ГЛАВА 6. СИСТЕМИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ТА КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

 

6.1. Відображення доходів та фінансових результатів в обліку

 

Для обліку доходів та фінансових результатів призначено рахунки класу 7 “Доходи і результати діяльності”. На них узагальнюється інформація про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також доходи від надзвичайних подій.

Зіставлення дебетового та кредитового оборотів рахунку 79 “Фінансові результати” за звітний період відображає кінцевий результат – чистий прибуток або збиток.

Схему проводок, на підставі яких відображаються в обліку доходи та витрати підприємства та визначається фінансовий результат, можна представити наступним чином (рис. 6.1.):

 

90 “Собівартість реалізації”      70 “Доходи від реалізації”

Д-т   К-т            Д-т  К-т

 

 

 

 

92 “Адміністративні        71 “Інший операційний

  витрати            дохід”

 Д-т   К-т            Д-т   К-т

79 “Фінансові

результати”

        Д-т  К-т  

 

93 “Витрати на збут”        73 “Інші фінансові

                доходи”

 

 Д-т   К-т           Д-т   К-т

 

 

 

 

95 “Фінансові витрати”        74 “Інші доходи”

 Д-т  К-т           Д-т  К-т

 

 

 

 

Рис. 6.1 – Схема проводок щодо відображення в обліку доходів, витрат

та фінансового результату господарської діяльності

Аналіз схеми рахунка 79 “Фінансові результати” показує, яким чином можна збільшити прибуток. Для цього, з одного боку, потрібно збільшити прибуток, але за умов ринкових відносин це досить непросто, оскільки немає можливості збільшити ціну, яка в свою чергу, обмежується попитом на продукцію, роботи та послуги. З другого боку, нарос-тити прибуток можна шляхом зменшення витрат на виробництво, управлінських, збутових та інших витрат (шляхом раціонального використання ресурсів, зменшення відходів, витрат на транспортування, оптимізації апарату управління та витрат на його утримання тощо).

 

Приклад. Протягом місяця списано: фактичну собівартість реалізації – 2568936 грн, адміністративні витрати – 603728 грн, витрати на збут – 64877 грн, інші витрати операційної діяльності – 80449 грн. Доходи від реалізації склали 3981420 грн, інший операційний дохід – 412074 грн.

На основі даних про витрати складаються проведення:

Д-т 791 “Результати основної діяльності”   – 3317990;

К-т 90 “Собівартість продукції”     – 2568936;

К-т 92 “Адміністративні витрати”     –  603728;

К-т 93 “Витрати на збут”        –  64877;

К-т 94 “Інші витрати операційної діяльності”  –  80449.

На основі даних про доходи:

Д-т 70 “Доходи від реалізації”      – 3981420;

Д-т 71 “Інший операційний дохід”      –  412074;

К-т 791 “Результати основної діяльності”   – 4393494.

Отриманий прибуток в сумі 1075504 грн. відображається проведенням:

Д-т 791 “Результати основної діяльності”;

К-т 441 “Прибуток нерозподілений”     – 1075504.

 

6.2. Система обліку та калькулювання повних витрат

 

У відповідності з вимогами П(С)БО 15 “Дохід” суб’єкт господарювання може вести облік доходів, витрат та фінансових результатів діяльності за власною розробленою схемою, що пов’язана із моделлю обліку витрат, яку вибрав даний суб’єкт.

При калькулюванні повної собівартості усі виробничі витрати за мінусом вартості незавершеного виробництва та запасів готової продукції (тобто собівартість реалізації) списуються на рахунок фінансових результатів. На цей же рахунок списуються і витрати діяльності (рис. 6.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6.2. Калькулювання повної собівартості продукції

 

На підприємствах з індивідуальним та дрібносерійним типами виробництва (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів тощо) традиційно застосовують калькулювання замовлень, при якому здебільшого застосовують систему обліку та калькулювання повних витрат.

Калькулювання замовлень – це система калькулювання продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або окремою партією виробів.

При такій системі калькулювання об’єктом обліку є окреме замовлення на виготовлення певного виробу, партії виробів або на виконання певного обсягу робіт (послуг).

На основі замовлення клієнта бухгалтерія підприємства відкриває виробниче замовлення, тобто замовлення певним виробничим підрозділам на виконання відповідних операцій або їх стадій. Кожному замовленню привласнюється свій код, який вказується в усіх документах, пов’язаних з виконанням робіт та витрачанням ресурсів.

Для узагальнення витрат та калькулювання собівартості продукції використовується відомість (картка) обліку витрат (табл. 6.1). У цьому обліковому реєстрі накопичуються усі фактичні витрати, пов’язані з виконанням замовлення.

Таблиця 6.1 – Відомість обліку витрат на замовлення

 

Замовник: АТ “Глобус”       Замовлення № 124

Вид роботи: виготовлення десяти електромоторів

Дата початку роботи: 1.04.02 р.  Дата завершення роботи: 29.04.02 р.

