ГЛАВА 1. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ “УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК”

 

1.1. Місце управлінського обліку в загальній

системі спеціальних навчальних дисциплін

 

Управлінський облік – це область знань, що є необхідною кож-ному, хто займається підприємництвом. Менеджер несе відповідальність за досягнення цілей, поставлених перед ним адміністрацією або засновниками підприємства. Результати діяльності менеджера значною мірою залежать від інформації, яку він використовує для планування, контролю та регулювання управлінської діяльності і прийняття рішень.

Значення дисципліни “Управлінський облік” полягає в тому, що вона дозволяє системно розглянути всередині підприємства питання оперативного планування, контролю та обліку окремих видів діяльності. Основним критерієм дієвості системи є ефективне управління фінансовими та людськими ресурсами, а управлінський облік забезпечує для цього необхідний механізм.

Дисципліна “Управлінський облік” слугує інструментом пос-лідовності та гармонізації вивчення облікових дисциплін. Вона доз-воляє розширити кругозір стосовно циклу таких облікових дисциплін: “Фінансовий облік”, “Фінансовий аналіз”, “Аудит”, “Звітність”.

 

 

1.2. Управлінський облік в інформаційній системі підприємства

 

Перехід до ринкової економіки вимагає значного збільшення обсягу інформації, що виникає як всередині підприємства, так і за його межами. З боку зовнішніх партнерів також виникає певна зацікавленість або діяльністю даного підприємства, або результатами такої ді-яльності.

Збільшується обсяг інформації щодо попиту на продукцію, що випускається даним підприємством, можливостей збуту продукції за певних умов та вимог, матеріально-технічного забезпечення виготовлення даної продукції, про основне виробництво, про затрати на вироб-ництво та ефективність випуску певних виробів тощо.

Власників підприємства, постачальників, покупців, кредиторів, податкові органи, акціонерів цікавить інша інформація про зміни частки власного капіталу, ефективність інвестицій, доходи та ефективність використання ресурсів тощо.

По відношенню до конкретного підприємства така інформація може бути досить різноманітною. Для більшості підприємств потреби в інформації приблизно однакові і можуть бути згруповані таким чином, як це показано на рис. 1.1.

Економічна інформація являє собою такий вид інформації, яка послідовно та повно відображає виробничо-господарську діяльність підприємства. Вона поділяється на такі види: планову, нормативно-довідкову та облікову.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 – Структура економічної інформації

 

Планова інформація містить дані для вибору дій, що можуть бути здійснені в майбутньому. Основний зміст планово-економічної інформації складає техніко-економічне та оперативно-виробниче планування. Планом може бути охоплена діяльність будь-якого структурного підрозділу та підприємства в цілому.

Важливою частиною техніко-економічного планування є складання кошторисів (бюджетів) для підприємства в цілому на конкретний проміжок часу (як правило, рік). Головною метою кошторису, що ставиться адміністрацією при його розробці, є координація окремих планів структурних підрозділів та забезпечення їх узгодженості.

У зв’язку з тим, що кінцевим результатом діяльності підприємства в цілому та його відособлених структурних підрозділів є готова продукція, продукція різного ступеня готовності чи види послуг, робіт, для випуску яких організоване підприємство або структурний підрозділ, узгодженість кошторисів повинна бути здійснена через об’єкт пла-нування: продукт, витрати на виробництво даного продукту, його ефек-тивність.

Оперативно-виробниче планування включає планові роботи уточнення, деталізації та конкретизації показників виробничої програми підприємства, окремих підрозділів, робочих місць на короткі проміжки часу (від місяця до години). Суттєвою особливістю оперативно-виробничого планування як завершального етапу всієї системи планування є те, що воно суміщає детальну розробку плану з економічними нормативами підприємства та безпосередньо контролює виконання виробничої програми.

Розробка планів не гарантує їх виконання. Кожен керівник підрозділу для цього повинен приймати певні міри. Кожен менеджер зобов’язаний спостерігати за ходом виконання плану, втручатись при виявленні будь-яких відхилень, при необхідності змінювати попередні плани, враховуючи нові умови.

Визначення поняття двох частин внутрівиробничого планування дозволяє стверджувати, що в рамках одного підприємства їх цілі та задачі співпадають. Основу обох частин планування повинні складати одні і ті ж показники та економічні нормативи.

Нормативно-довідкова інформація є тією ланкою, що поєднує між собою види економічної інформації. Склад нормативно-довід-кової інформації визначається типом виробництва, номенклатурою та складністю виробів, що випускаються, технологією та організацією виробництва, внутрівиробничим розподілом праці, рівнем розвитку господарських зв’язків. Ці ознаки є визначальними у застосуванні методів техніко-економічного та оперативно-виробничого планування, обліку виробництва, методів обліку витрат на виробництво та каль-кулювання собівартості продукції.

Облікова інформація, як і інші види економічної інформації, має загальні риси, принципи та об’єкти, характерні для нормативно-довідкової та планової інформації. Облікова інформаційна система включає в себе такі структурні ланки або етапи виконання: збір первинних даних; реєстрація; передача в обчислювальні центри для оброб-ки; обробка даних для оперативного управління; накопичення та групування даних за потоками та певними принципами; формування зведеної інформації та виконання розрахунків, що застосовуються в аналітичному та синтетичному обліках; складання внутрішньої та зовнішньої звітності.

