Тема 6. Облік необоротних активів бюджетних установ

 

6.1. Короткі теоретичні відомості

 

Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі і забезпечують її функціонування, строк корисної експлуатації яких становить більше одного року.

У складі необоротних активів обліковують: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи.

Для їх обліку використовують клас 1 рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, що об’єднує такі синтетичні рахунки та субрахунки:

– 10 “Основні засоби”;

– 11 “Інші необоротні матеріальні активи”;

– 12 “Нематеріальні активи”;

– 13 “Знос необоротних активів”;

– 14 “Незавершене капітальне будівництво”;

– 401 “Фонд в необоротних активах”;

– 402 “Фонд в незавершеному капітальному будівництві”.

Вартість, за якою відображають необоротні активи в бухгалтерському обліку визначають як:

– балансову (первісну вартість за мінусом суми накопиченого зносу);

– первісну (вартість придбання);

– відновлювальну (вартість, змінена після проведення переоцінки).

За дебетом рахунків 10–12 та їх субрахунками відображається первісна (відновлювальна) вартість необоротних активів.

Податки та збори, послуги сторонніх організацій та інші видатки, які належить сплатити при придбанні необоротних активів, не збільшують їх первісної вартості, а відносяться на видатки установи за відповідним кодом економічної класифікації видатків.

Активним рахункам 10–12 протистоїть субрахунок 401 “Фонд в необоротних активах”, призначений для обліку вартості тієї частини майна, яка є джерелом утворення необоротних активів.

На рахунку 14 “Незавершене капітальне будівництво” обліко­вують суму фактично освоєних капітальних вкладень за незакінченими і не введеними в експлуатацію об’єктами будівництва. Зазначеному рахунку протиставлено субрахунок 402 “Фонд в незавершеному капі­тальному будівництві”, який ведуть для обліку джерел коштів, залуче­них для здійснення капітального будівництва.

На необоротні активи бюджетних установ здійснюють нараху­вання зносу. Для нарахування зносу необоротні активи поділяють на три групи до кожної з яких встановлено норми зносу у відсотках до первіс­ної вартості: для першої групи – 5 %; другої – 25 %; третьої – 15 %.

Знос нараховується за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці вони були придбані чи побудовані) відповідно до встановлених норм, у гривнях, без копійок. Розрахунок зносу здійсню­ється у відомості нарахування зносу.

Надходження необоротних активів оформлюється накладними або актами прийняття-передачі, супроводжується присудженням інвен­тарних номерів та відкриттям інвентарних карток, які є реєстрами аналітичного обліку. Синтетичний облік надходження необоротних активів проводять у меморіальних ордерах № 4 та 6.

Списанню підлягають необоротні активи, які стали непридатними для подальшого використання: морально застарілі, зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані). Також можуть бути списані будівлі чи споруди, що підлягають знесенню у зв’язку з будівництвом нових об’єктів та такі, що зруйновані часом. Списання необоротних активів здійснює постійно діюча комісія, яка робить необхідні записи в інвентарних картках, складає та затверджує акти на списання. У бухгалтерії списання оформ­люється записами до меморіального ордеру № 9.

Усі деталі і вузли демонтованого обладнання, а також мате­ріали, отримані від списання оприбутковуються на відповіднихрахунках бухгалтерського обліку, призначених для обліку запасів. Предмети, що втратили своє призначення, але придатні для використання, можуть бути списані лише за умови, що їх неможливо продати чи передати іншій установі.

Реалізація необоротних активів здійснюється на конкурсних засадах (через біржі, аукціони, за конкурсом). Проведенню продажу передує експертна оцінка – визначення вартості матеріальних цінностей експертом за договором із установою.

Інші необоротні матеріальні активи, облік яких здійснюється на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, реалізують за справедливою (ринковою) вартістю.

Суми, отримані від продажу необоротних активів (крім будин­ків і споруд), залишаються в розпорядженні установи з правом їх подальшого використання на ремонт, модернізацію або придбання нових необоротних активів. Кошти, отримані від реалізації необоротних активів, придбаних за рахунок позабюджетних коштів, використовуються після сплати ПДВ. Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід того бюджету, за рахунок якого ці установи утримуються.

Для підтримання об’єктів у робочому стані проводять їх ремонти. У бюджетній сфері витрати на ремонт необоротних активів, який може виконуватися господарським або підрядним способом, відносяться на видатки установи. В обліку ремонтні роботи відображають за дебетом рахунків 80 “Видатки загального фонду”, 81 “Видатки спеціального фонду” і кредитом різних рахунків, призначених для обліку матеріальних цінностей, розрахунків з працівниками з оплати праці, розрахунків зі страхування, розрахунків з ремонтною організацією тощо.

При підрядному способі ремонту бухгалтерія установи здійснює облік розрахункових операцій між установою та ремонтною організацією на підставі укладених договорів. Прийняття виконаних підряд­ником робіт оформлюється актом прийняття-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів. Пред’явлена підрядником вартість ремонтних робіт відноситься на видатки установи і списується за рахунок відповідного джерела фінансування.

При господарському способі ремонту на кожен об’єкт, що підлягає ремонту складається дефектна відомість, яка затверджуєтьсякерівником установи і використовується для визначення загальної вартості ремонтних робіт.

На основі дефектної відомості ремонтній бригаді виписують наряди-замовлення та накладні для одержання зі складу необхідних для проведення ремонту матеріальних цінностей.

Бюджетні установи можуть проводити індексацію (переоцінку) первинної (відновлювальної) вартості необоротних активів та суми зносу згідно з індексом інфляції року. Необоротні активи переоцінюються тільки у випадку, якщо коефіцієнт індексації перевищує одиницю. Зміна первісної вартості необоротних активів не належить до доходів установи.

Коефіцієнт індексації розраховується за формулою:

 

Кінд. = (І(а – 1) – 10) / 100,

 

де Кінд – коефіцієнт індексації;

І(а – 1) – офіційний індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Переоцінка здійснюється комісією з переоцінки, яка призначається керівником установи і функцією якої є встановлення нових цін. За результатами переоцінки комісія складає “Акт про зміну вартості необо­ротних активів”, який затверджується керівником бюджетної установи.