2. Суттєвість в аудиті.

Управлінське рішення приймається на підставі економічної інформації. Щоб бути корисною інформація повинна бути не тільки вчасною, послідовною, порівняною, але і зрозумілою користувачами.

Для того, щоб інформація була надійною і не ввела в оману користувача нею, вона не повинна містити значних, чи суттєвих помилок Поряд з цим критеріями інформації є розсудливість, яку покладено в основу всіх облікових методик.

Нейтральність або неупередженість – це характеристика, яка підтверджується зовнішнім аудитором.

Основним завданням аудиту фінансової звітності є підтвердження її достовірності. Фінансова звітність вважається корисною надійною і об’єктивною, якщо вона не містить суттєвих помилок.

Завданням аудитора є з’ясувати, чи не містить звітність помилки і при виявленні їх дати оцінку і довести до відома клієнта, щоб він міг внести вчасно відповідні виправлення.

Під час прийняття рішення про включення чи не включення, застереження до аудиторського висновку аудитор повинен оцінити суттєвість помилки, не відокремлено, а в контексті всієї фінансової звітності.

Визначення поняття “суттєвості” є досить важливим в процесі проведення аудиту, так, як вибір аудитором висновку залежить від врахування наявних суттєвих помилок у фінансовій звітності.

Українська концепція суттєвості в сучасних умовах перебуває на стадії розробки, і як правило спирається на досвід міжнародного розуміння даного питання.

Американські стандарти фінансового обліку визначаєть суттєвість, як величину пропуску, або неправильного розкриття облікової інформації, яка за певних обставин породжує ймовірність того, що думка кваліфікованого користувача, який покладається на цю інформацію може змінюватися від такого пропуску, або неправильного відображення даних, яким він надає великого значення.

Рада з бухгалтерських стандартів Великобританії пропонує наступне визначення суттєвості: інформація є суттєвою, якщо її відсутність, або викривлення може вплинути, на економічне рішення користувача, яке ґрунтується на фінансовій звітності. Суттєвість залежить від величин інформації, що розглядається в конкретних обставинах її не наведення чи викривлення. Тобто інформація є суттєва, якщо вона може вплинути, на економічне рішення користувача фінансової звітності, а не на бухгалтера, або менеджера.

Крім керівництва користувачами фінансової звітності виступають акціонери, кредитори, інвестори, фінансові аналітики, профспілки, аудиторські комітети, кожен з яких має свою думку з приводу того, що є для цього важливо.

При проведенні аудиту аудитор повинен визначити суттєвість різного виду:

1) Чи містить фінансова звітність матеріальні помилки,

2) Чи є суттєва матеріальна інформація, яка нерозкрита в пояснювальній записці до фінансової звітності,

3) Чи застосовуються всі облікові методики до суттєвих бухгалтерських операцій та сальдо.

Виходячи з цього суттєвість може визначатися не тільки грошовим вираженням помилки. Поняття суттєвість застосовується і до отримання підприємством діючих правил обліку і складання звітності.

До початку перевірки звітності аудитор повинен з’ясувати і визначити, які відступи від правил може припуститися підприємство без суттєвого впливу на достовірність звітності.

Таким відступом може бути відсутність аналітичного обліку, що не дає можливості аудитору перевірити певну статтю звітності, або звірити її з іншими документами.

Аудитор повинен приймати рішення в тому випадку, коли помилка викривляє всю фінансову інформацію, неефективно діє система контролю клієнта, порушується законодавство, чи порядок ведення обліку, які в подальшому впливають на фінансову звітність.

Суттєвість має якісні та кількісні характеристики:

- викривлення певного факту в фінансовій звітності може бути кількістю по суті, але все ж таки давати привід для його висвітлення.

Так нелегітимні виплати є суттєвими не через свій абсолютний чи відносний розмір, а внаслідок того, що це порушення законодавства. Крім того такі випадки викликають підозру щодо чесності, правдивості керівництво і таким чином слугують підставою для подальшого розслідування та більш детальної оцінки дії внутрішнього контролю.

Помилки на рахунках найбільш ліквідних активів вважаються, як більш матеріальні, ніж наявні помилки в інших рахунках (доходи і витрати майбутніх періодів).

Навіть незначні в якісному відношенні помилки можуть додатися в кількісному визначені викривлень, що примусить аудитора до дій стосовно необхідності внесення виправлень у фінансовій звітності.

Оцінка суттєвості повинна передбачатися аудитором, як на стадії планування аудиту так і під час оцінки результативності аудиторських процедур.

Застосування суттєвості складається з наступних взаємопов’язаних етапів:

1) Попередні судження про суттєвості,

2) Застосування попереднього судження про суттєвість до об’єктів аудиту.

3) Оцінка похибки, помилки в об’єкті.

4) Оцінка сумарної похибки помилки.

5) Порівняння сумарної помилки з попереднім судженням про суттєвість.

Попереднє судження полягає в оцінці того, що є важливим для розділів балансу, звіту про прибутки і збитки.

Одним із завдань попереднього судження про суттєвість є зосередження уваги аудитором на більш значних пунктах фінансового звіту при визначенні тактики аудиторської перевірки.

Аудитор планує суттєвість маючи на меті:

1) Розрахувати мету сумарної помилки, якої може припуститися у фінансовій звітності щоб вона залишалася достовірною.

2) Визначити обсяг аудиторської перевірки задаючи заздалегідь розмір вибірок.

 Для розрахунку рівня суттєвості аудитор повинен правильно обрати базову величину і відповідно до неї розрахувати величину максимально допустимої помилки.

При виборі базової величини, аудитор керується її значущістю. Значущістю зумовлює рівень впливу даного показника на рішення користувача.

Базова величина залежить від виду діяльності і нею може бути виручка, власний капітал, загальна вартість майна. Для користувача ВАТ базовою величиною виступає чистий прибуток, тобто підстава для нарахування дивідендів, а для ЗАТ – це ліквідність.

Якщо базовий показник має істотні зміни в поточному році у порівнянні з попереднім періодом, то при розрахунку сумарної помилки використовують середню величину базового показника.

У кожній країні встановлюються критерії суттєвості. У одних вони більш жорсткі (Великобританія, Росія), а у інших більш послаблені (США, Австралія). Як правило сукупні помилки у звітності про прибутки і збитки коливаються в межах від 5%-10% від доходу по операціях до оподаткування.

Після вивчення теми Ви повинні знати:

1. Поняття аудиторський ризик.

2. Характеристика складових аудиторського ризику.

3. Трактування суттєвості аудиту.

4. Етапи визначення суттєвості.

5. Необхідність розрахунку базової величини.