2. ТЕХНОЛОГІЯ НАДАННЯ ПОСЛУГ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ
2.1. КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
ЯК ВАЖІЛЬ ТОРГОВЕЛЬНОЇ СФЕРИ ПОСЛУГ
s Сутність комерційної діяльності
s Юридичні основи здійснення комерційної діяльності.
Комерційна таємниця
s Характеристика процесу товарного руху
Основні терміни теми: комерційна діяльність підприємства, товарні запаси, асортимент товарів, комерційна таємниця, комерційні сек-рети, товарний рух, фактори впливу на рух товарів.
2.1.1. Сутність комерційної діяльності
Комерційна діяльність являє собою сукупність послідовно виконуваних торговельно-організаційних операцій, які здійснюються в процесі купівлі-продажу товарів і надання торговельних послуг з метою одержання прибутку.
Суб’єктами комерційної діяльності є торговельні організації та підприємства, а також індивідуальні підприємці.
Об’єктами комерційної діяльності є товари та послуги.
Успішному виконанню завдань, що постають перед комерційними установами, сприяє дотримання таких принципів:
− підвищення рівня роботи з вивчення кон’юнктури ринку на основі маркетингових досліджень;
− своєчасне прийняття рішень, які відповідають сформованій на ринку ситуації;
− формування взаємовигідних відносин з партнерами;
− посилення ролі договорів і зміцнення договірної дисципліни;
− встановлення тривалих господарських зв’язків з постачальниками;
− зростання ефективності комерційної діяльності за рахунок автоматизації окремих операцій.
Комерційну діяльність можна умовно розділити на кілька етапів:
− вивчення попиту та визначення потреб у товарах;
− виявлення постачальників товарів і встановлення з ними господарських зв’язків;
− формування асортиментів і управління товарними запасами;
− рекламно-інформаційна діяльність;
− надання торговельних послуг.
Комерційна діяльність на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі дещо відрізняється.
Отже, комерційна діяльність на підприємствах оптової торгівлі містить такі етапи:
− управління товарними запасами;
− управління асортиментами товарів;
− рекламно-інформаційну робота;
− комерційну діяльність з продажу товарів;
− надання послуг покупцям з налагодження та ремонту товару.
Як ми вже відзначали, комерційні операції на підприємствах роздрібної торгівлі мають свою специфіку. У першу чергу, це пов’язане з тим, що споживачем товарів і послуг тут є населення.
Комерційна діяльність на підприємствах роздрібної торгівлі містить такі етапи:
− вивчення попиту покупців;
− формуванні асортиментної політики;
− управління товарними запасами при наявності та відсутності складських приміщень;
− управління товарами в торговельних приміщеннях;
− всебічна робота з кадрами;
− реалізація товарів на основі маркетингових заходів.
2.1.2. Юридичні основи здійснення комерційної діяльності
Комерційна діяльність вітчизняних підприємств здійснюється на основі низки законодавчих актів України (створених з 1992 р. і дотепер) щодо укладання комерційних угод та регулювання діяльності роздрібних, оптових та посередницьких організацій.
Незалежно від організаційно-правової форми всі юридичні особи здійснюють свою діяльність на підставі установчих документів. Це може бути устав, установчий договір або і те і інше разом. Установчий договір укладається, а устав затверджується засновниками (учасниками) юридичної особи. Некомерційні організації в передбачених законом випадках можуть діяти на підставі загального положення про організації цього виду.
До такої діяльності застосовуються ті ж правила Цивільного кодексу, якими регулюється діяльність комерційних організацій, якщо інше не випливає із закону чи інших правових актів.
Комерційна таємниця являє собою відомості, пов’язані з ко-мерційною діяльністю, доступ до яких обмежений відповідно до Цивільного кодексу та законів України.
У Цивільному кодексі визначено, що інформація становить комерційну таємницю у випадку, коли вона має дійсну або потенційну комерційну цінність і є невідомою третім особам, до неї немає вільного доступу на законній підставі і власник інформації вживає заходів до охорони її конфіденційності.
Формою прояву комерційної таємниці є комерційні секрети, тобто документи, схеми, креслення, зразки, що містять у собі важливу інформацію про фінансово-господарську, виробничу, науково-технічну та іншу сторони діяльності організації або підприємства.
Оскільки розголошення інформації, що становить комерційну таємницю, загрожує економічній безпеці підприємства, вона має потребу в захисті. Тому необхідно ретельно відбирати інформацію, яка не підлягає розголошенню. До неї варто відносити:
− відомості про фінансову діяльність організації або підприємства;
− дані маркетингових досліджень;
− відомості про зроблені або передбачувані угоди;
− списки клієнтів;
− інформацію про співробітників;
− програмне забезпечення для ЕОМ тощо.
Захищати комерційну таємницю можна різними способами, основними з яких є:
− заборона безконтрольного використання копіювально-множної техніки;
− дотримання заходів обережності при пересиланні конфіденційної інформації;
− заборона несанкціонованого доступу до комп’ютерної інформації;
− вживання заходів фізичного захисту (дверні замки, ґрати або спеціальні жалюзі на вікнах, сейфи);
− адміністративні заходи (наявність служби безпеки, пропускний режим);
− використання технічних охоронних систем із застосуванням радіотехнічних, акустичних, електронних та інших систем.
Відповідно до Господарського Кодексу України в трудовому договорі можуть зазначатися умови нерозголошення працівником відомостей, що становлять комерційну таємницю, які стали відомими працівнику у зв’язку з виконанням їм своїх посадових обов’язків.
У Цивільному кодексі України зазначено, що особи, котрі одержали протизаконними методами ту інформацію, яка становить комерційну таємницю, зобов’язані відшкодувати заподіяні збитки. Той самий обов’язок покладається на працівників, що розголосили комерційну таємницю всупереч трудовому договору або контракту.
Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, шляхом викрадення, підкупу, погроз або іншим незаконним способом, а також незаконне розголошення комерційної таємниці.
2.1.3. Характеристика процесу товарного руху
Рух товарів − складний організаційно-господарський та матеріально-технологічний процес, який здійснюється на основі коштів торговельної праці (торговельні будинки, спорудження, торгово-технологічне устаткування, транспортні засоби) за участю суб’єктів комерційної діяльності з метою реалізації її об’єктів.
