Анотація

Потреба у підтвердженні

Використання запитів про підтвердження

Підготовка і відправлення запитів та одержання відповідей

Зміст запиту про підтвердження

 

 

5

9

10—12

13—20

Додаток: глосарій

Положення з міжнародної практики аудиту (ПМПА) 1000 "Процедури міжбанківського підтвердження" слід розуміти в контексті "Передмови до міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, інших завдань з надання впевненості та супутніх послуг", де вказано застосування та статус

ПМПА.

Це Положення з міжнародної практики аудиту підготовлене і схвалене спільно Комітетом з міжнародної практики аудиту Міжнародної федерації бухгалтерів та Комітетом з банківського регулювання та практики нагляду Групи десяти найбільш промислово розвинених країн і Швейцарії в листопаді 1983 р. для публікації в лютому 1984 р.

Це Положення публікується для надання практичної допомоги зовнішнім незалежним аудиторам, а також внутрішнім аудиторам та інспекторам з процедур міжбанківського підтвердження. Це Положення не має статусу Міжнародного стандарту аудиту.

РОЗДІЛ 1 Вступ

1.              Метою цього Положення є надання допомоги з процедур міжбанківського підтвердження для зовнішніх незалежних аудиторів, а також для управлінського персоналу банків, такого як внутрішні аудитори або інспектори. Рекомендації, що містяться в цьому Положенні, повинні сприяти підвищенню ефективності процедур міжбанківського підтвердження й обробки відповідей.

2.              Важливим кроком аудиту в перевірці фінансових звітів і пов'язаної з цим інформації банків є запити про пряме підтвердження від інших банків залишків та інших сум, поданих у балансовому звіті, та іншої інформації, що може безпосередньо не відображатися в балансовому звіті, але може розкриватися у примітках до рахунків. Позабалансові статті, що потребують підтвердження, включають вимоги та зобов'язання (гарантії, форвардні зобов'язання з купівлі або продажу, опціони з викупу та угоди взаємозаліку). Цей тип аудиторських доказів є особливо цінним, оскільки такі докази приходять від незалежного джерела, а тому надають більшу впевненість у надійності, ніж докази, одержані лише з власних облікових записів банку.

3.              Аудитор, який бажає отримати міжбанківські підтвердження, може зустрітися з труднощами, пов'язаними з мовою, термінологією, інтерпретацією та обсягом інформації, що міститься у відповіді. Часто ці труднощі зумовлені використанням невідповідних типів запитів або непорозуміннями щодо того, до чого вони повинні належати.

4.              Аудиторські процедури можуть варіюватися залежно від країни, відповідно, національна практика відповідатиме тому, як застосовуються процедури міжбанківського підтвердження. Хоча це Положення не передбачає надання опису повного набору аудиторських процедур, у ньому підкреслено деякі важливі кроки використання запитів про підтвердження.

- Потреба у підтвердженні

5. Суттєвою особливістю управлінського контролю ділових зв'язків з фізичними особами або групами фінансових установ є можливість отримати підтвердження операцій із цими установами й підтвердження стану в результаті таких операцій. Необхідність банківських підтверджень випливає з потреби управлінського персоналу банку та його аудиторів у підтвердженні фінансових і ділових зв'язків між:

•                 банком та іншими банками в різних країнах;

•                 банком та його небанківськими клієнтами.

Хоча міжбанківські відносини за характером і схожі на відносини між банком та небанківським клієнтом, міжбанківські відносини можуть мати особливе значення, наприклад, у зв'язку з певними типами "позабалансових" операцій, таких як умовні зобов'язання, форвардні операції, банківські зобов'язання та угоди про залік.

-         Використання запитів про підтвердження

6.              Рекомендація, викладена в наступних параграфах, призначена для допомоги банкам і їхнім аудиторам в отриманні незалежного підтвердження фінансових та ділових відносин з іншими банками. Проте може статися, що підхід, описаний у цьому Положенні, може також підходити для процедур підтвердження між банком та його небанківськими клієнтами. Описані процедури не підходять для щоденних міжбанківських процедур підтвердження, що виконуються для щоденних комерційних операцій між банками.

