2. Порядок складання програми аудиту.

Для виконання загального плану робіт аудитор готує програму, в якій розробляє завдання, заходи: процедури контролю стосовно кожного об’єкта: виду робіт.

Програма аудиту повинна бути детальною оскільки її використання має двоякий зміст:

- з однієї сторони для підлеглих, які приймають участь у перевірці;

- а іншої, засіб контролю аудитора за діями аудиторів та асистентів.

У преамбулі програми зазначається тривалість перевірки, об’єкти перевірки та зазначення дати за об’єктами перевірки.

Зміст програми залежить від розміру і специфічних особливостей діяльності підприємства, умов договору і обраних методів перевірки.

В програмі деталізується кожен конкретний об’єкт. Її підписує керівник аудиторської фірми або аудитор.

Як правило програма складається з 3 взаємопов’язаних між собою блоків:

Програма аудиту звітності

Етапи програми Зміст перевірки Об’єкти перевірки

 

В свою чергу 2-й етап деталізується в залежності від мети перевірки. В складі перевірки побудови обліку на підприємстві виділяються окремі об’єкти обліку: Необоротні активи, записи, дебітори, грошові кошти, власний капітал, зобов’язання витрати та доходи і фінансові результати.

В розрізі кожного об’єкта обліку аудитор складає перелік питань, які необхідно перевірити, а саме, як приклад стосовно основних засобів:

1) Визнання основних засобів;

2) Правильність оцінки основних засобів;

3) Аналіз причин вибуття основних засобів;

4) Перевірка обліку руху основних засобів;

5) Правильність вибору методу нарахування амортизації зносу;

6) Правильність проведення інвентаризації;

7) Аналіз проведення переоцінки засобів;

8) Перевірка правильності врахування витрат пов’язаних з ремонтом засобів;

9) Правильність відображення в обліку вартості основних засобів переданих або прийнятих у фінансову оренду.

Програма в розрізі кожного об’єкта доводиться до аудиторів або асистентів, яка заздалегідь підписана директором або аудитором фірми: ступінь її виконання досить ретельно перевіряється.

 Після вивчення теми Ви повинні володіти і вміти:

1. Скласти загальний план роботи.

2. Скласти програму перевірки звітності.

3. Суть і зміст планування.

4. Мета планування.

5. Етапи планування.

Тема: Характеристика системи внутрішнього контролю.

1. Поняття внутрішнього контролю.

2. Документування результатів вивчення системи внутрішнього контролю у замовника.

 Однією із функцій управління окремим об’єктом є внутрішній контроль.

Основною його метою є об’єктивне вивчення фактичного стану справ у суб’єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети та доведення цієї інформації до органу управління.

В ході проведення аудиту аудитор повинен вивчати систему внутрішнього контролю (СВК) клієнта. Це необхідно для встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

Якщо господарські операції виконуються за згодою керівництва і відображаються в обліку правильно, в тому періоді, в якому вони здійснювались, не суперечать законодавству і обмежена можливість зловживаннь, то аудитор може скоротити час на проведення перевірки.

Система внутрішнього контролю – це внутрішні правила та процедури контролю, які запроваджені для забезпечення ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої політики, збереження і раціонального використання активів, запобігання помилок та зловживань.

З метою раціональної організації надання аудиторських послуг обов’язково вивчається і оцінюється СВК. До складу адміністративного контролю входить бухгалтерський контроль націлений на заходи, які спрямовані на збереження активів; попередження, виявлення і виправлення можливих помилок у бухгалтерському обліку.

СВК складається з:

- середовища контролю;

- системи бухгалтерського обліку;

- процедур контролю.

Середовище контролю формується під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

Зовнішні фактори це:

- загальний стан економіки;

- нестабільність законодавства;

- державне регулювання обліку;

- підпорядкованість підприємства.

До внутрішніх факторів належать:

- стиль управління;

- організаційна структура.

В Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України” встановлені вимоги до СВК:

- забезпечення контролю за виконанням зобов’язань, наявністю, рухом майна, використанням матеріальних цінностей;

- своєчасне запобігання негативним явищем у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрішніх резервів.

