104. Основні напрямки реформування фінансової системи в соціальній сфері.

До соціальної сфери національної економіки вхо­дять такі складові: освіта, охорона здоров'я, культура і мистецт­во, туризм, фізична культура і спорт, соціальний захист і соці­альне забезпечення населення. їхня діяльність значною мірою за­лежить від організації фінансового забезпечення.

Система фінансового забезпечення соціальної сфери включає три основні складові: джерела фінансування; інструменти фор­мування джерел фінансування; напрями фінансування.

Інструментами формування цих джерел фінансування соціаль­них проектів і програм є податки соціально-економічного харак­теру, які стягуються в основному з населення, і державно-економічного характеру.

За умов, коли гостро бракує фінансових ресурсів, слід обґрунтова­но визначати забезпечення витратних статей наявними ресурсами, скорочувати державні витрати і забезпечувати ефективне використан­ня коштів. Для цього передбачається запровадження таких заходів:

1. Розроблення й реалізація програми адресного надання пільг, субсидій, дотацій та інших соціальних доплат окремим категоріям громадян з урахуванням їхніх доходів.

2.  Розроблення державної Інвестиційної програми, що пов'я­зує державні джерела фінансування з недержавними.

3. Заборона нецільового використання державних коштів.

4.  Поетапна комерціалізація соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів.

119. Основні показники активності країни у міжнародних економічних відносинах.

Активність країни у світових економічних відносинах можна оцінити за такими показниками:

1) експортна квота (відношення експорту країни до ВВП) характеризує рівень відкритості НЕ та свідчить про конкурентоспроможність продукції на світовому ринку;

2) обсяг експорту (імпорту) країни на душу населення;

3) експортний потенціал країни (обсяг виробленої продукції, який країна може продати на світовому ринку без будь-якої шкоди для задоволення внутрішніх потреб);

4) структура експорту (питома вага різних товарних груп у загальному обсягу експорту);

5) структура імпорту (відображає залежність НЕ від світової у ресурсах, товарах і послугах);

6) співвідношення між обсягом іноземних прямих інвестицій країни та обсяг прямих іноземних інвестицій в її економіку;

7) обсяг зовнішнього боргу країни та його співвідношення з ВВП та експортом даної країни.