Лекція 6. Аудиторські докази, робочі документи аудитора

 

 Суть та класифікація аудиторських доказів

 Порядок отримання аудиторських доказів

 Робочі документи аудитора та їх класифікація

 

6.1. Суть та класифікація аудиторських доказів

 

Висновок аудитора повинен бути документально підтверджений. Підтвердженням виступають певні докази, які в аудиті прийнято називати аудиторськими. Під доказом розуміють – свідчення, які констатують будь-який факт і є незаперечними.

Джерелами аудиторських доказів виступають система обліку, сис­тема внутрішнього контролю, матеріальні активи.

Аудиторські докази мають суттєве значення для аудитора. Докази аудитор отримує від фахівців підприємства, керівництва і третіх осіб. Отримані докази під час аудиту прийнято класифікувати за наступними ознаками: доказовою ознакою; ступенем довіри; по відношенню до об’єкта перевірки; за місцем створення.

За доказовою ознакою докази поділяються на чотири групи: первинні документи; реєстри обліку; неформальні документи та допоміжні документи.

За ступенем довіри до отриманої інформації її поділяють на три групи: категорична, умовно-точна та орієнтовна.

Категорична інформація – це інформація, яка формується безпосе­редньо під час перевірки первинних документів, реєстрів обліку, майна, ресур­сів безпосередньо аудитором.

Умовно-точна інформація – формується тоді, коли аудитор із ваго­мих причин не може довести її абсолютну точність за відсутності вагомих документів, які аудитор не міг отримати шляхом запиту від третіх осіб.

Орієнтовна інформація – це не документи, а як правило розрахунки, які проводяться безпосередньо аудитором з метою попереднього визначення доходів або витрат підприємства.

 

6.2. Порядок отримання аудиторських доказів

 

Аудиторський доказ – це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків, на якій базується аудиторська думка. До аудиторських доказів належать первинні документи та облікові записи, які є основою дляскладання фінансових звітів, а також підтверджена інформація з інших джерел.

Тести контролю – тести, що проводяться з метою отримання ауди­торських доказів щодо відповідності організації та ефективності функціону­вання систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Процедури по суті – це перевірки, виконані для отримання ауди­торських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових зві­тах. Є два типи процедур по суті:

– перевірки докладної інформації про операції та залишки;

– аналітичні процедури.

МСА 500 визначає порядок і способи отримання аудиторських до­казів (перевірка, спостереження, опитування, підтвердження підрахунків, аналітичні процедури).

Перевірка полягає у вивченні аудитором бухгалтерських регістрів, документів або матеріальних активів.

Перевірка документів та реєстрів дає змогу аудитору зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності, а саме:

– аудиторські свідоцтва, які створені і зберігаються третіми особами;

– документи, аудиторські свідоцтва, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві;

– документи, аудиторські свідоцтва, які створені безпосередньо на підприємстві і зберігаються на даному підприємстві.

Перевірка активів забезпечує аудитора надійними свідченнями щодо їх наявності, але не обов’язково щодо їх власності.

Спостереження полягає у аналізі процесу, що виконується іншими особами підприємства, або проводиться безпосереднє ознайом­лення з об’єктом перевірки на місці.

Опитування полягає в збиранні інформації від обізнаних осіб під­приємства або за його межами, воно може бути у формі письмових запитів, письмових пояснень посадових осіб, матеріально-відповідальних осіб підприємства.

Опитування дозволяє аудитору зібрати нову інформацію, або під­твердити раніше зібрану інформацію.

Підтвердження. Відповідь на письмові запити підтверджує інфор­мацію, що міститься в бухгалтерських документах.

Підрахунки полягають в перевірці відповідності сум, які зазначені в реєстрах обліку та в первинних документах.

Аналітичні процедури використовуються для аналізу найваж­ливіших співвідношень, тенденцій розвитку з метою встановлення потенцій­них можливостей діяльності підприємства. Це необхідно для визначення місця даного підприємства в галузі, порівняння з даними попередніх періодів, або заздалегідь встановленими нормативними значеннями.

У своїх робочих паперах аудитор зібрану інформацію (докази) гру­пує за ступенем надійності від мінімуму до максимуму:

– на нульовому місці знаходиться випадково або усно почута інформація;

– на першому – інформація отримана із ЗМІ;

– на другому – внутрішня інформація підприємства;

– на третьому – письмові докази, отримані керівництвом, фахівцями та посадовими особами підприємства;

– на четвертому – докази отримані від третіх осіб;

– на п’ятому, найвищому ступені надійності знаходиться інформація (докази), які зібрані безпосередньо самим аудитором.

 

6.3. Робочі документи аудитора та їх класифікація

 

Робочі документи – це документи, які підготовлені аудитором або одержані ним у зв’язку з проведенням аудиту та зберігаються у нього. Вони можуть бути у формі даних на папері, на електронних носіях . До їх складу входить програма аудиту, листи-зобов’язання, різні листи пояснення, відповіді на письмові запити, договір на проведення аудиту, дані про акціонерів, копії документів суб’єкта господарювання, тести контролю, графік доку­ментообігу клієнта, документація з оцінки ризику, документальне оформ­лення робіт за розділами аудиту, фінансова звітність клієнта та інші документи.

Основне призначення робочих документів полягає в тому, що вони допомагають планувати перевірку, проводити її та містять аудиторські до­кази, отримані в ході аудиту.

Після завершення аудиту робочі документи зберігаються в архіві аудиторської фірми або у аудитора та є їх власністю. Однак право власності обмежено етичними нормами і принципом конфіденційності.