- Відповідальність управлінського персоналу та найвищого управлінського персоналу
8. У МСА 200 "Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів" зазначено, що управлінський персонал суб'єкта господарювання несе відповідальність за підготовку і подання фінансових звітів. У процесі підготовки фінансових звітів управлінський персонал робить певні твердження, пов'язані з похідними фінансовими інструментами. До цих тверджень належать (якщо концептуальна основа фінансової звітності того вимагає), твердження, що всі похідні фінансові інструменти, відображені у фінансових звітах, існують, що на дату балансу немає не відображених в обліку похідних фінансових інструментів, що всі похідні фінансові інструменти, відображені у фінансових звітах, були правильно оцінені та подані та що вся необхідна інформація була повністю розкрита у фінансових звітах.
9. Найвищий управлінський персонал, діючи за допомогою управлінського персоналу, несе відповідальність за:
• розробку та впровадження системи внутрішнього контролю з метою:
о моніторингу ризику та фінансового контролю;
о забезпечення обґрунтованої впевненості, що суб'єкт господарювання використовує похідні фінансові інструменти згідно з його політикою управління ризиком;
о забезпечення відповідності діяльності суб'єкта господарювання відповідним законам та нормативним актам;
• відповідності бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання концептуальній основі фінансової звітності для забезпечення достовірності відображення похідних фінансових інструментів у фінансових звітах.
10. Аудит фінансових звітів не звільняє управлінський персонал та найвищий управлінський персонал від відповідальності.
- Відповідальність аудитора
11. У МСА 200 зазначено, що аудиторська перевірка фінансових звітів має на меті надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти, у всіх суттєвих аспектах, відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Обов'язком аудитора щодо ПФІ в контексті аудиторської перевірки фінансових звітів, взятих як єдине ціле, є з'ясування того, чи відображаються твердження управлінського персоналу про похідні фінансові інструменти у фінансових звітах, підготовлених відповідно до зазначеної концептуальної основи фінансової звітності, в усіх суттєвих моментах.
12. Аудитор забезпечує розуміння управлінським персоналом суб'єкта господарювання, що метою аудиторської роботи є можливість висловлення думки щодо фінансових звітів. Метою аудиту фінансових звітів не є встановлення адекватності управління ризиком щодо операцій з похідними фінансовими інструментами чи адекватності засобів контролю суб'єкта господарювання за такими операціями. Щоб уникнути непорозуміння, аудитор може обговорити з управлінським персоналом характер та ступінь детальності перевірки операцій з похідними фінансовими інструментами. МСА 210 "Умови завдань з аудиторської перевірки" містить рекомендації щодо погодження умов завдань з аудиторської перевірки з суб'єктом господарювання.
- Необхідність спеціальних знань та досвіду
13. МСА 200 вимагає, щоб аудитор дотримувався "Кодексу етики професійних бухгалтерів", виданого Міжнародною федерацією бухгалтерів. Однією з вимог кодексу є надання професійним бухгалтером послуг компетентно й старанно. Крім цього, кодекс вимагає, щоб аудитор володів достатніми професійними знаннями та вміннями для виконання обов'язків з належною ретельністю.
14. Відповідно до вимог МСА 200, аудитор повинен володіти спеціальними вміннями та знаннями, щоб спланувати й провести аудиторські процедури щодо певних тверджень про похідні фінансові інструменти. Спеціальні вміння і знання передбачають розуміння:
• характеристик діяльності та графіку ризику галузі, до якої належить суб'єкт господарювання;
• похідних фінансових інструментів, якими користується суб'єкт господарювання, та їхніх характеристик;
• інформаційної системи суб'єкта господарювання щодо похідних фінансових інструментів, зокрема, послуг організації, що надає послуги. Для цього аудиторові можуть знадобитися спеціальні вміння й знання прикладних комп'ютерних програм, якщо значний обсяг інформації про похідні фінансові інструменти передасться, обробляється, зберігається (чи якщо доступ до неї здійснюється) за допомогою електронних пристроїв;
• методів оцінювання похідних фінансових інструментів, наприклад, як визначається справедлива вартість: за біржовим курсом або за ціновою моделлю;
• вимог концептуальної основи фінансової звітності до розкриття інформації про похідні фінансові інструменти у фінансових звітах. Похідні фінансові інструменти можуть мати складні характеристики, що потребує від аудитора спеціальних знань та досвіду для визначення правильності їх оцінки, визнання та розкриття згідно з концептуальною основою фінансової звітності. Наприклад, особливості, що інтегровані в контракти та угоди, можуть вимагати окремого обліку, а складні структури ціноутворення можуть підвищити складність припущень, використаних для оцінювання інструменту за справедливою вартістю. Крім того, вимоги концептуальної основи фінансової звітності можуть відрізнятися залежно від виду похідних фінансових інструментів, характеру операції та виду суб'єкта господарювання.
15. Персонал аудиторської фірми, задіяний у виконанні завдання, може мати необхідні вміння та знання для планування та виконання аудиторських процедур, пов'язаних з операціями з похідними фінансовими інструментами. У протилежному випадку аудитор може прийняти рішення про залучення незалежного експерта, який володіє необхідними вміннями та знаннями, для планування й виконання аудиторських процедур, особливо якщо похідні фінансові інструменти дуже складні, або якщо прості похідні фінансові інструменти використовуються у складних ситуаціях, або суб'єкт господарювання займається інтенсивною торгівлею похідними фінансовими інструментами, або оцінювання похідних фінансових інструментів базується на складних моделях. МСА 220 "Контроль якості аудиторської роботи" 1 містить рекомендації щодо контролю за особами, які є асистентами аудитора й допомагають аудиторові планувати та виконувати аудиторські процедури. МСА 620 " Використання роботи експерта" містить рекомендації щодо використання роботи експерта як аудиторського доказу.
- Знання бізнесу
|
1 МСА 220 "Контроль якості аудиторської роботи" відкликано в червні 2005 р. після набуття чинності МСА 220 "Контроль якості під час аудиту історичної фінансової інформації". 2 МСА 310 "Знання бізнесу" відкликано в грудні 2004 р. після набуття чинності МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень". |
16. МСА 310 "Знання бізнесу"2 вимагає від аудитора при проведенні аудиторської перевірки фінансових звітів мати або одержати знання про бізнес в обсязі, достатньому для виявлення й розуміння подій, операцій та методів роботи, які, на думку аудитора, можуть суттєво впливати на фінансові звіти, перевірку чи аудиторський висновок. Наприклад, аудитор може скористатися такими знаннями для оцінювання властивого ризику або ризику системи контролю та при визначенні характеру, часу й обсягу аудиторських процедур.
17. Оскільки операції з похідними фінансовими інструментами є вторинними стосовно основної діяльності суб'єкта господарювання, фактори, що впливають на поточну діяльність, також впливатимуть на операції з похідними фінансовими інструментами. Наприклад, через економічні умови, які впливають на ціну сировини, суб'єкт господарювання може укласти ф'ючерсний контракт з метою хеджування вартості запасів. Аналогічно операції з похідними фінансовими інструментами можуть мати суттєвий вплив на діяльність та життєздатність суб'єкта господарювання.