Потрапляючи зі сфери виробництва в сферу споживання, товари можуть проходити через одну або кілька ланок. Раціональна організація процесу руху товарів має на увазі проходження товару через мінімальну їхню кількість.
Процес руху товарів здійснюється під впливом виробничих, транспортних, соціально-економічних і торговельних факторів.
З виробничих факторів найбільший вплив на організацію процесу руху товарів здійснюють наступні:
− розміщення виробництва,
− спеціалізація виробничих підприємств,
− сезонність виробництва окремих товарів.
До числа найважливіших транспортних факторів варто від-нести: стан транспортних шляхів сполучення та види транспорту, що використовуються для перевезення товарів.
Основними соціально-економічними факторами є: розміщен-ня населення, його склад та рівень грошових доходів.
Істотний вплив на процес руху товарів здійснюють такі торговельні фактори: типи, розміри та розміщення підприємств торгівлі, ступінь складності асортиментів реалізованих товарів та їхніх фізико-хімічних властивостей, рівень організації товаропостачання роздрібної торговельної мережі, кваліфікація торговельних працівників, методи продажу товарів тощо.
На характер процесу руху товарів значно впливає його форма та структура.
Розрізняють транзитну та складську форми руху товарів.
Для того щоб забезпечити раціональну організацію процесу руху товарів, необхідно дотримуватися таких основних принципів:
− застосування найкоротших шляхів руху товарів;
− значне використання централізованої доставки товарів у роздрібну торговельну мережу;
− вибір раціональних транспортних засобів та ефективне їхнє використання;
− широке застосування коштів, механізації та вантажно-розвантажувальних робіт усередині складського та внутрішньомагазинного переміщення вантажів;
− постійне вдосконалювання та оптимізація технологічного ланцюга руху товарів на основі значного використання в торгівлі досягнень науково-технічного прогресу.
Існують такі види товарного руху.
1. Роздрібний.
а) за організаційними формами:
– продаж товарів в роздрібної торговій мережі;
– продаж поза роздрібною мережею (на аукціонах, складах оптового підприємства з оплатою через каси роздрібних підприємств);
б) за складом кінцевих споживачів:
– продаж безпосередньо населенню;
– продаж з роздрібної торгової мережі організаціям, підприємствам, установам;
в) за строками розрахунків за реалізовані товари:
– продаж товарів з негайною їх оплатою;
– населенню в кредит;
г) за формами грошових розрахунків:
– готівкою;
– за безготівковим розрахунком (включаючи кредитні картки).
2. Оптовий − це продаж споживчих товарів, що пройшли тех-нологічну обробку на підприємстві (транспортування, зберігання, оптове підсортування), оптовим покупцям:
а) регіональний − продаж товарів оптовим покупцям свого регіону;
б) міжрегіональний − оптовим покупцям інших регіонів країни;
в) зовнішньоторговельний за експортом − оптовим покупцям інших країн;
3. Торгово-посередницький − обсяг посередницьких операцій купівлі-продажу споживчих товарів, що здійснюється торговим підприємством без будь-якої технологічної їх обробки:
а) товарний рух на біржовому ринку (в системі товарних бірж).
б) товарний рух на позабіржовому ринку.
Отже, комерційна діяльність підприємств є основою торговель-ної сфери послуг. Суб’єктами комерційної діяльності є торговельні організації та індивідуальні підприємці, а об’єктами – товари та послуги. Комерційна діяльність вітчизняних торговельних підприємств здійс-нюється на основі низки законодавчих актів України (створених з 1992 р. і дотепер) щодо укладання комерційних угод та регулювання діяльності роздрібних, оптових та посередницьких організацій. Цивільний кодекс регулює комерційну діяльність фізичних осіб. Сутністю комерційної діяльності є комерційна таємниця, яка поєднує фінансово-економічні, наукові, маркетингові надбання підприємства, і суворо захищається як Законом України так і самим підприємством. Технологічною основою комерційної діяльності є процес товарного руху.
Контрольні питання
1. Що являє собою комерційна діяльність?
2. За якими принципами функціонують вітчизняні комерційні організації?
3. Назвіть і коротко охарактеризуйте етапи комерційної діяльності.
4. Чим відрізняється комерційна діяльність на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі?
5. Дайте визначення комерційної таємниці. У якій формі вона проявляється?
6. Яка інформація вважається комерційною таємницею?
7. Назвіть способи захисту комерційної таємниці та обґрунтуйте доцільність кожного з них.
8. Назвіть та охарактеризуйте фактори, які впливають на процес товарного руху. Наведіть приклади до кожного з них.
9. Які існують види товарного руху? Наведіть приклади до кожного з них.
2.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
НА ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
s Сутність торговельно-технологічного процесу
s Технологія операцій надходження та приймання товарів
s Технологія зберігання та підготовки товарів до продажу
Основні терміни теми: торговельно-технологічний процес на підприємствах роздрібної та оптової торгівлі, товари, обслуговування покупців, прямі зв’язки, посередницькі організації, комерційні контракти, процес приймання товару на підприємствах роздрібної та оптової торгівлі, приймання товару за кількістю та якістю, норма природного збитку, процес зберігання товару на підприємствах роздрібної та оптової торгівлі.
2.2.1. Сутність торговельно-технологічного процесу
Торговельно-технологічний процес на підприємствах роздрібної торгівлі (магазин, кіоск) являє собою комплекс взаємозалежних торговельних (комерційних) і технологічних операцій і є завершальною стадією всього процесу реалізації товару. При роздрібній торгівлі товар закуповується невеликими партіями. Підприємства роздрібної торгівлі не обов’язково мають бути обладнані складськими приміщеннями − товар може зберігатися у торгових залах; якщо ж складські приміщення є, то вони можуть бути обладнані засобами для нетривалого зберігання товарів.
Торговельно-технологічний процес на підприємствах роздрібної торгівлі можна розділити на три основні етапи:
− операції з товарами до пропозиції їхнім покупцям;
− операції безпосереднього обслуговування покупців;
− додаткові операції з обслуговування покупців.