7.              Аудитор повинен вирішити, від якого банку (або банків) просити підтвердження, зважаючи на такі питання, як розмір залишків, обсяг діяльності, ступінь надійності заходів внутрішнього контролю та суттєвість у контексті фінансових звітів. Тестування окремих видів діяльності банку можна структурувати по-різному, а тому запити про підтвердження можна обмежити лише запитами з таких видів діяльності. Запити про підтвердження окремих операцій можуть уходити до складу тестування банківської системи внутрішнього контролю або бути заходом звіряння залишків у фінансових звітах банку на певну дату. Тому запити про підтвердження треба розробляти для досягнення конкретної мети, для якої вони потрібні.

8.              Аудитор повинен визначити, який з викладених далі підходів є найбільш відповідним у пошуку підтвердження щодо залишків (або іншої інформації) від іншого банку:

•                 перелік   залишків   (або   іншої   інформації)   і   запит   про підтвердження їх точності та повноти або

•                 запит про деталі залишків та іншу інформацію, яку потім можна порівняти з отриманими обліковими записами банку.

Визначаючи найбільш відповідний з наведених вище підхід, аудитор повинен зважити на якість аудиторського доказу, яку він бажає отримати за конкретних обставин, щодо практичності одержання відповіді від підтверджуючого банку.

9. Труднощі з отриманням задовільної відповіді можуть виникати, навіть якщо банк, що робить запит, надає до підтверджуючого банку інформацію щодо підтвердження. Важливо одержати відповіді на всі запити про підтвердження. За межі звичайної практики виходить запитувати відповідь тільки тоді, коли надана інформація є неправильною або неповною.

- Підготовка і відправлення запитів та одержання відповідей

10.           Аудитор повинен визначити відповідний підрозділ, куди треба надіслати запит про підтвердження. Це може бути, наприклад, служба внутрішнього аудиту, інспекції або інший підрозділ, призначений підтверджуючим банком спеціально для відповідей на запити про підтвердження. Тому може бути доцільнішим надсилати запити про підтвердження до головного офісу банку (де такий відділ часто і є), ніж до підрозділу, в якому зберігається облікова та інша відповідна інформація. За інших обставин адресатом може бути місцеве відділення підтверджуючого банку.

11.           Якщо це можливо, запит про підтвердження треба готувати мовою підтверджуючого банку або мовою, що зазвичай уживається для ділових цілей.

12.           Контроль змісту та доставки запитів про підтвердження повинен здійснювати аудитор. Однак треба, щоб запит був затверджений банком, який робить цей запит. Відповіді повинні бути безпосередньо адресовані аудиторові, тому для полегшення надходження такої відповіді слід до запиту додати конверт з проставленою адресою для відповіді.

- Зміст запиту про підтвердження

13.           Форма та зміст листа-запиту про підтвердження залежатиме від його мети, національної практики та від процедур бухгалтерського обліку банку, що надсилає запит (наприклад, від того, як широко він застосовує автоматичну обробку даних).

14.           Запит про підтвердження слід складати в чіткій стислій формі, щоб сприяти кращому розумінню підтверджуючим банком.

15.           Не вся інформація, що потребує підтвердження, буде одночасно потрібна. Тому листи-запити з різних аспектів міжбанківських зв'язків можна надсилати в різний час протягом року.

16.           Найчастіше потрібною є інформація щодо залишків до сплати або залишків на поточних, депозитних, кредитних та інших рахунках банку, який робить запит. У листі-запиті треба зазначати опис рахунку, номер та вид валюти рахунку. Рекомендується також зробити запит щодо інформації про нульові залишки на кореспондентських рахунках та про кореспондентські рахунки, закриті протягом дванадцяти місяців до обраної дати підтвердження. Банк, який робить запит, може зробити запит про підтвердження не лише залишків на рахунках, а й іншої інформації, яка може бути корисною (наприклад, термінів погашення та умов сплати відсотків, невикористаних ресурсів, кредитних ліній / резервних кредитів, будь-яких заліків та інших прав або закладних, а також уточнення про будь-яку надану або прийняту заставу).

