122. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.

Головна проблема в даний час – визнання напрямку економічного розвитку країни за умов її подальшої інтеграції у світове господарство. Особливо – подолання зовнішньої залежності і перехід до внутрішньо орієнтованої моделі розвитку (ВОМР).

ВОМР повинна орієнтуватися на ефективність використання внутрішніх ресурсів (людські, фінансові, науково-технічні); на захист національних інтересів в умовах глобалізації; на основі впровадження інновацій у пріоритетних сферах діяльності; на формування інтелектуального капіталу та його захист; формування рівноправних партнерських зовнішньоекономічних відносин.

1) Базові складові формування ВОМР У.: посилання ролі держави та продовження економічної реформи;  розширення внутрішнього ринку; підвищення конкурентоспроможності (К) товарів та послуг на внутрішніх та зовнішніх ринках; ліквідація диспропорції між експортними галузями та галузями внутрішніх ринків; зниження матеріало- та енергоємності виробництва;вдосконалення товарної структури експорту й імпорту.; втрата багатьох ринків збуту вітчизняної продукції; усунення держави від ефективного регулювання трансформацій­ними процесами; прорахунки у політиці зовнішніх запозичень; невдала конверсія і розвал ВПК; орієнтація на створення відкри­тої економіки; фінансування імпорту енергоносіїв іноземними кредитами.

2. Внутрішні складові, до яких належать: зростання внутріш­нього та інвестиційного попиту; активізація  виробництва у соціаль­но орієнтованих та інвестиційно спрямованих галузях, які пра­цюють на внутрішній ринок; підвищення продуктивності вироб­ництва та запровадження інновацій; незбалансованість бюджету; низький рівень монетизації економіки; розшарування населення; низький рівень приватних інвестицій; заборгованість з оплати праці та соціальних виплат; переважно сировинний характер то­варної структури експорту; неринкові методи підтримки галузей, орієнтованих на експорт; формування приватного капіталу на ос­нові приватизації.

У такій моделі визначальними чинниками забезпечення динаміки економічного росту є внутрішній кінцевий попит, розширення внутрішнього ринку, посилення внутрішньої конкуренції.

Внутрішньо орієнтована модель розвитку спрямовується на якомога повніший ступінь ефективного використання внутрішніх ресурсів і чинників розвитку; на захист націоналі, них інтересів в умовах глобалізації на основі впровадження іновацій у пріоритетних сферах діяльності; на формування інтелектуального капіталу та його захист, а також рівноправних, парі нерських зовнішньоекономічних взаємовідносин

126. Національна, економічна і зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.

Під національною безпекою (НБ) розуміють стан чи власність держави забезпечити адекватне регулювання в умовах постійного де стабілізаційного впливу військових, економічних, політичних, екологічних, соціальних та інших факторів. Важливою складовою НБ є економічна безпека (ЕБ). Вона характеризується таким станом НЕ, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розширеного само відтворення та спроможна задовольнити потреби окремої сім’ї, суспільства, держави. При аналізі ЕБ розрізняють 3 основні фактори, що впливають на неї:

1) економічна незалежність;

2) стійкість та стабільність НЕ;

3) здатність до саморозвитку та прогресу.

Основною складовою ЕБ є зовнішньоекономічна безпека (ЗЕБ), яка полягає у:

1) попередженні загроз, спрямованих проти економічних інтересів держави та інших інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

2) створення сприятливих умов для розвитку НЕ шляхом посилення її конкурентоспроможності.

Можна виділити 4 основних напрямки ЗЕБ У.:

1) економічна незалежність;

2) вступ У. до СОТ;

3) експортно-імпортна стратегія;

4) кредитна стратегія.