До операцій з товарами до пропозиції їх покупцям відносять:
− розвантаження транспортних засобів;
− доставку товарів у зону приймання;
− приймання товарів за кількістю та якістю;
− доставку товарів у зону збереження, підготовки до продажу чи безпосередньо в торговий зал;
− збереження товарів;
− підготовку товарів до продажу;
− переміщення товарів у торговий зал;
− викладення товарів на торговому устаткуванні.
До операцій безпосереднього обслуговування покупців відносяться:
− зустріч покупця;
− пропозиція товарів;
− добір товарів покупцями;
− розрахунок за відібрані товари;
− надання покупцям додаткових послуг.
Операції, пов’язані з додатковим обслуговуванням покупців, спрямовані на надання їм різноманітних послуг, пов’язаних із придбанням товарів (приймання попередніх замовлень, комплектування подарункових наборів, розкрій тканин тощо).
Торговельно-технологічний процес на підприємствах роздрібної торгівлі повинний ґрунтуватися на наступних принципах:
− забезпечення комплексного підходу до побудови магазина;
− створення максимальних зручностей для покупців;
− досягнення найбільш раціонального використання приміщень і торговельно-технологічного устаткування магазина;
− створення для працівників магазина сприятливих умов праці та відпочинку, що забезпечують високу культуру і продуктивність праці;
− забезпечення необхідної економічної ефективності роботи магазина.
Торговельно-технологічний процес на підприємствах оптової торгівлі являє собою сукупність відносин між підприємствами та організаціями, при який господарські зв’язки щодо постачання продукції формуються сторонами самостійно. При оптовій торгівлі товар закуповується великими партіями. Оптову закупівлю здійснюють посередницькі організації з метою наступного перепродажу низовим оптовим організаціям, підприємствам роздрібної торгівлі.
Технологічні функції оптової торгівлі на ринку:
1) формування торговельної посередницької мережі;
2) забезпечення пропорційності товарних запасів у регіонах та галузях;
3) розміщення виробництва товарів у необхідному споживачу асортименті, кількості та з відповідною якістю;
4) посилення впливу споживача на виробника;
5) забезпечення стабільності партнерських відносин у господарських зв’язках.
Оптова торгівля впливає на систему економічних зв’язків між регіонами, галузями, визначає шляхи переміщення товарів у країні, завдяки чому вдосконалюється територіальний поділ праці та досягається пропорційність у розвитку регіонів.
Основними технологічними напрямками здійснення оптових торговельних операцій є:
− маркетингове вивчення ринку, попиту та пропозиції на продукцію виробничо-технічного призначення та народного споживання;
− своєчасне, повне та ритмічне забезпечення товарами у системі посередник − роздрібні підприємства − споживачі;
− організація зберігання товарних запасів;
− організація планомірного та ритмічного завезення та вивозу товару.
Процес оптової торгівлі здійснюється у таких формах як:
− прямі зв’язки;
− посередницькі організації;
− комерційні контракти (прямий товарообмін, аукціонна торгівля. товарні біржі, оптові ярмарки).
2.2.2. Технологія операцій надходження та приймання товарів
На підприємствах роздрібної торгівлі. Товари, що надійшли в магазин, доставляють у зону приймання, де вони приймаються осо-бами, на яких покладена матеріальна відповідальність. Прийманню та оприбуткуванню підлягають тільки доброякісні товари, що відповідають вимогам стандартів і технічних умов.
Приймання товарів за кількістю і якістю в магазині повинні здійснюватися відповідно до правил, встановлених в інструкціях “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” і “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”.
Приймання товарів за кількістю полягає в звіренні маси та одиниць товарів, які фактично надійшли, з показниками рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів. Приймання товарів за кількістю проводять у визначений термін. Кількість товарів, що надійшли, визначають у тих самих одиницях вимірювання, що зазначені в супровідних документах.
Приймання товарів за якістю проводиться у встановлений термін. У процесі приймання працівники магазина виявляють якість і комплектність товарів, а також відповідність тари, упакування і маркування товарів установленим вимогам. Якщо при прийманні будуть виявлені недоброякісні чи некомплектні товари, то приймання припиняють і складають однобічний акт. У ньому вказують кількість оглянутих товарів і характер виявлених дефектів. Одночасно треба створити необхідні умови для збереження товарів, що надійшли.
На підприємствах оптової торгівлі. Приймання товарів на склад − це встановлення фактичної кількості, якості, комплектності товарів, визначення відхилень і причин, що їх викликали.
Існують такі операції з приймання товарів на склад:
1) підготовчі заходи − встановлення місць розвантаження транс-порту, місць зберігання товарів, визначення необхідної кількості робітників та обладнання, підготовка документації з приймання і здачі товарів;
2) перевірка цілісності вагонів, контейнерів чи упакування;
3) розвантаження;
4) переміщення в зону приймання;
5) розпакування.
6) приймання за кількістю − точний підрахунок кількості одиниць товарів або підрахунок партій і визначення маси товарів у кожній партії та встановлення відповідності даним супровідних документів; при надходженні товарів у фабричній упаковці можлива вибіркова перевірка кількості товарів у партії. Перевіряються такі документи як накладна, доручення і рахунок-фактура;
7) приймання за якістю − визначення якості, комплектності та маркування, строку приймання, передбаченого угодами постачання чи визначеного технічними умовами. У решті випадків строки такі: на то-вари, що швидко псуються − не пізніше 24 год з моменту надходження, на решту − не пізніше 10 днів при постачанні товарів з міста, де розташовано склад, і не пізніше 20 днів − з іншого міста. При виявленні невідповідності складається акт. Перевіряється наявність сертифіката, який підтверджує якість і безпеку продукції для здоров’я і життя споживача;
8) визначення місць зберігання.
2.2.3. Технологія зберігання та
підготовки товарів до продажу
На підприємствах роздрібної торгівлі. Після приймання товари доставляють у приміщення для збереження. Розміщаючи товари для збереження, необхідно враховувати тривалість їхнього збереження, черговість надходження і подачі в торговий зал. У першу чергу в торговий зал подають раніше завезені товари. За кожною групою товарів закріплюють постійні місця збереження. Товари зберігають в упакованому чи розпакованому вигляді, використовуючи штабельний чи стелажний спосіб укладання. Способи укладання залежать від властивостей товарів, виду тари тощо. У приміщеннях для збереження товарів суворо дотримуються санітарного режиму. Товари, що зберігаються в магазині, варто періодично переглядати, перекладати, очищати від пилу. Необхідно регулярно проводити дератизацію і дезінсекцію. У процесі збереження товарів, так само як і при здійсненні інших технологічних операцій (підготовка товарів до продажу), у магазині можуть виникнути товарні втрати (природний збиток і втрати, які можна внести у відповідні акти), розміри яких при раціональній організації збереження можна звести до мінімуму.
