ПМПА 1006 Аудит фінансових звітів банків
(чинне Положення)
ЗМІСТ
Параграф
Вступ Цілі аудиту
Погодження умов завдання з аудиторської перевірки
Планування аудиту
Внутрішній контроль
Виконання процедур по суті
Надання висновку про фінансову звітність
1—8
9—11
12—14
15—55
56—70
71—102
103—105
Додаток 1: Ризики та проблеми стосовно шахрайства та протизаконних дій
Додаток 2: Приклади розгляду системи внутрішнього контролю та процедур по суті для двох сфер банківської діяльності
Додаток 3: Приклади фінансової інформації, коефіцієнтів та показників, що зазвичай використовуються при аналізі фінансового стану та результатів діяльності банку
Додаток 4: Ризики та проблеми гарантованого розміщення цінних паперів та брокерських операцій з цінними паперами
Додаток 5: Ризики та проблеми приватних банківських операцій та управління активами
Глосарій та довідковий матеріал
Положення з міжнародної практики аудиту (ПМПА) 1006 "Аудит фінансових звітів банків" слід розуміти в контексті "Передмови до міжнародних стандартів контролю якості аудиту, огляду, інших завдань з надання впевненості та супутніх послуг", де вказано застосування та статус ПМПА.
|
* Базельський комітет з банківського нагляду - це комітет представників банків та органів банківського нагляду, створений керівниками центральних банків Групи десяти країн у 1975 р. До його складу входять вищі представники органів банківського нагляду з Бельгії. Іспанії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Сполученого Королівства, СНІ А, Франції, Швеції, Швейцарії та Японії. Як правило, засідання проводять в Банку міжнародних розрахунків в Базелі, де знаходиться постійний Секретаріат. |
Це Положення з міжнародної практики аудиту підготовлене Комітетом з міжнародної практики аудиту (КМПА) Міжнародної федерації бухгалтерів. До складу підкомітету з аудиту банків КМПА входили спостерігачі з Базельського комітету з банківського нагляду* (Базельський комітет). Цей документ був затверджений для публікації на засіданні КМПА у жовтні 2001 р. Він ґрунтується на МСА, чинних на 1 жовтня 2001 р.
- Вступ
1. Метою цього Положення є надання практичної допомоги аудиторам і поширення належної практики застосування Міжнародних стандартів аудиту (МСА) в аудиторських перевірках фінансових звітів банків. Проте це Положення не є вичерпним списком процедур і практики, які слід застосовувати в аудиторській перевірці. При проведенні аудиторської перевірки відповідно до МСА аудитор виконує всі вимоги МСА.
2. У багатьох країнах органи банківського нагляду вимагають, щоб аудитор надавав висновки про певні події регулювальним органам або регулярні звіти на додаток до аудиторського висновку про фінансові звіти банків. У цьому Положенні не йдеться про такі висновки, вимоги до них широко варіюються в різних країнах. ПМПА 1004 " Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів" розглядає це питання докладніше.
3. У цьому Положенні банк - це будь-який тип фінансової установи, основна діяльність якої - операції з депозитами і запозиченнями з метою кредитування та інвестування; її визнано банком регулювальними органами в тих країнах, де вона провадить свою діяльність. Існує багато інших видів суб'єктів господарювання, які виконують подібні функції, наприклад, будівельні товариства, кредитні спілки, товариства взаємодопомоги, позиково-ощадні асоціації та депозитні (ощадні) установи. Рекомендації цього Положення застосовують до аудиторських перевірок фінансових звітів, які охоплюють банківські операції, що здійснюють такі суб'єкти господарювання. Вони також застосовуються до консолідованих фінансових звітів, які включають результати банківських операцій, здійснюваних будь-яким членом групи. Це Положення стосується тверджень щодо банківських операцій у фінансових звітах суб'єкта господарювання та, таким чином, вказує, які твердження у фінансових звітах банку призводять до особливих труднощів та чому це відбувається. Це потребує підходу, який грунтується на елементах фінансових звітів. Проте при одержанні аудиторських доказів для підтвердження тверджень у фінансових звітах аудитор часто виконує процедури, враховуючи типи операцій, що здійснює суб'єкт господарювання, та вплив цих операцій на твердження у фінансових звітах.
4. Банки, як правило, здійснюють багато різних операцій. Проте більшість банків продовжують здійснення загальних основних операцій: депозитні операції, позики, кредитування, розрахунки, купівля та продаж і операції з казначейськими цінними паперами.
Основною метою цього Положення є надання рекомендацій з наслідків таких операцій для аудиторської перевірки. Крім того, це Положення надає, стислі рекомендації щодо гарантованого розміщення цінних паперів та брокерських операцій з цінними паперами, управління активами, а саме операцій, з якими часто стикаються аудитори фінансових звітів банків. Банки звичайно здійснюють операції, пов'язані з похідними фінансовими Інструментами. Це Положення надає рекомендації щодо наслідків таких операцій для аудиторської перевірки, коли вони складають частину операцій банку з продажу і купівлі та казначейських операцій з цінними паперами. ПМПА 1012 " Аудит похідних фінансових інструментів" надає рекомендації з таких операцій, коли банк утримує похідні інструменти як кінцевий користувач.