- Загальні економічні фактори
18. Загальні економічні фактори, ймовірно, вплинуть на характер та обсяг операцій суб'єкта господарювання з похідними фінансовими інструментами. Наприклад, якщо ставки відсотка мають тенденцію до підвищення, суб'єкт господарювання може спробувати встановити ефективний рівень ставок відсотка на позики, які він отримує за плаваючою ставкою за допомогою відсоткових свопів. Загальні економічні фактори, які стосуються похідних фінансових інструментів, включають таке:
• загальний рівень економічної активності;
• рівень та динаміку ставок відсотка й доступність джерел фінансування;
• інфляцію та ревальвацію валюти;
• валютні курси та засоби їх контролю;
• особливості ринків, які стосуються похідних фінансових інструментів, використаних суб'єктом господарювання, в тому числі ліквідність та нестабільність кон'юнктури цих ринків.
- Галузь
19. Економічні умови в галузі суб'єкта господарювання, ймовірно, впливатимуть на операції суб'єкта господарювання з похідними фінансовими інструментами. Сезонний чи циклічний характер роботи суб'єкта господарювання ускладнює прогнозування ризиків зміни ставки відсотка, курсу обміну іноземної валюти та ризику незбалансованої ліквідності. Високий темп розвитку або занепаду в галузі суб'єкта господарювання може ускладнити прогнозування рівня активності взагалі та, як наслідок, рівня активності суб'єкта господарювання в операціях із похідними фінансовими інструментами. Економічні умови, що зумовлюються галуззю суб'єкта господарювання та стосуються операцій з похідними фінансовими інструментами, включають таке:
• ціновий ризик у цій галузі;
• циклічний або сезонний характер діяльності;
• занепад або розвиток діяльності;
• несприятливі умови (наприклад, спад попиту, надлишкова виробнича потужність, значна цінова конкуренція);
• операції з іноземною валютою, валютний ризик. Суб'єкт господарювання
20. Щоб одержати достатнє розуміння операцій суб'єкта господарювання з похідними фінансовими інструментами для можливості виявлення та розуміння подій, операцій і методів роботи, які, на думку аудитора, можуть суттєво впливати на фінансові звіти, перевірку чи аудиторський висновок, аудитор розглядає:
• знання та досвід управлінського персоналу і найвищого управлінського персоналу. Операції з похідними фінансовими інструментами можуть бути складними, і, як правило, лише кілька осіб суб'єкта господарювання повністю їх розуміють. На суб'єктах господарювання, обсяг операцій з похідними фінансовими інструментами яких є незначним, управлінському персоналові може не вистачати досвіду навіть щодо простих операцій з похідними фінансовими інструментами. Більше того, складність різноманітних контрактів та угод створює реальну можливість укласти строкову угоду, навіть не усвідомлюючи цього. За відсутності відповідного досвіду у працівників широке використання похідних фінансових інструментів, особливо складних, збільшує властивий ризик. Це може навести аудитора на думку про те, чи існує належний контроль за управлінським персоналом суб'єкта господарювання, а також вплинути на оцінку аудитором ризику та на його думку з приводу характеру, ступеня детальності та тривалості необхідних аудиторських
процедур;
• доступність своєчасної та достовірної управлінської інформації. Ризик контролю, пов'язаний із здійсненням операцій з похідними фінансовими інструментами, підвищується з децентралізацією цих операцій. Це насамперед стосується суб'єктів господарювання, які мають кілька підрозділів у різних місцях або навіть у різних країнах. Здійснення операцій з похідними фінансовими інструментами може керуватися централізовано або децентралізовано. Прийняття правильних рішень щодо цих операцій залежить від надходження точної, достовірної та своєчасної управлінської інформації. Чим більше підрозділів у суб'єкті господарювання і чим ширша їх географія, тим складніше збирати та узагальнювати цю інформацію.
• мета операцій з похідними фінансовими інструментами. Операції з похідними фінансовими інструментами розрізняються залежно від їх мети, якою може бути зменшення або запобігання ризику (хеджування) та максимізація прибутку (спекуляція). За всіх інших рівних умов ризик підвищується, якщо максимізація прибутку стає головною метою операції з похідними фінансовими інструментами. Аудитор, виходячи з того, як використовуються похідні фінансові інструменти, визначає, яка мета є головною для суб'єкта господарювання.
- Основні фінансові ризики
21. Аудитор повинен розуміти основні типи фінансового ризику, якого може зазнати суб'єкт господарювання, що використовує похідні фінансові інструменти. До таких ризиків належать:
а) ринковий ризик - це ризик збитків через негативні зміни справедливої вартості. З ним пов'язані такі ризики:
о Ціновий ризик - це ризик змін рівня цін через зміни ставок відсотка, валютних курсів чи інших факторів, пов'язаних з ринковим коливанням базових ставок, курсів, цін, індексів. Ціновий ризик включає ризик ставки відсотка та валютний ризик;
о Ризик незбалансованої ліквідності, пов'язаний зі змінами можливості продати чи передати похідні фінансові інструменти. Операції з похідними фінансовими інструментами несуть у собі додатковий ризик, який полягає в тому, що недостатня кількість доступних контрактів або контрагентів може ускладнити процес завершення операції або укладання офсетного контракту. Наприклад, ризик незбалансованої ліквідності може підвищитися, якщо в суб'єкта господарювання виникають труднощі при отриманні необхідних цінних паперів або товару (чи іншого предмета контракту, якщо він є матеріальним).
о Суб'єкт господарювання може понести збитки, якщо він уклав угоду, базуючись на інформації, отриманій з використанням неправильних моделей оцінювання.
о Похідні фінансові інструменти, що використовуються для хеджування, несуть у собі додатковий ризик, відомий як базисний ризик. Базис - це різниця між ціною об'єкта хеджування та ціною інструменту хеджування. Базисний ризик полягає в можливості несприятливих змін співвідношення між ціною об'єкта хеджування та ціною відповідного інструменту хеджування під час дії строкового контракту. Наприклад, недостатня ліквідність об'єкта хеджування чи інструменту хеджування може вплинути на ризик хеджування.
б) кредитний ризик - це ризик часткового або повного невиконання зобов'язань однією зі сторін при настанні строку. Ринкові ціни на деякі похідні фінансові інструменти коливаються; як наслідок, кредитний ризик також коливається. Взагалі, похідні фінансові інструменти є кредитно незахищеним, тільки якщо він має позитивну ринкову вартість. Ця вартість є зобов'язанням контрагента, а тому економічною вигодою, яку можна втратити, якщо контрагент не виконає свого зобов'язання. Більше того, ринкова вартість похідних фінансових інструментів швидко змінюється, змінюючи свою вартість з позитивної на негативну. Потенційні різкі зміни цін разом зі структурою деяких похідних фінансових інструментів також підвищують кредитний ризик. Наприклад, похідні фінансові інструменти з використанням кредиту або похідні фінансові інструменти з тривалим строком виконання можуть призвести до різкого зростання ризику після виконання операції з похідними фінансовими інструментами.
Багато похідних фінансових інструментів продаються і купуються за уніфікованими правилами на біржі (похідні фінансові інструменти, які реалізуються на біржі). Похідні фінансові інструменти, що реалізуються на біржі, як правило захищають від ризику окремих партнерів і замінюють клірингову організацію як партнера-платника. Як правило, учасники організованого обміну врегульовують зміни вартості своїх позицій щоденно, що ще більше зменшує кредитний ризик.
Є й інші методи мінімізації кредитного ризику, наприклад, вимога про заставу від контрагента або визначення кредитного ліміту для кожного контрагента, виходячи з його кредитного рейтингу.
