2. Порядок отримання аудиторських доказів

Аудиторські докази, їх зміст, порядок отримання і використання в аудиті регулюється нормативом № 14 “Аудиторські свідчення.” Відповідно до згаданого нормативу аудиторські свідчення – це поєднання тестів, системи контролю та процедур перевірки на суттєвість.

Кожна із складових аудиторських свідоцтв (доказів) націлена на перевірку структури і ефективності дії системи внутрішнього контролю у замовника.

Процедури перевірки на суттєвість поділяються на:

Докладні перевірки рахунків і залишків та аналітичні процедури.

Норматив № 14 визначає порядок і способи отримання аудиторських свідчень (доказів). Аудитор отримує аудиторські свідчення шляхом перевірки, спостереження, опитування, підтвердження підрахунків, аналітичні процедури.

Перевірка полягає у вивченні аудитором бухгалтерських регістрів, документів, або матеріальних активів.

Перевірка документів і реєстрів дає змогу аудитору зібрати аудиторські свідчення різного ступеня надійності, а саме:

- аудиторські свідоцтва, які створені і зберігаються третіми особами;

- документи, аудиторські свідоцтва, які створені третіми особами і зберігаються на підприємстві;

- документи, аудиторські свідоцтва, які створені безпосередньо на підприємстві і зберігаються на даному підприємстві.

Перевірка активів забезпечує аудитора надійними свідченнями щодо їх наявності але не обов’язково щодо їх власності.

Спостереження полягає у аналізі процесу, що виконується іншими особами підприємства, або безпосереднє ознайомлення з об’єктом перевірки на місці.

Опитування і підтвердження.

Опитування полягає в збиранні інформації від обізнаних осіб підприємства, або за його межами і воно може бути в формі письмових запитів, в формі письмових пояснень посадових осіб, матеріально-відповідальних осіб підприємства.

Аудитор може отримувати в ході опитування усну інформацію під час бесіди з фахівцем підприємства, однак для аудиту важливо письмове підтвердження отриманої інформації. У зв’язку з цим письмові свідоцтва аудитор повинен оформляти таким чином, щоб вони вважалися аудиторськими доказами.

Опитування дозволяє аудитору зібрати нову інформацію, або підтвердити раніше зібрану інформацію.

Відповідь на письмові запити підтверджує інформацію, що міститься в бухгалтерських документах.

Підрахунки полягають в перевірці відповідності сум, які зазначені в реєстрах обліку та в первинних документах.

Аналітичні процедури використовуються для аналізу найважливіших співвідношень, тенденцій розвитку з метою встановлення потенційних можливостей діяльності підприємства. Це необхідно для визначення місця даного підприємства в галузі, порівняти з даними попередніх періодів, або заздалегідь встановленими нормативними значеннями.

У своїх робочих паперах аудитор зібрану інформацію, ( докази), групує за ступенем надійності від мінімуму до максимуму.

На нульовому місці знаходиться випадково або усно почута інформація.

На першому місці міститься інформація отримана із ЗМІ.

На другому місці знаходиться внутрішня інформація підприємства.

На третьому – письмові докази, отримані керівництвом, фахівцями та посадовими особами підприємства.

На четвертому – докази отримані від третіх осіб.

На п’ятому найвищому ступені надійності знаходиться інформація, ( докази), які зібрані безпосередньо самим аудитором.

Вивчивши тему, Ви повинні знати:

1.Значення аудиторської інформації.

2.Класифікацію аудиторської інформації.

 3.Зміст Національного нормативу №14.

4.Способи отримання аудиторських свідчень