4. Біогеохімічний цикл сірки.

Найбільша кількість сірки сконцентрована у грунті та відкладах, в меньшій мірі в атмосфері. В результаті процесів гідроліза та окислення із мінералів вивільнюються легкорозчинні сульфати. Сульфати утворюються в грунтах також в результаті мікробіологічних процесів.

У вигляді розчинів сульфатів сірку поглинають рослини, включаючи її в білки. Через рослину їжу сірка потрапляє до тварин. Розклад мертвої органіки і виділення тварин призводять до вивільнення сірчистого газу і повернення сульфатів у грунт або воду. У грунті є два спеціалізованих види бактерій, один з яких перетворює певну частину сірководню в сульфати, а інший вивільнює сірководень із сульфатів, який в одному випадку перетворюється в сульфиди металів, в іншому – переходить в атмосферу. В атмосфері в результаті окислення знову утворюються сульфати, які з опадами потрапляють у грунт і океан.

Водорозчинні сульфати виносяться у Світовий океан. В океані вони споживаються живими організмами. В результаті бактеріальних процесів сульфати можуть перетворюватися в сірководень, який може утворювати з розчиненими у воді металами важкорозчинні сульфиди і випадати в осад. В океан сірка потрапляє також із атмосфери.

Для кругообігу атмосферної сірки характерним є окислення сірководню до двоокису сірки, а останнього до сульфатів. Сульфати надходять в атмосферу також безпосередньо і разом з частками морської солі в краплях морської води.

Основний техногенний потік сірки в атмосферу – сірнисті гази, які утворюються при спалювані мінерального топлива та виплавці металів. Основний техногенний потік в гідросферу – змив добрив і стічні води підприємств хімічної, гірської, металургічної промисловості. Велика кількість SO₂ призводить до виникнення “кислотних дощів”.

Рис. 4 – Схема біогеохімічного циклу сірки.

Література для самоосвіти: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13.