Тема: “Аудиторський ризик”

1. Суть та характеристика складових аудиторського ризику.

2. Суттєвість в аудиті.

1. Суть та характеристика складових аудиторського ризику.

Ще на стадії планування аудиту аудитор повинен оцінити рівень аудиторського ризику. Під яким слід розуміти:

- ризик матеріальних прорахунків;

- ризик повторення матеріальних прорахунків;

- ризик того, що система внутрішнього контролю підприємства не виявляє такі прорахунки.

Під аудиторським ризиком розуміють ризик, який бере на себе аудитор, коли робить висновок про повну достовірність даних звітності в той час, коли вона може містити помилки, що не потрапили в поле зору аудиторської перевірки.

Аудиторський ризик розраховується за формулою:

АР = ВР ·КР ·ДР,

Де :

ВР – властивий ризик;

РК – ризик контролю;

ДР – детекційний ризик (ризик не виявлення).

Аудиторський ризик знаходиться в межах від 0 до 1, або від 1 до 100%.

Нульовий ризик означає абсолютну впевненість аудитора в акуратності фінансової звітності.

Аудиторський ризик проявляється в тому, що дії аудитора відносно фінансової звітності підприємства чисто суб’єктивні.

Властивий ризик – це ризик сприйняття фінансової звітності матеріальних помилок в результаті впливу, як суб’єктивних так і об’єктивних чинників.

Для того, щоб достовірно оцінити властивий ризик аудитору необхідно ретельно ознайомитися з бізнесом клієнта, умовами конкуренції, особливостями і практикою обліку на підприємстві, переліком активів, оскільки вони мають здатність до привласнення, ефективність використання матеріальних цінностей.

Спадковий ризик має пряму залежність з обсягами перевіреної інформації. До внутрішніх причин виникнення помилок у звітності належать професійність і компетенція менеджера або бухгалтера, чесність роботи апарату управління, стимулювання праці працюючих, незвичайні господарські операції.

На кожному підприємстві діє система внутрішнього контролю. Від її ефективності залежить наявність помилок, пропусків у фінансовій звітності .

 Система внутрішнього контролю націлена до досягнення наступної мети:

- укладання і виконання угод відповідно до законодавства,

- відображення результатів на ринках по правильній сумі і у відповідному звітному періоді,

- забезпечує правильний допуск до активів підприємства,

- дозволяє встановити і порівняти фактичну наявність активів з записами на рахунках.

Внутрішній контроль необхідний також із тих причин, що великий потенціал помилок виникає через:

1) неуважність, або нерозуміння діючого законодавства, прийняття його, як правило заднім числом.

2) можливість ухилення працівників від відповідальності.

3) виникнення специфічних, неадекватних процедур у нових змінених умовах господарювання.

Ризик контролю представляє собою оцінку аудитором структури внутрішнього контролю, яка діє у клієнта з метою визначення його ефективності.

Структура внутрішнього контролю в першу чергу залежить від розмірів підприємства.

На малому підприємстві контроль зосереджений у власника.

На великих підприємствах створюються спеціальні органи по контролю або їх доводять у функціональні обов’язки окремих фахівців підприємства.

Якщо система внутрішнього контролю працює ефективно, то ризик контролю і вона дозволяє запобігти і вчасно виявити помилки і пропуски.

Між ризиком контролю і інформаційною базою перевірки існує обернена залежність. Якщо внутрішній контроль підприємства визнаний аудитором, як ефективний, то обсяг інформації для перевірки аудитором може.

Детекційний ризик, або ризик не виявлення не ризик, який бажає визначити аудитор на випадок, якщо він незумів знайти матеріальні помилки в звітності під час проведення ним аудиту.

Існує зворотній зв’язок зменшення детекційного ризику, завдяки перевіреної інформації.

Детекційний ризик має місце тоді коли аудитор не зміг, або це передбачено договором перевірити 100%, тобто суцільним шляхом первинні документи і реєстри обліку.

З формули 1. Детекційний ризик визначається, як добуток від ділення:

Фундаментальними поняттями в аудиті є аудиторський ризик, та матеріальність (суттєвість) аудиту.