- контроль за формуванням повної достовірної інформації про господарські процеси і результати підприємництва необхідні для оперативного керівництва і використання усіма зацікавленими органами і організаціями.

Відповідно до ст.8 згаданого Закону на керівника покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві. Однак негативно впливають на господарську діяльність і не зацікавлюють в ефективній дії СВК такі фактори як, нестабільний стан економіки, законодавче регулювання. Нормативні і законодавчі документи в Україні як правило приймаються “заднім числом”, а це приводить до того, що матеріальні цінності зберігаються не належним чином, здійснюється фіксація господарських операцій з порушеннями.

Підпорядкованість підприємства не досить важливий фактор, але наявність вищестоящої організації дещо посилює дію системи внутрішнього контролю, так як саме вищестояща організація здійснює контроль за підприємством, впливає на організаційну структуру, політику управління тощо.

Серед внутрішніх факторів на першому місці стоїть стиль управління. А саме – управління підприємницьким ризиком. Під ризиком бізнесу розуміють вплив незалежних від аудитора обставин ділової активності клієнта на погіршення його фінансової позиції в той час, як аудитор підтверджує його стійкість. Підприємець визначає пріоритети розвитку (фінанси, соціальна сфера, облік і т. Д.).

Правилами виконання робіт в обліку визначено, що:

- право підписання документів визначається керівником підприємства в наказі,

- особи, які склали і підписали документ відповідають за своєчасне і якісне складання їх, передачу для відображення в обліку,

- подання документів в бухгалтерію визначаються головним бухгалтером.

В організації контролю значне місце займає кадрова політика. Висока кваліфікація забезпечує зниження помилок в обліковому процесі..

До системи бухгалтерського обліку входить: облікова політика, форма бухгалтерського обліку, спосіб обробки облікової інформації.

Облікова політика майже повністю регулюється підприємством. Запровадження П(С)БО в обліку дозволяє підприємству самостійно визначати ту облікову політику, яка реально відображає дійсний стан на підприємстві.

Підприємство самостійно може обрати форму здійснення обліку, однак форми реєстрів, порядок записів в них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними законодавчими документами.

Якщо на підприємстві незначна кількість господарських операцій, немає власного майна і процесу виробництва, то облік ведуть шляхом реєстрації всіх операцій в книзі обліку господарських операцій Ф.К – 1 та відомість №8 по обліку заробітної плати. Підприємства, які мають власне майно, простий процес виробництва продукції, робіт, застосовують відомості з В-1 по В-9 та ведуть Журнал-говну. Великі підприємства можуть вести облік в журналах0ордерах або журналах. Обробка інформації може здійснюватись як ручним так і машинним способом. В зв’язку з цим виготовлення та розмічення документів проводяться в відповідності до стандартів та кодів.

Здійснення контролю передбачає:

- санкціонування господарських операцій,

- розподіл прав, обов’язків, відповідальності,

- документування господарських операцій,

- підзвітність,

- план рахунків та інструкції про його застосування,

- обмеження доступу до активів,

Інвентаризація і документальний контроль

Певні господарські операції не можуть здійснюватись, якщо на документах відсутній дозвіл, наприклад видача готівки, грошових коштів з рахунка та інші операції. Необхідність відповідних дозволів санкцій визначається інструктивними документами Мінфіну України.

Розподіл прав, обов’язків і відповідальності проводиться:

- коли необхідно розподілити відповідальність між різними особами або підрозділами за виконання господарських операцій, їх запис і збереження активів, що надходять.

- коли необхідно розподілити відповідальність за виконання різних етапів здійснення господарських операцій (відпуск матеріальних цінностей – спочатку дозвіл, потім відпуск, а далі використання).

- Розподіл відповідальності під час ведення облікових регістрів та складання звітності.

Обмеження доступу до активів дуже співзвучне з розподілом прав, обов’язків і відповідальності.

Обмеження доступу виражається в тому, що укладаються договори про повну матеріальну відповідальність, затверджується вузьке коло осіб, які мають право давати дозвіл на здійснення господарських операцій.

