6 Важкі метали.

Великої шеоди навколишньому природному середовищі завдають важкі метали – мідь, нікель, свинець, кадмій, ртуть та інші.

Свинець.

Може міститися в повітрі, грунтах, водах. У великих містах у дощових водах і снігу вміст свинцю сягає 250-350 мкг/л. Головне джерело його надходження в середовище – автотранспорт. Свинець у вигляді аерозольних часточок викидається з вихлопними газами, які утворюються в двигунах внутрішнього згорання при використанні етильованого бензину. В складі останнього як антидетонатор використовують тетраетилсвинець. Сполуки свинцю міститься також у свинцевих фарбах, свинцевих покриттях водопровідних труб, ізоляціях електрокабелів, різних прокладках тощо. Наявність у крові навіть незначної кількості свинцю призводить до таких захворювань, як зниження інтелектуального розвитку, перезбудження, розвитку агресивності, неуважності, глухоти, безпліддя, затримки росту, порушень вестибулярного апарату тощо. Навіть незначні домішки свинцю в повітрі, вді чи їжі шкодять нервовій та кровеносній системам дітей. У промислово розвинених країнах (Японії, США, Англії, Франції, Швейцарії та Ніиеччині) було прийнято рішення і припинено виробництво етильованого бензину та свинцевих фарб. Таке саме рішення прийняла незалежна Україна.

 З історії Стародавнього Риму та давньої Північної Америки відомо, що близько 2 тис. років тому багато людей було отруєно свинцем. Це були заможні люди, які користувалися свинцевим посудом. У кістках їх скелетів виявлено свинцю набагато більше, ніж у кістках рабів. Вони помирали від свинцевого отруєння ще зовсім молодими. З м’яких тканин свинець поступово виводиться, але з кісток скелета – дуже повільно (десятки років).

У середньому в організмі людини міститься 120 мкг свинцю, розподіленого у всіх органах, тканинах і кістках. Органічні сполуки свинцю надходять в організм людини через шкіру, слизові оболонки, з водою та їжею, а неорганічні – переважно через дихальні шляхи. Нині мешканець великого міста в середньому щодня вдихає біля з повітрям та поглинає з їжею до 45 мкг свинцю, з яких в його організмі затримується до 16мкг. Цей свинець проникає в кров і розподіляється в кістках (90%), печінці та нирках. Іноді загальна його кількість в організмі досягає 0,5 г і більше, що значно перевищує ГДК в крові (50-100 мкг/100 мл).

Людина є однією з останніх ланок ланцюга живлення. А в межах цього ланцюга концентрація свинцю від ланки до ланки зростає: у донних водоростях, що поглинають свинець із забруднених вод, його концентрація підвищується у 700 разів, у фітопланктоні – в 4000, у зоопланктоні – в 3000, у молюсках – у 4000 разів.