контрактом. Один із методів мінімізації цього ризику - укласти угоду своп протягом погодженого терміну, яка дає змогу сторонам компенсувати можливі збитки;
в) ризик неплатоспроможності - це ризик того, що суб'єкт господарювання не матиме наявних коштів для здійснення розрахунків на момент настання строку сплати. Наприклад, несприятлива зміна ціни за ф'ючерсним контрактом може призвести до вимоги про внесення додаткового забезпечення, яке суб'єкт господарювання буде неспроможний виконати через брак оборотних коштів;
г) ризик змін у законодавстві - це ризик того, що суб'єкт господарювання зазнає збитків через закон або положення, яке анулює чи якимось іншим чином завадить виконанню кінцевими користувачами чи їх контрагентами умов контракту або пов'язаних з ним домовленостей про взаємну компенсацію вимог та зобов'язань. Наприклад, ризик змін законодавства з'являється через недостатню документацію за контрактом - нездатність виконати взаємні домовленості про компенсацію через банкрутство, несприятливі зміни у податковому законодавстві або в законодавчих документах, які забороняють суб'єктам господарювання вкладати кошти у певні види похідних фінансових інструментів.
Існують і інші види ризиків, але вони є, як правило, комбінацією вищеназваних видів. Існує також ризик того, що якість товару не задовольнить очікування покупця.
- Твердження, що підлягають розгляду
22. Твердження у фінансовій звітності - це твердження управлінського персоналу, явні або неявні, що містяться у фінансових звітах, складених відповідно до концептуальної основи фінансової звітності. Твердження можна поділити на такі категорії:
• існування: актив або зобов'язання існують на конкретну дату. Наприклад, похідні фінансові інструменти, відображені у фінансових звітах за допомогою оцінки чи розкриття інформації, існують на дату балансу;
• права та зобов'язання: актив або зобов'язання належать суб'єктові господарювання на конкретну дату. Наприклад, суб'єкт господарювання має права та зобов'язання щодо похідних фінансових інструментів, відображених у фінансових звітах;
• наявність: операція або подія, які стосуються суб'єкта господарювання, відбулися протягом звітного періоду. Наприклад, фінансова угода (похідні фінансові інструменти), була укладена протягом звітного періоду;
• повнота: відсутність необлікованих активів, зобов'язань, операцій або подій, а також нерозкритої інформації про статті. Наприклад, усі похідні фінансові інструменти суб'єкта господарювання відображаються у фінансових ■■■ звітах шляхом віднесення до певного періоду або розкриття;
• оцінювання: актив або зобов'язання обліковуються за відповідною балансовою вартістю. Наприклад, вартість похідних фінансових інструментів, відображених у фінансових звітах за допомогою визнання або розкриття, була визначена відповідно до концептуальної основи фінансової звітності;
• вимірювання: операція або подія відображені за належною сумою, доходи і витрати віднесені до відповідного звітного періоду (наприклад, сума, що визначає похідні фінансові інструменти, відображений у фінансових звітах за допомогою визнання або розкриття, була визначена відповідно до концептуальної основи фінансової звітності); та доходи і витрати, пов'язані з похідними фінансовими інструментами, відображеними у фінансових звітах, були віднесені до відповідного звітного періоду;
• подання та розкриття інформації: інформація про статтю розкрита, класифікована й описана згідно із застосованою концептуальною основою фінансової звітності. Наприклад, класифікація, опис та розкриття інформації про похідні фінансові інструменти у фінансових звітах здійснюється згідно з вимогами до концептуальної основи фінансової звітності.
- Оцінювання ризиків та внутрішній контроль
23. Аудиторський ризик полягає в можливості висловлення аудитором невідповідної думки, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію. Аудиторський ризик складається з властивого ризику, ризику системи контролю та ризику невиявлення. Аудитор використовує знання, отримані ним про бізнес суб'єкта господарювання та про основні види фінансового ризику, оцінюючи компоненти фінансового ризику.
24. МСА 400 "Оцінка ризиків та внутрішній контроль"3 подає рекомендації аудиторові з оцінювання аудиторського ризику та внутрішнього контролю при плануванні та проведенні аудиту фінансових звітів відповідно до МСА. Цей МСА вимагає від аудитора застосування професійного судження для оцінювання аудиторського ризику та розробки аудиторських процедур для забезпечення зменшення ризику до прийнятно низького рівня. Він також, вимагає від аудитора наявності знань про системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, достатніх для планування аудиту та здійснення ефективного підходу до його проведення.
- Властивий ризик
25. Властивий ризик - це ризик викривлення залишку на рахунку або класу операцій, який може бути суттєвим, окремо (або в сукупності) з викривленням залишків на інших рахунках або класів операцій, якщо припустити відсутність відповідних заходів внутрішнього контролю.
26. МСА 400 вимагає від аудитора при розробці загального плану аудиторської перевірки оцінити властивий ризик на рівні фінансових звітів. МСА 400 вимагає, щоб аудитор застосовував цю оцінку до рахунків зі значними залишками або до класів операцій на рівні тверджень фінансової звітності або припустив, що властивий ризик зависокий для цього твердження.
27. MCA 4004 дає рекомендації аудиторові щодо застосування професійних знань для оцінювання численних факторів, що впливають на оцінку властивого ризику. До таких факторів належать:
• загальноекономічна та комерційна мета використання похідних фінансових інструментів суб'єктом господарювання. Аудитор повинен розуміти характер бізнесу суб'єкта господарювання та загальноекономічну і комерційну мету операцій з похідними фінансовими інструментами, оскільки все це впливає на прийняття рішення суб'єктом господарювання: купувати, продавати чи утримувати похідні фінансові інструменти;
МСА 400 "Оцінка ризиків та внутрішній контроль" відкликано в грудні 2004 р. після набуття чинності МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень" та МСА 330 "Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків".
• операції з похідними фінансовими інструментами охоплюють такі, що спрямовані на зменшення або усунення ризику (хеджування) та такі, що мають на меті збільшення прибутку (спекуляція). Властиві ризики, пов'язані з похідними фінансовими інструментами, придбаними для хеджування, суттєво відрізняються від тих, що пов'язані зі спекулятивним інвестуванням;
• складність окремих видів похідних фінансових інструментів. Чим складніший похідні фінансові інструменти, тим складніше визначити його справедливу вартість. Інформація про справедливу вартість деяких похідних фінансових інструментів, таких як біржові опціони, можна отримати з незалежних джерел, наприклад, з фінансових публікацій, а також від брокерів і дилерів, не пов'язаних із суб'єктом господарювання. Проте визначити справедливу вартість дуже важко, якщо операція була змінена для задоволення індивідуальних потреб контрагентів. Якщо ці похідні фінансові інструменти не є предметом регулярного обміну або продаються і купуються на ринку, який не має опублікованих або котируваних курсів, управлінський персонал може використати цінову модель для визначення справедливої вартості. Ризик оцінювання існує щодо можливості неправильно визначити справедливу вартість. Ризик моделі, який є складовою ризику оцінювання, існує при використанні моделей (на противагу котируванню) для визначення справедливої вартості похідних фінансових інструментів. Ризик моделі пов'язаний з недосконалістю та суб'єктивністю даних моделей та відповідних припущень. Ризик оцінювання і ризик моделі підвищують властивий ризик твердження оцінювання певних похідних фінансових інструментів;
• обмін грошових коштів як частина операції, що призвела до появи похідних фінансових інструментів. Багато похідних фінансових інструментів не потребують обміну грошових коштів на початку строку дії угоди або передбачають угоди, відповідно до яких здійснюються нерегулярні чи прикінцеві переміщення грошових коштів. Існує великий ризик, що такі контракти не будуть визнані або будуть лише частково визнані та відображені у фінансових звітах, збільшуючи властивий ризик невідповідності твердження щодо повноти інформації про похідні фінансові інструменти;
• досвід суб'єкта господарювання з похідними фінансовими інструментами. Значний обсяг операцій з похідними фінансовими інструментами без відповідного досвіду працівників суб'єкта господарювання збільшує властивий ризик. Працівники, що мають справу з похідними фінансовими інструментами, повинні володіти певним досвідом у цій сфері. До таких працівників належать: найвищий управлінський персонал суб'єкта господарювання; працівники, які є ініціаторами здійснення суб'єктом господарювання операцій з похідними фінансовими інструментами (далі - дилери); працівники, які займаються вивченням ризиків, а також бухгалтери та операційний персонал, відповідальний за облік і розрахунки за цими операціями. До того ж, управлінський персонал більш схильний не надавати значної уваги веденню належного бухгалтерського обліку та розкриттю нечастих операцій з похідними фінансовими інструментами;
• похідні фінансові інструменти, інтегровані з основним контрактом. Управлінський персонал може не виявити інтегровані похідні фінансові інструменти, що збільшує властивий ризик стосовно твердження повноти у фінансових звітах щодо цих похідних фінансових інструментів;
• вплив зовнішніх факторів на відповідність твердження. Наприклад, підвищення кредитного ризику, пов'язане із суб'єктами господарювання, які функціонують у галузях, що занепадають, підвищує ризик стосовно твердження оцінки щодо певних похідних фінансових інструментів. Окрім цього, суттєві зміни або нестабільність ставок відсотка підвищують властивий ризик оцінювання похідних фінансових інструментів, вартість яких зазнає суттєвого впливу ставок відсотка;
• продаж похідних фінансових інструментів на національних біржах або за межі країни. Стосовно похідних фінансових інструментів, які продаються на міжнародних біржах, існує підвищений властивий ризик через різниці в курсах обміну валют чи відмінності між економічними умовами. Ці умови впливають на відповідність тверджень прав та зобов'язань, а також на оцінки.
