ТЕМА 3.5. Схеми побудови АБС.

 Для забезпечення нормальної роботи системного банку з достатнім рівнем сервісних послуг користувачу та клієнту, система автоматизації може бути побудована за одною із наступних схем:

- Централізованою;

- Консолідованою;

- Реплікаційною;

- Розподіленою;

При централізованій схемі побудови АБС, для ведення всіх баз даних використовується єдиний обчислювальний комплекс, що знаходиться в головному офісі банку. Доступ до нього з філій здійснюється в режимі <термінал - сервер>, а обробка інформації в цілому робиться центральним комп'ютером. Раціональне зерно такої схеми полягає в тому, що вона в будь-який момент гарантує актуальність даних, тому що всі користувачі в реальному часі працюють з єдиною базою даних на центральному комп’ютері. Основним недоліком даної схеми є велике навантаження на центральний комп'ютер і високі вимоги до телекомунікацій. Централізована схема зручна для банків з двохрівневою структурою управління (головний банк - філії), із відносно невеликою кількістю установ (до декількох десятків). Зі збільшенням кількості філій вимоги до потужностей центрального обчислювального комплексу зростають у геометричній прогресії.

При консолідованій схемі побудови, кожна філія має власні обчислювальні потужності і практично автономна. Для ведення баз даних використовується обчислювальний комплекс філії, де виконуються всі банківські операції. Розрахунки між банківськими філіями здійснюються за кліринговою схемою шляхом підключення робочих станцій філій, у визначений час, до центрального комп'ютера головної установи для клірінга і консолідації балансу. Переваги такої схеми - низькі вимоги до телекомунікацій і необмежене число рівнів ієрархії в структурі банку. Негативні сторони теж очевидні. По-перше, банк не має оперативного представлення ні про поточний стан своїх активів, ні про їхній рух в зв’язку з тим, що операції виконуються не в реальному часі, а з деяким запізненням. По-друге, клієнти не можуть розраховувати на одержання у всіх установах банку однакового набору послуг, тому що повний доступ до особового рахунку є тільки в тому відділенні, де рахунок був відкритий. По-третє, консолідована схема вирішує тільки завдання об'єднання початкових потоків інформації. Спадні ( від головної установи до філій) і горизонтальні (між філіями) потоки в ній не передбачаються (за винятком клірингової інформації).

У реплікаційній схемі, як і в консолідованій, кожна установа банку, має свій обчислювальний комплекс, що працює в автономному режимі. Періодично виконуються сеанси зв'язку між філіями і головним банком. Однак на відміну від попередньої схеми під час такого сеансу робиться не просто консолідація балансу, а повна актуалізація баз даних. При цьому їх поточний стан у всіх установах стає однаковим. Іншими словами, кожна філія банку працює з повною версією баз даних, у якій міститься інформація всіх інших установ. Як усякий компроміс, реплікаційна схема об’єднує у собі недоліки інших схем побудови АБС. Вона пред'являє високі вимоги до обчислювальної техніки (кожна філія повинна мати ресурси, необхідні для ведення баз даних усього банку) і телекомунікації, що забезпечують відповідний об'єм передачі даних при репликаціях. Актуальність даних зберігається фактично лише деякий час безпосередньо після реплікації, а потім бази даних у різних установах банку починають швидко <розходитися>. Тому реплікації повинні робитися досить часто. Дану проблему можна вирішити, з допомогою управління періодичністю реплікацій, що враховує статистику транзакцій у філіях.Найпростіший варіант - виконувати реплікацію після накопичення визначеної кількості транзакцій. Проте, у багатьох випадках така схема може бути не працездатною із за компромісу між бажанням та часом виконувати реплікації і можливостями телекомунікацій. Перевагою даної схеми є можливість використання стандартних АБС, споконвічно не розрахованих на системні банківські установи.

Розподілена схема побудови АБС, відповідає усьому комплексу вимог до розподіленої обробки даних. Для коректної роботи такій АБС необхідно використання монітора (менеджера) транзакцій, що ізолює "клієнтську" частину від "серверної". З боку клієнта монітор транзакцій виглядає як звичайний сервер, із боку серверу - як звичайний клієнт. Принципова різниця полягає в тому, що монітор транзакцій "знає", на якому (або на яких) із серверів розміщені дані, до яких звертається клієнт. Окремі частини цієї інформації можуть знаходитися на різних серверах, проте, завдяки монітору транзакцій клієнт звертається до них так, начеб-то вони розміщені на одному сервері. АБС, побудовані по цій схемі, дозволяють звертатися до будь-яких даних у режимі реального часу. При цьому створюється можливість оперативного аналізу і управління активами банку. Великою перевагою є той факт, що усі послуги стають однаково доступними для клієнтів банку у всіх його філіях. Однак такі АБС мають високу вартість, надзвичайно складні у впровадженні, вимагають висококваліфікованого персоналу і "не люблять" поганих ліній зв'язку.