СЛОВНИК

Банківський регіон (далі - регіон) - сукупність комерційних банків (філій банків) - учасників СЕП, які мають кореспондентські рахунки в одному територіальному управлінні Національного банку України або здійснюють розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком, відкритим у цьому управлінні.

Банківський день у СЕП (далі - банківський день) – позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов’язані з проведенням розрахункових документів в електронному вигляді через СЕП, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у територіальному управлінні Національного банку України на ту саму дату.

Віртуальний банківський регіон - сукупність комерційних банків та філій банків, які обслуговуються одним програмно-технічним комплексом АРМ-2 СЕП.

Внутрішньобанківська платіжна система (далі - ВПС) - програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком та його філіями і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи, а також забезпечує взаємодію з СЕП, у тому числі з ІПС. Транспортні потреби системи можуть забезпечуватися системою електронної пошти Національного банку України (далі - система ЕП), власними чи загального користування засобами телекомунікації тощо.

Iнформаційно-обчислювальна мережа Національного банку України - об'єднання програмно-технічних комплексів (СЕП, система ЕП тощо), кожний з яких призначений для виконання завдань Національного банку України щодо інформатизації окремих сфер діяльності банківської системи України. Усі програмно-технічні комплекси використовують єдину систему захисту інформації Національного банку України.

Інформаційне повідомлення - інформація в електронній формі, призначена для використання в програмно-технічних комплексах інформаційно-обчислювальної мережі Національного банку України (крім СЕП), що має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами відповідного програмно-технічного комплексу, передається засобами телекомунікаційного зв’язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

Кореспондентський рахунок - рахунок, який відкривається банку (філії) для обліку коштів та проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору. Під терміном “кореспондентський рахунок” (“консолідований кореспондентський рахунок”) розуміються також (у межах, визначених абзацом третім пункту 2 загальних положень цієї Інструкції) рахунки органів Державного казначейства України, якщо в тексті Інструкції не зазначено інше.

Кореспондентський рахунок ЛОРО - кореспондентський рахунок, який відкриває комерційний банк банку-кореспонденту та за яким комерційний банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором. У банку-кореспонденті цей рахунок є кореспондентським рахунком НОСТРО.

Консолідований кореспондентський рахунок - об'єднання коштів комерційного банку та його філій (або певної кількості філій) на кореспондентському рахунку, відкритому в територіальному управлінні Національного банку України з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Ліміт технічного рахунку - сума, що визначає мінімальний залишок коштів на технічному рахунку комерційного банку (філії).

Ліміт початкових оборотів - сума, що визначає максимальний обсяг початкових платежів, які комерційний банк (філія) може виконати за певний період.

Міжбанківські розрахунки - безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями одного банку перед іншим.

Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП - сукупність механізмів і правил роботи СЕП, комерційного банку та його філій, згідно з якими здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком через СЕП.

Мультивалютний режим функціонування СЕП - відокремлене передавання та зберігання в СЕП інформації про платежі в кожній конкретній валюті при однаковому функціональному призначенні цієї інформації та технології її оброблення.

Несанкціонований доступ - протиправне використання програмно-технічних засобів СЕП, системи автоматизації банку (далі - САБ), ВПС або спроба перейняття, нав'язування, підроблення чи викривлення інформації про рух коштів або службових повідомлень цих систем.

Операційний день – частина робочого дня банківської установи, регламентована внутрішнім режимом її роботи, у межах якої банківська установа має змогу здійснювати передавання, оброблення та приймання розрахункових документів в електронному вигляді.

Операційний час – регламентований внутрішнім режимом роботи банківської установи час роботи з клієнтами (у межах операційного дня), особливість якого полягає в тому, що всі розрахункові документи, прийняті банківською установою протягом цього часу, мають бути виконані (оброблені, передані в банк одержувача (платника), оформлені бухгалтерськими проведеннями за відповідними рахунками) у той самий робочий день.

Операційні правила - система бухгалтерських обмежень, що встановлюються комерційним банком на розрахункові операції філій у СЕП, а також на розрахункові та інші банківські операції філій у САБ комерційного банку (філії).

Розрахунковий банк ( агент із розрахунків) – банк, який здійснює облік результатів розрахунків між банками - учасниками певної платіжної системи, а також відображення цих результатів за їх рахунками, що відкриті в розрахунковому банку.