28. Багато похідних фінансових інструментів несуть у собі ризик того, що збиток може перевищити суму, за якою похідні фінансові інструменти відображається у балансі, якщо така є (позабалансовий ризик). Наприклад, раптове падіння ринкової ціни товару може змусити суб'єкт господарювання анулювати форвардну позицію за цим товаром. Іноді потенційні збитки можуть бути достатніми, щоб створити сумнів щодо здатності суб'єкта господарювання додержуватися принципу безперервності. МСА 570 ''Безперервність'' установлює стандарти та подає рекомендації щодо відповідальності аудитора при аудиторській перевірці фінансових звітів, беручи до уваги принцип безперервності, що використовується при підготовці фінансових звітів. Суб'єкт господарювання може провести аналіз чутливості або аналіз динаміки вартості інструменту для оцінювання гіпотетичного впливу ринкових ризиків на похідні фінансові інструменти. Аудитор може розглядати дані цих видів аналізу при визначенні надійності оцінювання управлінським персоналом здатності суб'єкта господарювання додержуватися принципу безперервності.
- Особливості бухгалтерського обліку
29. Метод бухгалтерського обліку, що застосовується на суб'єкті господарювання, впливає на певні аудиторські процедури, а тому є суттєвим. Бухгалтерський облік похідних фінансових інструментів може залежати від того, чи є похідні фінансові інструменти інструментом хеджування та чи є хеджування ефективним. Наприклад, МСБО 39 вимагає від суб'єктів господарювання відображати зміни справедливої вартості похідних фінансових інструментів як прибуток або збиток у поточному періоді. Якщо похідні фінансові інструменти є частиною відносин хеджування, що відповідає певним критеріям, ці відносини треба обліковувати за спеціальним методом обліку, який визнає вплив офсетної угоди на чистий прибуток або збиток. Оскільки похідні фінансові інструменти та об'єкт хеджування економічно пов'язані, доцільно відображати прибутки або збитки від операцій з похідними фінансовими інструментами в одному обліковому періоді з прибутками або збитками від об'єкта хеджування. У деяких операціях зміни справедливої вартості є компонентом поточного прибутку або збитку. В інших - ці зміни спочатку проявляються як зміни власного капіталу, а коли відбувається заключна операція - як зміни прибутків чи збитків.
30. Щодо похідних фінансових інструментів, які використовуються для хеджування, існує ризик змін на ринку, які роблять його неефективним і призводять до невиконання його умов. Наприклад, МСБО 39 вимагає, щоб поточні прибутки та збитки за ф'ючерсним контрактом, укладеним з метою хеджування майбутнього придбання запасів, відображалися як зміни в акціонерному капіталі, а загальні прибутки та збитки відносилися на фінансовий результат того ж періоду (періодів), що й застрахована хеджуванням операція. Будь-яка невідповідність між змінами спотової ціни товару за ф'ючерсним контрактом та кінцевими змінами вартості пов'язаних з ним придбанням запасів зменшує ефективність хеджування. Причиною невідповідності може бути різна віддаленість місць поставки придбаних активів та ф'ючерсного контракту, використаної для хеджуваиня даної операції. Наприклад, вартість поставки може варіюватися залежно від місця призначення. Невідповідності можуть бути спричинені й різницею в часових параметрах між виконанням об'єкта хеджування та інструменту хеджування або кількісних та якісних параметрів. МСБО 39 вимагає, щоб збиток від зміни вартості інструменту хеджування відносився безпосередньо на фінансовий результат. Якщо хеджування оцінюється як неефективне, воно не відповідає критеріям обліку хеджування. Продовження обліку хеджування за спеціальним методом призвело б до того, що доходи та витрати від похідних фінансових інструментів не були б відображені у фінансовому результаті за період. Складність обліку похідних фінансових інструментів збільшує властивий ризик щодо тверджень подання та розкриття інформації про ці похідні фінансові інструменти.
- Особливості системи бухгалтерського обліку
31. MCA 4005 вимагає від аудитора розуміння системи бухгалтерського обліку. Для цього аудитор вивчає побудову системи бухгалтерського обліку, зміни, внесені до системи, та її функціонування. Обсяг використання похідних фінансових інструментів суб'єктом господарювання та відносна складність цих фінансових інструментів є важливими детермінантами потрібного рівня складності як інформаційної системи суб'єкта господарювання (в тому числі системи бухгалтерського обліку), так і процедур контролю.
32. Деякі інструменти потребують великої кількості бухгалтерських записів. Хоча система бухгалтерського обліку, яка використовується для рознесення операцій з похідними фінансовими інструментами на рахунках, вимагатиме, ймовірно, й певного втручання бухгалтерії, що ведеться вручну, бажано, щоб це втручання було мінімальним. При укладанні операцій з похідними фінансовими інструментами система бухгалтерського обліку також ускладнюється. Оскільки це не завжди трапляється, аудиторові треба бути готовим до можливої потреби зміни аудиторського підходу, якщо система бухгалтерського обліку або її елементи виявляються недостатньо ефективними.
- Середовище контролю
33. Середовище контролю впливає на загальну атмосферу на суб'єкті господарювання та на свідоме ставлення працівників до контролю. Середовище є основою для всіх інших компонентів внутрішнього контролю, воно забезпечує дисципліну та структуру. Середовище контролю має всебічний вплив на структуру ділової активності, визначення цілей та оцінку ризиків.
34. MCA 4006 вимагає від аудитора розуміння середовища контролю, достатнього для оцінювання ставлення управлінського персоналу, найвищого управлінського персоналу та їхніх дій щодо внутрішнього контролю суб'єкта господарювання і його ролі.
