60. Ліберальне народництво в Укр. П. Червінський Т.Осадчий М.Левицький.

Ліберально-народницький напрям сусп.-ек. думки виникає в Укр. вже в 70-ті роки. Його предст. були зв’язані з рев. народництвом. Критикуючи капіталізм, ліберальні народники протиставляли йому дрібне вир-тво селян і ремісників. Великого значення у зміцненні  дрібнотованого вир-тва вони надавали  різним формам кооперації.

Типовим представником ліберального народництва 70-х років в Укр. П. Червінський 1849-1931. У 1876-1890рр. він очолював стат. бюро Чернігівського губернського земства. Червінський намагався довести можливість застосування вчення Маркса при аналізі ек. розв. Рос. Погляди Ч. були викладені в статтях , опублікованих в “Неделе” У розв. людського сусп. він виділяє чотири типт нар. госп : патріарх., рабське, кріпосне й товарне. Перші три типи він об”єднує одним терміном—особисте господарство , в якому прод не виходить  за його межі. Ч. ідеалізує натур. госп і протиставляє йому товарне, якому властива протилежність  інтересів покупців та продавців як товарів, так і роб. сили.

Ек. рос. на думку Ч. перебуває в перехідному стані від натур. до товарного вир-тва. Як типовий народник , він не бачить в Рос. умов для розв кап-лізму. Це ,на його думку, зпричин з того що Для розв великої пром повинен бути пролетаріат, яког не має в Рос. Ч виступає на захист общини бо її знищення  на його думку призведе до утворення пролетаріату, а , отже, і буржуазії. Кап-зм в Рос не може бути запровадж. природньо.

Левицький-найбільш відомий представник ліберального народництва, критикує капіталізм. Він, як і народники взагалі заперечував можливість розвитку капіталізму в Росії. Одним із доказів на користь цього погляду стала для Л. теорія відтворення Сісмонді, яку сприяняли і рос. народники. Розглядаючи паростки кап-зму в Рос. як штучне явище, Л. виступає із закликом спинити його розвиток. Кап-зму він протиставляє дрібне вир-тво, напівнатуральне госп-тво селян і ремісників. Саме йому він провіщає велике  майб. Л. увійшов в істор сусп думки не лише як теоретик ліберального народництва, а й як практик, який розробляв численні проекти розв дрібного вир-тва, і намагався втілити їх у життя. Він є прихильником створення різних форм кооперації, різних артілей, с/г виставок, надання дешевого кредиту дрібним виробничкам тощо. Не забуває він і про общину, яку називає запорукою майб. добробуту, тому що вона полегшує перехід до сусп. госп. всієї громади всього села. Найб теорет опрацюванням Л. став “Артільний договір” , який було перекладено багатьма мовами .

Т. Осадчий—економіст, земський статистик, гром. діяч. Висупив як ідеолог дрібної буржуазії, хоч і проголошував ідею створення сприятливих сусп-ек-них умов для діяльн. всіх класів. У своїх працях він констатує як наявність сприятливих умов для розв кап. в Півд.-зах. краї , так і розгортання самого процесу кап. розв. Він бачив неминучість цього розв і навіть визнавав його певну прогресивність. Але розв. кап-зму О. протиставляє дрібне вир-тво. селян і ремісників. Навіть констатуючи процес диференціації селянства розуміючи його неминучість пропонує  надання допомогои дрібному госп. з боку держ. Поліпшити стан селянства Осадчий сподівався підвищенням культ. землеробства, наданням селянам дешевих кредитів, довгострок. орендою тощо. Осн. наголос О. робить на необх. зміцнення середнього самодостатнього тобто натур. госп.

61. Політична економія в Україні в ІІ пол. 19 – поч. 20 ст. та її еволюція.

Бурхливий розвиток продуктивних сил у пореформлений період супроводжувався значними соціальними зрушеннями. Поглибленням соціальних суперечностей, пожвавленням суспільної думки. Зміни, що сталися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 року, позначився і на розвитку політичної економії.

Економістів цікавлять проблеми аналізу економічних категорій, з’ясування предмета ПЕ, якій вони надавали виняткового значення в суспільному житті.