17.           Важлива частина банківської діяльності пов'язана з контролем тих операцій, що їх зазвичай називають "позабалансовими". Відповідно, банк, який робить запит, і його аудитори, напевно, робитимуть запит про підтвердження умовних зобов'язань, таких як ті, що виникають з гарантій, поручительств, листів-зобов'язань, векселів (у тому числі власних акцептованих векселів) та індосаментів. Запити про підтвердження можна робити щодо умовних зобов'язань як банку, що робить запит, перед підтверджуючим банком, так і підтверджуючого банку перед банком, що робить запит. Інформація, що надається або запитується, повинна містити опис характеру умовних зобов'язань, а також їх валюту та суми.

18.           . Можна також робити запит про підтвердження угод повторного придбання або перепродажу активів та опціонів, чинних на відповідну дату. Таке підтвердження повинно містити опис активу, про який зазначено в угоді, дату домовленості про операцію, дату закінчення та умови угоди.

19.           Інша категорія інформації, щодо якої робиться запит про незалежне підтвердження на дату іншу, ніж дата операції, стосується контрактів на здійснення форвардних операцій з іноземною валютою, дорогоцінними металами, цінними паперами та інших чинних контрактів. Звичайною практикою для банків є підтвердження операції з іншими банками в міру їх здійснення. Але для цілей аудиту практикується незалежне підтвердження вибірки операцій з певного періоду часу або для всіх незавершених операцій з контрагентом. Запит повинен містити деталі кожного контракту, включаючи його номер, дату угоди, дату завершення або сплати, ціну, за якою укладенаугода, а також валюту та суму, що її купує та продає банк, який робить запит.

20. Часто банки беруть цінні папери та інші цінності на відповідальне зберігання. Тому в листі-запиті може запитуватися про підтвердження, що такі цінності зберігаються підтверджуючим банком на визначену дату. Підтвердження повинне містити опис цінностей і характер будь-яких зобов'язань або прав стосовно цих цінностей індосаменту чи гарантії за договірними інструментами або в результаті інших фінансових операцій.

- Додаток

- Глосарій

Цей додаток містить визначення деяких термінів, використаних у цьому Положенні. У переліку наведено не всі терміни, що використовуються в запитах про міжбанківські підтвердження. Визначення подані в банківському контексті, хоч їх використання і юридичне вживання можуть відрізнятися.

Відповідальне зберігання (Safe custody)

Послуга, що її надають банки своїм клієнтам щодо збереження цінної власності у банківських сейфах.

Забезпечення (Collateral)

Застава надається позичальником кредиторові як забезпечення повернення кредиту. В міжбанківському бізнесі надається нечасто. Такі кредитори стають забезпеченими кредиторами; у разі несплати такі кредитори мають право через суд відшкодувати свої втрати за рахунок застави. Заставою може бути будь-яка власність. Прикладами застави є: нерухомість, облігації, акції, векселі, акцепти, рухоме майно, коносаменти, лімітно-забірні картки та боргові вимоги.

Залік (Offset)

Право банку (оформлене, як правило, письмово) заволодіти будь-якими залишками на рахунках, які гарант чи боржник мають у банку, для покриття зобов'язань перед банком гаранта, боржника або третьої сторони.

Заставна (Encumbrance)

Вимога або право, що зменшує частку власника у власності, наприклад, іпотека стосовно нерухомості.

Кредитна лінія / резервний кредит (Line of Credit/Standby Facility)

Погоджена максимальна сума грошей, що її банк надав або збирається надати в розпорядження протягом певного періоду.

Опціони (Options)

Право придбати чи продати (або і придбати, і продати) цінні папери або товари за погодженими цінами протягом певного періоду часу.

Угода з повторного придбання (перепродажу) (Repurchase (or Resale)

Agreement)

Угода між продавцем та покупцем, за якою продавець (або покупець) повторно придбаває (або продає) векселі, цінні папери чи власність після закінчення певного періоду або після виконання певних умов (або в обох випадках).

Умовні зобов'язання (Contingent Liabilities)

Потенційні зобов'язання, які виникають лише після виконання або невиконання певних умов. Вони можуть виникнути в результаті продажу, передачі, індосаменту чи гарантії за договірними інструментами або в результаті інших фінансових операцій. Наприклад, вони можуть виникнути в результаті таких подій:

переоблік векселів до отримання, торгових та банківських акцептів, що виникають за комерційними акредитивами;

надані гарантії;

поручительства або зобов'язання надати підтримку.