 

Дата	Матеріали, грн		Зарплата, грн		Розподілені накладні витрати, грн
	Номер вимоги	Сума	Номер наряду	Сума	Дата	Ставка	Сума
6	248	265			29	150 % прямоїзарплати	368
8			245	60
12	321	110			Собівартість завершеного замовлення		1028
15			184	80
21			91	50	Собівартість одного електромотора		102,8
23	114	40
28			23	55	Примітка: продукція укомплектована та відвантажена замовнику 30.04.02 р.
	Разом	415	Разом	245

 

Після завершення виконання замовлення, на підставі даних відомості обліку витрат, визначається його собівартість. Фактична собівартість замовлення розраховується шляхом підсумовування усіх витрат, здійснених з моменту початку робіт. При цьому витрати у незавершеному виробництві складаються з витрат за кожним незакінченим замовленням.

 

Приклад. Підприємство у січні виконувало три замовлення, а незавершеного виробництва на початок місяця не було.

Витрати на виконання замовлень наведено у табл. 6.2.

 

Таблиця 6.2 – Витрати на виконання замовлень у січні, грн.

Стаття витрат	Замовлення			Разом
	№ 124	№ 125	№ 126
Матеріали	415	610	305	1230
Зарплата	245	280	350	875
Накладні витрати	368	420	525	1313
Разом	1028	1210	1180	3418

Протягом січня замовлення № 124 та № 126 були завершені. Продукцію, виготовлену за замовленням № 124, було відвантажено замовникові.

На рахунках бухгалтерського обліку операції, пов’язані з виготовленням та реалізацією продукції, будуть відображені наступним чином:

 

Д-т 23 – К-т 201   –   1230 грн;

Д-т 23 – К-т 66; 65   –    875 грн;

Д-т 23 – К-т 91   –   1313 грн;

Д-т 26 – К-т 23   –   2208 грн;

Д-т 90 – К-т 26   –   1028 грн.

 

6.3. Система обліку та калькулювання змінних витрат

 

Теорія та практика вітчизняної системи калькулювання за умов ринкових відносин потребує вивчення організаційних систем управлінського обліку, що застосовуються в країнах з ринковою економікою. Однією з таких систем є система калькулювання собівартості продукції за змінними витратами.

Система обліку змінних витрат виникла в США в період Великої депресії (1928 р.) і отримала широке поширення у 50-і роки минулого сторіччя. До початку Великої депресії залишки готової продукції оцінювались за собівартістю, обрахованою за повними витратами. Депресія призвела до створення великих запасів нереалізованої продукції, а оцінка за повними витратами, на думку аналітиків того часу, призводила до штучного спотворення прибутку. Постійні витрати, що не залежать від обсягу виробництва та розмірів доходу, перерозподілялись між звітними періодами та здійснювали значний вплив на розмір розрахункового прибутку. На думку аналітиків, потрібно було розраховувати віддачу понесених витрат через зв’язок обсягу виробництва з витратами та доходами. В цьому аспекті було вирішено, звичайно, до певної міри умовно, розділити сукупні витрати на змінні, що ототожнювались з прямими, та на постійні, що ототожнювались з непрямими витратами. Нова система витрат отримала назву “дірект-костінг” (direkt costing). Суть вказаної системи буде розглянута в наступному параграфі.

При калькулюванні змінних витрат до собівартості реалізації відносяться лише прямі виробничі витрати. Частина постійних загальновиробничих витрат у цьому випадку не розподіляється, а включається до витрат звітного періоду та відноситься на зменшення фінансових результатів.

 

6.4. Калькулювання собівартості продукції

за системою “дірект-костінг”: переваги та недоліки

 

Суть системи “дірект-костінг” базується на виразі “дірект-кост-план”, введеному Джонатаном Харрісом у 1936 р. при розгляді ним методики калькулювання витрат виробництва підприємства. У змісті місячного звіту про прибутки та збитки почали розмежовувати звичайні виробничі та непрямі витрати. Диференціація виробничих витрат дозволила визначити залежність обсягу прибутку від обсягу реалізації продукції та управляти собівартістю. Таким чином, суть даної системи була зведена до наступного: прямі витрати узагальнюються за видами готових виробів, а непрямі – збираються на окремому рахунку та списуються на загальні фінансові результати того звітного періоду, в якому вони виникли. Якщо із суми виручки кожного виробу виключити змінні витрати даного виробу, то отримаємо брутто-прибуток цього виробу. Просумувавши брутто-прибуток по усіх виробів, можна отримати загальний обсяг прибутку, призначеного для покриття загальної суми постійних витрат.

