- Взаємовідносини інспектора з банківського нагляду та зовнішнього аудитора

46.        У багатьох аспектах інтереси інспектора з банківського нагляду та зовнішнього аудитора збігаються, хоч об'єкти їхньої уваги можуть бути різними. Інспектора з банківського нагляду цікавить:

• насамперед збереження стабільності банківської системи та заохочення безпеки та міцності окремих банків з метою захисту інтересів вкладників. Тому він перевіряє його теперішню та майбутню життєздатність банків і використовує їхні фінансові звіти для оцінювання їхнього стану та результатів діяльності. З іншого боку, зовнішнього аудитора насамперед цікавить надання висновку про фінансові звіти банку акціонерам або раді директорів банку. Отже, аудитор також розглядає відповідність застосування управлінським персоналом припущення про безперервність діяльності. Аудитор розглядає період оцінки, використаний управлінським персоналом, і якщо цей період менше 12 місяців після дати балансу, просить управлінський персонал збільшити цей період оцінювання щонайменш на 12 місяців з дати балансу. Якщо управлінський персонал відмовляється зробити це, МСА 570 "Безперервність" вимагає від аудитора розглянути питання про доцільність модифікації аудиторського висновку через обмеження обсягу роботи аудитора. Аудитор також направляє запит управлінському персоналові, чи знає він про події чи умови за межами періоду оцінювання, використаного управлінським персоналом, які можуть викликати сумнів про здатність банку продовжувати свою діяльність безперервно;

•                 підтримання надійної системи внутрішнього контролю як основи для обережного та розсудливого управління діяльністю банку. Зовнішній аудитор у більшості випадків оцінює систему внутрішнього контролю, щоб визначити, наскільки він може покладатися на неї при плануванні й проведенні аудиторської перевірки;

•                 ведення відповідного бухгалтерського обліку кожним банком згідно з узгодженою обліковою політикою й практикою, що дозволяє інспектору оцінити фінансовий стан банку та прибутковість його діяльності, а також, чи регулярно публікує банк або надає фінансові звіти, що достовірно відображають його стан. Зовнішнього аудитора цікавить, чи ведуться адекватні та достатньо достовірні облікові записи, які дають можливість суб'єктові господарювання складати фінансові звіти, що не містять суттєвих викривлень та тим самим надають можливість аудиторові висловити думку про ці звіти.

47. Саме тому треба, щоб інспектор з банківського нагляду, використовуючи у процесі роботи перевірені фінансові звіти, брав до уваги такі чинники:

•                 потреби інспектора зазвичай не є основною метою, з якою складають фінансові звіти;

•                 призначення аудиторської перевірки відповідно до МСА -надати обґрунтовану впевненість у тому, що фінансові звіти в цілому не містять суттєвих викривлень;

•                 важливість облікової політики, використаної при складанні фінансових звітів як концептуальної основи фінансової звітності, вимагає, судження при її застосуванні та може дозволяти вибирати певну політику або способи її застосування;

•                 фінансові звіти містять інформацію, основану на судженнях і попередніх оцінках, зроблених управлінським персоналом та перевірених аудитором;

•                 на фінансовий стан банку можуть вплинути подальші події, що відбуваються після складання фінансових звітів;

•                 з урахуванням відмінностей в цілях, для яких система внутрішнього контролю оцінюється й перевіряється інспектором та аудитором, інспектор не може припускати, що оцінка аудитором внутрішнього контролю з метою аудиторської перевірки обов'язково має відповідати тим цілям, для яких інспекторові потрібна оцінка;

• заходи контролю та облікова політика, які розглядає зовнішній аудитор, можуть відрізнятися від тих, які використовує банк при підготовці інформації для інспектора з банківського нагляду.

48.           Проте в багатьох сферах результати роботи інспектора з банківського нагляду та зовнішнього аудитора можуть бути корисні для обох сторін. Повідомлення аудиторів управлінському персоналу й інші звіти, надані аудиторами, можуть дати інспекторам важливе уявлення про різні аспекти діяльності банку. У багатьох країнах прийнято надавати такі звіти інспекторам.

49.           Аналогічно, зовнішні аудитори можуть одержати важливе уявлення з інформації від інспектора з банківського нагляду. Коли проводиться інспекція з нагляду або бесіди з управлінським персоналом, висновки, зроблені на підставі інспекції або бесіди, як правило, повідомляються банку. Така інформація може бути корисною для аудиторів, оскільки вона надає незалежну оцінку з таких важливих питань, як достатність резервів на збитки від позик і привертає увагу до конкретних питань, цікавих для інспектора. Органи нагляду також можуть розробити певні неофіційні пруденційні коефіцієнти або інструкції, які надаються банкам і які можуть допомогти аудиторам при проведенні аналітичних оглядів.

50.           Під час контактів з управлінським персоналом, інспектори з банківського нагляду та зовнішні аудитори усвідомлюють переваги для обох сторін, які можна отримати в результаті обізнаності в питаннях, що обговорювалися під час таких контактів. Отже, доцільно фіксувати результати контактів такого характеру письмово, щоб вони складали частину документації банку, до якої іншій стороні слід мати доступ.

