2 КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

 

Акціонування – правова процедура перетворення державного підприємства на акціонерне товариство, яка передбачає поділ власності підприємства на велику кількість частин (акцій) відповідно до закону та їх розподіл між працівниками чи продаж населенню.

Аудиторська фірма – організація, яка здійснює комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій.

Аукціон – різновид періодичних відкритих публічних торгів, на яких відбувається продаж товарів, що вирізняються індивідуальними властивостями і не є взаємозамінними: твори мистецтва, антикваріат, хутро та ін.

Банк – організаційна одиниця бізнесу, яка є посередником між кредитором і позичальником.

Банківський кредит – кредит, наданий банком чи іншою кредитно-фінансовою установою підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових сум.

Безготівкові (депозитні) гроші – найпоширеніший вид кредитних грошей.

Безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина пра-цездатного населення безуспішно намагається знайти роботу, поповнює резервну армію праці.

Біржа – постійно діюча організаційна форма оптового ринку цінностей.

Вертикальна промислова політика – правові, організаційні, економічні заходи уряду країни щодо управління і регулювання економіки від вищої інстанції до нижчої; управлінські рішення мають директивний характер і обов’язкові до виконання нижчою інстанцією.

Вертикальна система управління – суворо ієрархічна система управління, в якій вища інстанція директивно передає завдання для виконання нижчій.

Виробничий підхід до управління економікою – система організаційних, технологічних і економічних заходів, спрямованих на забезпечення економічної свободи виробників, підвищення продуктивності праці і капіталу, створення прибуткового виробництва.

Внутрішньогалузева конкуренція – конкуренція між виробниками однієї галузі, що виробляють однорідну продукцію, за найвигідніші умови збуту й отримання вищого прибутку.

Глобалізація – процес взаємопроникнення економічних, вироб-ничих і торговельних процесів між країнами, розміщення капіталів, технологій, форм і способів виробництва високорозвинутих країн у менш розвинуті, уніфікація правових норм господарювання в країнах, що інтегруються.

Горизонтальна промислова політика – правові, організаційні, економічні заходи влади, спрямовані на забезпечення умов економічної свободи підприємств, підприємців, бізнесменів, встановлення між ними взаємовигідних виробничих, фінансових, торговельних зв’язків.

Готівкові гроші – переважно паперові гроші у вигляді банкнот і казначейських білетів, а також цінні папери.

Гроші – загальний еквівалент при обміні товарів і послуг, який є формою зв’язку учасників ринкових відносин.

Грошова система – форма грошового обігу, яка історично фор-мується в країні та закріплюється її законами.

Грошовий мультиплікатор – розрахунковий показник, який показує рівень зміни загальної грошової маси від збільшення грошової маси центральним банком, наприклад, на 1 грн.

Гуртова (оптова) торгівля – діяльність з продажу товарів гуртом (оптом) тим, хто купує їх для перепродажу або виробничого використання.

Демократія (грец. δήμος – народ і χράtος – влада) – система відносин у країні щодо формування влади і уряду з обраних народом представників.

Державний бюджет – система грошових відносин, що виникають між державою, підприємствами і населенням у процесі формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів для успішного виконання її функцій.

Економічна свобода – широта економічної поведінки суб’єк­тів господарювання при виборі форм власності та сфери докладання своїх зусиль, здібностей, знань, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних благ.

Економічне зростання – збільшення масштабів валового випуску (ВВ) і валового внутрішнього продукту (ВВП).

Економічний стимул – усвідомлені суб’єктом предмет чи явище, здатні збудити в нього інтерес до них, спонукати до певних дій з метою їх отримання і задоволення певних потреб.

Економічні закони – внутрішньо-необхідні, стійкі, сутнісні зв’язки між економічними явищами, процесами, елементами економічної системи.

Економічні контрактові відносини – відносини з приводу взаєм-них юридичних зобов’язань щодо здійснення економічних операцій (купівлі-продажу товару, передання іншій особі права власності, створення товариства чи спільного підприємства).

Екстенсивний тип економічного зростання – зростання, що передбачає постійне залучення у сферу виробництва додаткових сировинних, матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів.

