кількості клієнтів, документо­обігу та інших чинників навантаження:

- відділення казначейства мають коди МФО, але не є безпосе­редніми учасниками СЕП НБУ, а передають та отримують інформа­цію через клієнтську частину ТАСК;

- відділення казначейства не мають коду МФО, не є безпосеред­німи учасниками СЕП НБУ, а передають і отримують інформацію через найближчі територіальні управління казначейства. Такі відділення є інформаційними ланками територіальних управлінь, отримують від них вихідну інформацію і слугують аналогом виносного робочого місця, а тому у банківській системі їх структура максимально спрощена і з наймен­шою кількістю працівників.

Центральний апарат казначейства та територіальні управління мають змогу користуватися СЕП НБУ незалежно один від одного:

– по-перше, сучасний світ розвивається інтенсивніше, ніж десятиліття то­му, і головною цінністю стає не стільки матеріальний продукт, скільки інфор­мація. Держава, звичайно, не підприємець, але вона не має права ігнорувати закони нового суспільства і дозволяти собі діяти застарілими методами, які мають іншу ціннісну орієнтацію. Отже, впровадження ТАСК необхідне з точ­ки зору прогресу;

– по-друге, така система дає змогу чіткіше визначити функції казначейс­тва відносно інших державних органів, таких як саме Міністерство фінансів (наприклад, із питань управління внутрішнім державним боргом), органи дер­жавного контролю за виконанням бюджету. Така система повинна звести до мінімуму дублювання функцій цих органів, тому що вона не передбачає неоднозначності;

– по-третє, залучення до виконання бюджету банківської системи означає спрощення ходу самих операцій, тому що проведення операцій на рахунках є однією з банківських функцій, а підпорядкування режиму казначейства банківському режиму операційного дня й подання документів у електронному вигляді може усунути проблемунаднормових авралів під час перевірки на­прямів використання бюджет­них коштів, які іноді мають місце в установах казначейства;

– по-четверте, перевагою є автоматизований контроль відповід­ності інфор­мації стандартам бухгалтерського обліку і зменшення обсягів паперової робо­ти. Однак, впровадження такої системи передбачає як підвищення кваліфіка­ції працівників казначейства, так і комп’ютеризацію бюджетних установ;

– по-п’яте, впровадження у бюджетних установах бухгалтерського обліку знову ж таки робить результати їх діяльності значно прозорішими і полегшує процес контролю.

Щодо проблем, які виникають при впровадженні системи, то виникла необхідність суворої конфіденційності доступу до мережі, створення дуже досконалої системи кодування. Воднораз державні органи, які співпрацюють із Державним казначейством, наприклад, Рахункова палата України, змушені створити власні інформаційні системи. Тому і законодавча, і виконавча влада повинна продовжувати комп’ютеризацію своєї діяльності й застосування новітніх технологій.

Проте, існуючий рівень комп’ютеризації недостатньо допомагає працівникам казначейства чітко та послідовно здійснювати бухгалтерський облік та формування звітності. В даний час існує кілька програмних комплексів “Операційний день казначейства”, але жоден з них не забезпечує, в достатній мірі, виконання поставлених перед УДК задач. Вирішуючи задачі автоматизації обліку і виконання бюджетів, слід враховувати наступні фактори:

1) високу трудомісткість та велику питому вагу ручної обробки інформації;

2) необхідність оперативної реєстрації операцій і обліку;

3) постійні зміни в звітності, бюджетній класифікації і т.п.

Враховуючи вищезазначені фактори, слід відмітити, що перед УДК поставлені нові завдання – впровадження з липня 2002 року програмного комплексу “АС КАЗНА”, що є необхідним при казначейській системі виконання бюджетів за видатками, оскільки, володіючи гнучкістю, він забезпечує адаптацію до вимог, що постійно змінюються.