Практичні дослідження в області системи “дірект-костінг” показують, що поділ витрат є достатньо умовним. Прийняті на кожному підприємстві допуски повинні бути враховані при розрахунку результатів. Калькулювання собівартості за системою “дірект-костінг” передбачає незмінну величину постійних витрат при будь-якому обсязі виробництва, а тому основна увага в управлінському обліку приділяється постійним витратам. Керівники підприємства та структурних підрозділів посилюють контрольні функції вказаними витратами.

Основні ознаки системи “дірект-костінг”:

– собівартість продукції (робіт, послуг) калькулюється на основі лише прямих змінних виробничих витрат; решта витрат – постійних виробничих та невиробничих – покривається за рахунок загального доходу фірми;

– управлінський та фінансовий облік інтегровані у єдину систему;

– в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід.

Дослідження в області системи “дірект-костінг” показали, що поділ витрат на постійні та змінні ґрунтується на ряді припущень, які необхідно враховувати з метою попередження помилкового використання результатів таких розрахунків.

Складність методу точного поділу витрат полягає в тому, що витрати, які є змінними в одному випадку, в іншому – можуть бути постійними. Наприклад, зарплата оператора устаткування – це змінні витрати, але у випадку укладання угоди про гарантовану річну оплату такі витрати можуть носити характер постійних.

Інтеграція управлінського та фінансового обліків є другою особливістю системи “дірект-костінг”. Її суть полягає у тому, що записи на рахунках управлінського та фінансового обліків об’єднуються у загальну систему таким чином, що усі внутрішні операції виробничого обліку відображаються в Головній книзі. Звіти про виробничі витрати, прибутки та збитки регулярно надаються керівництву підприємства у вигляді залежності “витрати-обсяг-прибуток”. Такий метод називають моністичною системою ведення обліку.

Ще однією особливістю калькуляції собівартості продукції в системі “дірект-костінг” є процес багатостадійного складання “Звіту про доходи”.

Маржинальний дохід (брутто-прибуток) – це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами, а саме:

 

МД = ОП – ЗВ,       (6.1)

 

де МД – маржинальний дохід;

ОП – обсяг продаж;

ЗВ – змінні витрати.

За рахунок маржинального доходу покриваються загальні пос-тійні витрати (в тому числі комерційні та адміністративні). Вказаний дохід відображає внесок сегмента (продукту, підрозділу тощо) у покриття постійних витрат та формування прибутку і визначається за формулою:

 

МД = ПВ + П,       (6.2)

 

де ПВ – постійні витрати;

П – прибуток.

“Звіт про фінансові результати”, що складається на основі мар-жинального доходу, є багатоступеневим. Він включає не менше двох розділів: верхній представляє маржинальний дохід, а нижній – чистий дохід. В таблиці 6.3 наводиться звіт, складений за методом маржи-нального доходу.

 

Таблиця 6.3 – Звіт про доходи з використанням системи “дірект-костінг”

№ п/п	Показник	Сума, грн
1	Дохід від реалізації	500
2	Змінні витрати	290
3	Маржинальний дохід	210
4	Постійні витрати	120
5	Чистий дохід (або збиток)	90

 

Система “дірект-костінг” дає змогу здійснювати більш оперативний контроль за постійними витратами, оскільки в процесі контролю за собівартістю продукції використовуються стандартні витрати (в розрізі окремих видів продукції, робіт, послуг) або гнучкі бюджети (в розрізі структурних підрозділів підприємства, тобто центрів відпові-дальності).

На рис. 6.3. представлена принципова схема обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції за системою “дірект-костінг” в умовах застосування обчислювальної техніки в рамках найбільш поширеної журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку за умов механізації облікових робіт.

Основні переваги системи “дірект-костінг” у порівнянні із системою повного розподілу витрат такі:

– прибуток на протязі певного періоду не змінюється під впливом постійних витрат при зміні залишків запасів;

– звіти про витрати виробництва та доходи, складені за системою, більшою мірою відповідають інтересам керівництва фірми у порівнянні зі звітами, складеними за системою розподілу витрат між виробами;

– підкреслюється вплив постійних витрат на прибуток, оскільки загальна сума вказаних витрат за даний період відображається у звіті про доходи;

– об’єднує такі ефективні засоби контролю як “стандарт-кост” та гнучкі бюджети;

– оцінює запаси відповідно до поточних витрат, необхідних для виготовлення виробів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6.3 – Принципова схема обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції за системою “дірект-костінг” з використанням обчислювальної техніки та з урахуванням П(С)БО

Разом з тим система “дірект-костінг” має і такі недоліки:

– для потреб довгострокового планування, а також для встанов-лення договірних цін необхідна інформація про повну собівартість виробів, а, отже, необхідно паралельно розподіляти між виробами пос-тійні витрати;

– при переході від системи повного розподілу витрат до системи “дірект-костінг” виникають серйозні проблеми у визначенні суми податку на прибуток;

– аналогічні труднощі виникають і у питаннях оцінки запасів при складанні звітів для власників акцій.