Діючі норми природного збитку встановлені на реалізовані на вагу стандартні продовольчі товари у відсотках до їхнього роздрібного обороту на відшкодування втрат, що утворяться при збереженні товарів у магазині, а також при підготовці до продажу і продажу товарів унаслідок різних видів пошкодження при транспортуванні (усушки, розпилу, крихта, витікання (танення, просочування), розливу при перекачуванні і продажі рідких товарів, витрати речовин на розпил (борошно, крупа).
Крім того, у норми включена маса полімерної плівки, фольги і пергаменту, що видаляються при продажу сирів, що надійшли упакованими в зазначені матеріали, а також кінці оболонок, шпагат і металеві затиски, що видаляються при підготовці до продажу ковбасного копченого сиру.
У норму природного збитку не включені:
− нормовані відходи, що утворяться при підготовці до продажу ковбас, м’ясних копченостей і риби, що продаються після поперед-ньої обробки;
− зачищення вершкової олії, а також крихта, що утвориться при продажі обсипної карамелі і цукру-рафінаду. Зачищення і крихта здаються на переробку і списуються за накладними, за якими ці відходи були здані;
− усякого роду втрати, що утворяться внаслідок псування товарів, ушкодження тари, а також різниці між фактичною масою тари і масою за трафаретом;
− фактичні додаткові втрати, пов’язані з реалізацією товарів методом самообслуговування, у межі встановлених норм.
При численних розмірах природного збитку в межах установлених норм для роздрібної торгової мережі в роздрібний товарообіг не включаються товари:
− відпущені іншим магазинам, філіям магазина (павільйонам, кіоскам), що мають самостійний облік матеріальних цінностей, а також продані соціально-культурним установам та іншим підприємствам, організаціям і установам;
− повернуті постачальникам, а також здані на переробку;
− списані за актами унаслідок брухту, крихти, псування, зниження якості, завіса та ушкодження тари.
Перед подачею в торговий зал товари треба цілком підготувати до продажу.
Підготовка товарів до продажу полягає в їхньому розпакуванні, сортуванні, очищенні, фасуванні, упакуванні, прасуванні, маркуванні тощо. Кількість підготовчих операцій у магазині залежить від ступеня підготовленості товарів до продажу в момент надходження в магазин, складності асортименту та інших факторів.
Перед доставкою в торговий зал товари маркують і укладають у лотки, кошики, шухляди, чи візки тари-устаткування.
На підприємствах оптової торгівлі (на складі). Зберігання товарів на складі − це процес забезпечення збереження споживчих властивостей товарів.
Процес зберігання товарів передбачає такі технологічні операції.
1. Організація території складу. Раціональна схема розміщення товарів передбачає закріплення за товарами різних груп, підгруп, найменувань постійних місць зберігання, індексацію (цифрове позначення місць).
2. Розміщення товарів. Принципи розміщення товарів:
а) однорідності;
б) врахування розмірів і ваги товарів;
в) окремого зберігання товарів підвищеного і низького спожив-чого попиту;
г) окремого зберігання специфічних товарів.
Існує два способи складання товарів:
а) штабельний – для продовольчих товарів, запакованих у міш-ки, шухляди, бочки; є три способи штабельного складання:
− пряме (кожне верхнє запаковане місце розташоване прямо над нижнім (для складання ящиків) або спирається на два нижніх − для бочок);
− перехресне (кожний верхній ряд ящиків кладуть впоперек ящиків нижнього ряду);
− зворотне (наступний ряд мішків кладуть на попередній у зворотному порядку);
б) стелажний (на полицях) − для товарів у розпакованому вигляді та у зовнішній тарі (у коробках, мішках, піддонах).
3. Забезпечення необхідних умов зберігання і охорони товарів.
Режими зберігання передбачають: постійний контроль за підтриманням оптимальної температури та вологості, регулювання режимів за допомогою вентиляції, опалення, холодильників.
Товарні втрати бувають двох видів: природні збитки через вивітрювання, витікання, розлиття, розпилювання, утрушування і неприпустимі втрати через псування, биття, незадовільні умови зберігання товарів.
4. Організація обліку товарів.
5. Рух і переміщення товарів.
6. Забезпечення можливостей використання підйомно-транспортного обладнання.
Процес відпуску (реалізації) товарів зі складу являє собою виконання замовлень на товари, які зберігаються на складі. Цей процес передбачає такі операції.
1. Приймання замовлень, що надходять поштою, кур’єрським зв’язком або через автоматизовані системи передачі даних (комп’ютер, модем).
2. Оформлення відпуску товарів у залі товарних зразків. Ви-писується відбірний лист чи рахунок-фактура, що є підставою для відбору, або накладна.
3. Відбір товарів з місць зберігання. Установлюється міні-мальний розмір партії товару, яка може замовлятися, оскільки витрати на виконання замовлень дрібними партіями невеликої вартості не по-криваються доходами від їх реалізації.
Існує два основних методи відбору товарів:
а) індивідуальний;
б) комплексний (відбір товарів з місць зберігання одночасно для кількох замовників за зведеним відбірним листом).
Способи відбору:
а) ручний (для невеликої кількості товарів);
б) механізований (використовують засоби оптичного сканування і різних ідентифікаційних кодів).
4. Комплектування замовлень і упакування. Замовлення переві-ряють, відправляють на упакування у відповідну тару (спеціальні розбірні шухляди, брезентові мішки, контейнери). У кожну одиницю тари вкладають пакувальний лист. Завантажену тару маркують, пломбують, перемішують в експедицію з відправлення товарів, де ведеться облік сформованих партій. Експедиція замовляє транспорт або відправка здійснюється транспортом замовника.
5. Переміщення укомплектованих замовлень у зону завантаження.
6. Завантаження транспорту.