Первинна інформація забезпечує вихідні дані для фінансового та управлінського обліків.

Фінансовий облік готовить інформацію для внутрішніх та зовнішніх користувачів, забезпечуючи при цьому загальні для всіх підприємств правила ведення.

Великий обсяг первинної інформації не дозволяє менеджерам повністю її осмислити, проаналізувати та використати в своїй роботі. Менеджери повинні використовувати короткі інформаційні огляди та іншу згруповану інформацію для виконання своїх обов’язків. Облікова інформація, спеціально підготовлена для керівників різних рівнів управління, називається управлінською обліковою інформацією.

Управлінський облік використовує оперативну (первинну) інформацію незалежно від її кількісного виміру, наприклад, відгуки покупців про якість продукції. Але більша частина первинної інформації не задовольняє запитам керівників. Так, головного конструктора не цікавить інформація про те, яку заробітну плату отримав сьогодні чи тиждень тому будь-який робітник механічного цеху. Він зацікавлений в підсумкових даних: повністю чи ні задоволена його заявка на матеріали, яка сума коштів виділена бюджетом підприємства на роботи, пов’язані зі зміною конструкції виробу, що виготовляється, або освоєнням нових виробів.

Наглядно роль та місце управлінського обліку в інформаційному середовищі підприємства показана на рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2 – Місце управлінського обліку в інформаційному середовищі

підприємства

 

Таким чином, в своїй роботі менеджери використовують як деталізовану, так і підсумкову інформації.

1.3. Предмет та об’єкти управлінського обліку

 

Управлінський облік виник у країнах з розвинутою ринковою економікою. При цьому його метою було забезпечення менеджерів підприємства інформацією, необхідною в процесі прийняття управлінсь-ких рішень. У зв’язку із зазначеним до складу управлінського обліку входять систематичний та проблемний види обліків. Систематичний облік дає змогу отримати поточну інформацію щодо господарських процесів, а проблемний – передбачає розробку дієвих управлінських рішень.

Тривалий час у нас розвивався лише традиційний бухгалтерський облік, основною метою якого була реєстрація господарських операцій та складання відповідної фінансової звітності. Такий підхід цілком задовольняв потреби економіки з адміністративно-командною сис-темою управління. Та з переходом до ринкової економіки стало зрозуміло, що вказаний облік не повною мірою задовольняє потреби управлінського апарату в інформації. Тому останнім часом в нашій країні, як і у всіх країнах з ринковою економікою, відбувся поділ традиційного бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський.

На сьогодні управлінський облік і в нашій країні є самостійною наукою і має такі найбільш суттєві ознаки:

– методологія обліку підпорядкована запитам управлінської системи;

– облік забезпечує потреби менеджерів підприємства в інформації;

– об’єктами обліку є витрати на виробництво та калькулювання собівартості продукції;

– інформація обліку є конфіденційною.

Отже, підсистема обліку, яка пов’язана з підготовкою та забезпеченням системи управління інформацією у процесі постачання, виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), здійснення інвестиційної, операційної та фінансової діяльностей, що дозволяє розробляти та в комплексі приймати досить ефективні оперативні, тактичні та стратегічні рішення на різних рівнях управління підприємством, називається управлінським обліком. Структура підсистеми управлінського обліку представлена на рис. 1.3.

Характеризуючи суть управлінського обліку, слід відмітити його досить важливу особливість: саме він пов’язує процес управління з обліковим процесом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3 – Структура підсистеми управлінського обліку

 

Предметом управління є процес дії на об’єкт управління з ме­тою організації та координації діяльності людей для досягнення максимальної ефективності виробництва. Цей процес діє на предмет управління за допомогою планування, організації, координації, стимулювання та контролю. Управління виконує відповідні функції, створюючи свою систему, яка відповідає цілям та задачам управління.

Наука про управління формує концепцію про предмет управлінського обліку.

Предметом управлінського обліку в загальному вигляді виступає сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління вироб-ництвом.

Зміст предмету “Управлінський облік” розкривають його чисельні об’єкти, що можуть бути об’єднані у дві групи:

1) виробничі ресурси, які забезпечують корисну працю людей у процесі господарської діяльності підприємства;

2) господарські процеси та їх результати, які складають в сукупності виробничу діяльність підприємства.

До складу виробничих ресурсів входять:

– основні засоби (машини, устаткування, виробничі будівлі тощо);

– нематеріальні активи (право користування землею, ліцензії, товарні знаки тощо);

– матеріальні ресурси – предмети праці, що підлягають обробці у процесі виробництва за допомогою засобів праці. Вони включають сировину як продукт добувних галузей промисловості, сільського господарства, і матеріали, що підлягають попередній обробці як на даному підприємстві, так і на інших (напівфабрикати, заготовки, упаковки, відливки, деталі, вузли тощо);

– трудові ресурси, якими розпоряджається підприємство на певний момент.