 

6.5. Переваги та недоліки розрахунку собівартості

продукції за системою “стандарт-кост”

 

Метод обрахування стандартної собівартості одиниці продукції в США та Великобританії називають “стандарт-кост”.

Термін “стандарт-кост” дослівно означає “стандартні витрати”. “Стандарт” – кількість необхідних виробничих витрат (матеріальних та трудових) для виготовлення одиниці продукції; “кост” – це грошове вираження виробничих витрат, що припадають на одиницю продукції.

“Стандарт-кост” – це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість.

Зміст системи “стандарт-кост” полягає у тому, що обліковується лише те, що повинно відбутися, а не те, що відбулося; враховується не реальне, а належне; обгрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі даної системи лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов’язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можуть бути недовиконаними. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково.

Система “стандарт-кост” спочатку широко застосовувалась на машинобудівних підприємствах, а потім – в інших галузях промисловості для обрахунку собівартості продукції, контролю за виробництвом та управління ним. Вимірювання витрат на базі системи “стандарт-кост” широко застосовується при позамовному та попроцесному методах обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Історично система “стандарт-кост” є попередником вітчизняної системи нормативного обліку. При цьому обидва вказані методипередбачають узагальнення витрат у межах норм та обрахування повної собівартості виробів. Суттєва відмінність між вказаними методами полягає у тому, що в умовах “стандарт-кост” зміна норм у поточному обліку не передбачається, що можливо при нормативному методі. Крім того, в обліку за методом “стандарт-кост” витрати понад встановлені норми відносяться на винних осіб або на результати фінансово-господарської діяльності і не включаються до витрат на виробництво, на відміну від нормативного методу.

Переваги системи “стандарт-кост” перед іншими методами обліку витрат на виробництво полягають у наступному:

– на підставі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво та реалізацію виробів, розрахувати собівартість одиниці виробу з метою встановлення договірних цін, а також скласти проект звіту про доходи. При даній системі керівництво фірм забезпечується інформацією про величину відхилень від нормативів та причини їх виникнення. Вказана інформація викорис-товується керівниками для прийняття оперативних управлінських рішень;

– порівняно проста техніка ведення обліку виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості із зазначенням нормативної кількості виробничих витрат друкуються заздалегідь. В картці нормативної собівартості виробу представлені повні витрати на його виготовлення, що виключає необ-хідність повторного обрахування виробничих витрат в розрізі операцій або замовлень. Наприклад, інформація про витрати матеріалів друкується за стандартною заявкою у відповідності з нормативними витратами. Якщо необхідна більша, у порівняні з нормою, кількість матеріалів, то складається додаткова вимога (на бланку іншого кольору, щоб відмітити, що в даному випадку мають місце перевитрати матеріалів);

– при правильній постановці обліку за системою “стандарт-кост” потрібен менший штат облікових працівників, оскільки в межах вказаної системи облік ведеться за принципом виключення, тобто враховуються лише відхилення від стандартів. Чим стабільніше працює підприємство і чим більш стандартизовані виробничі процеси, тим менш трудомістким стає облік витрат та калькулювання собівартості продукції. Якщо підприємство має масовий або багатосерійний тип виробництва та специфікації на матеріали для усіх деталей, використовує відрядну оплату праці і стандартизацію усіх виробничих процесів, то за умов застосування системи “стандарт-кост” бухгалтерська робота зводиться до виявлення та обліку відхилень від стандартів.

Система “стандарт-кост” може вплинути на підвищення доходності підприємства за наступними трьома напрямками:

– виявлення перевитрат (несприятливих відхилень), які знижують прибуток підприємства;

– надання менеджерам точних даних про собівартість продукції, на підставі яких відділ збуту може планувати обсяги продажу та встановлювати оптимальні ціни;

– мінімізація облікової роботи, яка пов’язана з калькулюванням собівартості продукції.

У вирішенні усіх трьох названих задач система “стандарт-кост” є більш придатною у порівнянні із системами обліку минулих витрат.

Система “стандарт-кост” має і недоліки. Наприклад, при даній системі зміни цін, викликані конкурентною боротьбою за ринки збуту товарів та інфляцією, ускладнюють обрахування незавершеного вироб-ництва та вартості залишків готових виробів на складі. Крім того, не на всі виробничі витрати можна розробити стандарти, що призводить до послаблення контролю за такими витратами. При виконанні підприємством великої кількості різних за характером та типом замовлень на протязі порівняно короткого часу встановлювати стандарти на виконання кожного замовлення досить накладно. У таких випадках замість науково обґрунтованих стандартів на кожен виріб розраховується середня собівартість, яка і є базою для встановлення цін. Такий підхід призводить до зниження контролю за витратами виробництва та прибутковістю підприємства.