З метою ефективного зберігання товарів склади мають бути відповідно обладнані. Обладнання для зберігання товарів можна поділити на такі підгрупи:
1. Для складання і зберігання тарно-штучних товарів:
– стелажі, які є за призначенням: а) універсальні (поличні, кліткові, ящичні, каркасні, гравітаційні); б) спеціальні (стоячі, консольні, механічні); за конструкцією: а) збірно-розбірні; б) нерозбірні;
– піддони, які є за конструкцією: а) пласкі; б) стоячі; в) ящичні. Використання піддонів на складах дозволяє збільшити продуктивність праці в 3−4 рази, простої транспорту зменшити в 2−3 рази.
2. Для зберігання навалочних і насипних товарів:
– бункерні пристрої − для тимчасового зберігання навалочних і сипких вантажів. Зверху мають бути завантажувальні пристрої, а знизу − висипний люк. За формою: а) прямокутні, б) круглі, в) конічні. За матеріалами: а) дерев’яні, б) залізобетонні, в) металеві. За місткістю: від 20 до 100 м3;
– засіки − відділені вертикальними переділками місця для насипання навалочних вантажів. Можуть мати відділення, утворювані внутрішніми переділками. За матеріалами: а) залізобетонні, б) дерев’яні.
3. Для зберігання наливних товарів:
– резервуари зі сталі, мають люки для замірів, чищення і ремонту, пристрої для зливу і наливання нафтопродуктів і випускання повітря. Місткість − 5, 10, 25, 50,75, 100 м3;
– спеціалізовані контейнери масою брутто 30, 20, 10, 5 і 1,25 т; бочки, бідони.
4. Підйомно-транспортне обладнання. Його класифікують за функціональним призначенням:
– вантажопідйомні машини і механізми: а) крани: мостові, кон-сольні, автомобільні, крани-штабелеукладачі (мостові та стелажні); б) ван-тажні ліфти; в) лебідки (підйомні і тягові, з ручними та електричними приводами); г) електричні талі (рухаються вздовж підвісної однорейкової колії);
– транспортуючі машини і пристрої: а) конвеєри (стрічкові, плас-тинчаті, роликові); б) гравітаційні пристрої; в) вантажні візки (електричні, ручні);
– навантажувально-розвантажувальні машини: а) вилочні навантажувачі (електрозавантажувачі та автозавантажувачі); б) електроштабелеукладачі.
5. Ваговимірювальне і фасувальне обладнання.
– ваги;
– фасувальне обладнання: а) для фасування і упакування бакалійних товарів: автоматичні дозатори і механізовані поточні лінії (у їх складі − автоматизовані ваги і укладальне обладнання, продуктивність до 3000 пакунків на годину при масі порції 1 кг); б) для фасування і упакування картоплі, овочів і фруктів: напівавтоматичні ваги, автомати і лінії для фасування і упакування.
Отже, торговельно-технологічні процеси щодо надходження, зберігання та реалізації товарів на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі значно відрізняються, оскільки оптові та роздрібні підприємст-ва мають різні форми та характеристики торгівлі. Головними відміннос-тями торговельно-технологічних процесів на зазначених підприємствах є: обсяги реалізації товару, ціна реалізації, форми реалізації, умови та строки зберігання, наявність складських приміщень (на роздрібних підприємствах вони можуть бути відсутніми), процеси здійснення торговельних операцій, форми обслуговування покупців. Всі зазначені відмінності формують характерні особливості організації та управління технологічними процесами на підприємствах роздрібної та оптової торгівлі.
Контрольні питання
1. Чим відрізняються торговельно-технологічні процеси на під-приємствах роздрібної та оптової торгівлі?
2. З яких аспектів складається торговельно-технологічний процес у магазині? Охарактеризуйте кожен з них.
3. За якими принципами здійснюється торговельно-технологічний процес на підприємствах роздрібної торгівлі?
4. Які технологічні функції виконує оптова торгівля на ринку? Обґрунтуйте економічну доцільність кожної з них.
5. Назвіть та охарактеризуйте форми оптової торгівлі.
6. Які є форми приймання товарів на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі?
7. Назвіть характерні особливості приймання товарів на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі.
2.3. ТЕХНОЛОГІЯ ТОВАРНОГО ОБІГУ
ЯК ВАЖІЛЬ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ
ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
s Управління процесом товарного обігу
s Механізм формування товарного обігу на макроекономічному рівні
s Організація процесу обігу товарів торговельного підприємства
Основні терміни теми: управління товарним обігом, валовий доход торговельного підприємства, обсяг товарного обігу (товарообігу), надходження товару, товарний запас, розроблена ціна, торговельна надбавка, витрати на обслуговування позики, товарне забезпечення товарного обігу, постачальник, покупець, матеріальний баланс руху товарних ресурсів, ринковий та позаринковий фонди, організація товарного обігу, закупівля товару, закупівельні витрати, договір закупівлі.
2.3.1. Управління процесом товарного обігу
Управління товарним обігом − це процес формування стратегії торговельного підприємства щодо забезпечення ефективного надходження ресурсів у необхідних обсягах з метою формування певного асортименту товарів та їх подальшої реалізації.
У процесі формування товарного обігу повинні бути розв’язані управлінські завдання з забезпечення:
- стабільного та ритмічного надходження товарів на торго-вельне підприємство;
- відповідності обсягу та структури закупівлі товарів обсягу та структурі споживчого попиту;
- конкурентних переваг торговельного підприємства з асор-тименту, якості та цін товарної продукції;
- мінімізації сукупних витрат на формування, транспортування, зберігання товарних ресурсів;
- необхідної ефективності комерційних угод, що укладаються, із закупівлі товарів.
Якість організації роботи щодо забезпечення ефективного товарного обігу зумовлює розмір та рівень багатьох показників господарсько-фінансової діяльності підприємства, а саме:
− обсяг товарообігу,
− обсяг валового доходу,
− величина чистого прибутку,
− швидкість грошового обігу,
− розміри необхідного капіталу.
Обсяги закупівлі товарів та їх відповідність структурі попиту споживачів забезпечують можливість реалізації товарів у запланованому обсязі. Характер цієї залежності відображає формула товарного балансу:
, (2.1)
де ТО − обсяг товарообігу; 
− надходження товарів (обсяг закупівлі); 
− зміна обсягів товарних запасів протягом
періоду; IB − інше вибуття товарних ресурсів.