До другої групи об’єктів управлінського обліку відносяться наступні види діяльності:

– постачальницько-заготівельна, а саме: придбання, зберігання, забезпечення виробництва сировинними ресурсами, допоміжними матеріалами, виробничим устаткуванням та запасним частинами для його утримання і ремонту, а також маркетингова діяльність, пов’язана із процесами постачання;

– виробнича – процеси, що обумовлені технологією виробницт-ва та складаються з основних і допоміжних операцій; операції з удос-коналення продуктів, що випускаються; операції з розробки нових видів продуктів;

– фінансово-збутова, що включає в себе маркетингові дослід-ження та операції вивчення і формування ринку збуту продукції; безпосередньо збутові операції, що включають упаковку, транспортування та інші види таких робіт; операції, що сприяють зростанню обсягу продаж, починаючи з реклами продукту і закінчуючи встановленням прямих зв’язків із споживачами; контроль якості продукції, що випускається;

– організаційна, а саме: створення організаційної структури підприємства, організація інформаційної системи на підприємстві з прямим та зворотнім зв’язками; операції координування дій внутрішніх виконавців, спрямованих на виконання основної мети підприємства.

 

1.4. Об’єкти обліку і калькулювання, їх взаємозв’язок

 

В теорії та практиці об’єкти обліку і калькулювання досить часто ототожнюються, хоча між ними існують принципові відмінності.

Об’єктом обліку витрат П(С)БО 16 “Витрати” називають продукцію, роботи, послуги, або вид діяльності підприємства, які потребують визначення витрат, пов’язаних з їх виробництвом (виконанням).

Більшість підприємств є складним комплексом виробництв з різними об’єктами обліку виробничих витрат. Наприклад, на хімічному заводі, що виготовляє реактиви, облік витрат основної продукції може бути організований за технологічними процесами або стадіями. При цьому, наприклад, при виробництві бромистого заліза виділяються наступні стадії: отримання та підготовка ропи (бурових вод); вибір розчину бром-заліза; виготовлення твердого бром-заліза. Облік замовлених хімічних реактивів може бути організований за окремими замов-леннями. Разом з тим, витрати фасування, упаковки хімреактивів і препаратів узагальнюються в одну групу і розподіляються пропорційно до нормативної (планової) собівартості. Таким чином, в цих умовах явно виражені щонайменше три типи об’єктів обліку витрат, які відповідно визначають відмінності в методах обліку.

Аналогічна ситуація має місце і на підприємствах інших галузей. Наприклад, в масовому і багатосерійному виробництвах машинобудування найчастіше витрати заготівельних цехів обраховуються в розрізі відповідних виробництв, витрати на виготовлення основної продукції – за групами виробів, дослідного виробництва та разових робіт – за замовленнями.

Таким чином, об’єктом обліку витрат слід вважати початкову одиницю, в розрізі якої ведеться аналітичний облік витрат виробництва.

Відмінності в умовах виробництва підприємств різних галузей визначають наявність в організації аналітичного обліку напівфабрикат-ного та безнапівфабрикатного варіантів. При безнапівфабрикатному варіанті облік витрат здійснюється за відповідними калькуляційними статтями, які затверджені для даної галузі галузевими інструкціями. При напівфабрикатному варіанті ведення обліку здійснюється за статтями калькуляції з послідовним включенням витрат попередніх стадій обробки до наступних за статтею “Напівфабрикати власного виробницт-ва”. При цьому калькулювання собівартості здійснюється на кожній із вказаних стадій.

Об’єктом калькулювання виступають предмети праці. Але таке досить широке тлумачення дає лише орієнтир для вибору об’єктів калькулювання, адже, крім предметів праці, підприємства можуть спеціалізуватись на випуску напівфабрикатів та комплектуючих виробів, певних видів робіт та послуг. Слід врахувати також, що об’єктом калькулювання може бути незавершене виробництво, брак у виробництві, продукція допоміжних, підсобних та обслуговуючих виробництв. Отже, в системі калькулювання об’єктами є різні носії витрат.

Калькулювання – це система науково обґрунтованих прийомів визначення собівартості всієї продукції та її окремих видів, ефективності технології виробництва, роботи структурних підрозділів підприємства та апарату управління.

В залежності від технології і характеру продукції об’єктами калькулювання можуть бути:

– один продукт (комплекс продуктів) в цілому по виробництву;

– один продукт (комплекс продуктів) окремих процесів, стадій, переділів, фаз виробництва;

– виріб (група виробів) підприємства;

– виріб (група виробів) в розрізі цехів, дільниць, бригад;

– вид робіт, послуг структурних підрозділів підприємства;

– напівфабрикат;

– деталі, вузли.

З об’єктом калькулювання тісно пов’язані калькуляційні одиниці, які є вимірниками об’єкта калькулювання. Калькуляційна одиниця дає змогу розрахувати витрати на виробництво за кожною статтею окремо і в цілому на одиницю випущеної продукції. При виборі калькуляційної одиниці враховуються умови виробництва і споживання продукту, якісні та кількісні параметри.