Не дивлячись на вказані недоліки, в цілому система “стандарт-кост” є потужним інструментом контролю за витратами виробництва та калькулюванням собівартості продукції, управління і планування з метою отримання максимального прибутку.

 

6.6. Калькулювання на основі діяльності

 

Останнім часом у розвинутих країнах світу спостерігається відхід від традиційних методів обліку та контролю виробничих витрат, пошук більш ефективних засобів підвищення якості продукції та зниження її собівартості. Така тенденція зумовлена значними змінами в техніці, технології та організації виробництва, що відбулись за останні десятиріччя. Розвиток техніки, впровадження гнучких комп’ютерних технологій призвели до зміни структури витрат, скорочення процесу виробництва продукції та її життєвого циклу. Загроза зниження прибутку та втрати впливу на традиційних ринках збуту змусила керівництво багатьох компаній переглянути принципи управління витратами вироб-ництва з метою скорочення тривалості виготовлення виробів, поліпшення якості продукції та зниження непродуктивних витрат.

При цьому з’ясувалося, що традиційні методи обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції мають певні недоліки, що обмежують їх застосування в сучасних умовах.

Наприклад, калькулювання за системою “дірект-костінг” перед-бачає, що усі постійні витрати є витратами періоду і повинні відшкодовуватись незалежно від методу їх розподілу. Проте, як свідчить практика, не всі постійні витрати відшкодовуються на протязі короткого проміжку часу, тому для довгострокового прогнозування прибутковості та прийняття стратегічних рішень доцільно використовувати повну собівартість продукції. Необхідність усунення зазначених обмежень та посилення контролю за витратами на усіх стадіях життєвого циклу призвела до виникнення калькулювання на основі діяльності.

 

Калькулювання на основі діяльності – це метод калькулювання, що передбачає спочатку групування накладних витрат за основними видами діяльності, а потім розподіл їх між видами продукції, виходячи з того, які види діяльності необхідні при виготовленні даного виду продукції.

В узагальненому вигляді суть калькулювання на основі діяльності представлена на рис. 6.4.

 

Ресурси

 

 

 

Центри

 витрат

 

 

 

Операції

 

 

 

База

розподілу

(фактор)

 

 

 

 

 

Рис. 6.4 – Калькулювання на основі діяльності

 

На відміну від традиційної системи калькулювання, побудованої за принципом, що для виробництва продукції використовуються ресурси, калькулювання на основі діяльності передбачає, що продукція виготовляється у ході виробничих процесів (операцій), а процеси споживають певні ресурси.

Такий підхід обумовлений тим, що технологічний час складає, найчастіше, не більше 15 % процесу виробництва, а решту часускладають операції транспортування, збереження, контролю тощо, які збіль-шують витрати, але не збільшують вартості виробу.

Для здійснення калькулювання на основі діяльності всі операції поділяються на чотири групи:

– на рівні одного виробу (свердлення, зварювання тощо);

– на рівні партії виробів (налагодження устаткування, транспор-тування виробів);

– на рівні певного виду продукції (збереження технічних умов виробництва даної продукції);

– операції на рівні підприємства (управління, маркетинг тощо).

Потім вивчається взаємозв’язок між певним видом витрат та їх фактором (табл. 6.4.).

 

Таблиця 6.4 – Приклад факторів витрат, пов’язаних з різними видами діяльності

 

Накладні витрати, що мають спільний фактор витрат, об’єднують-ся в однорідні сукупності. При цьому накладні витрати, які традиційно вважалися постійними, розглядаються як довгострокові постійні витрати, зміна величини яких пов’язана зі зміною відповідних факторів.

Накладні витрати розподіляються між виробами диференційовано, тобто для кожної сукупності витрат обирають відповідну базу (фактор) розподілу, а потім розраховують величину цих витрат на одиницю фактора.

Принципова відмінність системи калькулювання на основі ді-яльності від традиційної системи калькулювання, що полягає у підході до розподілу накладних витрат, проілюстрована на рис. 6.5. та 6.6.

 

Приклад. Підприємство виготовляє галантерейну продукцію і його діяльність на протязі року характеризується даними табл. 6.5.

Спочатку на основі аналізу діяльності оберемо фактори накладних витрат та здійснимо розрахунок величини витрат на одиницю їх фактора (табл.6.6).

Використовуючи показники табл. 6.5 та здійснивши калькулювання витрат на основі діяльності, складемо розрахунок прибутку підприємства (табл. 6.7).