Ефективність вибору постачальника товарних ресурсів обумов-лює ціну закупівлі товарів, а отже і розмір валового доходу торговельного підприємства. Ця залежність описується моделлю:
, (2.2)
де ВД – обсяг валового
доходу; НТ − обсяг надходження товарів; 
− розроблена ціна реалізації одиниці
товару; 
− ціна заку-півлі одиниці
товару; К − кількість реалізованих товарів;
Отже, збільшення валового доходу та відповідного прибутку торговельного підприємства може бути забезпечене за рахунок зниження цін закупівлі товарів.
Рівень розробленої ціни реалізації (Цр) обумовлює обсяги реалізації товарів, конкурентоспроможність підприємства на певному сегменті споживчого ринку.
Розроблена ціна визначається таким чином:
, (2.3)
де 
− рівень торговельної надбавки (у відсотках до
ціни закупівлі).
Створення умов щодо зниження ціни реалізації з метою завою-вання або збільшення ринкової ніші спонукає підприємство до пошуку постачальників, ціна на товар яких буде найбільш низькою.Рішення щодо формування товарного забезпечення товарного обігу впливають на швидкість обертання товарних ресурсів та грошей, через неї на витрати підприємства з обслуговування позикового капіталу (ВОП):
, (2.4)
де ВОП – витрати на обслуговування позики (позикового
капіталу); ПР − обсяг позикових
ресурсів; СКВ − ставка кредитного відсотка, %
річних; 
− тривалість реалізації товарних ресурсів у
днях (період часу між закупкою та реалізацією).
Закупівля необхідних підприємству товарних ресурсів може здійснюватися у різних постачальників, на різних умовах відносно терміну та форми розрахунків за придбані товари. Ці фактори обумовлюють рівень ризику невиконання зобов’язань постачальниками підприємства, а отже і розмір фінансових втрат підприємства у зв’язку з недобросовісністю його партнерів. Фінансові втрати можуть мати місце у формі реальних збитків (непостачання товару, якій оплачено) або у вигляді втраченої вигоди (у зв’язку з погіршенням кон’юнктури споживчого ринку в період затримки поставки товарних ресурсів).
2.3.2. Механізм формування товарного обігу підприємства
Пропозиція ринку товарних ресурсів формується за рахунок наступних джерел надходження товарів:
1) продукція галузей господарства України, які виробляють товари народного споживання − сільське господарство, підприємства агропромислового комплексу, легкої, харчової, м’ясо-молочної промисловостей, рибного господарства, важкої промисловості, машинобудування та інші;
2) продукція неорганізованого ринку України, яка виробля-ється населенням на присадибних ділянках, в результаті здійснення індивідуальної трудової діяльності або підприємницької діяльності без створення юридичної особи;
3) продукція, що надходить із-за меж України за зовнішньоекономічних договорами та контрактами (по імпорту).
Сукупність товарів, що виробляються та реалізуються на внутрішньому ринку України, становить внутрішній ринковий фонд товарів народного споживання, пропозиція товарів з врахуванням надходження по імпорту − сукупний ринковий фонд. Розміри та структура ринкового фонду товарів є матеріальною основою товарного забезпечення роздрібного товарного обігу країни.
Оцінка загального розміру ринкового фонду споживчих товарів здійснюється шляхом розробки матеріальних балансів руху товарних ресурсів.
Матеріальні баланси розробляються Міністерством економіки України, окремими державними комітетами та міністерствами з метою оцінки достатності пропозиції окремих видів товарів та вжиття заходів щодо врегулювання (в разі необхідності) невідповідності. Розробка балансів здійснюється головним чином у натуральному вимірюванні, а за товарами складного асортименту − в грошових або умовних одиницях.
Доходна частина матеріального балансу враховує всі існуючі джерела формування ресурсів споживчих товарів: запаси товарів, що наявні на складах промислових підприємств та в каналах сфери обігу (оптової та роздрібної торгівлі); випуск (реалізацію) промислової та сільськогосподарської продукції, надходження товарів по імпорту, з державних резервів тощо.
Загальний обсяг формування ресурсів зменшується на величину втрат під час зберігання та відходів.
У видатковій частині матеріального балансу передбачається спрямування наявного обсягу ресурсів за призначенням.
Основними напрямками розподілу товарних ресурсів є:
1) ринковий фонд ресурсів;
2) фонд промислової переробки;
3) позаринковий фонд.
У балансі ресурсів до позаринкового фонду відносять фонди:
а) промислового споживання, призначений для накопичення основних та допоміжних матеріалів для забезпечення виробництва інших виробів;
б) держбюджетних організацій, призначений для задоволення потреб у невиробничих товарах;
в) спецодягу та взуття, призначений для безоплатного поста-чання ними робітників окремих професій за встановленими нормами.
Залежно від виду та значущості товарів здійснюється розробка звітних або планових товарних балансів.
Носієм прав на окремі види товарних ресурсів є конкретні підприємства − постачальники товарів, з якими укладаються комерційні угоди на закупівлю товарів. Оскільки постачальниками товарних ресурсів, необхідних торговельному підприємству, можуть бути різні суб’єкти господарювання, для їх всебічної характеристики застосовують таку класифікацію:
1) за характером (статусом);
2) залежно від місцезнаходження;
3) стосовно конкретної господарської системи;
4) залежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання;
5) залежно від тривалості встановлення комерційних зв’язків.
Наведена класифікація постачальників торговельного підприємства дозволяє визначити якість його комерційної роботи та ступінь ризикованості операцій із закупівлі товарів, сталість товарного забезпечення товарного обігу.
2.3.3. Організація процесу обігу товарів
на торговельному підприємстві
Сутність організації процесу товарообігу на підприємствах торгівлі полягає в узгодженні процесів планування обсягів надходження товарів, вибору постачальників, визначення методу закупівлі товарів, укладання угод щодо закупівлі товарів та контролю за виконанням цих угод.
Розглянемо зазначені процеси докладніше.
1. Планування обсягу та структури надходження (заку-півлі) товарів. План з обсягу та асортиментної структури надходження (закупівлі) товарів є похідним від плану товарообігу підприємства на відповідний період та плану формування товарних запасів.
Обсяги необхідного надходження товарів розраховують у розрізі окремих товарних груп та по підприємству в цілому.
