18. Нова історична школа.

70-х роках XIX ст. в Німеччині утворилася нова історична школа, Головна відмінність від попередньої - її лідери аналізували особливості соціально-економіч­ного розвитку країни на новому етапі — етапі переходу до монопо­лістичного капіталізму, посилення націоналістичних, мілітаристсь­ких тенденцій у політиці об'єднаної Німеччини, зростання класової конфронтації та ідеологічних суперечностей у суспільстві — і нама­галися розробити конструктивні програми «класового миру» і соці­ального партнерства. Саме її представники заклали основи буржуа­зно-реформістських концепцій соціальної політики. Водночас своїм важливим завданням ця школа вважала теоретичну та ідеологічну боротьбу з марксизмом як новою впливовою течією в робітничому русі Німеччини.

Г. Шмоллер (1838—1917) засновник. «Основи загального вчення про народне господарство»

Л.Брентано (1844—1931) «Класична політична економія» «Етика і народне господарство в істо­рії» 

К.Бюхер (1877—1930) «Піднесення національної економіки»

Вони довели постулат істориків про специфіку історичного шляху кожної нації до повного заперечення яких-небудь закономірностей у суспільному розвитку.

Зібрали і обробили великий фактичний і статистичний матеріал з історії окремих господарських установ: середньовічних ремісничих цехів і купецьких гільдій, фінансових організацій окремих держав і міст Німеччини.

Особливість – історію господарства вон розглядали не тільки як історія матеріальної культури, а як рух духовних цінностей: поглядів, звичаїв, етичних установок, релігійних уявлень.

Характерна риса – ставлення до держави як до найважливішого інституту господарського життя.

Стара школа пов”язувала з державою надії на заступництво національної промисловості і захист від іноземної конкуренції, а молода школа бачила в ньому втілення національної єдності і згоди, які необхідні для економічного процвітання і соціальної гармонії. Держава повинна вирішувати важливі соціальні завдання: турбота в освіті, охороні здоров”я, надавати допомогу непрацездатним тощо. Зближення позиції із соціалічтичними ідеями.

Був обгрунтований і застосований принцип історизму. Стало очевидним, що економічне життя набагато багатше і змістовніше від тих абстрактних ідей, які просувала класична школа.