Калькуляційні одиниці можна об’єднати у такі основні групи:

– натуральні – штука, метр погонний, метр квадратний, метр кубічний, кілограм, літр, кіловат-година тощо;

– умовно-натуральні – умовна банка, тонно-кілометр, умовна тонна, 100 пар взуття певного артикула тощо;

– приведені одиниці – маса продукту в перерахунку на вміст корисних речовин, 100 умовних банок консервів тощо;

– експлуатаційні – одиниця потужності машин, корисна площа будинку, параметри приладів тощо;

– одиниці часу – нормо-години, машино-дні тощо.

Калькуляційні одиниці використовуються на стадії складання калькуляції, коли визначаються витрати в розрахунку на одиницю продукції, робіт та послуг. При калькулюванні робиться розрахунок (калькуляція) собівартості одиниці продукції діленням загальної суми витрат, виявлених в аналітичному обліку за об’єктом калькулювання, на кількість одиниць даного об’єкта.

1.5. Суть управлінського обліку

та етапи його становлення як науки

 

Управлінський облік – це область знань, що необхідна кожному, хто займається підприємництвом. Значення даної дисципліни полягає в тому, що вона дає змогу системно розглянути всередині підприємства питання оперативного планування, обліку та контролю окремих видів діяльності. При цьому основним критерієм дієвості вказаної системи є ефективне управління фінансовими та людськими ресурсами, а управ-лінський облік забезпечує для цього необхідний механізм.

Процес формування та розвитку управлінського обліку можна умовно поділити на три етапи.

На першому етапі управлінський облік існував лише в складі бухгалтерського обліку, і як про окрему науку про нього мови не було. Бухгалтерським обліком на цьому етапі здійснювались реєстрація операцій та складання відповідної фінансової звітності. Виробничий облік, що пізніше ліг в основу управлінського обліку, на даному етапі передбачав лише облік витрат для калькулювання собівартості продукції.

На початку ХХ сторіччя економісти країн з розвинутою ринковою економікою дійшли висновку, що за умов ускладнення технології та організації виробництва і посилення конкурентної боротьби традиційний бухгалтерський облік не повною мірою задовольняє потреби управління. Перші розробки щодо становлення управлінського обліку як науки були зроблені Ф. Тейлором, яким на основі розробки методів нормування праці було посилено контрольну функцію обліку шляхом застосування системи калькулювання стандартних витрат та оперативного аналізу відхилень.

Другий етап розвитку управлінського обліку розпочався в 30-ті роки минулого сторіччя і був пов’язаний з розробкою системи калькулювання змінних витрат (системи “дірект-костінг”) та обліку за центрами відповідальності. Результатом впровадження в практику ді-яльності суб’єктів господарювання вказаних систем стало формування окремої підсистеми бухгалтерського обліку, що була орієнтована на забезпечення менеджерів підприємства інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень. Це сталось в середині 50-х років ХХ сторіччя. Саме цей період слід вважати моментом формування управлінського обліку як самостійної науки. З цього періоду уп-равлінський облік є обов’язковим для вивчення менеджерами університетів США та інших країн світу.

В середині 70-х років минулого сторіччя розпочався третій етап розвитку управлінського обліку. Він пов’язаний з посиленням ролі стратегічного управління за умов глобальних змін у техніці і технології виробництва та у системах управління таким виробництвом. При цьому, якщо до цього часу управлінський облік, в основному, був орієнтований лише на управління витратами виробництва, то в даний час він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформації, забезпечує потреби не лише виробництва, але й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання інформації про критичні фактори успіху (якість, інновації, час тощо).

Становлення управлінського обліку відбулось на базі калькуляційного обліку, а тому основний його зміст складає облік витрат на виробництво в різних класифікаційних аспектах. Цей момент є присуд-нім у визначенні поняття “управлінський облік”, що з’явилось останнім часом як у перекладній, так і у вітчизняній економічній літературі, а також у роботах з бухгалтерського обліку.

Наступним, досить важливим моментом, що відмічається усіма авторами при визначенні суті управлінського обліку, є аналітичність інформації. У складі управлінського обліку інформація збирається, гру-пується, ідентифікується та вивчається з метою найбільш чіткого і дос-товірного відображення результатів діяльності структурних підрозділів та визначення долі їх участі в отриманні прибутку суб’єкта господарювання.

Встановленню суті управлінського обліку сприяє розгляд сукупності ознак, що характеризують його як цілісну інформаційно-контрольну систему підприємства – безперервність, цілеспрямованість, повноту інформаційного забезпечення, практичне відображення використання об’єктивних економічних законів суспільства, вплив на об’єкти управління при зміні зовнішніх та внутрішніх умов.

Суть управлінського обліку – це інтегрована система обліку витрат і доходів, нормування, планування, контролю та аналізу, що систематизує інформацію для прийняття оперативних управлінських рішень та координації проблем майбутнього розвитку підприємства.

 

1.6. Взаємозв’язок управлінського, фінансового та податкового обліків

 

Розглянемо порівняльну характеристику управлінського, фінансового та податкового обліків за допомогою табл. 1.1.

