РОЗДІЛ 1 ВИЗНАННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ОЦІНКА ТА РОЛЬ МАЛОЦІННИХ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ’ЄКТІВ
1.1 Визнання роль малоцінних та швидкозношувальних предметів в діяльності господарюючих суб’єктів
Власність підприємств і комерційних структур матеріалізується в майні.
Майно у всіх його видах, яке належить підприємству, називається його активами. Активи являють собою економічні ресурси підприємства, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, і використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
А економічна вигода – це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. До того ж актив може бути відображений в Балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена. Таким чином, якщо при надходженні ресурсів підприємство має надію отримати в майбутньому економічні вигоди від їх використання, воно відображає вартість таких ресурсів у складі своїх активів. В іншому випадку їх вартість списується на витрати періоду.
В залежності від характеру участі в господарському процесі та швидкості обороту виділяють необоротні та оборотні активи підприємства. За міжнародними стандартами це “Довгострокові активи” та “Поточні активи”.
Відповідно до П(С)БО 2 ”Баланс”, оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати Балансу.
Щодо міжнародних стандартів, то строк споживання оборотних активів обмежовується визначенням ”на протязі одного року”, не специфікуючи операційний цикл.
Формування оборотних активів підприємства пов’язане з трьома основними етапами його розвитку:
· створення нового підприємства. Це найбільш складний етап формування оборотних активів;
· відтворення кількісного та якісного складу оборотних активів для забезпечення нормального функціонування підприємства, а також розширення, реконструкція та модернізація діючого підприємства. Цей етап формування оборотних активів можна розглядати як постійний процес розвитку, розширення активів;
· формування нових структурних підрозділів діючого підприємства.
Оборотні активи за своєю природою мають певні особливості.
До позитивних особливостей можна віднести наступні:
· високу ліквідність, в тому числі їх частка знаходиться у вигляді готових засобів розрахунку (грошові активи);
· високий потенціал структурної трансформації, тобто можуть бути легко перетворені з одного виду в інший при регулюванні грошового та матеріального потоку;
· легкість управління.
Поряд з перевагами оборотні активи мають також недоліки, а саме:
· частина оборотних активів, яка знаходиться у грошовій формі, в значній мірі схильна до втрати вартості в процесі інфляції;
· тимчасово вільні оборотні активи в формі грошових коштів генерують менший прибуток у порівнянні з тимчасово вільними позаоборотними активами, а надлишкові матеріальні оборотні активи не тільки не генерують прибуток, але й потребують додаткових втрат на їх збереження;
· мають місце втрати запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з їх природним убутком тощо.
У складі оборотних активів велику питому вагу мають запаси, якими розпоряджається підприємство. А, згідно П(С)БО 9 “Запаси”, до складу запасів віднесено малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.
До набрання чинності Законом України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні» за п. 47 Положення про організацію бухгалтерського обліку i звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 250 існувало дві критерії віднесення предметів до малоцінних: термін служби i вартість. Термін служби не повинен був перевищувати один рік. Гранична вартість періодично змінювалася (збільшувалася) i останнє її значення дорівнювало 1000 грн.
На сьогодні облік МШП регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», згідно з яким малоцінні та швидкозношувані предмети використовуються протягом не більше одного року. Таким чином, для віднесення предметів до МШП використовується один критерій – термін їх служби. Предмети терміном служби більше року до МШП, що враховуються у складі запасів, не відносяться.
К. Маркс так висловлювався щодо місця запасів у npoцeci виробництва: «Щоб процес виробництва протікав безперервно — цілком незалежно від того, чи поновлюється цей запас щоденно або тільки через певні строки, — необхід¬но, щоб на місці виробництва постійно знаходився великий запас сировини i т. ін., ніж той, який споживається, наприклад, щоденно або щотижня. Безперервність процесу вимагає, щоб наявність необхідних для нього умов не зале¬жала ні від можливих перерв при щоденних закупках, нi від того, що товарний продукт продається щоденно або щотижня, i тому тільки не регулярно може перетворюватися назад в елементи його виробництва...» [цит. за 5 с.8].