“АС КАЗНА” призначений для автоматизації операцій з фінансування і оплати рахунків розпорядників коштів бюджетів, що проводяться органами ДКУ всіх рівнів та виконує такі функції:

- ведення реєстру розпорядників коштів;

- ведення мережі бюджетних підприємств та організацій;

- ведення кошторису бюджетних організацій;

- фінансування підприємств і розподіл бюджетних коштів;

- формування вихідних електронних платіжних документів на перерахування коштів в державний та місцеві бюджети, а також документів на відновлення касових видатків;

- формування форм звітності, визначених нормативними документами ДКУ;

- формування звітної інформації для нижчих відділень казначейства, для органів ДПА та місцевих фінансових органів (за поперед-ньо укладеною угодою);

- введення довідкової інформації.

Цей програмний комплекс побудований на основі найсучасніших комп’ютерних технологій, зокрема, технології Internet, та забезпечує ширше коло функціональних можливостей, ніж попередні автоматизовані системи. Запровадження його вимагає створення глобальної комп’ютерної мережі органів ДКУ, наявності в органах ДКУ висококваліфікованих фахівців в галузі інформаційних технологій та телекомунікацій.

Механізм взаємостосунків користувачів коштів з казначейсь­кою системою – це стосунки, що здійс­нюються шляхом обміну інфор­мацією у вигляді документів за вста­новленими Національним банком формами та певними вимогами що­до їх заповнення.

Облік касових операцій за доходами базується на щоденній бан­ківській звітності за видами податків, яка на сьогодні є єдиним дже­релом інформації про виконання державного бюджету за доходами.

Нині система “Банк-клієнт” є програмно-апаратним комплек­сом, що виконує функції інтерфейсу між казначейством та обласним управлінням НБУ. У режимі реального часу казначейство має можли­вість:

– приймати та передавати платіжні документи;

– володіти інформацією про проходження в системі електрон-них пла­тежів відісланих платежів;

– одержувати повну інформацію про стан власних рахунків у динамі­ці їх змін;

– оперативно і без проблем відправляти платежі;

– безпосередньо отримувати платежі у всій повноті.

Чимало переваг отримав і банк:

– зменшено частку механічної ручної праці, пов’язаної з набором платіжних документів клієнта, внаслідок зменшується кількість помилок, що їх можуть допускати працівники операційного відділу;

– зменшено витрати на обслуговування клієнтів, підвищено банківський сервіс, якісно оптимізується праця.

Казначейське виконання державного бюджету за видатками здійснюється шляхом переказу коштів від казначейства України до його територіальних органів.

Державне казначейство України щоденно, після прийняття рі­шення про виділення коштів Держбюджету, доводить до головних роз­порядників коштів обсяги асигнувань у розрізі функціональної та економічної бюджетної класифікації, а останній розподіляє їх між підвідомчими установами.

Головні розпорядники коштів подають до казначейства України розподіл бюджетних коштів по об­ластях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій.

Територіальні органи казначейства здійснюють ви­датки Державного бюджету шляхом оплати рахунків розпорядників коштів вищого органу казначейства, згідно з реєс­тром на здійснення видатків.

При цьому за головними розпорядниками коштів Державного бюджету повністю зберігається право на визначення конкретних на­прямків використання коштів відповідно до функцій і пріоритетів розвитку галузей, а за розпорядниками коштів – першочерговості проведення виплат та напрямків виплат відповідно до залишків кош­тів на рахунках за кодами економічної класифікації.

Якщо останні встигають до 16 години оформити та подати до казначейства України на елект­ронних та паперових носіях розподіл коштів між підвідомчими уста­новами в розрізі територій, то перерахування з Єдиного казначейсько­го рахунку на реєстраційні рахунки та відповідні території здійсню­ються того самого дня.

Крім нових програмних продуктів і комп’ютерних технологій органи ДКУ запроваджують програмні продукти по автоматизації фор­мування додаткових форм звітності, автоматизованої роботи системи електронної пошти та ін. А перспективними напрямками роботи є створення систем автоматизованого контролю за роботою комп’ю­тер­них систем та автоматизації управлінського процесу в органах ДКУ.