Розрахункова палата комерційного банку – структурний підрозділ банку, що обслуговує філії банку у ВПС та забезпечує взаємодію ВПС із СЕП, у тому числі з ІПС.

Службові повідомлення СЕП - технологічна інформація в електронній формі, що пов'язана з проведенням платежів (підтвердження про отримання розрахункових документів в електронному вигляді, повідомлення про помилки в розрахункових документах в електронному вигляді, довідкова інформація тощо), має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами СЕП, передається засобами телекомунікаційного зв’язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

Регіональні управління Національного банку - Кримське республіканське, обласні та по м.Києву і Київській області управління Національного банку України, Операційне управління Національного банку України.

Технічний рахунок банківської установи в СЕП - інформація в електронній формі, що зберігається в програмно-технічному комплексі АРМ-2, поновлюється під час оброблення розрахункових документів в електронному вигляді банківської установи та фактично відображає стан кореспондентського рахунку цієї установи на певний час.

Уповноважений банк – комерційний банк України, який отримав ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій із валютними цінностями.

Файл СЕП – одиниця обміну інформацією між АРМ СЕП. У цій Інструкції файли СЕП позначаються однією ідентифікаційною літерою, що відповідає типу файла відповідно до технології роботи СЕП. 

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) - загально-державна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації. Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: Центральна розрахункова палата – АРМ-1, АРМ ІПС; розрахункові палати – АРМ-2; банківські установи - учасники СЕП – АРМ-НБУ.

Структурно і організаційно СЕП НБУ представляє ієрархічну трьохрівневу систему. На найнижчому рівні цієї структури знаходиться учасники СЕП (комерційний банк, держказначейство) з програмним забезпеченням АРМ-3 (АРМ-НБУ), на другому рівні облуправління НБУ, що представлені Регіональними розрахунковими палатами (РРП) з АРМ-2 і на першому, найвищому рівні Центральна розрахункова палата НБУ відповідно з АРМ-1.

 Визначимо ряд деяких необхідних понять:

 Центральна розрахункова палата НБУ – установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для ІПС щодо електронних міжбанківських розрахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції РП для банківських установ м.Києва та Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

 Регіональна розрахункова палата – структурний підрозділ територіального управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського (віртуального банківського) регіону.

 Iнформаційно-пошукова система Національного банку України (ІПС) – складова частина СЕП, що призначена для надання користувачам довідкової інформації про платежі, виконані засобами СЕП.

Банківський документ в електронному вигляді - розрахунковий документ в електронному вигляді, службове повідомлення СЕП, довідкове повідомлення інформаційно-пошукової системи Національного банку України (далі – ІПС), інформаційне повідомлення.

Розрахунковий документ в електронному вигляді – документ визначеного формату, що містить установлені реквізити і несе інформацію про рух коштів, має форму електронних записів, обов'язково захищений криптографічними методами захисту інформації, передається засобами телекомунікаційного зв’язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.

“Дешеві” гроші — грошово-фінансова політика утримання про­центних ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стиму­лювання економічної діяльності шляхом зниження вартості кредитів та інвестицій.

“Дорогі” гроші — кредитно-фінансова політика, що допускає стриму­вання отримання кредитів та високі процентні ставки по кредитах.

Банк — кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у пози­чку, здійснює розрахунки між економічними суб'єктами.

Банк — фінансова установа, що зосереджує тимчасово вільні кошти, надає їх у тимчасове користування у формі кредитів, стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами чи окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.

Банківська ліквідність — здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку.

Банківська операція — діяльність банку, пов’язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні виключно визначене законодавством.

Банківська операція — діяльність банку, пов'язана з виконан­ням його специфічно банківських функцій. Коло банківських опера­цій в Україні виключно визначене законодавством.

Банківський кредит — вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

Банківський процент — процент, установлений як плата за здійснювані банком операції.

Бартер — обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Білонна монети — розмінна монета з дрібною вартістю, яка ка­рбується не з дорогоцінного металу.

Бланковий кредит — кредит, який видається без забезпечення — лише під зобов’язання повернути кредит. 

Валюта — грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

Валюта — грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютні відносини — відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

Валютні відносини — відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

Валютні обмеження — законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

Валютні обмеження — законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

Вкладення капіталу — продаж компанією своїх акцій певній групі юридичних і фізичних осіб. Успіх розміщення, як правило, за­лежить від здібностей фондового брокера компанії розмістити ви­пущені цінні папери.