5. Це Положення призначено для висвітлення ризиків, які є унікальними для банківських операцій. Є багато питань, пов'язаних з аудиторською перевіркою, які банки поділяють з іншими комерційними суб'єктами господарювання. Передбачається, що аудитор має достатнє розуміння про такі питання і отже, хоча ці питання можуть впливати на аудиторський підхід або мати суттєвий вплив на фінансові звіти банку, у цьому Положенні вони не розглядаються. Це Положення описує у загальних термінах аспекти банківських операцій, про які аудитор обізнаний до здійснення аудиторської перевірки фінансових звітів банку: воно не призначено для опису банківських операцій. Отже, це Положення саме по собі не надає аудиторові достатніх фундаментальних знань для проведення аудиторської перевірки фінансових звітів банку. Проте воно визначає сфери, де потрібні фундаментальні знання. Аудитори доповнюватимуть рекомендації цього Положення відповідним довідковим матеріалом та посиланням на роботу експертів, якщо потрібно.
6. Банкам властиві такі характеристики, які, зазвичай, відрізняють їх від більшості інших комерційних підприємств:
• банки зберігають значні суми, включаючи грошові кошти та оборотні фінансові інструменти, фізична безпека яких має бути забезпечена під час передачі та при збереженні. Вони також зберігають та контролюють оборотні інструменти та інші активи, які можна легко передавати в електронній формі. Характеристики ліквідності таких статей призводять до підвищення ступеня вразливості банків з погляду незаконного привласнення та шахрайства. Таким чином, банкам треба встановити формальні операційні процедури, чітко визначені повноваження окремих осіб та жорсткі системи внутрішнього контролю;
• банки часто здійснюють операції, які починаються в одній юрисдикції, відображаються в звітності в іншій юрисдикції, а управляють ними ще в іншій юрисдикції;
• банки часто здійснюють операційну діяльність з дуже низьким співвідношенням капіталу і загальних активів, що підвищує вразливість банків несприятливим економічним подіям та ризику банкрутства;
• банки мають активи, вартість яких швидко змінюється та часто її важко визначити. Отже, відносно невелике зменшення вартості активів може значно впливати на їхній капітал та потенційно на їхню законодавчо встановлену платоспроможність;
• банки, звичайно, отримують значну суму фінансування від короткострокових депозитів (застрахованих чи незастрахованих). Втрата довіри вкладниками до платоспроможності банку може швидко призвести до кризи ліквідності;
• банки мають обов'язки стосовно активів, які вони утримують, але які належать іншим особам. Це може призвести до зобов'язань за порушення довірчою особою її обов'язків. Тому банкам слід встановлювати операційні процедури та заходи внутрішнього контролю, які призначені забезпечити, щоб операції з активами здійснювалися лише у відповідності з умовами, за яких активи були передані банку;
• банки здійснюють велику кількість різноманітних операцій, вартість яких може бути значною. Це, зазвичай, потребує складних систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також широкого застосування інформаційних технологій (ІТ);
• банки зазвичай діють через мережі філій і відділень з широкою географією розташування. Це обов'язково спричиняє більшу децентралізацію повноважень та розосередження функцій обліку й контролю, що закономірно ускладнює застосування єдиної операційної практики та єдиних облікових систем, зокрема, коли мережа філій розташована за межами національного кордону;
• часто клієнти можуть прямо розпочинати та завершувати операції без жодного втручання працівників банку, наприклад, за допомогою Інтернету чи банкоматів;
• банки часто беруть на себе значні зобов'язання без початкового переведення коштів, за винятком у деяких випадках, сплати гонорарів. Такі зобов'язання можуть бути відображені обліковими позабалансовими записами. Отже, їхнє існування важко виявити;
• діяльність банків регулюється державними органами, а тому їхні нормативні вимоги часто впливають на принципи бухгалтерського обліку, яких дотримуються банки. Невідповідність нормативним вимогам (наприклад, щодо достатності основного капіталу) може мати наслідки для фінансових звітів банку чи розкриття інформації в них;
• клієнтські стосунки, які аудитор, асистенти чи аудиторська фірма можуть мати з банком, впливають на незалежність аудитора тією мірою, якою не впливали б клієнтські стосунки з іншими організаціями;
• банки, як правило, мають винятковий доступ до систем клірингу та розрахунків, пов'язаних з чеками та переказом грошових коштів, операціями з обміну іноземних валют тощо;
• банки є невід'ємною частиною або пов'язані з національними та міжнародними системами розрахунків і, отже, можуть становити систематичний ризик для тих країн, в яких вони функціонують;
• банки можуть випускати та здійснювати операції зі складними фінансовими інструментами, деякі з них може бути потрібним відображати за справедливою вартістю у фінансових звітах. Отже, банкам необхідно встановлювати відповідні процедури оцінки та управління ризиками. Ефективність цих процедур залежить від відповідності обраних методологій та математичних моделей, доступу до достовірної поточної і минулої інформації про ринок, а також збереження цілісності даних.
