Проблема зовніщньої заборгованості країн і шляхи її вирішення

Однією із складних міжнародних фінансових проблем виступає проблема заборгованості країн, що розвиваються. Надмірне залучення іноземних кредитів країнами, що розвиваються, при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів, погіршення економічного стану більшості цих держав через світову економічну кризу 1980-1982  рр. тощо – все це різко загострило на початку 80-х років увесь комплекс проблем, повязаних із заборгованістю цих країн, створивши ситуацію “кризи боргів”. Причинами кризи також стали – невеликі розміри внутрішніх заощаджень, відємне сальдо зовнішньоторговельних операцій; значний імпорт капіталі за відсутності власних ресурсів та інші. За даними Світового Банку нараховується 16 країн з високим рівнем заборгованості: Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела, Польща... Значна частина боргів набула репутації безнадійних. Виник “вторинний ринок боргів”, на якому зі знижкою (30% номінальної вартості) оберталися банківські вимоги до боржників. Обсяг торгівлі борговими зобовязаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд дол.

Реструктурування боргів країн, що розвиваються, у 80-90-ті роки зменшило гостроту боргової проблеми. В останні роки значно поліпшилися показники обслуговування боргу в багатьох країнах Латинської Америки, Азії. Однак, боргова проблема ще залишається предметом занепокоєння в найменш розвинутих країнах, особливо африканських. Залучення іноземного капіталу збільшує ресурси економічного розвитку, але зростання зовнішнього боргу породжує  проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату відсотків. Зобовязання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни були вимушені брати нові позики, а також – звернутися за допомогою  до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти:відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю;зниження обмінного курсу місцевої валюти;жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, за видатками державного бюджету, за дефіцитом державного бюджету, за ростом заробітної плати, зняття контролю за цінами);стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовому господарству.

46. Проблема заборгованості, Лондонський та Паризький клуб кредиторів.

Велике значення для стабілізації світової фінансової системи, врегулювання проблем зовнішньої заборгованості відіграють так звані неформальні міжнародні фінансові інституції, тобто організації, що не мають правового статусу, рахунків і інших атрибутів. До них відносяться Паризький і Лондонський клуби кредиторів. При цьому лише Паризький клуб можна розглядати як міжнародний публічний фінансовий орган або форум міждержавного рівня. Лондонський клуб створений комерційними банками різних країн. Розвиток та глобаліза¬ція фінансових ринків створили передумови для значного зростан¬ня системного ризику і для зменшення рентабельності міжнародної банківської системи.Лондонський і Паризький клуби - це об'єднання кредиторів. Лондонський клуб об'єднує 600 великих західних банків-кредиторів. Паризький клуб об'єднує 19 країн, які є головними державами-кредиторами світу. Паризький клуб (Paris Club) є неформальною урядовою організацією країн-кредиторів. Створено в 1956 році. Лондонський клуб (London Club) є організацією найбільших банків-кредиторів. На відміну від Паризького клубу, який займається питаннями державних боргів, Лондонський клуб регулює питання реструктуризації приватної заборгованості.

Діяльність Паризького клубу полягає в спостереженні за державною заборгованістю і проведенні багатосторонніхпереговорів з країнами-боржниками з проблеми реструктуризації їхніх боргів. За результатами переговорів з боржниками члени Паризбкого клубу підписують Узгоджений протокол реструктуризації боргу і прострочених платежів; дату, коли підписані угоди про кредити, які підлягають еструктуизації;консолідаційний період, упродовж якого повинна відбутися еструктуризація боргу,і т.д. Умови, на яких реструктуруються борги країн, що розвиваються, періодично переглядає Паризький клуб, найвідоміші серед них є Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські.

Лондонський клуб складається приблизно з 600 комерційних банків індустріально розвинутих країн світу на чолі з банківським консультативним комітетом. Лондонський клуб передбачив такі заходи щодо реструктуризації боргу: викуп зі знижкою урядом країни-боржника приватного боргу своїх компаній в іноземних банків; обмін зі знижкою боргів на інші активи, н-клад акції національних компаній; зменшення платежів для обслуговування боргу і надання нових позик для виплати старих боргів.