Таблиця 1.1 – Порівняльна характеристика

управлінського, фінансового та податкового обліків

Ознака порівняння	Облік
	управлінський	фінансовий		податковий
1	2	3		4
Обов’язковість ведення обліку	Залежить від рі-шення керівництва	Регламентується Законом України“Про бухгалтерсь-кий облік та фі-нансову звітність”		Регламентується податковим зако-нодавством
Користувачі інформації	Обмежене коло працівників управлінського персонлу підприємства	Широке коло внут-рішніх та зовніш-ніх користувачів		Податкові органи,управлінський персонал підприємства
Точність інформації	Багато приблизнихоцінок	Незначні відхилення у відобра-женні даних		Значні вимоги до точності
Об’єкти обліку та звітності	Центри відпові-дальності, окре-мі продукти	Підприємство в цілому		База оподаткування
Мета обліку	Надання інформації для планування, управління та контролю	Складання звітності для потреб зовнішніх корис-тувачів		Надання інформації про нарахування та сплату податків
Принципи обліку	Корисність інфор-мації для прийнят-тя рішень	Загальноприйняті принципи об-ліку		Сувора державнарегламентація об-лікових процедур
Вимірники в обліку	Грошові, натураль-ні, трудові, якісні	Грошові, трудові,натуральні		Грошові
Часовий аспект інформації	Поряд з фактичними даними – оцінка та плани на майбутнє	Фіксація господарських фактів в обліку безпосередньо після їх здійснення		Формування да-них відбувається не обов’язково в день здійснення операцій
Частота подання звітності	Залежить від пот-реб управління:щомісячна, щотиж-нева, щоденна	За квартал та рік		За місяць, квартал, рік,
Продовження таблиці 1.1
1	2	3		4
Строки подан-ня звітності	Оперативно в про-цесі здійснення господарських процесів	На вимогу корис-тувачів або у вста-новлені законо-давством строки		У встановлені законодавством строки
Елементи методу бухгалтерського обліку	Не обов’язкове до-тримання таких елементів, в тому числі і подвійного запису	Чітке дотримання всіх елементів бухгалтерського обліку		Не обов’язкове дотримання таких елементів
Ступінь відкритості інформації	Інформація носить конфіденцій-ний характер	Інформація є відкритою		Надається подат-ковим органам, але не є конфіденцій-ною
Порядок розрахунку фінансових результатів	В залежності від мети обліку, розраховують прибу-ток або маржиналь-ний дохід, як ре-зультат діяльнос-ті окремого цент-ру відповідаль-ності		Відображення фінансового ре-зультату від усіх видів діяльності підприємства за звітний період	Прибуток дорівнює скориговано-му валовому до-ходу звітного пе-ріоду безвалових витрат і аморти-заційних відрахувань
Зв’язок з інши-ми науками	Пов’язаний з еко-номікою, фінан-сами, економіч-ним аналізом, фі-нансовим обліком		Заснований на влас-ному методі	Тісно пов’язаний з фінансовим об-ліком

 

Аналізуючи дані таблиці 1.1, можна виділити основні відмінності управлінського обліку від інших видів обліків, що ведуться підприємством, а саме:

– управлінський облік спрямований на майбутнє, має тісний зв’язок з плануванням та прогнозуванням, в той час як фінансовий і податковий обліки лише фіксують господарські ситуації, що уже відбулися;

– управлінський облік не регламентується будь-якими законодавчими або нормативними документами, тоді як фінансовий та подат-ковий обліки чітко регламентовані відповідними бухгалтерськими стандартами, законами та положеннями;

– об’єктом управлінського обліку є окремі структурні підрозділи підприємства та окремі продукти, а для фінансового і податкового обліків таким об’єктом є підприємство в цілому;

– ведення фінансового та податкового обліків передбачене чинним законодавством, в той час як управлінський облік ведеться за рішеннями керівництва.

В той же час, поряд із зазначеними відмінностями, управлінський облік має і спільні з фінансовим та податковим обліками риси. По-перше, всі види обліків використовують єдину інформаційну базу; по-друге, опираються на єдину концепцію відповідальності в управлінні господарськими об’єктами; по-третє, їх інформація слугує для прий-няття певних управлінських рішень.

Таким чином, управлінський облік повністю підпорядкований запитам менеджерів підприємства і за інформаційним змістом та колом вирішуваних завдань набагато ширший і різноманітніший, ніж фінансовий.

В системі управлінського обліку інформація щодо діяльності окремих сегментів (підрозділів, районів збуту, виробничих ліній тощо) готовиться та надається менеджерам у найкоротші терміни (доба, тиждень, місяць) або в міру необхідності прийняття рішень.

Важливою рисою, що відрізняє управлінський облік, наприк-лад, від фінансового, є його направленість.

Якщо фінансовий облік описує операції, які уже мали місце, то основним завданням управлінського обліку є передбачення наслідків майбутніх операцій. Безперечно, управлінський облік використовує історичну інформацію, але головним чином для прогнозування (рис. 1.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.4 – Види облікової інформації

Таким чином, можна сказати, що бухгалтери-аналітики – це Нострадамуси бізнесу, а бухгалтери-обліковці – його Нестори-літо-писці.