7. При аудиторських перевірках банків виникають такі особливі питання, що вимагають розгляду:
• конкретний характер ризиків, пов'язаних з операціями, здійснюваними банками;
• масштаб банківських операцій і суттєвих ризиків, які з нього випливають і які можуть виникати у короткостроковому періоді;
• високий ступінь залежності від інформаційних технологій для обробки операцій;
• вплив нормативних актів різних юрисдикцій, у яких функціонують банки;
• постійна розробка нових продуктів і вдосконалення банківської практики, які можуть не супроводжуватись одночасним розвитком принципів бухгалтерського обліку або внутрішнього контролю.
8. Структура цього Положення передбачає розгляд різних аспектів аудиторської перевірки банків. При цьому особливу увагу приділено тим питанням, які характерні або особливо важливі для аудиту банків. Крім того, з метою ілюстрації подано додатки, які містять приклади:
• типових попереджувальних ознак шахрайства у банківських операціях;
• типових заходів внутрішнього контролю, тестів контролю та аудиторських процедур по суті для двох основних зон банківських операцій: казначейських і торговельних операцій та кредитування;
• фінансових коефіцієнтів, що, як правило, використовуються для аналізу фінансового стану й результатів діяльності банку;
• ризиків та проблем в операціях з цінними паперами, приватних банківських операціях та управлінні активами.
- Цілі аудиту
9. У МСА 200 "Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів" зазначено:
" Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають складені фінансові звіти у всіх суттєвих аспектах застосованій концептуальній основі фінансової звітності".
10. Тому метою аудиторської перевірки фінансових звітів банку, проведеної У відповідності з МСА, є висловлення думки про фінансові звіти банку, складені згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності.
11. В аудиторському висновку зазначається концептуальна основа фінансової звітності, використана для складання фінансових звітів банку (включаючи зазначення країни походження концептуальної основи фінансової звітності, якщо концептуальна основа не є МСБО). Висловлюючи думку про фінансові звіти банку, що їх складали спеціально для використання в країні, іншій, ніж та, згідно з правилами якої він був створений, аудитор розглядає, чи було здійснено розкриття відповідної інформації у фінансових звітах про використану концептуальну основу фінансової звітності. У параграфах 101-103 цього Положення аудиторський висновок розглянуто більш докладно.
- Погодження умов завдання з аудиторської перевірки
12. У МСА 210 "Умови завдань з аудиторської перевірки" зазначено:
"Лист-зобов'язання документує і підтверджує прийняття призначення аудитором, мету та обсяг аудиторської перевірки, ступінь відповідальності аудитора перед клієнтом і форму будь-яких звітів та висновків".
13. У параграфі 6 наведено перелік характеристик, властивих банку, та зазначені ділянки, в яких аудиторові та асистентам можуть бути потрібними професійні знання експертів. Розглядаючи мету й обсяг аудиту, а також ступінь відповідальності, аудитор бере до уваги власну кваліфікацію і компетентність, а також кваліфікацію і компетентність своїх асистентів для виконання завдання. При цьому аудитор розглядає такі фактори:
• необхідність достатнього досвіду у тих аспектах банківської справи, які важливі для аудиторської перевірки операцій банку;
• необхідність досвіду з систем (ІТ) і телекомунікаційних мереж, що використовуються банком;
• адекватність ресурсів або міжфірмових угод для виконання необхідної роботи у відділеннях банку всередині країни та за її межами, тобто там, де може знадобитися проведення аудиторських процедур.
14. Складаючи лист-зобов'язання, аудитор повинен, крім загальних чинників, викладених у МСА 210, розглянути включення до нього коментарів щодо:
• використання і джерел спеціальних принципів бухгалтерського обліку з конкретним посиланням на:
о рішення органів з банківського нагляду та інших регулювальних органів;
о рішення відповідних професійних бухгалтерських організацій, наприклад, Ради з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
о галузеву практику;
• змісту і форми аудиторського висновку про фінансові звіти та будь-яких висновків спеціального призначення, що їх вимагають від аудитора, крім висновку про фінансові звіти. Це включає, чи є в таких висновках посилання на застосування нормативних або інших спеціальних принципів бухгалтерського обліку чи опис процедур, проведених спеціально для задоволення нормативних вимог;
• характеру особливих вимог стосовно повідомлень чи протоколів, що можуть бути між аудитором, органом банківського нагляду та іншими регулювальними органами.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 Наверх ↑