3. Загальна характеристика класичної економычноъ теорії

Розвиток капіталізму спричинив розпад Меркантелізму. З розвитком мануфактурного виробництва центр уваги буржуазії перемістився у сферу виробництва, виникає КПЕ.

Представники КПЕ перенесли дослідження із сфери обігу у сферу виробництва. З цього часу виникає економічна наука у власному розумінні цього слова. вони зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносин6 використовуючи метод наукової абстракції. Намагалися довести, що в економічному житті панують об’єктивні (природні) закони, порушення яких призводить до суспільного лиха. Уявлення класичної школи про суспільні відтворення базуються на принципі природної рівноваги в економічній системі. Це було пов’язано з їх впевненістю про існування об’єктивних економічних законів6 котрі не залежать від волі людини6 але можуть бути пізнані нею.

КПЕ виступала за мах. обмеження держави в економіку, за свободу торгівлі.

Економічній лібералізм значною мірою поєднувався з лібералізмом політичним, з ідеями буржуазної демократії. Був дан глибокий аналіз таких основних категорій товарного господарства, як цінність, капітал, зарплата, прибуток, рента, гроші, товар, тощо. Не зважаючи на це теорія КПЕ не позбавлена і певних слабких сторін.

4. Інституціоналізм та його еволюція

Інституціоналізм – своєрідний напрямок в економічній науці. Своєрідність – прихильники в основу беруть не тільки економічні проблеми, а звязують їх з проблемами соціальними, політичними, етичними правовими тощо. Почав формуватися наприкінці 19 ст. Основи було закладено Т. Вебленом. Назва напряму по­ходить від латинського слова «institutio» (звичай, настанова) і близького до нього «інститут» (зовнішнє втілення «інституцій», закріплення їх у вигляді законів).  Інститути розглядали як спосіб мислення та дії, який закріпився у звичках, звичаях, нормах поведінки, у законодавчих установах. Характерна риса методології – послідовний історизм.  У процесі еволюції відбувається природний добір інститутів: ті, що не виправдали себе і віджили, відмирають, а які вижили – видозмінюються і пристосовуються до нових умов. 

Пірс, Дж. Дьюї та Ж. Леб — основоположники прагматизму. Певний вплив справила німецька історична школа з її історичним методом, акцентуванням уваги на правових нормах та політиці держави. В американській економічній літерату­рі навіть стверджувалося, що інституціоналізм є суто американсь­ким різновидом історичної школи.

    Виникнувши напр 19 ст, ідеї інст. У 30рр 20 ст оформилися в самостійну течію як реакція на значні зміни в характері ринкової економіки (монополізація, глибокі кризову потрясіння, соц.конфлікти) і нездатність неоклас.ортодоксії вписати ці зміни в систему свої теор.уявлень. Досліджуються конфлікти інтересів різних соц.груп і класів, виявляють границі можливостей ринкової системи автомат.відновлювати порушену рівновагу й обгрунт. Необхідність соц. Контролю над економікою, у встановленні якого важливу роль відіграє інститут держави.  Кінець 20-поч 30рр – широке розповсюдження ідей. Однак 2-а пол. 30рр кейсіанство відтісняє інст.

50-60рр – нова хвиля популярності і повязана із спробами осмислення соц-екон. Наслідків науково-техн. Революції. Акцентується увага на трансформуючій ролі техн.прогресу. З”явл. Франц.і шведс.різновиди існт.

Криза кейсіанства у 80рр 20 ст та відродження неоклас. Традицій вплинули і на інст.напрямок. Формується „неоінституціоналізм”. Нова течія запозичила в неокласиків техніку мікроекономічного аналізу. В центрі уваги – проблема раціонального вибору.