Сонко В. Розкриває твердження запаси з боку накопичених ресурсів,що перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва. Фактично, вважає він, зміст тут зовсім інший, запаси — це сукупність матеріальних благ, вироблених невідомо для чого й кого, які навряд чи колись взагалі будуть використані за призначенням [21, c.56] . А відбувається це тому, що ці запаси заготовляв, зберігає зовсім не той, хто їх у майбутньому споживатиме. А тому заготівник (держава) заготовляє те, що йому заготовляти зручніше i вигідніше, а зовсім не те, що може знадобитись конкретним споживачам — підприємствам, організаціям, тим більше, окремим громадянам.
Основним завданням збільшення ефективності промислового вироб¬ництва має стати не орієнтація на обсяги виробництва, а на ринковий попит. Тобто, на відміну від державно-монополістичної системи господарювання, яка ґрунтувалась на принципі «продавати те, що виробляється» ринкова система має ґрунтуватись на принципі «виробляти те, що продається» [17, c.121].
Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. виділяють запаси, як матеріальні ресурси необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [32, c.44].
Лень В.С., Гливенко В.В. вважає, що створення запасів, їхнє збереження, витрачання i поповнення характерних для вcix видів господарської діяльності - від домогосподарства до економіки [4, с.112]. Різні вироби або ресурси, які безпосередньо не використовуються в даний момент часу, можна вважаться запасами. Тому проблемами управління запасами займаються не тільки спеціальні організації - з ними стикається практично кожна людина.
У підручниках з бухгалтерського обліку piзні автори виділяють і дають визначення виробничим запасам: так, Бутинець Ф.Ф. під сутністю виробничих запасів розуміє все те, що завезено на склади підприємства i ще не вступило в першу стадію обробки, тобто частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання [8, с.59]. Також Лень В.С., Гливенко В.В. визначає виробничі запаси як предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес; складаються вони з сировини, ос¬новних i допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів i комплектуючих виробів, тари i тарних матеріалів, запасних частин для поточного ремонту основних фондів . До складу сировинної 6ази зараховують:
- предмета праці, що знаходяться в природному середовищі (потенційні сировинні ресурси);
- продукти першого (екстрактивного) ступеню обробки природно! сиро¬вини (первинна сировина);
- відходи виробничого, суспільного i індивідуального споживання (відходи);
- вторинна сировина;
-імпортована сировина, як додаток до власного сировинної бази [14, с.113].
Склад зaпaciв на кожному конкретному підприємстві залежить, від сфери його діяльності. Так, на промислових підприємствах основними видами запаciв є виробничі запаси, незавершене виробництво та готова продукція; на сільськогосподарських підприємствах крім перелічених зaпaciв тварини на вирощуванні i відгодівлі; у торгівлі — товари; на підприємствах, що надають послуги, - це виробничі запаси та незавершене роботи (послуги) [17, c.122].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси" - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством [26].
Отже з вище згадуваного можна зробити висновок, К.Маркс виділяє запаси, як нероздільну частину виробничого циклу, про необхідність їх поновлення, але не розглядає їх як частина у споживанні та управління підприємством. Більше уваги приділяє Сопко В., запаси з боку особи що безпосередньо хто формує запаси та виділення запасів як елемент продажу та перепродажу, та наступного використання. Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. ототожнюються з Сопко В. Бутинець трактує запаси частина операційного циклу з їх обробкою та у процесі виробництва. Найбільш точно і поширено розглядається П(с)БО№9, де виділяють усі стадії запасів: виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг та управління підприємством. Звідси слідує, що запаси – активи, які утримуються підприємством для реалізації, що безпосередньо беруть участь у продажі товарів, які виготовляються для продажу та використовуються для споживання та управління виробництвом.