 

Таблиця 6.5 – Дані про витрати та обсяги діяльності галантерейної фабрики

Стадія 1               Стадія 2

Віднесення накладних витрат         Розподіл накладних витрат

до виробничих підрозділів           між виробами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6.5 – Традиційна система калькулювання продукції

 

Стадія 1               Стадія 2

Групування накладних витрат в           Включення накладних витрат

однорідні сукупності за факторами        до собівартості виробів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6.6 – Система калькулювання на основі діяльності

Таблиця 6.6 – Розрахунок витрат на одиницю їх фактора

Показник	Фактор витрат	Витрати на одиницю, грн
Основні матеріали	одиниця виробу	–
Основна зарплата	одиниця виробу	–
Наладка	машино-години	600000/1200000 = 0,5
Сушка	кількість партій виробів	180000/72 = 2500
Пакування	кількість замовлень	120000/80 = 1500
Збут	кількість замовників	180000/60 = 3000
Адміністративнівитрати	кількість замовлень	320000/80 = 4000

 

Таблиця 6.7 – Розрахунок прибутку за допомогою системи калькулювання витрат на основі діяльності , тис. грн

Показник	Вид продукції			Разом
	А	Б	В
Дохід від реалізації	5000	3600	800	9400
Витрати
Основні матеріали	600	240	20	860
Основна зарплата	1000	840	60	1900
Наладка устаткування	400´ ´(0,5 · 8 · 100)	120´ ´ (0,5 · 4 · 60)	80´ ´(0,5 · 16 · 10)	600
Сушка	50 · 2,5 · 20	50 · 2,5 · 20	80 · 2,5 · 32	180
Пакування	30 · 1,5 · 20	45 · 1,5 · 30	45 · 1,5 · 30	120
Збут	12 · 3 · 4	72 · 3 · 24	96 · 3 · 32	180
Адміністративні	80 · 4 · 20	120 · 4 · 30	120 · 4 · 30	320
Разом витрат	2172	1487	501	4160
Прибуток	2828	2113	299	5240

 

Теми рефератів

1. Системи калькулювання за кордоном.

2. Сутність системи калькулювання повних витрат.

3. Сутність системи калькулювання змінних витрат.

4. Калькулювання витрат на основі діяльності.

5. Сутність та умови застосування системи “стандарт-кост”.

6. Система “директ-костінг” та її варіанти.

Питання для самоконтролю

1. Який загальний порядок списання доходів і витрат підприємства?

2. Який клас у рахунків призначений для обліку доходів і фінансових результатів згідно з планом рахунків?

3. На якому рахунку визначається фінансовий результат за звіт-ний період?

4. Яким бухгалтерським записом відображається отримання доходу від реалізації продукції?

5. Яким записом відображається списання адміністративних витрат за звітний період?

6. Яким бухгалтерським записом відображається списання витрат на збут за звітний період?

7. Назвіть складові собівартості реалізованої продукції за П(С)БО 16 “Витрати”.

8. Який бухгалтерський запис відображає закриття рахунку 90 “Собівартість реалізації”?

9. Яким бухгалтерським записом відображається списання фак-тичної виробничої собівартості реалізованої продукції?

10. Назвіть складові повної собівартості продукції при застосуванні методу калькулювання повної собівартості.

11. Назвіть складові виробничої собівартості продукції за П(С)БО 16 “Витрати”.

12. Як здійснюється облік витрат при виборі методу калькулювання змінних витрат?

13. Які витрати включаються до собівартості реалізації при калькулюванні змінних витрат?

14. При калькулюванні змінних витрат частина постійних загаль-новиробничих витрат включається до ...

15. Сутність калькулювання замовлень.

16. Які підприємства використовують систему калькулювання замовлень?

17. Що є об’єктом обліку витрат в системі калькулювання за-мовлень?

18. Як відбувається облік собівартості продукції з використанням системи калькулювання замовлень?

19. Які облікові регістри використовуються у випадку застосування підприємством системи калькулювання замовлень?

20. Сутність калькулювання витрат за системою “директ-кос-тінг”.

21. Переваги та недоліки калькулювання за системою “директ-костінг”.

22. Порядок складання “Звіту про доходи” з використанням сис-теми “дірект-костінг”.

23. Сутність калькулювання за системою “стандарт-кост”.

24. Переваги та недоліки розрахунку собівартості продукції за системою “стандарт-кост”.

25. Де використовується система калькулювання “стандарт-кост”?

26. Що означає термін “стандарт” у системі калькулювання “стандарт-кост”?

27. Що означає термін “кост” у системі калькулювання “стандарт-кост”?

28. Основний зміст системи “стандарт-кост”.

29. В яких галузях промисловості застосовувалась система “стан-дарт-кост” на початку свого існування?

30.Які методи калькулювання використовують вимірювання витрат на базі системи “стандарт-кост”?

31.Назвіть основні відмінності нормативного методу від системи “стандарт-кост”.

32.Назвіть переваги системи “стандарт-кост” у порівнянні з іншими методами обліку витрат на виробництво.

33.Як впливає система “стандарт-кост” на доходність підприємства?

34.Сутність калькулювання на основі діяльності.