51.           Для дотримання інтересів обох сторін щодо конфіденційності інформації, одержаної під час виконання ними відповідних функцій, як правило, під час необхідних контактів між інспектором з банківського нагляду та зовнішнім аудитором, управлінський персонал банку (за потреби) також повинен бути присутнім або, принаймні, бути обізнаним про такі контакти. Рекомендується вживати своєчасні та відповідні заходи для того, щоб зовнішній аудитор не міг відповідати за інформацію, сумлінно розкриту органам банківського нагляду відповідно до прийнятних законів і нормативних актів. Ці заходи можуть бути в формі законодавчих ініціатив чи угоди між банком, його управлінським персоналом, зовнішнім аудитором та органом нагляду. Це особливо вірно у випадках, коли присутність управлінського персоналу дискредитувала б обговорення, наприклад, якщо аудитор вважає, що управлінський персонал має відношення до шахрайської поведінки.

52. МСА 260 "Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові" визначає питання аудиту, які мають значення для управління⁶. Питання, які мають значення для управління, охоплюють лише ті питання, які привернули увагу аудитора внаслідок виконання аудиторської перевірки. Від аудитора не вимагається при аудиторській перевірці згідно з МСА розробляти процедури з конкретною метою визначення питань, які мають значення для управління. Ймовірно, що деякі питання, які мають значення для управління, зацікавлять інспекторів з банківського нагляду, особливо, якщо ці питання потребують невідкладних заходів від інспектора. Якщо цього вимагає інспектор, законодавча чи нормативна база, або офіційна угода чи протокол, аудитор своєчасно повідомляє про такі питання інспекторові з банківського нагляду. В ситуаціях, коли не існує таких вимог, угод чи протоколів, аудитор заохочує управлінський персонал банку чи найвищий управлінський персонал своєчасно повідомляти про питання, які за судженням аудитора можуть бути актуальними для інспектора з банківського нагляду⁷.

53.       Нижче наведеш приклади інших питань, які можуть привернути увагу аудитора і вимагати негайних заходів від інспектора з банківського нагляду:

•                 інформація, що свідчить про невиконання однієї з вимог банківської ліцензії;

•                 серйозний конфлікт в органах, які приймають рішення, чи несподіваний від'їзд менеджера на ключовій посаді;

•                 інформація, що може свідчити про значне порушення законів та нормативних актів або уставу, установчих документів банку;

•                 намір аудитора відмовитися від посади чи звільнення аудитора з посади;

•                 суттєві негативні зміни рівня ризиків у діяльності банку та можливе збільшення ризиків.

У багатьох випадках зовнішній аудитор повідомляє інформацію з цих питань також і вищому управлінському персоналу.

54.       У ряді країн зовнішній аудитор виконує особливі завдання чи надає спеціальні висновки (відповідно до законодавства або на прохання інспектора) для допомоги інспекторові з банківського нагляду у виконанні його функцій. Зокрема, такі обов'язки можуть передбачати підготовку висновку про те:

•                 чи дотримано умов ліцензування;

•                 чи адекватні системи ведення облікових та інших записів і систем внутрішнього контролю;

•                 чи адекватний метод, використаний банком для складання звітів інспекторові з банківського нагляду, та чи точна інформація, що міститься в цих звітах, яка може складатися з встановлених коефіцієнтів співвідношення активів та зобов'язань та інших пруденційних вимог;

•                 чи адекватна організація, якщо виходити з критеріїв, наданих органом нагляду;

•                 чи дотримано вимог законів та нормативних актів;

•                 чи дотримано відповідної облікової політики.

55. Інспектори з банківського нагляду, внутрішні та зовнішні аудитори співпрацюють один з одним, щоб ефективніше та результативніше сприяти процесу нагляду. Співпраця оптимізує нагляд, надаючи кожній зі сторін можливість сконцентруватися на власній відповідальності. У деяких країнах така співпраця може здійснюватися на основі періодичних зустрічей інспектора, внутрішнього та зовнішнього аудиторів.

- Додаткові запити до зовнішнього аудитора про

56.           Запити інспектора до зовнішнього аудитора про допомогу в здійсненні певних завдань з нагляду слід робити в контексті чітко визначеної концептуальної основи, передбаченої відповідним законом чи контрактною угодою між банком та інспектором. У деяких випадках ці запити можуть бути предметом окремого завдання. У такій ситуації слід встановити такі критерії.

57.           По-перше, основна відповідальність за надання повної й точної інформації інспекторові з банківського нагляду повинна залишатися на управлінському персоналі банку. Функції зовнішнього аудитора полягають у наданні висновку про цю інформацію чи про застосування конкретних процедур. Сам аудитор не бере на себе відповідальності з нагляду, але за допомогою такого висновку, надає інспекторові можливість формувати більш ефективне судження.

