Ринкова частка фірми як основний показник ефективності її маркетингової діяльності.

Фірма, яка діє на ринку в умовах склад-ної, дуже мінли­вої ситуації, може розраховувати на успіх за умови постій-ного перегляду своїх цільових, стратегічних і тактичних настанов. При цьому діяльність її має спиратися на принципи (засади), серед яких найважливішими вважа­ються такі:

1. Перед тим як починати організацію вир-ва, слід спо­чатку визначити, який товар, з якими споживчими власти­востя-ми, якої якості, за якою ціною, в яких кількостях та в яких місцях бажає придбати потенційний покупець.

2. Маркетинг покликаний сприяти покращанню якості життя людини.

3. Орієнтиром функціонув-ня фірми має стати не епізо­дична вигода, результат, а цілі довгострокового порядку, що дає можливість фірмі посісти чільне місце на ринку, а отже, вдало працювати на свій імідж.

3.      Фірма повинна не тільки пристосову-ватися до вимог ринку, запитів покупця, а й активно впливати на них, що є дуже суттєвим при створенні і просуванні товару ринкової новизни.

Фірма на власний розсуд може зберегти чи збільшити свою частку ринку. Частка ринку – показник доходу конкретної фірми стосовно загального доходу всіх фірм галузі від продажу.

Частка ринку – це узагальнюючий показник доступності марки. Розраховується:

ЧР=ІР*ВПР*СЧО,або

ЧР=ЕР*СЧО, де

ІР (інтенсивний розподіл), -хар-зує доступність товару як відношення к-ті магазинів, в яких представлена дана марка товару до заг. к-ті магазинів, де є подібні товари.

ВПР –відносне покриття ринку даною маркою; хар-ся як вінош-ня ЕР до ІР.

СЧО( середні частки в обігу) –показує, яку частку займає дана марка у обраних магазинах. Роз-ся як відношення обороту даної марки товару у обраних магазинах до загального обороту подібних товарів у обраних магазинах.

ЕР(ефективний р-л)– хар-зує доступність т-ру в магазинах з урах-ням розміру їх товарообігу. Розрах-ся як відн-ня заг. обсягу торговців певн. т-ру, які реалізують в тому числі дану марку до заг. обігу певного товару.

(див .матриця Бостон. консультативної групи)

9.     Керовані і некеровані фактори маркетингу.

Навколишнє середовище М-гу – це сукупність чинни­ків, суб‘єктів, сил та умов,які впливають на визначення предмета та об‘єкта М., створення системи його засобів, формування їхньої структури, тобто це сфера, що в ній відбувається маркетингова діяльність суб‘єкта господарювання.

На мар-ву д-сть впливають найрізнома-нітніші фактори, які класифікуються на:

¨       контрольовані (внутрішні);

¨       неконтрольовані (зовнішні).

До контрольованих факторів належать ті, до яких без­посередньо причетна фірма, її фінансові, виробничі, ек-ні, кадрові служби, підрозділи НДДКР, матеріально-техніч­ного постачання і власне маркетингові структури. Саме від них залежить визначення цілей дій, структури маркетингу, типів його організації, а також вибір цільового ринку, система контролю. Це:

1) фактори, які управляються вищим керівництвом:сфера д-сті; загальні цілі; роль маркетингу, завдання, ф-ії; роль ін. підпр-цьких ф-й; корпоративна культура. 2) фактори, які визначаються службою маркетингу:види цільових ринків; цілі маркетингу; організація маркетингу; організація маркетингу; контроль і керів-во М-ої д-сті. Серед неконтрольованих факторів виділяють: 1) фактори зовн. Середовища політика уряду; законодавство; стан ек-ки країни; існуюча технологія; екологія (вимоги до неї); соціальна відповідальність; культурне середовище; сис-ма засобів масової інфор-ії.2) фактори проміжного середовища :поведінка споживачів; пов. торгів-х організацій; пов. конкур-в; пов. конкретних аудиторій; банківська сис-ма; страхові контори; страх. фірми, які здійснюють М-ві дослідження.