25. Критичний напрям в політичній економії.

 Початок 19 ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму, що був прискорений промисловим переворотом. Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався занепадом і розкладом дрібного виробництва, майновим розшаруванням і зубожінням значної частини населення (особливо найманих робітників). Капіталістичну економіку починають розхитувати економічні кризи.

 Ідеї класиків економічного лібералізму щодо гармонії приватних і суспільних інтересів не підтверджувались у реальному житті. Проблема пауперизму й економічних криз ставала занадто гострою.За цих умов учні й послідовники класиків виступають з критикою капіталізму і класичної політичної економії. Сісмонді, який називав себе учнем А. Сміта, піддає гострій критиці капіталізм за злиденний стан робітникі, за кризи. Сісмонді не був соціалістом. Але його палка, безкомпромісна критика капіталізму сприяла формуванню соціалістичних ідей.

“Поліпшити” капіталізм шляхом реформування власності сподівався Прудон. Перебудувати суспільство на засадах справедливості за допомогою держави намагались соціалісти Родбертус і Лассаль.

26. Критичний напрям в політичній економії. Економічні погляди Сісмонді.

 Початок 19 ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму, що був прискорений промисловим переворотом. Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався занепадом і розкладом дрібного виробництва, майновим розшаруванням і зубожінням значної частини населення (особливо найманих робітників). Капіталістичну економіку починають розхитувати економічні кризи. Ідеї класиків економічного лібералізму щодо гармонії приватних і суспільних інтересів не підтверджувались у реальному житті. За цих умов учні й послідовники класиків виступають з критикою капіталізму і класичної політичної економії.

 Родоначальником ПЕ  був Сісмонді(1773-1842). Він займався вивченням економ. становища робітників. Головна праця «Нові начала ПЕ». Тут він поставив завдання написати ПЕ на нових засадах. Предмет – матер. добробут людей, оскількі він залежить від держави. Він заклав основи соц. економії. Метод – реалізує економ. факти і враховує соц. середовище. Він намагається поєднати досвід, історію, спостереження у визначенні методу ПЕ. С. прихільник трудової теорії вартості. Праця - єдине джерело багатства. Він не визначає субстанції вартості, а пише про мінову вартість, що вона визначається працею. Капітал – виробничі запаси, засоби вир-ва. Виділяє основний і оборотний капітали. Прибуток – відрахування від праці робітника. Разом з тим – це нагорода капіталіста. Рента – винагорода природи за виробничу діяльність. Теорія відтворення і криз лежить в основі економ. вчення С. Він конкуренцію веде до того, що більш активні підприємці виділяють менш активних. С. хоче повернення до дрібного товарного вир-ва, бо в цьому поєднані 3 фактори вир-ва: праця, земля, капітал. Заслуги Сісмонді: 1)Своїм предметом і методом випереджає історичну школу. критикує класиків за абстрактний метод. 2)зачатки социалістичних ідей. 3)Заклик до втручання держави в економ. життя поклала початок критичній реакції на економ. лібералізм.

27. Економічна концепція і програма П.Прудона.

 П'єр Жозеф Прудон (1809—1865). 1840р.-  книжка «Що таке власність», 1846р. він видав книжку «Система економічних суперечностей або Філософія злиденності».

 Методології Прудона притаманний ідеалізм і суб'єктивізм. Економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей

 Теорія цінності. Цінність Прудон розглядає як вічну абстрактну категорію, що є носієм двох абстрактних протилежних ідей: ідеї споживної цінності і ідеї мінової цінності. Споживна цінність виступає як втілення достатку, багатства, а мінова – як відображення винятковості. Виходячи з закону пропорційності цінностей Прудон називає конституйовану синтетичну цінність пропорційною.Отже, конституйована цінність виникає в обміні та обов'язково реалізується на ринку. Вона є конституйованою, синтетичною, пропорційною,

 У теорії цінності Прудона важливим є те, що вона поєднує мінову концепцію цінності з трудовою концепцією і визнає два джерела цінності – обмін і працю.

 Економічна програма Прудона. П. зв'язував причини труднощів дрібного виробника з недоліками обміну, з проблемою збуту. Опрацьовує економічну програму реформування капіталізму через реформування обміну.

 П. хоче зберегти товарне виробництво, обстоює дрібну власність і передачу великих виробництв у власність їхніх колективів. Для сприяння дрібним виробникам у реалізації продукції П. зробив спробу створити обмінний банк – «Народний банк». П. сподівався встановити в суспільстві рівність і справедливість, позбутися експлуатації. Прудон взагалі виступає проти держави.

 Дрібнобуржуазний соціалізм Прудона мав значне поширення в другій половині XIX ст. в багатьох європейських країнах. Його ідеї сприйняли бакуністи, а згодом анархо-синдикалісти.

28. Економічні погляди К. Родбертуса

 Карл Йоганн Родбертус-Ягецов (1805 – 1875) – німецький соціаліст.

Основні праці Родбертуса: «До пізнання нашого державно-економічного стану» (1842), «Соціальні листи до Кірхмана» (1850 – 1851), «Капітал» (1884).

 Родбертус виступає проти політичних дій пролетаріату. Основоположник теорії «державного соціалізму».

 Теорія вартості. Р. стоїть на позиціях трудової теорії вартості. До сфери господарства він відносить лише матеріальні блага. У своєму аналізі вартості він виділяє такі категорії: «уживаність», «речі, придатні для вжитку», «споживні цінності» і «блага». Вартість благ визначається лише працею.

 Земельна рента. У працях Р. закладено основи теорії абсолютної ренти.

Норма прибутку визначається промисловістю. Розробляючи теорію земельної ренти, Р. заперечував закон спадної родючості грунту.

 Проблема розподілу. Р. наголошує на необхідності виконання суспільством певних соціальних функцій. Одна з найважливіших – це справедливий розподіл суспільного продукту. Р. виділяє дві сторони в розподілі багатства – економічну й соціальну.

 Родбертус намагається знайти компроміс між сучасним йому капіталізмом і колективістським суспільством майбутнього. Цей компроміс він бачить у посиленні ролі держави в розподілі національного продукту.

29. Економічна програма Ф. Лассаля

 Фердинанд Лассаль (1825—1864) – німецький соціаліст. У трактуванні соціалістичних ідей Лассаль наслідує Маркса. Лассаль веде інтенсивну соціалістичну агітацію. За допомогою загального виборчого права він сподівався включити робітників у законодавчі установи У праці «Пан Бастіа – Шульце-Деліч, або Капітал і Праця» Лассаль піддає гострій критиці економічну програму Шульце-Деліча і доводить тотожність його поглядів і поглядів Бастіа, який виступав з ідеєю гармонії інтересів у буржуазному суспільстві. Капіталізму Лассаль протиставляє соціалізм, а виробничі асоціації розглядає як перехідну форму до майбутнього соціалістичного ладу. У майбутньому суспільстві засоби виробництва будуть спільними, спільною буде праця, а доходи розподілятимуться відповідно до трудового внеску кожного працівника.