Готівкові гроші — виготовлені з паперу або іншого малоцінного металу знаки вартості.

Гроші — специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом.

Грошова інфляція — теорія, згідно з якою інфляція пов'язана з розширенням грошової маси в обігу.

Грошовий мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів при кредитуванні на основі вільних резервів.

Грошовий оборот — сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.

Грошовий ринок — ринок короткотермінових кредитів, а також ринок валют та благородних металів як доповнення до ринку корот­котермінових кредитів.

Грошовий ринок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля-продаж грошей як специфічного товару.

Грошові агрегати — показники грошової маси в обігу від вузь­кого М0 до широкого М5.

Грошові агрегати — це показники грошової маси, що характеризують певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

Грошові потоки — частини грошового обороту, що відображають певні платежі (наприклад, за товари, послуги, працю, формування та використання фінансових ресурсів держави тощо.

Грошово — кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, що їх здійснює держава з метою регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості і збалансування платіжного балансу. Основним суб’єктом грошово—кредитної політики її провідником виступають центральні банки (так звана монетарна влада). Основними об’єктами грошово—кредитної політики з боку центрального банку виступають сукупна грошова маса та рівень процентних ставок.

Дворівнева банківська система — банківська система, в якій емі­сійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізу­ються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Девальвація — офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Деномінація — обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, тарифів, зарплати тощо.

Депозит банківський — грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на зберігання до банку за відпо­відну плату.

Депозитні гроші — неповноцінні знаки вартості, які не мають речо­вого виразу й існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Державний кредит — вид кредиту, при якому одним з суб’єктів кредитних відносин виступає держава.

Дефіцитне фінансування — спосіб розширення сукупного по­питу шляхом застосування державного регулювання. Як правило, це здійснюється шляхом перевищення державних видатків над дохо­дами, наслідком чого є створення бюджетного дефіциту.

Довгостроковий кредит — кредит, що охоплює позики, які надаються на строк понад 3 роки і призначені для формування основних фондів.

Економічні межі кредиту — границя відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Електронні гроші — різновид депозитних грошей, які означа­ють, що переведення грошових сум по рахунках в банках здійснює­ться автоматично з допомогою ЕОМ за безпосереднім розпоря­дженням власників поточних рахунків.

Емісійна функція кредиту — у сучасній економіці гроші виникають унаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у економіці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Емісійний банк — банк, якому надано право випуску грошей в обіг. Зазвичай це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.

Емісія грошей — випуск в обіг грошей у готівковій (банкнотна емісія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.

Забезпечення кредиту — матеріальні й нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Залучені кошти банку — сукупність коштів, які акумулюються банком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів, або це при­дбані на грошовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

Зобов’язання НБУ — являють собою сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур та кредиторів.

Інвестиції — придбання засобів виробництва з метою виробництва товарів для майбутнього споживання, придбання активів, на­приклад, цінних паперів, творів мистецтва, депозитів у банках з ме­тою отримання прибутку чи збільшення капіталу.

Інфляція — знецінення нерозмінених на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Іпотечний кредит економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Капіталовкладення — витрати на придбання об'єктів основного капіталу.

Комерційний банк — банківська установа, яка належить до дру­гого рівня банківської системи України.

Комерційний банк — універсальна фінансово—кредитна установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення та платності. Комерційний банк здійснює розрахункові операції за дорученням клієнтів, їх касове обслуговування, операції з валютою, дорогоцінними металами, цінними паперами та інші операції , дозволені законом.

Комерційний кредит — вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послуги.

Конвертованість — здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.

Конвертованість — здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.

Контрольно—стимулювальна функція кредиту — використання кредиту передбачає контроль з боку кредитора над використанням коштів позичальником. З іншого боку, необхідність віддати кредит стимулює позичальника ефективніше використовувати кошти.

Кореспондентський рахунок — рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Короткостроковий кредит — кредит, що надається для задоволення короткострокових (до 1 року потреб позичальника, які виникають у зв’язку з витратами виробництва й обігу та не забезпечується надходженням коштів і відповідному періоді. 

Котирування — визначення офіційними державними органами (ЦБ чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти.

Котирування — визначення офіційними державними органами (ЦБ чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти.

Кредит —економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах поверненості, строковості, платності.

Кредитна експансія — комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування. Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічному регулюванні економіки.

Кредитна картка — іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплати­ти через ЕОМ свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.