 

1.7. Функції та організація управлінського обліку

 

Розуміння сутності управлінського обліку дає змогу виявити залежність функцій, що виконуються даним видом обліку, від функцій управління. Функціями управління є планування, контроль, оцінка, безпосередньо організаційна робота, внутрішні інформаційні зв’язки та стимулювання.

Планування – процес описання варіантів дій, що можуть мати місце в майбутньому. Даний процес включає постановку мети, формулювання задач, пошук шляхів для досягнення поставленої мети, вибір варіантів альтернативних дій. На цій стадії керівник повинен мати інформацію щодо кошторису витрат та імовірних джерел їх покриття.

Контроль – це перевірка здійснення планів з боку керівництва підприємства. Контроль включає визначення стану об’єкта; співставлення фактичних результатів з плановими; перегляд планів, якщо виявляється, що вони не можуть бути виконані; виявлення відхилень фак-тичних показників від запланованих; регулювання. Будь-яке управ-лінське рішення базується на оцінці діяльності, де управлінське планування та система контролю повністю взаємодіють.

На цій стадії управління керівник повинен мати інформацію у вигляді звітів виконавців, в яких зібрані кількісні та якісні показники щодо фактичного стану об’єкта. Як правило, у звітах порівнюються фактичні та нормативні дані, виявляються відхилення. Це дозволяє керівнику сконцентрувати увагу на негативних процесах та виявити проблеми, що потребують вирішення в майбутньому, наприклад, перегляд зобов’язань щодо постачання продукції деяким покупцям.

Оцінка – це заключний процес аналізу всієї системи прийняття рішень. На даному етапі визначається, чи була досягнута поставлена мета та встановлюються причини виявлених відхилень.

Організаційна робота полягає у створенні організаційної структури підприємства, призначеної для практичної реалізації постав-леної мети.

Стимулювання – це засіб мотивації учасників виробничого процесу щодо прийняття рішень, що забезпечують досягнення поставленої мети.

Внутрішній інформаційний зв’язок – це обмін інформацією та звітністю. Він дозволяє скоординувати дії різних структурних підрозділів для виконання кінцевої мети; конкретизує задачі кожного підрозділу на попередній бюджетний період.

Функції управління та інформація, що забезпечує їх дієвість, дають змогу сформулювати функції управлінського обліку, а саме:

– забезпечення керівників усіх рівнів підприємства інформацією, необхідною для поточного планування, контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;

– формування інформації, що слугує засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між рівнями управління та різними структурними підрозділами одного рівня;

– оперативність контролю та оцінка результатів діяльності структурних підрозділів, а також підприємства в цілому у досягненні поставленої мети;

– перспективність планування, координація розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності.

Управлінський облік не регламентується та не регулюється державними органами. Він організується керівництвом підприємства на основі загальних принципів, виходячи із внутрішніх проблем підприємства. Принципи та методи управлінського обліку розробляються міжнародними та національними професійними організаціями бухгалтерів.

Однією із самих впливових професійних організацій у світі є Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), яка має спеціальний комітет з фінансового та управлінського обліків. Основними задачами цього комітету є наступне:

– сприяння розвиткові управлінського обліку шляхом створення умов для підвищення рівня компетентності та зайнятості бухгалтерів-аналітиків в суспільстві, досягаючи таким чином визнання їх професійного вкладу;

– забезпечення коментарів з точки зору управлінського обліку та надання порад і рекомендацій у сфері управлінського обліку для інших комітетів МФБ;

– підтримка досліджень з важливих питань управлінського обліку та використання результатів таких досліджень в практичній діяльності.

Рада МФБ доручила комітету з фінансового та управлінського обліку розробляти та видавати матеріали з питань управлінського обліку у вигляді теоретичних та практичних нормативів, які призначені для гармонізації методів та прийомів управлінського обліку. Комітетом розроблено та видано сім нормативів практики міжнародного управлінського обліку та чотири нормативи досліджень у сфері міжнародного управлінського обліку.

Нормативи практики управлінського обліку охоплюють питання:

– концепції управлінського обліку;

– рішень щодо капітальних вкладень;

– експозиції іноземної валюти та управління ризиком;

– управлінського контролю проектами;

– управління удосконаленням якості;

– наступного аналізу (аналіз майбутніх дій внаслідок прийня­тих рішень);

– стратегічне планування для управління інформаційними ресурсами.

Нормативи досліджень у сфері управлінського обліку є такі:

– контроль з застосування ЕОМ;

– вступ до стратегічного фінансового менеджменту;

– звітність діяльності казначейства;

– роль управлінського обліку в роботі тимчасового колективу.

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-ність в Україні” передбачено, що підприємство має право самостійно розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій. У зв’язку з цим практично неможливо встановити чіткий порядок організації управлінського обліку на кожному підприємстві. Проте можна виділити низку факторів, що впливають на його побудову, та визначити загаль-ні принципи його організації.