Одним з перших розробив курс ПЕ російською мовою Т.Ф.Степанов (1795-1847) – професор ПЕ Харківського університету. Степанов широко і творчо використовує надбання світової науки в галузі ПЕ. Аналізує такі питання, якпредмет ПЕ, суть і джерела багатства, продуктивні й непродуктивні класи, продуктивну й непродуктивну працю, суспільний поділ праці, відношення між виробництвом та споживанням, цінність, капітал, заробітну плату, прибуток, ренту, процент, кредит, НД тощо. У висвітленні цих категорій Т.Степанов не був оригінальним. В дусі Сміта він визначає такі категорії, як цінність, багатство. Під капіталом він фактично розуміє засоби виробництва, хоч і застерігає проти однобічного його розуміння. Він не лише аналізував і пропагував теоретичні ідеї західноєвропейських економістів, а й пов’язував йх з російською дійсністю, використовував для критики феодально-кріпосницької системи.

62. Економічні погляди М.Туган_Барановського (1819-1919) – учений зі світовим ім’ям, що зробив вел. внесок у розвиток багатьох теор. проблем економіки. Народився в дворянській сім’ї в Харківській губернії. Т.-Б. став першовідкривачем сучасної інвестиційної теоррії циклів. Ще 1894р. він опублікував працю “Промислові кризи в суч. Англії, їх причини і вплив на нар. життя яку захистив як магістерську дісертацію в Моск. ун-ті. Він критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади “теорії реалізації” Сея , яка стверджувала, що пропозиція порджує попит. Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те , що межа вир-тва визн. прод. силами людства .Він писав, що поит на товари створюється самим вирибництвом і жодних зовнішніх меж для розширеного відтворення, крім браку прод. сил, не існує. Це на його думку підтверджує ідея про зв. пром. коливань з період. зростанням основного капіталу . Він розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух “ек. акт-сті”, а також фактори , що зумовл. таку активність . Т.-Б. звертає увагу на виявлення гол. рушійної сили ек. активності і робить висновок, що це є рух інвестицій. Він першим сформулював осн. закон інвестиційної теорії циклів , відповідно до якого фази пром. циклу визн активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях , що виготовляють засоби вир-тва порджує мультипрлікаційний процес всіх елементів ек. активності.

Джерелом приб. він наз весь капітал.

У багатьох дослідж. “Учення про гран. кор-сть”, “Осн. помилка абстрактної теорії кап-зму” та ін. вчений намагався переорієнтувавти П.Е. в Рос. та Укр.  на позиції

Велику увагу він приділив питанню розвитку капіталізму в Рос., що в останнє десятиріччя 19ст стало головним тор питаням у країні. Було опублік  його докторську  дисетацію “Рос. фабр. в минулому та сучасному. Історико-економічне досл.”.

63. Ек. погляди М. Зібера.

Професор Київського університету Зімер захищав труд теорію варт. Маркса. Зібер захистив маг. дисертацію “Теорія цінності й капіталу Д. Рікардо  у зв. з пізнішими доповненнями та роз’ясненнями”. 1876-1878рр м. Зібер публікує в економічних журналах кілька статей під назвою “ Економ. теор. К. Маркса”, що в них викладає зміст першого тому “Капіталу”.

Він показує суперечності кап. вир-тва й привертає увагу  до них увагу читачів глибоко аналізує стан. робітників. В цей час він критикує  теорії цінності Г. Маклеода, Дж. Мілля, Т. Мальтуса, Н. Сеніора та ін. ек-стів. Детально проаназівувавши проблему форм власності, він простежив процес виникнення грошей , аналіз. їхні функції.На думку М.Зібера , заслуга М. полягає у вирішенні двох питань: з’ясуванні генетичного розвитку грошового обміну й чіткого визначення різних грошових ф-цій.

Теор. додаткової варт. К. Маркса він розглядає, як найвище досягнення економічної теор., оцінюючи вчення М. як дальший розвиток  осн. засад науки. Виклавши вчення Д.Рікардо про чистий прибуток, М Зібер пише “Що ж лишалось авторові “Капіталу” додати до цього , крім точнішого, докладнішого й зрозумілішого формулювання?” Сам З. залишається у розумінні прибутку на позиціях  Рікардо.

Погляди З. на закон-сті сусп розв. заслуговують на додаткове вивчення. Він досл. питажння розв первісного сусп. , виникнення різних форм власності, великого й дрібного вир-тва в земельному госп.

Велике знач. мали праці З., що заперечували народницьку тезу про особливість шляху екон. розв. Росії. Він зазначав що розв Рос. відбувається  за об”єктивними ек. законами і неминуче приведе до кап-лізму.

64. Загальні хорактеристики розвитку економічної теорії в 20ст та її основні напрямки.

Зміни, що сталися в економічному та суспільному житті після реформи 1861р (бурхливий розвиток прод сил супроводжувався соціальними зрушенями, поглибленями класових суперечностей, пожвавленям суспільної думки) позначилися і на розвитку політичної економії.