Кредитна операція — угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна система — сукупність установ, які реалізують кре­дитні відносини у конкретній державі.

Кредитна спілка — громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за користування кредитом.

Кредитні гроші — неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують у обігу на основі кредитних стосунків.

Кредитор — суб’єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитоспроможність — спроможність суб’єкта повернути кредит у випадку його надання.

Купівельна спроможність – “сила” валюти, що виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати на дану грошову одиницю.

Лихварський кредит — економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги на боці кредитора.

Лізинговий кредит — економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди.

Ліцензія НБУ — оформлений у встановленому порядку дозвіл на здійснення банківської діяльності в межах певного переліку операцій.

Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, яка є в розпорядженні економічних суб'єктів у даний момент.

Міжнародний кредит — вид кредиту, що обслуговує рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Монета — установленої форми зливки металу, вагу і пробу яких засвідчує своїм штемпелем держава.

Монетаризм — школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількі­сній теорії грошей, що пов'язує рівень цін з кількістю грошей у на­родному господарстві країни. Монетаризм стверджує, що грошові фактори мають визначальний вплив на економіку і що, зокрема, збільшення грошової маси державою веде швидше до інфляції, ніж до підвищення зайнятості.

Монетарист — людина, яка дотримується монетаристської теорії.

Монетарна політика — те саме, що й грошово-кредитна політика або небанківські фінансово-кредитні інститути — фінансові по­середники, діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грошового ринку.

Монетизація — продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.

 Небанківські фінансово-кредитні інститути — фінансові по­середники, діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грошового ринку.

Норма процента — співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики.

Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки у надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гроші має суто символічне значення.

Обліковий процент — процент, установлений як плата за кре­дити, що надаються центральним банком комерційним банкам.

Обов’язкові резерви — це вклади комерційних банків у центральні банки, розмір яких установлено в законодавчому порядку в певному співвідношенні до залучених ресурсів. В Україні обов’язкові резерви комерційних банків зберігаються на кореспондентському рахунку НБУ.

Обов'язкові банківські резерви — сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Опосередковане фінансування — переміщення грошей між суб'єктами ринку через фінансових посередників.

Паперові гроші — нерозмінні на метал знаки вартості, що випус­каються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і наді­ляються нею примусовим курсом (визначаються обов'язковими до приймання в усі види платежів).

Перерозподільна функція кредиту — розподіл через кредитний механізм позичкового капіталу між окремими економічними агентами, галузями народного господарства, регіонами і в глобальному масштабі.

Платіжний баланс – відображення співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Позичковий капітал — грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент — ставка процента, що виплачується по­зичальником банку за користування позичкою.

Політика відкритого ринку — інструмент грошово—кредитної політики, який полягає в можливості впливу на обсяг грошової маси в обігу через операції купівлі—продажу державних цінних паперів.

Попит на гроші — це запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент часу.

Принцип кредитування — положення кредитного механізму , що визначають процес кредитування. До принципів кредитування належать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Процентна політика - інструмент грошово—кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання відсотковими ставками, що їх встановлює центральний банк за кредитами, з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Пряме фінансування — переміщення грошей по ринкових каналах безпосередньо від власників до позичальників.

Ревальвація —офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Регулювальна функція кредиту —у сучасних умовах кредит виступає засобом державного регулювання економічних процесів.

Ринок грошей — сектор грошового ринку, де об'єктом виступають короткострокові фінансові інструменти (до 1 року).

Ринок капіталу — сектор грошового ринку, на якому купуються продаються середньострокові та довгострокові кошти (більше 1 року).

Ставка рівноваги — ставка процента, в умовах якої попит і пропозиція на грошовому ринку досягають рівноваги.

Страхова компанія (страховик) — установа, яка спеціа­лізовано займається реалізацією відносин щодо захисту майно­вих інтересів фізичних та юридичних осіб під час настання окремих подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів.

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть спрямувати в оборот.

Трансакція (лат. transactio — звершення) — операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.

Фінансовий інструмент — засіб, який використовується уря­дом для досягнення своєї макроекономічної мети. Наприклад, дер­жавні видатки та оподаткування можуть розглядатися як інструмен­ти, спрямовані на досягнення повної зайнятості.

Фінансовий посередник — суб'єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля фінансовими інструментами.

Центральний банк - банк першого рівня в дворівневій банків­ській системі.