Процес організації управлінського обліку на підприємстві можна поділити на такі три етапи:

– методологічний;

– технічний;

– організаційний.

На методологічному етапі, в залежності від мети управлінського обліку, обирається його модель, визначаються об’єкти та методи обліку витрат, підходи щодо формування інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень (рахунки управлінського обліку, перелік та склад статей калькуляції тощо).

На технічному етапі встановлюється склад регістрів аналітичного обліку, обираються форми внутрішньої звітності, визначаються напрямки руху інформації всередині підприємства.

На третьому, організаційному етапі, здійснюється розподіл обов’язків між працівниками в системі управлінського обліку.

В різних галузях облік для потреб управління ведеться по-різному. Проте можна виділити загальні принципи організації управлінського обліку, а саме:

1) забезпечення персоналу різних рівнів управління інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень.Управ-лінський облік організовується з метою забезпечення потреб в інфор-мації на оперативному, тактичному та стратегічному рівнях управ-ління;

2) обґрунтованість за відношенням до кожного виробничого підрозділу, в якому мають місце відносини типу “обсяг діяльності – витрати – прибуток”. Витрати виробничого підрозділу вважаються достатньо обґрунтованими у випадку оптимального завантаження його виробничих потужностей;

3) узагальнення інформації за центрами відповідальності. У зведеному обліку витрат виробництва кожним із центрів відповідальності відображаються витрати, розмір трансфертних цін на ресурси та готову продукцію, рівень прибутку;

4) контроль за обсягами виробництва, витратами та прибутком кожного із центрів відповідальності здійснюється шляхом співставлення фактичних показників з відповідними кошторисами (бюджетами). Облік витрат виробництва організується у відпо-відності з організаційною структурою підприємства, що дає змогу пов’язати відповідальність посадових осіб за результати діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому. У зв’язку з цим повинні бути узгоджені між собою кошториси окремих структурних підрозділів та підприємства в цілому.

 

Теми рефератів

1. Місце управлінського обліку в інформаційній системі підприємства.

2. Спільні риси та відмінності між фінансовим та управлінським обліками.

3. Розвиток управлінського обліку в Україні.

4. Користувачі інформації та види обліку.

5. Функції управлінського обліку.

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке управлінський облік?

2. Які функції виконує бухгалтер-аналітик в процесі управління підприємством?

3. Яка мета управлінського обліку?

4. Яким запитам підпорядкована методологія управлінського обліку?

5. Що таке об’єкт управлінського обліку?

6. Що є об’єктами управлінського обліку?

7. Які групи об’єктів управлінського обліку ви знаєте?

8. Що є предметом управління?

9. Сутність і структура економічної інформації.

10. Планова інформація та види планування в управлінському обліку.

11. Місце нормативно-довідкової інформації в управлінському обліку.

12. Облікова інформація та управлінський облік.

13. За допомогою чого управління діє на предмет управління?

14. Основні ознаки управлінського обліку.

15. Назвіть структуру підсистеми управлінського обліку.

16. Що є предметом управлінського обліку?

17.  Хто є користувачами інформації управлінського обліку?

18.  Основні принципи управлінського обліку та його організація на підприємстві.

19.  Які вимірники використовуються в управлінському обліку?

20.  Які часові аспекти інформації управлінського обліку?

21.  Ступінь відкритості інформації управлінського обліку.

22.  Ступінь використання елементів методу бухгалтерського обліку.

23.  Який порядок розрахунку фінансових результатів в управлінському обліку?

24.  Зв’язок управлінського обліку з іншими науками.

25.  На який період спрямований управлінський облік?

26.  Чи регламентується управлінський облік нормативними документами і, якщо регламентується, то якими?

27.  Що входить до складу виробничих ресурсів в управлінському обліку?

28.  Які види діяльності розглядає управлінський облік?

29.  Що є об’єктами управлінського обліку в постачальницько-заготівельній діяльності підприємства?

30.  Що є об’єктами управлінського обліку у виробничій діяльності підприємства?

31.  Що є об’єктами управлінського обліку у фінансово-збу-товій діяльності підприємства?

32.  Що є об’єктами управлінського обліку в організаційній діяльності підприємства?

33.  Що є об’єктами обліку витрат в управлінському обліку?

34.  Як здійснюється облік витрат при безнапівфабрикатному варіанті?

35.Як здійснюється облік витрат при напівфабрикатному варіанті?

36.Що є об’єктами калькулювання в управлінському обліку?

37.Що таке калькулювання?

38.Назвіть відомі вам об’єкти калькулювання.

39.Що таке калькуляційна одиниця?

40.Що є вимірником об’єкта калькулювання?

41.Назвіть групи, в які об’єднуються калькуляційні одиниці.

42.Які калькуляційні одиниці відносяться до натуральних?

43.Які калькуляційні одиниці відносяться до умовно-нату-ральних?

44.Які калькуляційні одиниці відносяться до приведених?

45.Які калькуляційні одиниці відносяться до експлуатаційних?

46.Які калькуляційні одиниці відносяться до одиниць часу?

47.Коли використовуються калькуляційні одиниці?