35.Назвіть приклади факторів витрат, пов’язаних різними видами діяльності.

36.Які центри витрат за методом калькулювання на основі діяльності ви знаєте?

37.Які операції контролюються за методом калькулювання на основі діяльності?

38.Які бази розподілу витрат (фактори витрат) за методом калькулювання на основі діяльності ви знаєте?

39.Які групи виробничих операцій для здійснення калькулювання на основі діяльності ви знаєте?

40.Назвіть приклади виробничих операцій на рівні одного виробу для здійснення калькулювання на основі діяльності.

41.Назвіть приклади виробничих операцій на рівні партії виробів для здійснення калькулювання на основі діяльності.

42.Назвіть виробничі операції на рівні певного виду продукції для здійснення калькулювання на основі діяльності .

43.Назвіть операції на рівні підприємства для здійснення калькулювання на основі діяльності.

44.Назвіть фактори витрат у діяльності на рівні одиниці продукції.

45.Назвіть фактори витрат у діяльності на рівні партії виробів.

46.Назвіть фактори витрат у діяльності на рівні виду продукції.

47. Назвіть фактор витрат у діяльності на рівні усього підприємства.

48.Як розподіляють накладні витрати для здійснення калькулювання на основі діяльності?

49.Назвіть принципову відмінність системи калькулювання на основі діяльності від традиційної системи калькулювання у підході до розподілу накладних витрат.

50.Як групуються накладні витрати на першій стадії розподілу при калькулюванні на основі діяльності?

51.Як відбувається розподіл накладних витрат на другій стадії їх розподілу?

 

 

Практичні завдання

 

Завдання 6.1

ВАТ “Рута” займається виробництвом письмових столів, шаф та диванів.

 

Таблиця 6.8 – Розрахунок прибутку підприємства “Рута” за І півріччя поточного року з окремих видів продукції

Використовуючи вихідні дані, необхідно:

– провести аналіз ситуації на основі калькулювання змінних витрат;

– з’ясувати, який внесок у покриття постійних витрат підприємства здійснює виробництво диванів.

– дати рекомендації керівництву підприємства щодо збільшення загального прибутку суб’єкта господарювання.

Аналіз на основі калькулювання змінних витрат здійснити в формі таблиці 6.9:

 

Таблиця 6.9 – Аналіз діяльності підприємства “Рута” на основі

калькулювання змінних витрат, грн

 

Завдання 6.2

МП “Дельта” виготовляє два види продукції – сумки та гаманці. Фірма бажає відмовитися від випуску гаманців, оскільки вони є збитковими.

 

Таблиця 6.10 – Показники місячного випуску та реалізації продукції

МП “Дельта”

 

За даними табл. 6.10 скласти звіт про прибуток на основі калькулювання змінних витрат в обох альтернативних випадках та проаналізувати їх.

Розрахунки представити у формі таблиці 6.11:

Таблиця 6.11 – Звіт про прибуток МП “Дельта” на основі калькулювання змінних витрат щодо двох альтернативних рішень

 

Завдання 6.3

МП “Валентина” займається виготовленням дитячого взуття (табл. 6.12).

 

Таблиця 6.12 – Дані про діяльність МП “Валентина” за ІІ квартал

 

На основі вихідних даних про діяльність підприємства в ІІ кварталі скласти звіт про прибуток на основі постійних і змінних витрат. Здійснити порівняння отриманих результатів.

Звіт про прибуток підприємства за різними системами калькулювання зробити у формі таблиць 6.13–6.15.

Таблиця 6.13 – Звіт про прибуток МП “Валентина”

(система калькулювання змінних витрат), грн

 

Таблиця 6.14 – Звіт про прибуток МП “Валентина”

 (система калькулювання повних витрат), грн

 

Таблиця 6.15 – Порівняння звітності про прибуток МП “Валентина”, складеної за різними методами

 

Завдання 6.4

МП “Пекар” займається випіканням хлібобулочних виробів (табл. 6.16).

Таблиця 6.16 – Показники МП “Пекар” за липень місяць

 

Використовуючи вихідні дані, розрахувати:

– ставку розподілу змінних виробничих накладних витрат на 1 машино-годину в традиційній системі калькулювання;

– маржинальний дохід від реалізації кожного виробу та загаль-ний прибуток підприємства.

На основі аналізу діяльності обрати фактори реалізації кожного виробу та загальний прибуток підприємства. Скласти розрахунок величини витрат на одиницю їх фактора (табл. 6.18).

Скласти розрахунок прибутку підприємства, прокалькулювавши витрати на основі діяльності (табл. 6.19). Порівняти результати, одержані при калькулюванні витрат за різними системами і пояснити різницю.

Розрахунок маржинального доходу від реалізації продукції зробити за формою табл. 6.17.