Ефективність національного капіталу – мінімізація матеріальних, сировинних, фінансових, трудових витрат, чисельності управлінських структур і їх рівнів, скорочення шляху руху ресурсів, продукції, фон-дів, постійне зростання продуктивності праці, віддачі основних та оборотних засобів і отримання максимального прибутку.

Зайнятість – безпосередня участь населення країни у виробництві національного продукту, створенні доходів.

Закон господарської (економічної) збалансованості – закон, який виражає відповідність національно-економічного мислення вимогам дії об’єктивних економічних законів, співвідношення головних ринкових пропорцій (попиту і пропозиції) та їх динаміку.

Закон товаровиробництва – виражає співвідношення вартості затрат праці, капіталу та вартості створеного продукту і частки в ньому валового (чистого) продукту.

Закон товарообміну – виражає узгодження ціни купівлі-про-дажу товарів між продавцем і покупцем, відповідність якісних і споживчих характеристик товару якісним і споживчим потребам покупця.

Збалансованість – стан економіки, за якого національно-госпо-дарські пропорції перебувають в оптимальному щодо потреб і технологій співвідношенні та рівновазі.

Імпортний тариф – особливий податок, яким обкладається товар, що ввозиться в країну.

Інверсія (від inversio – перестановка, зміна) економіки – докорінна зміна функціональних засад економіки, зокрема видів і форм власності, управління, розподілу, вибору виду діяльності, ціноутворення, економічних відносин загалом.

Інвестиції (капіталовкладення) – видатки на придбання обладнання, будівель, житла тощо, які в майбутньому забезпечать піднесення економіки.

Інвестиційний фонд – сукупність грошових або інших ресурсів, які мають у своєму розпорядженні асоціації, об’єднання, підприємства, організації, державні установи, приватні громадяни для цільового використання.

Інновація – новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його фірма здобувають переваги над конкурентами.

Інтенсивний тип економічного зростання – зростання обсягів ви-робництва і національного доходу передусім на основі підвищення технічного рівня, вдосконалення організації виробництва і управління, найбільш повного й ефективного використання матеріальних, природних, тру-дових і фінансових ресурсів.

Інфляція – знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми цін товарів і послуг, що породжують стрімке зростання.

Іпотечний банк (грец. ίποθήχη – застава) – банк, який надає кредити під заставу землі та іншого нерухомого майна.

Квота (лат. quot – скільки) – частка участі у виробництві збуті, експорті чи імпорті продукції, що встановлюється для підприємств і компаній, які укладають національні або міжнародні картельні та інші угоди, вартість чи кількісне обмеження імпорту або експорту на певний час на окремі товари в крашу чи декілька країн.

Кліринг (англ. clear – очищати, вносити ясність) – система безготівкових розрахунків за поставлені товари, надані послуги, що базується на заліку взаємних вимог і зобов’язань.

Колонізація (франц. colonisation) – процес освоєння) викорис­тання природних ресурсів, земель, праці як окремими особами, групами людей, так і державами на територіях інших націй, народів, держав.

Комерційний кредит – кредит одного підприємця іншому у вигляді відстрочення платежу за поставлені товари або надані послуги.

Конкурентна пропозиція – ситуація, за якої певний продукт виготовляється і пропонується на ринку необмеженою кількістю підприємств.

Конкурентна стратегія – система дій фірми, спрямована на досяг-нення її кінцевої мети.

Конкуренція – економічний процес взаємодії, взаємозв’язку та боротьби виробників і постачальників у процесі реалізації продукції, суперництво між окремими виробниками чи постачальниками товарів і послуг за найвигідніші умови виробництва і збуту

Контракт – угода між двома чи більше фізичними або юридич­ними особами, яка створює юридичне зобов’язання виконання певної дії (наприклад, поставку визначеної кількості товарів чи надання послуг).

Кредитна система – сукупність банків та інших кредитно-фі-нансових установ (інвестиційних і страхових компаній, фондів), які мобілізують вільні грошові ресурси і надають їх у позику.

Кредитно-паперові гроші – всі види грошей, які не мають внутрішньої товарної вартості.

Лібералізація – спосіб організації економічної системи, який передбачає вільний рух праці, капіталу, цін, підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності, заснований на принципах рівноправного партнерства суб’єктів ринку та обмеженого втручання держави.