Планові розрахунки виконують за такими формулами:
(2.5)
або
, (2.6)
де П − плановий обсяг надходження товарів на підприємство (в роздрібних цінах);
ТО − плановий обсяг товарообігу;
− сума товарних запасів, яку планують на кінець
періоду;
− фактична сума товарних запасів на початок
планованого періоду;
В − очікуване вибуття товарів у зв’язку з природним вибуттям та з інших причин (уцінка, сезонний розпродаж тощо);
− передбачена зміна (приріст, зниження) суми
товарних запасів у плановому періоді,
Розмір іншого вибуття товарів на плановий період визначається за рівнем вибуття, що склався (у попередні періоди), у відсотках від обсягу надходження товарів.
Плановий обсяг закупівлі товарів визначається на основі планового обсягу надходження товарів на підприємство. Різниця між цими показниками у тому, що обсяг надходження товарів розраховується у роздрібних відсотках, у той час як обсяг закупівлі товарів – у цінах їх закупівлі (різниця між цими показниками складає суму торговельних надбавок або валовий дохід від реалізації товарів).
2. Вибір постачальника товарних ресурсів. В умовах вітчизняної економіки торговельне підприємство має право повністю вільно вибирати постачальника необхідних товарних ресурсів.
Вибір постачальника здійснюється на основі основних та додаткових критеріїв, які визначають доцільність укладання договору закупівлі з конкретним постачальником у порівнянні з іншими аль-тернативними варіантами.
Основними критеріями вибору постачальника є:
1) вартість придбання (ціна закупки) товарів;
2) якість обслуговування.
Крім основних критеріїв вибору постачальника, існують і додаткові критерії:
− віддаленість постачальника від споживача;
− строки виконання поточних та екстрених замовлень;
− наявність у постачальника резервних потужностей (запасів товарів);
− організація управління якістю продукції у постачальника;
− психологічний клімат в трудовому колективі постачальника;
− ризик страйку у постачальника;
− спроможність постачальника забезпечити заміну неякісних товарів та післяреалізаційне обслуговування;
− кредитоспроможність та фінансове положення постачальника;
− ризик недобросовісності та банкрутства постачальника та ін.
3. Визначення методу закупівлі товарів. Плановий обсяг закупівлі товарів визначає загальну потребу підприємства в товарних ресурсах в цілому на планований період.
Загальний обсяг потреби підприємства в товарних ресурсах може бути забезпечено різноманітними методами проведення закупівлі необхідних товарів.
Основними методами закупівлі товарів є:
1) оптова закупівля товарів однією партією;
2) оптова закупівля з періодичним постачанням погодженими партіями;
3) закупівля по мірі необхідності;
4) різні комбінації перерахованих методів.
Кожен метод має свої переваги та недоліки, які необхідно враховувати для скорочення часу та витрат, пов’язаних із закупівлею товарів.
4. Узгодження та укладання договорів на закупівлю товарів. В умовах економіки України регулювання господарських відносин між торговельним підприємством та його постачальниками відбувається самостійно та фіксується у договорі, що укладається. При цьому договір є основним документом, який визначає права та обов’язки сторін щодо організації поставки товарів на торговельне підприємство за умови його відповідності правовим нормам господарського законодавства (цивільного права).
Для проведення закупівельних операцій торговельні підприємства можуть використовувати різноманітні види договорів: договір поставки (товарний контракт), договір купівлі-продажу товарів, договір закупівлі сільськогосподарської продукції, договір консигнації, договір комісії тощо.
Вимоги до змісту та суттєві умови кожного виду договорів визначаються нормами господарського права.
Економіст підприємства безпосередньо бере участь в узгодженні з постачальником таких умов контракту, як:
1) ціни одиниці та партії товару;
2) порядок розрахунків за товари;
3) графік поставки та розмір однієї партії завозу;
4) розміри штрафних санкцій за невиконання зобов’язань постачання;
5) строк повернення (обміну) нереалізованих товарів;
6) участь постачальника у фінансуванні витрат зі зберігання нереалізованих товарів;
7) повноваження торговельного підприємства у переоцінці товарів (строки, розміри).
Після узгодження сторонами всіх його суттєвих умов договір закупівлі товарів може бути підписано та прийнято до застосування.
5. Контроль за виконанням договорів та надходженням товарів на підприємство полягає у моніторингу за процесом виконання постачальником своїх зобов’язань щодо поставки товарів.
Для проведення цієї роботи, як правило, використовують облікові картки за окремими постачальниками або спеціально розроблені комп’ютерні програми, які дозволяють в динаміці оцінювати ступінь та ритмічність виконання зобов’язань щодо поставки товарів.
Отримана таким чином інформація використовується для:
− оцінки (ранжування) окремих постачальників за ступенем ризику;
− обґрунтування рішень щодо доцільності продовження закупівлі товарів у окремого постачальника;
− прийняття управлінських рішень щодо звернення в арбітражний суд та накладання штрафів на постачальників, що не виконують взяті на себе зобов’язання;
− прийняття управлінських рішень щодо додаткової закупівлі товарів у інших постачальників при сталому ненадходженню необхідних товарів на торговельне підприємство.
Отже, організація процесу товарного обігу на торговельних підприємствах є основою управління ними. Ефективне управління товар-ним обігом зумовлює гнучкий розвиток торговельного підприємства та його адекватну адаптацію до умов оточення. Якість управлінських процесів ґрунтується на досягненні балансу між такими показниками діяльності торговельного підприємства як обсяг товарообігу, обсяг валового доходу, величина чистого прибутку, швидкість грошового обігу, розміри необхідного капіталу. Сутність організації процесу товарообігу на підприємствах торгівлі полягає в узгодженні процесів планування обсягів надходження товарів, вибору постачальників, визначенні методу закупівлі товарів, укладання угод щодо закупівлі товарів та контролю за виконанням цих угод.
Контрольні питання
1. Що являє собою процес управління товарним обігом на торговельних підприємствах? У чому полягає його мета?
2. Сформулюйте завдання процесу управління товарним обігом.
3. Які показники діяльності торговельного підприємства за-безпечують ефективність його товарного обігу? Як розрахувати ці показники?
4. На основі яких макроекономічних факторів формується товарний обіг на торговельному підприємстві?