 Факти і явища, які виникають в процесі господарської діяльності відображаються в обліку лише на підставі правильно оформленого первинного документа. Первинні документи складаються в момент здійснення операції або після її завершення. Первинні документи складаються у відповідності до вимог, що пред’являються до такого виду робіт, а саме:

Заповненя усіх реквізитів , вільні рядки перекреслюються;

Перевірка первинних документів зі сторони працівників бухгалтерії;

Первинні документи відмічаються, щоб повторно не рознести їх;

Підчистки не допускаються, а виправлення проводяться встановленими прийомами;

- з метою встановлення оптимальної кількості підрозділів, виконавців, мінімального терміну знаходження документів у підрозділах складається графік документобороту ).

Процедури контролю проводяться фахівцями підприємства (обліковою службою, спеціальними контрольними службами, адміністрацією). Серед контрольних заходів значне місце займають інвентаризації.

Однак не завжди система внутрішнього контролю замовника діє ефективно, так як на малих підприємствах структура контролю дуже спрощена тому, що витрати на його проведення значні. Поряд з цим людям властиво помилятись, а контролювати всі без винятку господарської операції дуже важко. Перераховані причини приводить до ризику, який в аудиті отримав назву контролю.

2.Документування результатів вивчення системи внутрішнього контролю у замовника.

Вивчення системи ВЕ здійснюють одночасно з перевіркою даних бухгалтерського обліку.

Методи вивчення СВК різноманітні:

- опитування персоналу,

- спостереження,

- запит до попереднього аудитора,

- ознайомлення з документами управлінського обліку,

- вивчення документів попереднього дослідження замовника,

- вивчення результатів ревізій і перевірок всіх органів контролю,

- тестування СВК.

Знайомство з системою бухгалтерського обліку включає в себе вивчення, аналіз і оцінку відомостей щодо наступних аспектів господарської діяльності економічного суб’єкта:

- облікова політика тобто чи обрані методи оцінки виробничих запасів, нарахування амортизації, тощо, достовірно відображають специфіку діяльності клієнта,

- розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерії,

- ознайомлення з формою бухгалтерського обліку, а отже способом відображення господарських операцій,

- перевірка графіка документообороту,

- порядок підготовки періодичної бухгалтерської звітності,

- -відповідність організації бухгалтерського обліку чинному законодавству.

Після вивчення системи внутрішнього контролю у замовника аудитор проводить документування. Документування результатів вивчення СВК у замовника проводиться шляхом складання опису, анкети, блок-схеми або комбіновано. Опис – це письмова характеристика системи внутрішнього контролю у замовника. Опис використовується у переважній більшості на тих підприємствах, де система внутрішнього контролю проста і легко піддається опису.

Анкети, як правило, розробляються на всі складові системи внутрішнього контролю. Вони містять перелік питань і у більшості випадків на питання потрібно дати відповідь “Так” або “Ні”. Переважаюча відповідь “Ні” свідчить про недоліки в системі внутрішнього контролю.

Опис і анкета мають спільний недолік, який полягає в тому , що не дають можливість аудитору від слідкувати рух документів і інформації від моменту створення документа чи інформації і до кінця (передача в архів або за межі підприємства). При складанні блок-схеми слід дотримуватися певних правил:

- на підставі опитування персоналу визначаються особи відповідальні за господарську операцію або підрозділи, де вона виникає;

- блок-схема розпочинається з верхнього лівого кутка і закінчується в нижньому правому кутку;

- схема будується за допомогою символів;

- рух документів у часі відображається по вертикалі, а між підрозділами по горизонталі;

- кожна операція має свій порядковий номер.

Аудитор може не складати блок-схему, а скористатися графіком документообороту, за умови, якщо його складають на підприємстві і в ньому внесенні зміни відповідно до діючого законодавства.

Комбінований метод документування передбачає поєднання декількох способів одночасно . Це може бути анкета і опис, блок-схема і анкета.

Вивчивши тему Ви повинні знати і вміти:

1. Місце внутрішнього контролю в системі контролю.

2. Система внутрішнього контролю замовника і її складові елементи.

3. Способи вивчення системи внутрішнього контролю у замовника.

4. Способи документування результатів вивчення системи внутрішнього контролю.

5. Скласти анкету, блок-схему.