20. Еволюція класичної політичної економії в Англії в першій половині 19ст. Д.Мілль, Н.Сеніор.

 Джеймс Мілль(1773-1836) поділяв погляд Юма та Бентома, які ставили інтереси окремої особи. Праця “Історія Британської Індії” Мілль суворо дотримувався доктрини Рікардо. Мілль намагається вирішити проблему вартості тієї частини товару, що належить робітникові. Він вказує на те, що заробітна плата не є еквівалентом  частини вартості, а під дією співвідношення попиту і пропозиції лише наближається до неї.Мілль прихильник теорії фонду заробітної плати. Він вважав, що низький рівень заробітної плати зумовлений швидким зростанням робочого населення та сталістю фонду. Важливим доповненням доктрини було положення Мілля про природу ренти. Вважав, що рента знах. в антогонізмі з прибутком, оскільки формується за його рахунок.Прибуток та зар. плата у нього виконують різні функції: прибуток викор. для  відтворення уречевленої, а зар. плата-живої праці.

Уїль’ям Сеніор(1790-1864) займався проблемами законодавства. Він не ставить перед собою завдання побудови повної соц. філософії, а обмежував предмет політ.економії як науки вивченням природи в-ва та розподілу багатства, і в цьому наслідує Рікардо і Мальтуса. Теорія політ.економії викладена у його книзі “Політ.економія”. Об’єкт досл-ня – багатство, що виступає у вигляді речей які можуть обмінюватись або мають вартість.Він розрізняє три власт-ті речей: вартість, корисність, обсяг пропозиції. Формулюючи теорію вартості він великого значення надає корисності-перший чинник вартості. Другим чинником є рівень доступності блага. Витрати в-ва включають два елементи- працю та капітал. Капітал у нього- це поєднання землі, праці, утримання. Основним напрямом політекон-го досл-ня була проблема розп-лу сусп-го багатства. Зростання прибутку і зар.плати залежить від розмірів утримання капиталіста. Сеніора можна вважати одним з перших засновників теорій відносної та гран. корисності, попиту і пропоз-ції, суб’єкт-ної вартості.

21. Еволюція класичної політичної економії в Англії в першій половині 19ст. Завершення класичної традиції в працях Дж.С.Мілля.

  Джон Стюарт Мілль(1806-1873). Основна праця- “Принципи політичної економії”(1848). Ця книга протягом 2-ї пол. 19ст. була основним вивчальним посібником для економімтів. Книга склад-ся з 5 розділів: 1-й- виробництво, 2-й- розподіл, 3-й- обмін, 4-й- вплив сусп-го прогресу на ви-во та розподіл, 5-й- вплив уряду.Основні положення праці: політ.ек. визнавав як науку, що досліджує закони тих сусп-х, що є результатом сумісних і людства по створенню багатства. Під “капіталом” він розумів “раніше накопичений матеріалізований продукт праці”. Капітал інвестується на придбання засобів в-ва і робочої сили.Гроші він не вважає капіталом. Вони є лише відображ-м реально існуючого каіталу.

 Мілль розглядає капітал як утримання від продуктивного спожив-я, а прибуток капіталіста- як виногороду від утримання за споживання. Аналізує вплив ек-го прогресу сус-ва на в-ва і розподіл.

 Застосовані М. підходи при аналізі факторів ек-го роз-ку сус-ва дають підстави вважати його одним із засновників теорії “ек-го розвитку”. Він розглядає державу як фактор, який впливає на прогрес сус-ва. При цьому, виділяє обов’язкові і необов’язкові фун-ї держави, показує межі втручання держави в економіку.

 22. Економічна теорія у Франції в І-й пол. ХІХ ст. Економічне вчення Жан Батіста Сея.

 Липнева революція 1830 р., вирішальну роль в якій відіграла боротьба народних мас і насамперед паризьких робітників, привела до утворення буржуазної монархії на чолі з Луї Філіппом.

 Розвиток капіталізмув 30-х роках привів до дальшого погіршення становища роб. класу Франції. Робітники ведуть боротьбу за поліпшення свого становища. У 1831 і 1834 рр. Відбувається повстання ткачів  у Ліоні, які були жорстоко придушені буржуазним урядом.