5. Охарактеризуйте структуру матеріального балансу руху товарних ресурсів.
6. У чому полягає сутність організації процесу обігу товарів на торговельному підприємстві? Назвіть та охарактеризуйте його стадії.
2.4. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
2.4.1. Задачі
Задача 1. Нарахувати місячну заробітну плату робітникам дріб-нороздрібної торговельної мережі (продавцю та директору кіоску).
Вихідні дані:
− фактичний обсяг товарообігу за місяць − 92 тис. грн;
− плановий обсяг товарообігу за місяць − 90 тис. грн;
− розцінка оплати праці за 1000 грн. товарообігу − 25 грн;
− директор відпрацював 20 днів з 26 робочих днів, а продавець відпрацював повний місяць;
− премія нараховується у розмірі 15 % від заробітної плати.
Задача 2. Визначити обсяг надходження товару до роздрібної торговельної мережі на основі таких даних:
− річний план роздрібного товарообігу − 73200 млн грн, у тому числі на IV квартал − 21800 млн грн;
− розмір фактичного поточного товарного запасу на початок планового року − 5310 млн грн;
− норматив товарних запасів на IV квартал планового року − 31 день;
− розмір товарного запасу сезонного зберігання на кінець року за планом − 11500 млн грн;
− природні втрати товару − 0,2 % від товарообігу;
− уцінка неходових товарів − 0,3 % від обігу.
Задача 3. Підприємство уклало угоду з посередницькою фірмою “Спін” у закупівлі жіночого взуття за ціною 55 грн за пару. На цей момент у підприємства є можливість виділити на цю угоду власних обігових коштів на суму 2000 грн. Прогнозний термін реалізації становить 28 днів. Для покриття додаткової потреби в обігових коштах підприємство використовує короткостроковий кредит. Ставка кредитного відсотка − 9 % на місяць. Підприємство повинно здійснити пе-редоплату за 5 днів. Ставка депозиту складає − 4 % на місяць, очікуваний темп інфляції − 1,5 % на місяць.
Розрахувати витрати підприємства з обслуговуванню позикового капіталу та суму втраченого доходу.
Задача 4. Розрахувати середньооблікову чисельність робітників роздрібного торговельного підприємства на плановий період.
Вихідні дані:
− роздрібний товарообіг планується збільшити на 7,5 % (у порівняних цінах).
− прогнозований індекс зростання роздрібних цін складає 150 %.
− продуктивність праці планується збільшити на 5 % (у порівняних цінах).
− у звітному році чисельність робітників склала 85 осіб.
2.4.2. Тестові завдання
1. Розташуйте етапи комерційної діяльності підприємства у логічній послідовності:
а) формування асортиментів і управління товарними запасами;
б) рекламно-інформаційна діяльність;
в) вивчення попиту та визначення потреб у товарах;
г) надання торговельних послуг;
д) комерційна діяльність із продажу товарів;
е) виявлення постачальників товарів і встановлення з ними господарських зв’язків.
2. Вибрати правильну відповідь. За допомогою
формули 
розраховується ...
а) прогнозований обсяг надходження товарів;
б) плановий обсяг надходження товарів;
в) прогнозований обсяг товарообігу;
г) плановий обсяг товарообігу.
3. Вибрати варіанти правильних відповідей. Назвіть основ-ні технологічні функції оптової торгівлі на ринку:
а) посилення впливу споживача на виробника;
б) розміщення виробництва товарів у необхідному споживачу асортименті, кількості та з відповідною якістю;
в) забезпечення стабільності партнерських відносин у господарських зв’язках;
г) забезпечення пропорційності товарних запасів у регіонах та галузях;
д) формування торговельної посередницької мережі.
4. Вибрати правильну відповідь. До завдань управління то-варним обігом не належить ...
а) забезпечення відповідності обсягу та структури закупівлі товарів обсягу та структурі споживчого попиту;
б) забезпечення конкурентних переваг торговельного підприємства з асортименту, якості та цін товарної продукції;
в) мінімізація сукупних витрат на формування, транспортування, зберігання товарних ресурсів;
г) забезпечення необхідної ефективності комерційних угод, що укладаються із закупівлі товарів;
д) процес формування стратегії торговельного підприємства з метою забезпечення ефективного надходження ресурсів у необхідних обсягах.
5. Вибрати варіанти правильних відповідей. Виділіть ета-пи комерційної діяльності на підприємствах оптової торгівлі:
а) виробнича діяльність;
б) управління товарними запасами;
в) оптовий продаж товарів;
г) продаж товарів у роздрібній мережі;
д) операції з надання ремонтних послуг.
6. Вибрати варіанти правильних відповідей. Назвіть фак-тори, які впливають на процес товарного руху:
а) транспортні; в) виробничі; д) маркетингові.
б) інформаційні; г) торговельні;
7. Вибрати варіанти правильних відповідей. Назвіть опе-рації, які не передбачає процес відпуску товарів зі складу:
а) переміщення укомплектованих замовлень у зону завантаження;
б) оформлення відпуску в залі товарних зразків;
в) організація обліку товарів;
г) відбір товарів з місць зберігання;
д) забезпечення необхідних умов зберігання і охорони товарів.
8. Вибрати варіанти правильних відповідей. Виділіть основні принципи торговельно-технологічного процесу на підприємствах роздрібної торгівлі:
а) створення для працівників магазина сприятливих умов праці і відпочинку, що забезпечують високу культуру і продуктивність праці;
б) досягнення найбільш раціонального використання приміщень і торговельно-технологічного устаткування магазина;
в) забезпечення необхідної економічної ефективності роботи магазина;
г) забезпечення комплексного підходу до побудови магазина;
д) створення максимальних зручностей для покупців.
9. Відомості, пов’язані з комерційною діяльністю, доступ до яких обмежений відповідно до Цивільного кодексу та законів – це ...
10. Розташуйте у логічній послідовності етапи організації процесу товарообігу на підприємствах торгівлі?
а) укладання договорів щодо закупівлі товарів;
б) планування обсягів та структури надходження товарів;
в) вибір постачальника товарних ресурсів;
г) контроль за виконанням договорів та надходженням товарів на підприємство;
д) визначення методу закупівлі товарів.
|
|
|