48.Як проводиться розрахунок (калькуляція) собівартості одиниці продукції?

49.Назвіть етапи формування і розвитку управлінського обліку.

50.На якому етапі розвитку управлінський облік існував в складі бухгалтерського обліку?

51.На якому етапі розвитку управлінський облік передбачав лише облік витрат для калькулювання собівартості продукції?

52.Ким були зроблені перші розробки щодо становлення управлінського обліку?

53.На якому етапі розвитку управлінський облік був пов’я-заний з розробкою системи калькулювання змінних витрат та обліку за центрами відповідальності?

54.Коли був сформований управлінський облік як самостійна наука?

55.На якому етапі розвитку управлінського обліку посилилась роль стратегічного управління?

56.Що є функціями управління?

57.В чому значення планування в управлінні підприємством?

58.Місце контролю в управлінні підприємством.

59.Що таке оцінка управлінських рішень?

60.В чому полягає організаційна робота?

61.Мета стимулювання в управлінському обліку.

62.Що таке внутрішній інформаційний зв’язок?

63.Назвати функції управлінського обліку.

64.Назвати нормативи практики управлінського обліку.

65.Назвати нормативи досліджень у сфері управлінського обліку.

Практичні завдання

 

Завдання 1.1

1. Провести класифікацію об’єктів управлінського обліку за групами та їх складовими:

Група І – “Виробничі ресурси” (основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні і трудові ресурси).

Група ІІ – “Господарські процеси та їх результати, що складають в сукупності виробничі діяльність підприємства” (постачаль-ницько-заготівельна, виробнича, фінансово-збутова, організаційна).

2. Вказати, які з перерахованих об’єктів не є об’єктом управлінського обліку (табл. 1.2).

 

Таблиця 1.2 – Групування об’єктів управлінського обліку

Продовження таблиці 1.2

 

Завдання 1.2

Пов’язати наведені приклади калькуляційних одиниць з їх групами (табл. 1.3).

 

Таблиця 1.3 – Групи калькуляційних одиниць та їх складові

Завдання 1.3

Пов’язати наведені функції управління з їх змістом. Для цього вказати яка літера відповідає певному номеру терміна (табл. 1.4).

 

Таблиця 1.4 – Функції управління та їх економічний зміст

 

Завдання 1.4

Пов’язати наведені визначення із змістом функцій управлінського обліку (табл. 1.5).

 

Таблиця 1.5 – Функції управлінського обліку та їх економічний зміст

 

Завдання 1.5

Назвати функції управлінського обліку, які були реалізовані в кожній конкретній господарській ситуації (табл. 1.6).

Таблиця 1.6 – Господарські ситуації та реалізація функцій

управлінського обліку

 

Завдання 1.6

Пов’язати наведені визначення із видом інформації (табл. 1.7).

 

Таблиця 1.7 – Види інформації та їх змістовна характеристика

Завдання 1.7

Вибрати перераховані в таблиці 1.8 напрямки діяльності, що відносяться до окремих складових частин управлінського обліку: постачальницько-заготівельна, виробнича, фінансово-збутова, організаційна діяльності.

 

Таблиця 1.8 – Діяльність підприємства як об’єкта управлінського обліку

 

Завдання 1.8

Серед наведених груп користувачів бухгалтерської інформації виділити внутрішніх та зовнішніх користувачів та назвати інформацію, яка їх може цікавити (табл. 1.9).

 

Таблиця 1.9 – Користувачі бухгалтерської інформації та вид інформації,

яка їх цікавить

 

Завдання 1.9

Назвати функції управлінського обліку, що були реалізовані в кожній конкретній ситуації (табл. 1.10).

 

Таблиця 1.10 – Господарські ситуації та реалізація в них функцій

управлінського обліку

 

Завдання 1.10

Вказати, яка необхідна інформація керівникам для прийняття наступних управлінських рішень:

а) керівник цеху вирішує питання про заміну одного матеріалу іншим для випуску продукції;

б) керівник підприємства вирішує питання про створення філії.

в) технолог цеху вирішує питання про зміну технології виготов-лення продукції на основі введення нового устаткування.

 

Завдання 1.11

Вказати групу калькуляційної одиниці на основі даних, приведених в таблиці 1.11.

 

Таблиця 1.11 – Групування калькуляційних одиниць

Завдання 1.12

Визначити, за рахунок яких джерел повинні бути списані ниж-че перераховані витрати підприємства:

1) втрати від браку;

2) амортизація основних засобів наданих у оренду;

3) доплати за роботу у нічний час;

4) оплата роботи у вихідні та святкові дні;

5) оплата відпусток працівників;

6) оплата тимчасової непрацездатності працівників;

7) втрати від нестачі матеріалів в межах норм природного убутку;

8) витрати на купівлю акцій на біржі;

9) витрати на відрядження керівників цеху понад норм відшкодування;

10) витрати на уцінку запасів;

11) витрати на розбирання верстатів цеху при їх ліквідації;

12) витрати на виготовлення основних засобів власними силами;

13) витрати на освоєння нових видів продукції;

14) премії за результати роботи за рік;

15) допомога при вагітності та пологах.