35. Розгляд аудитором загального ставлення управлінського персоналу до операцій з похідними фінансовими інструментами та поінформованості про ці операції потрібне для розуміння середовища контролю, в тому числі змін, що в ньому відбуваються. Завданням найвищого управлінського персоналу є визначення відповідного ставлення до ризиків. Роль управлінського персоналу полягає в управлінні та контролі за схильністю суб'єкта господарювання до цих ризиків. Аудитор з'ясовує, як середовище контролю за похідними фінансовими інструментами реагує на оцінку ризику, надану управлінським персоналом. Для управління та контролю за ризиком суб'єкт господарювання повинен мати структуру, яка:
• є відповідною та узгоджується зі ставленням суб'єкта господарювання до ризику, як це визначено найвищим управлінським персоналом;
• визначає рівні затвердження для санкціонування різних видів інструментів та операцій, які можна проводити, і мету цих операцій. Дозволені інструменти та рівні затвердження повинні відображати досвід працівників, які здійснюють операції з похідними фінансовими інструментами;
• установлює відповідні обмеження щодо максимально можливого ризику кожного типу (в тому числі затвердженого контрагента). Рівні припустимого ризику залежать від типу ризику або контрагента;
• передбачає незалежний та своєчасний моніторинг фінансових ризиків та процедур контролю;
• передбачає незалежне та своєчасне звітування про ризики та результати операцій з похідними фінансовими інструментами при управлінні ризиком.
36. Управлінський персонал має встановити необхідні інструкції, щоб бути впевненими, що операції з похідними фінансовими інструментами задовольняють потреби суб'єкта господарювання.
Див. виноску 3.
Установлюючи ці інструкції, управлінський персонал повинен чітко визначити, якою мірою дозволено працівникам, що відповідають за діяльність з похідними фінансовими інструментами, брати участь в ринках похідних фінансових інструментів. Після цього управлінський персонал може застосовувати відповідні системи для управління та контролю за ризиками. Заслуговують на увагу три складові середовища контролю через їх потенційний вплив на заходи контролю за операціями з похідними фінансовими інструментами :
• вказівка від управлінського персоналу або найвищого управлінського персоналу. Управлінський персонал відповідальний за надання вказівок (за допомогою чітко визначеної політики) на купівлю, продаж та утримання похідних фінансових інструментів. Така політика повинна починатися з чітко висловлених цілей щодо управління ризиком та аналізу доступних альтернатив інвестицій та хеджування. Потім розробляють політику та процедури, які враховують:
о рівень досвідченості управлінського персоналу;
о складність систем внутрішнього контролю та моніторингу;
о структуру активів та зобов'язань;
о здатність суб'єкта господарювання підтримувати ліквідність та покривати втрати капіталу;
о види похідних фінансових інструментів, які, на думку управлінського персоналу, відповідають його цілям (наприклад, використовуються похідні фінансові інструменти для спекуляції або хеджування);
Політика суб'єкта господарювання щодо купівлі, продажу та утримання похідних фінансових інструментів має узгоджуватися з прийнятою на суб'єкті господарювання політикою управління ризиком та досвідом працівників суб'єкта господарювання.
• розподіл обов'язків та призначення персоналу. Операції з похідними фінансовими інструментами можна поділити на:
о прийняття рішення про участь суб'єкта господарювання в операції (дилерство);
о ініціювання платежів та отримання грошових надходжень (розрахунки);
о правильне занесення всіх операцій до реєстрів бухгалтерського обліку, включаючи оцінку похідних фінансових інструментів.
Між цими службами повинен існувати розподіл обов'язків. Якщо суб'єкт господарювання має невеликі розміри та чисельність персоналу, щоб належно розподілити обов'язки, то управлінський персонал має активніше контролювати операції з похідними фінансовими інструментами.
На деяких суб'єктах господарювання встановлено четверту службу - контроль ризику, яка здійснює моніторинг операцій з похідними фінансовими інструментами та звітує. Прикладами основних обов'язків у цій сфері є:
о встановлення та контроль політики управління ризиком; о визначення ліміту ризику;
о розробка плану дій у випадку незвичайної ситуації та аналіз чутливості портфелів цінних паперів суб'єкта господарювання, у тому числі аналіз незвичайних змін позицій;
о огляд та аналіз нових похідних фінансових інструментів.
Якщо на суб'єкті господарювання немає спеціальної служби, яка б здійснювала контроль ризику, моніторинг та звітування про операції з похідними фінансовими інструментами може бути одним із завдань бухгалтерської служби суб'єкта господарювання або входити до загальних обов'язків управлінського персоналу:
• чи поширюється загальне середовище контролю на працівників, що відповідають за похідні фінансові інструменти. На суб'єкті господарювання може існувати культура контролю, яка головним чином зосереджена на підтриманні високого рівня організації системи внутрішнього контролю. Через складність деяких операцій з цінними паперами та похідними фінансовими інструментами ця культура може не охоплювати групу працівників, відповідальних за операції з похідними фінансовими інструментами. Крім того, через ризики, пов'язані з похідними фінансовими інструментами, управлінський персонал може встановити жорсткіший контроль за діяльністю, пов'язаною зі здійсненням операцій з похідними фінансовими інструментами, ніж за іншими сферами діяльності суб'єкта господарювання.
37. Деякі суб'єкти господарювання можуть мати систему заохочень для осіб, відповідальних за операції з похідними фінансовими інструментами. У таких ситуаціях аудитор розглядає обсяг інструкцій, лімітів та засобів контролю, встановлених для того, щоб переконатися, що ця система не призводить до появи операцій, які не відповідають цілям стратегії суб'єкта господарювання щодо управління ризиками.
38. Якщо суб'єкт господарювання використовує засоби електронної комерції для здійснення операцій з похідними фінансовими інструментами, він повинен застосовувати відповідні заходи безпеки та контролю електронної мережі.
- Завдання контролю та процедури контролю
39. Внутрішній контроль за операціями з похідними фінансовими інструментами має на меті запобігти виникненню проблем, які заважають суб'єктові господарювання досягти поставлених цілей, або виявити такі проблеми, Ці завдання можуть стосуватися операційної діяльності, фінансової звітності або відповідності, а внутрішній контроль є необхідним для запобігання виникненню проблем у будь-якій з перерахованих сфер та виявленню таких проблем.
40. MCA 4007 вимагає від аудитора отримати знання про процедури контролю, достатні для планування аудиту. Ефективні процедури контролю за похідними фінансовими інструментами, як правило, включають адекватний розподіл обов'язків - моніторинг управління ризиками, нагляд управлінського персоналу та інші процедури, розроблені з метою забезпечення належного рівня контролю. До таких цілей контролю належать:
• санкціоноване виконання. Операції з похідними фінансовими інструментами здійснюються відповідно до політики, затвердженої управлінським персоналом суб'єкта господарювання;
• повна та точна інформація. Інформація про похідні фінансові інструмента, у тому числі про їх справедливу вартість, обліковується своєчасно, є повною та точною на вході до системи бухгалтерського обліку, а також належно класифікується, відображається й розкривається;
• запобігання виникненню помилок та їх виявлення. Запобігання виникненню або виявлення викривлень у процесі обробки бухгалтерської інформації про похідні фінансові інструменти є своєчасним;
• безперервний моніторинг. Операції з похідними фінансовими інструментами підлягають безперервному моніторингу для визнання та вимірювання подій, що впливають на відповідні твердження у фінансових звітах;
• оцінювання. Зміни вартості похідних фінансових інструментів відображаються в обліку, а інформація щодо них надається тільки належним з точки зору операційної діяльності та контролю особам. Оцінювання може бути частиною безперервного моніторингу.