 Розквіт ПЕ в Англії співпав із занепадом її старої школи у Франції. Вихід у світ роботи А.Сміта “Багатство народів” прискорили і остаточно завершили розпад меркантилізму та фізіократії. Батьком нового напряму ПЕ у Ф. був Жан Батіст Сей (1767- 1832). Себе називав коментатором теорії Сміта. Його коментарі зводились до ревізії основних наукових положень класичної школи. Сей виражав інтереси фр. буржуазії, виступав за вільну торгівлю і був проти втручання держави  в економічне життя. Основна праця – “Трактат ПЕ” (1803). Сей поділяв ПЕ на три самостійні частини: виробництво, розподіл, споживання. Вважав, що економічні закони мають вічний характер. Звів вартість до споживної вартості. Величину вартості він визначив витратами виробництва. Сею належить відома теорія трьох факторів виробництва (у створенні вартості беруть участь три фактори: праця, капітал, земля. Праця створює зрплату, капітал – прибуток, а земля – ренту. В сумі ці доходи і складають вартість. Таким чином, доходи виступають як винагорода, жодних суперечностей в суспільстві немає).

 Ідеалізуючи систему вільної конкуренції, Сей заперечував неминучість криз надвиробництва. Сформулював закон ринку, згідно з яким обмін продуктів на продукти автоматично веде до рівноваги між купівлею і продажем.  Методологія Сея, особливо його теорія  трьох факторів виробництва, широко використовується і в сучасній ПЕ.

23. Економічна теорія у Франції в І-й пол. ХІХ ст. Фредерік Бастіа.

 Липнева революція 1830 р., вирішальну роль в якій відіграла боротьба народних мас і насамперед паризьких робітників, привела до утворення буржуазної монархії на чолі з Луї Філіппом.

 Розвиток капіталізмув 30-х роках привів до дальшого погіршення становища роб. класу Франції. Робітники ведуть боротьбу за поліпшення свого становища. У 1831 і 1834 рр. Відбувається повстання ткачів  у Ліоні, які були жорстоко придушені буржуазним урядом.

 Розквіт ПЕ в Англії співпав із занепадом її старої школи у Франції. Вихід у світ роботи А.Сміта “Багатство народів” та розвиток класичних екон. ідей у працях Сея,  прискорили і остаточно завершили розпад меркантилізму та фізіократії. Представником нового напряму ПЕ у Франції був Фредерік Бастіа (1801-1850). Він був ідеологом фритрейдерства, найбільш послідовно розвивав мінову концепцію. Для Бастіа “з точки зору економічної, суспільство є обмін”. В обміні беруть участь рівноправні учасники, які обмінюються послугами, а вартість є відношенням послуг, що ними обмінюються учасники обміну.

 Матеріальний процес виробництва, в якому внаслідок процесу праці створюється продукт і вартість, Б. підміняє зусиллями і напругою. У нього капітал існує тому, що капіталісти відстрочують споживання капіталу, а це утримання вимагає напруги і зусиль так само, як і всякий процес праці. Винагоодою за це утримання є процент.

 Б. виступав проти теорії земельної ренти Рікардо. Рента виникає тому, вважав він, що земельні власники або їхні предки вклали у землю капітал.

 Б. підтримував теорію гармонії класових інтересів. У суспільстві, якщо держава не втручається в його економічне життя, на базі вільної конкуренції досягається рівновага класових інтересів, здійснюється процес взаємного надання послуг.

 Його теза про самовирішення всіх проблем, поширюється ним на всі аспекти суспільного життя. Він заперчував будь-які форми втручання, а надто державного, у будь-які сфери. Тому його вцілому синтезована теорія була використана наступними економістами.

24.Політ.ек-я в США у перш.половині 19 ст. Г.Ч.Кері.

Генрі Чарлз Кері(1793-1879) наслідує А. Сміта, але з часом свою теорію вільної торгівлі підмінює протекціонізмом. Основні праці- “Принципи політ.ек.”(1837-1840)-в 3-х томах, “Гармонія інтересів”(1872). Визнає ідею корисності, вважає, що торгівля товарами- це обмін на основі врахування витрат в-ва. Він був першовідкривачем теорії гармонії інтересів. У відповідності з нею повну гармонію забезпечує розподіл, який враховує вклад кожного у виробництво. Він відкрив”з-н зростання долі робітників у нац.продукті”. Він дотримується переконань, що існує простий і прекрасний з-н природи, що діє на користь сус-ву – це з-н зростання. В 50-х роках стає поборником протекціонізму, який на його думку сприяє раціон-му розміщенню вир-в і організації центрів. Але головним елементом є можливість зберегти для вир-ка внутр.ринок за рахунок автономізації ек-ки. У Кері майже небуло послідовників, він не створив школи, і на його теорії нац.ек-ки та протекціонізму ми знах-мо лише посилання.