 

Таблиця 6.17 – Розрахунок маржинального доходу від реалізації продукції МП “Пекар” за липень, грн

 

Таблиця 6.18 – Розрахунок величини витрат на одиницю їх фактора

МП “Пекар”за липень

 

Таблиця 6.19 – Розрахунок прибутку МП “Пекар” при калькулюванні витрат на основі діяльності, грн

Продовження таблиці 6.19

 

Завдання 6.5

МП “Чобіток” виготовляє зимові черевики та туфлі. “Звіт про прибуток” підприємства за березень місяць поточного року має наступ-ний вигляд:

 

Таблиця 6.20 – Звіт про прибуток МП “Чобіток” за березень, грн

 

Використовуючи вихідні дані, необхідно дати пораду директорові, яке управлінське рішення прийняти:

1) зупинити випуск черевиків і продавати тільки туфлі;

2) підняти ціну на черевики;

3) зменшити витрати на виробництво черевиків.

 

Завдання 6.6

ПП “Діана” виробляє три види фенів у двох основних цехах: механічному (МЦ) та складальному (СЦ). Крім того, фірма має два допоміжних підрозділи: ремонтний (РЦ) та тарний (ТЦ) цехи. 70 % витрат ремонтного цеху пов’язані з послугами, що надаються механічному цеху, а решта – складальному. Виробничий бюджет фірми містить такі дані (табл. 6.21–6.22):

 

Таблиця 6.21 – Виробничий бюджет ПП “Діана” за лютий поточного року

 

Таблиця 6.22 – Витрати виробничих підрозділів ПП “Діана “

 

Використовуючи вихідні дані, розрахувати:

– бюджетну ставку розподілу непрямих витрат: на основі машино-годин для механічного цеху; у відсотках до прямої заробітної плати – для складального цеху;

– бюджетну суму непрямих витрат на одиницю кожного виробу.

 

Завдання 6.7

Фірма “Одяг” займається пошиттям жіночих плащів і викорис-товує систему калькулювання “стандарт-кост”.

Відомо, що у звітному періоді було заплановано пошити і реалізувати 1500 шт. плащів за ціною 300 грн. Нормативні витрати на одиницю продукції так:

– матеріали – 3 м за ціною 35 грн/м;

– трудові витрати – 6 годин при ставці 8 грн/год.

Загальновиробничі витрати підприємства:

– змінні – 5 грн/год.;

– постійні – 10 грн/год.

Фактично вироблено 2000 шт., а реалізовано – 1800 шт. виробів за ціною 305 грн.

Фактичні витрати на виробництво склали:

– матеріали – 6200 м на суму 217000 грн;

– трудові витрати – 12000 годин на суму 108000 грн.

Загальновиробничі витрати:

– змінні – 40000 грн;

– постійні – 100000 грн.

 

Необхідно визначити загальну суму відхилень фактичних витрат від нормативних, а також аналогічні відхилення за кожною статтею витрат та прибутку.

 

Завдання 6.8

Компанія “Інсект” виготовляє пестициди. Порошок випускається в контейнерах вагою 400 кг кожен. За місяць було виготовлено 100 контейнерів порошку.

1. Стандартні витрати на виробництво одного контейнера наступні:

 

Таблиця 6.23 – Стандартні витрати на виробництво одного контейнера

компанії “Інсект”

 

2. За місяць було придбано 41000 кг сировини за 11480 грн. Ця сировина була повністю використана на виробництво продукції.

3. Середня заробітна плата становила 4,8 грн/год., а її загальна сума – 9120 грн.

4. Стандарти були встановлені, виходячи з нормального обсягу виробництва – 125 контейнерів на місяць. Для цього рівня виробництва змінні витрати були заплановані у сумі 7500 грн на місяць, а постійні – 2500 грн на місяць. За місяць фактичні накладні витрати склали 8800 грн, у тому числі постійні витрати – 2500 грн.

Необхідно розрахувати відхилення від стандартів кожного елементу витрат, показавши, за рахунок яких чинників ці відхилення мали місце.

 

Завдання 6.9

ПМП “Ніко” виробляє три види приладів з наступними характеристиками (табл. 6.24):

 

Таблиця 6.24 – Показники виробництва приладів ПМП “Ніко”

 

Використовуючи вихідні дані, необхідно:

– визначити, якою буде величина прибутку на одиницю кожного приладу і в цілому по підприємству, якщо виробляти та продавати всі вироби;

– пояснити зниження прибутку, якщо в наступному році при незмінних цінах очікується зниження обсягів продажу кожного виду приладів на 10 %. Як зміниться величина прибутку кожного виробу, якщо загальні витрати на їх виробництво та збут складають відповідно 71820, 201000 та 141000 грн?

– визначити, які будуть наслідки такого рішення, як зміниться ставка покриття виробів у випадку, якщо керівництво підприємства запропонує прилад А-2 зняти з виробництва?