До того ж, у разі використання похідних фінансових інструментів для страхування фінансових ризиків внутрішній контроль необхідний для контролю відповідності цих похідні фінансові інструменти критеріям обліку хеджування і на початковій стадії, і протягом усього їх використання.
41. Через те, що рівень складності внутрішнього контролю пов'язаний з продажем, купівлею та зберіганням похідних фінансових інструментів, він буде змінюватися залежно від:
• складності похідних фінансових інструментів та властивого їм ризику - складніші операції з похідними фінансовими інструментами потребуватимуть складніших систем;
• ризику, пов'язаного з операціями з похідними фінансовими інструментами щодо капіталу суб'єкта господарювання;
• обсягу операцій - суб'єкти господарювання, які здійснюють незначний обсяг операцій з похідними фінансовими інструментами, потребуватимуть простіших систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.
42. Залежно від ускладнення операцій з похідними фінансовими інструментами ускладнюється і внутрішній контроль. У деяких випадках суб'єкт господарювання, починаючи фінансові операції нових типів, не вноситиме змін у систему внутрішнього контролю.
43. На великих суб'єктах господарювання облік операцій з похідними фінансовими інструментами та своєчасності розрахунків за ними ведуться за допомогою складних комп'ютерно-інформаційних систем. Складніші комп'ютерні системи можуть автоматично здійснювати рознесення по клірингових рахунках з метою моніторингу руху грошових коштів. Належні заходи контролю за обробкою забезпечать правильне відображення операцій з похідними фінансовими інструментами в облікових реєстрах суб'єкта господарювання. Комп'ютерні системи можуть бути розраховані на складання звітів про відхилення, щоб привернути увагу управлінського персоналу до ситуацій, в яких за використання похідних фінансових інструментів були порушені обмеження, встановлені суб'єктом господарювання, або обмеження щодо операцій з певними контрагентами. Навіть за використання складних комп'ютерних систем можливе ненадання повної інформації про операції з похідними фінансовими інструментами.
|
МСА 401 "Аудит у середовищі комп'ютерних інформаційних систем" відкликано в грудні 2004 р. після набуття чинності МСА 315 "Розуміння суб'єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень" та МСА 330 "Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків". |
44. Похідні фінансові інструменти за своїм характером можуть передбачати отримання та сплату значних сум грошових коштів. Часто такі переведення коштів відбуваються при настанні строку сплати. У багатьох випадках банк отримує лише інструкції щодо виплати або повідомлення про отримання коштів. Деякі суб'єкти господарювання можуть скористатися системою електронного переказу коштів. У таких системах використовуються складні засоби контролю у вигляді паролів або верифікації, стандартні шаблони для платежів, а також технічні пристрої для здійснення операцій з грошовими коштами. МСА 401 "Аудит у середовищі комп'ютерних інформаційних систем"8 вимагає від аудитора розглянути вплив середовища комп'ютерно-інформаційних систем (КІС) на аудит та одержати уявлення про значущість і складність операцій КІС, а також про доступність даних для використання в аудиторській перевірці. Аудитор одержує розуміння про методи переведення грошей, а також їх переваги і недоліки, адже це вплине на кількість ризиків, з якими стикається суб'єкт господарювання, і, відповідно, на оцінку аудиторського ризику.
45. Регулярні звіряння є важливим компонентом контролю операцій з похідними фінансовими інструментами. Офіційні звіряння мають проводитися регулярно для забезпечення дилерів адекватною та точною інформацією про позиції до того, як суб'єкт господарювання за їх допомогою укладе угоду. Звіряння повинні належним чином документуватися та аналізуватися незалежними особами. Наводимо деякі з важливих видів процедур звіряння, пов'язаних з операціями з похідними фінансовими інструментами:
• звіряння даних дилерів з даними, що використовуються у процесі безперервного моніторингу;
• звіряння книг аналітичного обліку, в тому числі комп'ютерних, з головною книгою;
• звіряння всіх клірингових та банківських рахунків і звітів брокерів для ідентифікації та погашення всіх заборгованостей;
• звіряння даних бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання з даними організацій, що надають послуги (за потреби).
46. У записах суб'єкта господарювання про укладання угоди має бути чітко зазначено характер та мету індивідуальних операцій разом з правами та обов'язками, що виникають у результаті укладання кожного похідного фінансового інструмента. Крім основної фінансової інформації (наприклад, щодо умовної суми), записи суб'єкта господарювання про укладання угоди повинні містити:
• інформацію про дилера;
• інформацію про особу, яка реєструє операцію, якщо ця особа не є дилером;
• дату та час операції;
• характер та мету операції, в тому числі чи є хеджування ризикованих капіталовкладень метою операції;
• інформацію про відповідність вимогам бухгалтерського обліку, пов'язаним з хеджуванням (за потреби), до таких вимог належать:
о визначення операції як хеджування, в тому числі встановлення його виду;
о зазначення критеріїв, використаних для оцінювання ефективності хеджування;
о зазначення об'єкта хеджування у відносинах хеджування.
47. Дані про операції з похідними фінансовими інструментами можуть міститися в базі даних, реєстрі чи книзі аналітичного обліку. Контрагенти потім перевіряють ці джерела і надають незалежні підтвердження правильності записів. Ці дані часто використовуються для надання з метою управління ризиками облікової інформації (в тому числі інформації для складання фінансових звітів) разом з іншою інформацією, такою як звіти про ризикованість операцій. Тому важливим є підтримання належного контролю за введенням, обробкою та зберіганням даних про угоди - незалежно від того, де вони перебувають - у базі даних, реєстрі чи книзі аналітичного обліку.
48. Головним засобом контролю за повнотою даних про операції з похідними фінансовими інструментами є порівняння незалежних підтверджень з боку контрагента з даними суб'єкта господарювання. Треба звернутися до контрагентів з проханням надіслати підтвердження безпосередньо працівникам суб'єкта господарювання, які є незалежними від дилерів, щоб не допустити приховування цими дилерами підтверджень та операцій. Крім того, треба порівняти всі деталі з даними суб'єкта господарювання. Незалежні від дилера працівники повинні з'ясувати причини всіх винятків, що містяться у підтвердженнях, та всі причини ненадання підтвердження.
- Роль внутрішнього аудиту
49. Частиною оцінювання внутрішнього контролю є розгляд аудитором ролі внутрішнього аудиту. Знання та вміння, необхідні для розуміння та аудиторської перевірки використання суб'єктом господарювання похідних фінансових інструментів у цілому, дуже відрізняються від тих, що потрібні при аудиті інших видів діяльності суб'єкта господарювання. Незалежний аудитор з'ясовує, якими знаннями та вміннями володіють внутрішні аудитори для контролю і як вони фактично контролюють діяльність суб'єкта господарювання у сфері похідних фінансових інструментів.