Міжгалузева конкуренція – конкуренція між товаровиробниками різних галузей.

Міжгалузевий баланс – економіко-математична балансова модель у вигляді системи лінійних рівнянь, яка характеризує зв’язки між випуском продукції в одній галузі (у вартісному вимірі) і витратами всіх галузей, необхідними для забезпечення цього випуску.

Міжнародна торгівля – сукупність торговельних зв’язків, зов­ніш-ньоторговельних відносин усіх країн світу, які ведуть торгівлю між собою.

Національна демократія – політико-ідеологічна система, побудована на принципах створення правової держави, соціально орієнтованої економічної системи за національними ознаками титульної нації країни і рівних конституційних прав розвитку національних меншин.

Національна економіка – конституційно, економічно та організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, що характеризується відповідною пропорційністю, взаємозумов-леним розміщенням на обмеженій державними кордонами території.

Національна самоорганізація суспільства – конституційно і дер-жавно самоорганізована спільнота на основі єдиної національно демократичної ідеології титульної нації і національних меншин, самодостатньої соціально орієнтованої економічної системи, сповідування принципів загальнолюдських цінностей, добробуту і захисту громадян.

Національне багатство – сукупна вартість створених і нагромаджених нацією за весь період розвитку матеріальних і духовних цінностей.

Національно-економічне мислення – пізнання господарських за-конів і усвідомлення всіма громадянами того, що зростання добробуту залежить від їхньої працездатності, професіоналізму, національно-дер-жавного патріотизму, від створених ними конституційних засад держави, економіки, законодавчих актів господарювання.

Національно-соціальний ефект – сукупність соціальних результатів, пов’язаних з формуванням свідомості національного патріотизму у громадян країни, розвитком цінностей національної, політичної демократії, загальнолюдських цінностей, розвитку сфери соціальних послуг, соціального захисту, отримання реальних грошових доходів і зростання платоспроможності всіх верств населення країни.

Нечесна конкуренція – методи конкурентної боротьби, пов’язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил конкуренції.

Перехідна економіка – економічна система країни, яка здійснює перехід від одного способу виробництва до іншого.

Підприємець (бізнесмен) – суб’єкт, який здійснює підприєм-ницьку діяльність, приймає основні рішення в процесі цієї діяльності, реалізує свій діловий інтерес (отримання прибутку) завдяки новаторству, запроваджує на комерційній основі нові виробничі технології.

Платіжний баланс – баланс сум потоків валютних платежів, які отримує з-за кордону і здійснює за кордон країна у процесі виробничої діяльності за певний період (рік, квартал, місяць).

Податки – обов’язкові нормовані платежі до державного і місцевих бюджетів, які вносять окремі особи, підприємства, організації, установи.

Попит – платоспроможна потреба, яку споживачі можуть задовольнити, придбавши певну кількість товарів і послуг.

Попит еластичний – характеризує швидку реакцію споживачів (покупців) на зміну ціни, існує за відносного насичення товарами споживчого ринку.

Попит нееластичний – попит, який характеризує незначну реакцію споживачів (покупців) на зміну ціни, існує за відносного товарного дефіциту на споживчому ринку.

Порівняльна перевага – нижчі витрати одного виробника продукції порівняно з витратами іншого, що дає змогу розподілити випуск продукції між ними на користь першого для отримання більшої віддачі, вигоди.

Пропозиція – кількість товарів і послуг, представлених на ринку в кожний конкретний момент часу, і середня ціна за реалізацію одиниці товару чи послуги.

Прибуток – частина вартості створеного продукту, що залишається після відшкодування затрат праці і капіталу.

Принцип приватної власності – принцип, згідно з яким людина має невід’ємне право володіти, управляти та розпоряджатися своєю влас-ністю незалежно від того, особиста це власність (наприклад, будинок) чи економічна структура (компанія).

Продуктивність національного капіталу – спроможність задіяних в економіку праці і капіталу створювати одиницю національного продукту за одиницю часу.

Пропорції – стійкі співвідношення між двома показниками протягом декількох років.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист внутрішнього ринку країни від проникнення на нього іноземних товарів з метою розвитку національної економіки і уникнення іноземної конкуренції.

Реальні доходи населення – вартість усього обсягу матеріальних благ, спожитих чи нагромаджених населенням.