58.           По-друге, треба забезпечити нормальні взаємовідносини між зовнішнім аудитором і перевіреним банком. Якщо немає інших законодавчих вимог або контрактних угод, які регламентують роботу аудитора, то весь обмін інформацією між інспекторами з банківського нагляду та аудиторами зазвичай проходить через банк (крім виняткових випадків). Таким чином, інспектор з банківського нагляду звертається до банку з проханням надати інформацію, яка йому потрібна від аудитора, і така інформація передається інспекторові через банк. Будь-які зустрічі між зовнішнім аудитором та інспектором з банківського нагляду проходять за участю представників банку (за винятками, зазначеними вище в параграфах 51 та 52); аудиторові потрібен дозвіл банку на передачу копій листів управлінському персоналові та інших висновків інспекторові⁸.

59.           По-третє, перш ніж укладати будь-які угоди з інспектором з банківського нагляду зовнішній аудитор розглядає, чи може виникнути конфлікт інтересів. Якщо так, треба розв'язати цю проблему до початку роботи, зазвичай одержавши попередню згоду управлінського персоналу банку на виконання роботи.

60.           По-четверте, вимоги органів нагляду щодо необхідної інформації повинні бути конкретними й чітко сформульованими. Це означає, що інспекторові треба, наскільки це можливо, встановити стандарти, за якими слід оцінювати результати діяльності, щоб аудитор міг скласти висновок про те, чи їх досягнуто. Якщо, наприклад, потрібна інформація про якість кредитних активів, то інспектори повинні встановити критерії, які слід використовувати при класифікації кредитів за категорією ризику. Аналогічно, наскільки це можливо, між інспекторами з банківського нагляду та зовнішніми аудиторами повинна бути досягнута згода щодо поняття суттєвості.

61.           По-п'яте, завдання, що виконуються аудитором на прохання інспектора з банківського нагляду, повинні бути в межах компетентності аудитора, як технічної, так і практичної. До аудитора можуть, наприклад, звернутися з проханням оцінити ступінь ризику банку щодо окремого позичальника чи країни. Проте без чітких і конкретних рекомендацій він не зможе оцінити, чи надмірні будь-які конкретні ризики. Крім того, аудиторські перевірки проводяться періодично, а не постійно, отже, немає підстав очікувати, що зовнішній аудитор на додаток до роботи, необхідної для проведення аудиторської перевірки, проведе, наприклад, повне оцінювання внутрішнього контролю чи перевірить дотримання банком усіх правил, установлених органами нагляду, якщо це тільки не буде постійною програмою роботи протягом певного часу.

62.           По-шосте, завдання зовнішнього аудитора для інспектора з банківського нагляду, повинно мати раціональну основу. Це означає, що, за винятком особливих обставин, завдання має доповнювати його звичайну аудиторську роботу й може бути виконане аудитором економічніше або швидше, ніж інспектором, оскільки аудитор має необхідну кваліфікацію або тому, що тим самим виключається дублювання.

63.           Нарешті, треба захищати деякі аспекти конфіденційності, зокрема, конфіденційності інформації, отриманої зовнішнім аудитором у ході його професійних контактів з іншими клієнтами і невідомої банку або громадськості.

64.           Можливість розширення функцій зовнішнього аудитора залежить від характеру середовища нагляду в конкретній країні. Наприклад, якщо інспектор з банківського нагляду застосовує активний підхід із проведенням численних і ретельних інспекцій, то, зазвичай, від зовнішнього аудитора може знадобитися мінімальна допомога. Якщо, з іншого боку, в минулому проводився менш ретельний нагляд, який в основному ґрунтувався на аналізі звітної інформації, наданої управлінським персоналом банку, або якщо можливості інспектора обмежені, тоді допомога зовнішнього аудитора, яку він може запропонувати з надання впевненості в отриманій інформації, може бути корисною для інспектора.

65.           Проте нині багато країн застосовує підхід до нагляду, який містить елементи як інспекції, так й аналізу звітної інформації. З ускладненням банківської справи проведення інспекції вимагає залучення дедалі більших ресурсів органів нагляду. Отже, багатьом органам нагляду, які практикують проведення перевірок на місці, треба більше покладатися на звітну інформацію й на допомогу зовнішніх аудиторів у тих сферах, де це доречно з урахуванням їхньої кваліфікації.

66.           У випадках, коли інспектори з банківського нагляду раніше покладалися лише на камеральний аналіз статистичної інформації, вони виявили, що деякою мірою бажаним заходом обережності є перевірка на місці. Таким чином, у зазначених країнах інспектори з банківського нагляду більше, ніж раніше, покладаються на допомогу зовнішніх аудиторів у виконанні конкретних завдань (див. параграф

54).

67.       У тих країнах, де зовнішні аудитори й інспектори з банківського нагляду протягом тривалого часу підтримували тісні відносини, між ними встановилася взаємна довіра, а великий досвід співпраці дав можливість кожній зі сторін скористатися роботою іншої сторони. Досвід таких країн підтверджує, що конфлікт інтересів, який аудитори можуть, у принципі, вважати перешкодою для їхньої тісної співпраці з інспекторами, насправді не має великого значення й не заважає ефективному діалогу.