50. На багатьох суб'єктах господарювання робота внутрішніх аудиторів складає суттєву частину внутрішнього контролю, що дає змогу управлінському персоналові аналізувати та оцінювати процедури контролю, пов'язані з похідними фінансовими інструментами. Результати роботи внутрішніх аудиторів можуть допомогти незалежному аудиторові оцінити ефективність системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а отже, й ризику контролю. Робота внутрішніх аудиторів є особливо цінною в таких сферах:
• розробка загального огляду обсягу використання похідних фінансових інструментів;
• аналіз відповідності політики і процедур та узгодженість управлінського персоналу з ними;
• аналіз ефективності процедур контролю;
• аналіз системи бухгалтерського обліку, в якій обробляються операції з похідними фінансовими інструментами;
• аналіз систем, пов'язаних з операціями з похідними фінансовими інструментами;
• забезпечення повного розуміння всіма працівниками суб'єкта господарювання цілей управління похідними фінансовими інструментами, особливо в операційних підрозділах, де існує найбільша ймовірність виникнення ризиків;
• з'ясування, чи була здійснена ідентифікація, оцінювання та управління новими ризиками, що пов'язані з похідними фінансовими інструментами;
• оцінювання того, чи ведеться облік похідних фінансових інструментів відповідно до концептуальної основи фінансової звітності, в тому числі (за потреби) з'ясування відповідності похідних фінансових інструментів, що використовуються для хеджування, критеріям бухгалтерського обліку хеджування;
• проведення регулярних перевірок;
о для надання управлінському персоналові впевненості, що похідні фінансові інструменти належним чином контролюються;
о для забезпечення ідентифікації, оцінювання та управління новими ризиками та використанням похідних фінансових інструментів для управління ним.
51. Певні аспекти внутрішнього аудиту можуть бути корисними для визначення характеру, розрахунку часу та обсягу зовнішніх аудиторських процедур. Якщо це так, незалежний аудитор, складаючи план аудиту, одержує розуміння заходів внутрішнього контролю та попередньо оцінює роботу внутрішніх аудиторів. Якщо незалежний аудитор має намір використати конкретні результати роботи внутрішніх аудиторів, він проводить їх перевірку на предмет адекватності його цілям. Рекомендації з перевірки таких результатів наведено в МСА 610 "Розгляд роботи внутрішнього аудитора".
- Організації, що надають послуги
52. Суб'єкти господарювання можуть скористатися послугами організацій, що надають послуги, для ініціювання придбання чи продажу похідних фінансових інструментів або ведення обліку операцій з похідними фінансовими інструментам и.
53. Використання послуг таких організацій може посилити контроль за похідними фінансовими інструментами. Наприклад, персонал організації, що надає послуги, може мати більший досвід роботи з похідними фінансовими інструментами, ніж управлінський персонал суб'єкта господарювання. Використання організацій, що надають послуги, може також уможливити більший розподіл обов'язків. З іншого боку, використання таких організацій збільшує ризик через те, що має іншу культуру контролю або обробляє операції не на самому суб'єкті господарювання.
54. МСА 402 "Аудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги" подає рекомендації аудиторові щодо суб'єкта господарювання, який ним перевіряється, якщо він користується послугами організацій, що надають послуги. МСА 402 вимагає від аудитора з'ясувати (плануючи аудит та розробляючи ефективний аудиторський підхід), як використання організацій, що надають послуги, впливає на системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю на суб'єкті господарювання. МСА 402 містить подальші рекомендації з аудиту суб'єктів господарювання, які використовують організації, що надають послуги. При застосуванні МСА 402 до організації, що надає послуги та бере участь в операціях з похідними фінансовими інструментами, аудитор розглядає, як така організація впливає на системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.
55. Через те, що організації, що надають послуги, часто виступають у ролі консультантів з інвестицій, аудитор може визначити ризики, пов'язані з ними, у тому числі:
• як проводиться моніторинг їхніх послуг;
• процедури, що використовуються для захисту цілісності та конфіденційності інформації;
• заплановані заходи щодо непередбачених витрат;
• будь-які питання щодо зв'язаних сторін, які можуть виникнути через укладання організацією, що надає послуги і водночас є зв'язаною стороною, власної угоди з похідними фінансовими інструментами з суб'єктом господарювання.
- Ризик контролю
56. Ризик контролю - це ризик того, що можливим викривленням залишку на рахунку або класу операцій, які можуть бути суттєвими (окремо чи разом з викривленнями залишків на інших рахунках або класів операцій), не можна буде своєчасно запобігти або виявити й виправити їх за допомогою систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.
57. МСА 4009 вимагає від аудитора (після одержання знань про системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю суб'єкта господарювання) здійснити попереднє оцінювання ризику контролю на рівні тверджень, для кожного суттєвого сальдо рахунку або класу операцій. МСА 400 вимагає від аудитора оцінити ризик контролю щодо твердження у фінансових звітах як високий, крім випадків, коли аудитор:
а) може ідентифікувати заходи внутрішнього контролю щодо твердження, які з високою ймовірністю можуть запобігти суттєвому викривленню або виявити та виправити його;
б) планує провести тести контролю з метою підтвердження оцінки.
58. Розробляючи підхід до аудиту, аудитор бере до уваги попередню оцінку ризику контролю (разом з оцінкою властивого ризику) для визначення характеру, розрахунку часу та обсягу суттєвих процедур щодо тверджень у фінансових звітах.
59. Прикладами міркувань, які можуть вплинути на оцінку ризику контролю аудитором, є:
• чи відповідають політика та процедури, які регулюють операції з похідними фінансовими інструментами, цілям управлінського персоналу;
• як управлінський персонал інформує інших працівників про заходи контролю;
• як управлінський персонал отримує інформацію про похідні фінансові інструменти;
• як управлінський персонал переконується в тому, що заходи контролю за похідними фінансовими інструментами функціонують, як планувалося.
|
Див. виноску 3. |
60. МСА 400 вимагає, щоб аудитор до того, як закінчити аудиторську перевірку, ґрунтуючись на результатах процедур перевірки по суті та інших аудиторських доказах, проаналізував, чи було підтверджено оцінку ризику контролю.
61. Оцінювання ризику контролю залежить від професійного судження аудитора щодо якості середовища контролю та процедур контролю, що застосовуються. При прийнятті рішення про характер, розрахунок часу та обсяг тестів контролю аудитор аналізує такі фактори:
• важливість операцій з похідними фінансовими інструментами для суб'єкта господарювання;
• характер, частота та обсяг операцій з похідними фінансовими інструментами;
• потенційний ефект виявлення слабких місць у процедурах контролю;
• типи заходів контролю, що тестуються;
• частота проведення даних заходів контролю;
• докази використання цих заходів. Тести контролю
62. Аудиторові треба одержати аудиторські докази за допомогою проведення тестів контролю для підтвердження будь-якої оцінки ризику контролю, яка менша високої. Незважаючи на оцінку ризику контролю, надану аудитором, може статися, що суб'єкт господарювання здійснює обмежену кількість операцій з похідними фінансовими інструментами або що ці інструменти є дуже важливими для суб'єкта господарювання в цілому. В таких випадках процедури по суті (іноді у поєднанні з тестами контролю) можуть бути адекватнішими.
63. Генеральна сукупність, з якої обираються дані для детального тестування, не обмежується бухгалтерською інформацією. Іншими джерелами є, наприклад, підтвердження від контрагентів та квитанції про попередню реєстрацію біржових операцій, що їх застосовують з метою тестування можливості існування незареєстрованих операцій.