Ринкова інфраструктура – сукупність організаційно-право­вих форм, за допомогою яких як єдине ціле функціонують ринкові відносини.

Ринкові екстерналії – явища і процеси, які виникають у сфері виробництва, послуг, у довкіллі, побуті, громадських місцях, на транспорті тощо за нечіткого визначення прав власності, що уможливлює заподіяння шкоди однією фізичною або юридичною особою іншій фізичній або юридичній особі без відповідних фінансових наслідків для себе.

Рівень життя населення – забезпеченість населення необхідними матеріальними і духовними благами та міра задоволення його потреб у цих благах.

Рівень реальних доходів – сума грошових доходів, скоригована з урахуванням індексу цін на споживчі товари і послуги.

Роздрібна торгівля – діяльність з продажу товарів чи послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого споживання.

Світове господарство (світова економіка) – сукупність національ-них економік, їх виробничих, торговельних, кредитних, науково-техніч-них, фінансових та інших організаційних утворень і підприємств, об’єд-наних міжнародним поділом праці, і відповідна система міжнародних економічних відносин.

Система національних рахунків (СНР) – система взаємопов’я-заних показників, що характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл та використання суспільного продукту.

Соціал-демократія – система політичних принципів, яка передбачає побудову соціалізму як економічну і політичну форми людського суспільства завдяки виробленням демократичних засад співжиття.

Соціальний захист – комплекс організаційно-правових і фінансово-економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах.

Соціальний комплекс – комплекс галузей сфери виробництва і сфе-ри послуг, який забезпечує виробництво товарів і послуг для населення.

Спекуляція – форма комерційних дій, яка забезпечує прибуток за рахунок різниці ціни купівлі і ціни продажу, що перевищує і накладні витрати, пов’язані з перепродажем товарів, акцій тощо.

Споживчий підхід до управління економікою – система заходів держави, спрямованих на розподіл валового внутрішнього продукту за секторами споживання домашніх господарств, держави, капітальних вкла-день, експорту.

Страхова фірма – акціонерна, приватна або державна організація, яка страхує майно, комерційні операції, виробництво, житловий фонд.

Структурна перебудова – зміна політичного, державного, економічного мислення з метою оптимізації пропорцій зайнятості в управлінні та економіці, капіталі та його розміщенні на території країни та отримання обсягу і структури національного продукту, адекватного внут-рішнім потребам і міжнаціональному товарообміну.

Сукупний дохід сім’ї – сума грошових і натуральних (у грошовому вимірі) доходів населення від державних, кооперативних і приватних підприємств та організацій, із суспільних фондів споживання, що враховуються в бюджеті сім’ї.

Суспільний товар – продукт, якому властиві невилучальність або неконкурентність.

Товарне виробництво – форма організації суспільного вироб­ництва, що характеризується глибоким суспільним поділом праці, виготовленням продуктів не лише для задоволення потреб виробників, а й з метою товарно-грошового обміну, отримання доходів, більших від витрат виробництва (прибутків), і задоволення потреб суспільних інститутів і непрацюючих.

Торговий дім – спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів чи власним коштом.

Фінанси – сукупність економічних відносин, які опосередковують утворення, розподіл і використання грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу суспільного продукту і національного доходу.

Фінансова система – сукупність форм, методів і цілей формування, розподілу та використання фондів грошових засобів держави, суб’єктів господарської діяльності, населення.

Фінансово-промислова група (ФПГ) – об’єднання промислових підприємств з метою координації їх виробничих процесів, потоків капіталів, грошей, товарів та захисту спільних інтересів на ринках, на яких вони діють.

Фондова біржа – установа, організований постійно діючий ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів.

Фондовий ринок – частина фінансового ринку як система економічних відносин щодо випуску, розміщення, купівлі-продажу акцій, інших приватизаційних і похідних цінних паперів.

Холдинг – компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній, що дає їй право контролю і управління їх діяльністю.

Ціновідхиляючі фактори – фактори, що діють на ринку і зумовлю-ють відхилення ціни від сформованих у процесі виробництва затрат праці.

Чесна конкуренція – методи конкурентної боротьби з дотриманням прийнятих на ринку норм і правил.