64. Тести контролю виконуються з метою одержання аудиторських доказів щодо ефективності: а) структури систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, тобто того, наскільки добре вони організовані з погляду запобігання суттєвим викривленням або виявленню і виправленню таких викривлень; б) застосування засобів внутрішнього контролю протягом періоду, що розглядається. Основні процедури можуть включати оцінювання (при найприйнятнішому обсязі вибірки інформації) того, чи:
• використовувалися похідні фінансові інструменти відповідно до політики, за попередньо узгодженими інструкціями та лише з дозволу управлінського персоналу;
• приймалися рішення належним чином та чи зрозумілі причини ініціювання певних операцій;
• були операції здійснені в рамках політики суб'єкта господарювання щодо операцій з похідними фінансовими інструментами, зокрема, чи дотримувалися терміни та ліміти операцій з іноземними або зв'язаними сторонами;
• операції були здійснені в межах допустимого кредитного ризику;
• виконується належним чином своєчасне вимірювання та звітування про ризик, пов'язаний з похідними фінансовими інструментами, незалежно від дилерів;
• надіслані підтвердження від контрагентів;
• звірені підтвердження, що надійшли від контрагентів;
• контролюються угоди про похідні фінансові інструменти, що були перервані або подовжені так само, як і нові;
• надано необхідний дозвіл від управлінського персоналу на віднесення операцій до хеджування або до спекулятивних операцій;
• відображені операції належним чином, чи занесені вони повністю й точно до реєстрів обліку та чи правильно вони оброблені в книзі аналітичних рахунків і перенесені до фінансових звітів;
• підтримувався необхідний рівень таємності паролів для доступу до електронних фондів обміну інформацією.
65. Прикладами тестів контролю є такі:
• вивчення протоколів зборів найвищого управлінського персоналу суб'єкта господарювання (або Комітету з управління ризиком активів / зобов'язань чи подібного органу, якщо вони є на суб'єкті господарювання) на предмет свідчень регулярного аналізу цим органом операцій з похідними фінансовими інструментами, дотримання встановленої політики та періодичного аналізу ефективності хеджування;
• порівняння операцій з похідними фінансовими інструментами (в тому числі тих, які вже завершені) з політикою суб'єкта господарювання, щоб визначити, чи дотримується суб'єкт господарювання цієї політики. Наприклад, аудитор може:
о перевірити, чи були операції здійснені відповідно до правил санкціонування, зазначених у політиці суб'єкта господарювання;
о перевірити, чи проводиться перед придбанням аналіз чутливості відповідно до інвестиційної політики;
о перевірити операції, щоб визначити, чи отримав суб'єкт господарювання необхідні дозволи на їх проведення та чи використовував він лише санкціонованих брокерів та контрагентів;
о дати запит управлінському персоналові на предмет своєчасного моніторингу та звітування про операції з похідними фінансовими інструментами та про пов'язані з ними операції, а також прочитати підтвердну документацію;
о перевірити записи про придбання похідних фінансових інструментів, у тому числі їх класифікацію та ціни, а також проводки, за допомогою яких були обліковані відповідні суми;
о перевірити процес звіряння. Аудитор може перевірити, чи своєчасно досліджуються та усуваються всі розбіжності, виявлені при звірянні, та чи аналізуються і затверджуються результати звірянь управлінським персоналом. Наприклад, організації, які здійснюють велику кількість операцій з похідними фінансовими інструментами, можуть потребувати щоденних звірянь;
о перевірити заходи контролю щодо незареєстрованих операцій. Аудитор може перевірити наявність та правильність підтверджень від третіх сторін та усунення будь-яких винятків, що містяться у підтвердженнях;
о перевірити контроль за належним рівнем безпеки та копіюванням даних для їх поновлення у випадку збою системи. До того ж, аудитор аналізує процедури, що застосовуються суб'єктом господарювання для щорічного тестування та утримання в належному стані комп'ютерних засобів обліку.
- Процедури по суті
66. МСА 40010 вимагає, щоб аудитор ураховував рівні властивого ризику та ризику контролю при визначенні характеру, розрахунку часу та обсягу процедур по суті, необхідних для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня. Чим вища оцінка властивого ризику та ризику контролю, тим більше аудиторських доказів повинен отримати аудитор від проведення процедур по суті.
67. Рівень властивого ризику та ризику контролю не може бути настільки низьким, щоб потреба у процедурах по суті відпала. Аудитор виконує певні процедури по суті щодо суттєвих сальдо рахунків та класів операцій. Проте, використовуючи лише тести по суті, аудитор може не зібрати достатніх відповідних аудиторських доказів для зменшення ризику невиявлення і, як наслідок, знизити аудиторський ризик до прийнятно низького рівня. У такій ситуації стандарт 700 "Аудиторський висновок щодо фінансових звітів"11 потребує від аудитора висловити умовно-позитивну думку або відмовитися від висловлення думки. Далі МСА 400 вимагає, щоб аудитор в найстисліший термін повідомив управлінський персонал відповідного адміністративного рівня про виявлені ним суттєві недоліки структури або функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.
- Суттєвість
|
МСА 700 "Аудиторський висновок щодо фінансових звітів" буде відкликано в грудні 2006 р. після набуття чинності МСА 700 (переглянутим) "Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення". |
68. Згідно з МСА 320 "Суттєвість в аудиті", аудитор розглядає суттєвість на двох рівнях: загальному - фінансової звітності, та конкретному -залишків на рахунках, класів операцій та розкриття інформації. Судження аудитора може містити оцінку того, що є суттєвим для суттєвих статей балансу, звіту про фінансові результати та звіту про рух грошових коштів (і взятих окремо, і для фінансової звітності в цілому).
69. MCA 320 вимагає, щоб аудитор ураховував суттєвість при визначенні характеру, розрахунку часу та обсягу аудиторських процедур. При плануванні аудиту можуть виникнути труднощі в оцінюванні суттєвості щодо операцій з похідними фінансовими інструментами, особливо враховуючи деякі з їх характеристик. Суттєвість не може базуватися лише на балансовій вартості, оскільки похідні фінансові інструменти можуть мати незначний вплив на баланс, незважаючи на те, що можуть стати причиною значного ризику. Оцінюючи суттєвість, аудитор може приділити увагу потенційному впливові сальдо рахунків або класу операцій на фінансові звіти. Похідні фінансові інструменти з використанням кредиту (чи складніший похідні фінансові інструменти) може мати більший вплив на фінансові звіти, ніж похідні фінансові інструменти без кредитування чи простіший похідні фінансові інструменти. Більша можливість впливу на фінансові звіти існує також за високих лімітів ризику для ініціювання операції з похідними фінансовими інструментами.
- Типи процедур по суті
70. Аудиторські процедури по суті проводяться для отримання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. С два типи таких процедур: (а) тести деталей операцій та сальдо; (б) аналітичні процедури.
71. Розробляючи тести по суті, аудитор аналізує:
• відповідність бухгалтерського обліку. Першочергова мета аудиту, з погляду процедур по суті, полягає у визначенні відповідності для похідних фінансових інструментів системи бухгалтерського обліку;
• залучення іншої організації. При плануванні процедур по суті для похідних фінансових інструментів аудитор з'ясовує, чи зберігає, обслуговує (або й те, й інше) інша організація похідні фінансові інструменти суб'єкта господарювання;
• проміжні аудиторські процедури. При виконанні процедур по суті до дати балансу аудитор аналізує зміни на ринку за період між проміжним тестуванням та кінцем року. Вартість деяких похідних фінансових інструментів може суттєво коливатися за порівняно короткий строк. Якщо сума, відносна значущість або склад сальдо рахунку стають менш передбачуваними, цінність проміжної перевірки зменшується;
• поточні та незвичайні операції. Багато фінансових операцій - це контракти між суб'єктом господарювання та його контрагентом. Наскільки операції з похідними фінансовими інструментами є незвичайними для поточної діяльності суб'єкта господарювання, настільки аудиторський підхід по суті є найбільш ефективним засобом досягнення мети аудиту;
• процедури, що здійснюються на інших ділянках аудиту. Процедури, що здійснюються на інших ділянках фінансових звітів, можуть дати докази про повноту операцій з похідними фінансовими інструментами. Ці процедури можуть включати тести подальших надходжень та витрат грошових коштів і пошук незареєстрованих зобов'язань.
•
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 Наверх ↑